Справа № 1-3/2011

№ пров. 1/1624/3/2012

В И Р О К

Іменем України

20 березня 2012 року м. Пирятин

Пирятинський районний суд Полтавської області у складі:

головуючої судді –Ощинської Ю.О.,

за участі секретаря – Мотроненко І.Ю.,

прокурора –Чугая О.Ю.,

захисника підсудного –адвоката ОСОБА_1,

представника потерпілих –адвоката ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Пирятин кримінальну справу за обвинуваченням

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця 1-й пер. вул. П.Осипенка, 17, м. Лубни, Полтавської області, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_2, одруженого, пенсіонера, має на утриманні батьків похилого віку: матір ІНФОРМАЦІЯ_3 та батька ІНФОРМАЦІЯ_4, такого, що не має судимості,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115, ч. 2 ст. 162 КК України, -

у с т а н о в и в :

Підсудний ОСОБА_3 протягом дня 12 квітня 2006 року, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, декілька разів приїжджав в с. Крутий Берег Лубенського району до будинку ОСОБА_4 по вул. Радянській, 117 для з’ясування стосунків з його донькою-потерпілою ОСОБА_5, з якою він тривалий час перебував у позашлюбних відносинах. В цей день, близько 22 год. 30 хв., тримаючи в руках заряджену мисливську рушницю, застосувавши насильство, зайшов у будинок ОСОБА_4, де з необережності нажав на спусковий гачок рушниці і заряд влучив у ОСОБА_6, яка в цей час підійшла до дверей, що ведуть з веранди у прихожу будинку, спричинивши останній вогнепальне дробове сліпе проникне поранення живота з ушкодженням печінки, шлунку, кишечнику, що стало причиною смерті останньої.

Свою вину у пред’явленому обвинуваченні підсудний ОСОБА_3 визнав частково. Відмовився від надання показань суду. Пояснив, що показання надані на досудовому слідстві і у судовому засіданні попередньому складу суду підтримує у повному обсязі.

Під час досудового слідства і в судовому засіданні підсудний визнав сам факт проведення ним в будинку потерпілої пострілу з мисливської рушниці і, що від цього пострілу загинула ОСОБА_6, проте стверджував, що не мав умислу на її вбивство. Так, підсудний як на досудовому слідстві так і у судовому засіданні проведеним попереднім складом суду пояснив, що на протязі тривалого часу знаходився в позашлюбних стосунках з потерпілою ОСОБА_5, утримував її, оплачуючи проживання в квартирі та інші витрати. Остання наполягала на тому, щоб він розірвав шлюб з дружиною. Через те, що він не погодився, ОСОБА_5 почала підтримувати стосунки із ОСОБА_7 Напередодні 12 квітня 2006 року ОСОБА_5 попросила привезти їй рибу в село до батьків. Коли він 12 квітня 2006 року привіз рибу, ОСОБА_5 відмовилась з ним спілкуватись, а тому через деякий час він повернувся, щоб з нею зустрітись. Двері у будинку були зачинені. ОСОБА_8, щоб вона вийшла, але батьки повідомили, що її у будинку немає. Тоді підсудний від’їхав від двору і вирішив почекати. На вулиці було вже темно, близько 22 год., підсудний повернувся до будинку ОСОБА_4, зайшовши у двір постукав у вікно. У руках підсудний тримав рушницю, яку він возив у автомобілі, у зв’язку з використанням для самозахисту, що пов’язано з його видом роботи, так як двері в автомобілі не закривалися взяв з собою. У хаті було темно, ніхто двері не відчинив. Тоді підсудний вистрелив вгору, посипалась шибка вікна. Після того, на подвір’я з будинку вийшов батько ОСОБА_5 і сказав, що ОСОБА_5 дома немає і запропонував ОСОБА_3 в цьому пересвідчитись, тоді він зайшов в коридорчик, переступаючи поріг з веранди в сіни, де було темно за щось перечепившись та падаючи випадково натиснув на курок, після чого пролунав постріл і заряд влучив в матір ОСОБА_5 –ОСОБА_6, яка в цей час вийшла в прихожу. Все це сталося випадково, вбивати ні ОСОБА_6 ні когось іншого членів сім’ї він немав наміру.

Доказів про те, що підсудний ОСОБА_3 мав намір вчинити вбивство ОСОБА_6 по справі не знайдено, поскільки як з показань потерпілих так і підсудного було зрозуміло, що він перебував у добрих стосунках з останньою.

Винність підсудного у скоєнні вбивства з необережності підтверджується:

- показаннями потерпілої ОСОБА_5, яка підтвердила у судовому засіданні, що знаходилася у позашлюбних відносинах з підсудним ОСОБА_3 на протязі тривалого часу. Стосунки змінилися, коли вона почала жити з ОСОБА_7 12 квітня 2006 року підсудний декілька разів приїздив в село до подвір’я її батьків, де вона знаходилась і погрожував. Приїхавши втретє, почав стукати у будинок і коли йому не відчинили він вистрілив у вікно і посипалось скло, потім пролунав ще постріл у результаті якого було вбито її матір ОСОБА_6 У підсудного з матір’ю потерпілої були нормальні стосунки;

- показаннями потерпілого ОСОБА_9, який пояснив у судовому засіданні, що йому подзвонив сусід і повідомив, що ОСОБА_10 вбив його матір. Коли він приїхав, вдома була вже міліція. Було розбите вікно, мати лежала мертва, кругом була кров і на порозі і далі. ОСОБА_3 неодноразово приїздив до батьків ОСОБА_11, але з ними не сварився;

- показаннями потерпілої ОСОБА_12, яка пояснила у судовому засіданні, що до неї приїхав покійний брат з дружиною та повідомили, що ОСОБА_3 вбив матір. Приїхавши в село зі слів батька вона дізналася, що ввечері 12 квітня 2006 року підсудний приїхавши до будинку почав стукати у двері та гукати ОСОБА_5, батько сказав, щоб він їхав, але останній не послухався його. Тоді ОСОБА_4 відкрив двері та вийшов на поріг. ОСОБА_3 дуло рушниці підставив до підбородка, потім штовхнув останнього і пішов далі.;

- дослідженими у судовому засіданні показаннями потерпілого ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 81-82, 172), який на досудовому слідстві пояснив про те, що ОСОБА_3, для того щоб зайти в будинок, наставив на нього рушницю, а потім відштовхнув його і зайшов в будинок, після чого там пролунав постріл, яким була вбита його дружина;

- протоколом огляду місця події (т.1 а.с. 3-5), згідно якого в будинку № 117 по вул. Радянській виявлений труп ОСОБА_6 з вогнепальним пораненням;

- протоколом відтворення обстановки і обставин вчинення злочину (т. 2 а.с. 153-159), де підсудний ОСОБА_3 показав, що коли він став заходити через вхідні двері у веранду будинку перечепився через поріг, падаючи тримався правою рукою за приклад рушниці з якої пролунав постріл;

- висновком експерта викладеного у судово-медичній експертизі (т.1 а.с. 148-149), згідно якого причиною смерті ОСОБА_6 стало вогнепальне дробове сліпе проникне поранення живота з ушкодженням печінки, шлунку, кишечника;

- висновком експерта викладеного у комплексній судово-медичній балістичній експертизі (т. 2 а.с. 165-174), де вказано, що дані показання ОСОБА_3 та ОСОБА_5 під час відтворення обстановки та обставин події злочину від 07.03.2008 року, в цілому не протирічать даним судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_6 по часу, характеру, кількості та локалізації спричинення тілесних ушкоджень;

- іншими матеріалами справи.

Органами досудового слідства дії підсудного в частині спричинення смерті ОСОБА_6 кваліфіковані як навмисне вбивство за ч. 1 ст. 115 КК України.

З огляду на матеріали справи, суд уважає, що така кваліфікація дій підсудного безпідставна, оскільки особа, здійснюючи умисний злочин, діє цілеспрямовано і відповідно ставиться до настання суспільно небезпечних наслідків.

Проте, ні сам підсудний ні жоден з допитаних у судовому засіданні потерпілих та свідків не підтвердили той факт, що між підсудним та ОСОБА_6 відбувались будь –коли сварки чи те, що вони знаходились у неприязних відносинах чи взагалі будь –який інший мотив злочину, як містить в собі обвинувачення підсудного органами досудового слідства, що між підсудним і ОСОБА_6 12.04.2006 року виникла сварка, через яку у ОСОБА_3 виник умисел на її вбивство.

Посилання органів досудового слідства на прицільність пострілу спростовуються висновком судово-медичної експертизи (т.1 а.с. 148), згідно якої постріл відбувся зверху вниз і з неблизької дистанції. Та висновком комплексної судово-медичної балістичної експертизи де вказано, що наявність тілесних ушкоджень на передній черевній стінці, пояска зсаднення навколо вхідних дробових вогнепальних отворів у вигляді кіптяви, а також поодиноких включень з’єднань свинцю дають можливість уважати, що постріл був проведений з неблизької відстані, а також те, що враховуючи дані матеріалів кримінальної справи, зокрема відтворення обстановки та обставин події, у момент пострілу потерпіла ОСОБА_6 була розташована передньою поверхнею тіла (обличчям) до дульного зрізу зброї. (т. 2 а.с. 165-174)

Показаннями підсудного про те, що він здійснив постріл з рушниці з необережності, перечепившись через поріг, об’єктивно підтверджуються: протоколом огляду місця пригоди (т.1 а.с. 4), згідно якому у веранді будинку ОСОБА_4 виявлені на підлозі споряджені патрони.

Про відсутність умислу підсудного на позбавлення життя ОСОБА_6 свідчить і поведінка ОСОБА_3 після скоєння злочину.

Так, здійснивши постріл, підсудний вийшов з будинку, а потім через деякий час повернувся, дізнавшись про результати свого пострілу, злякавшись поїхав від будинку потерпілих.

Виходячи з сукупності всіх доказів, суд приходить до висновку проте, що підсудний діяв необережно, проявивши злочинну недбалість, бо не передбачав можливості настання смерті ОСОБА_6, але заходячи в жилий будинок із зарядженою рушницею, повинен був її передбачити, оскільки у зв’язку зі службою в органах внутрішніх справ та подальшою роботою мав досвід поводження зі зброєю.

Враховуючи обставини вчиненого злочину, пояснення потерпілих, свідків, підсудного, кваліфікацію дій підсудного органом досудового слідства за ч. 1 ст. 115 КК України –вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, не знайшло свого підтвердження і тому дії підсудного ОСОБА_3 слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 119 КК України, а саме: вбивство, вчинене через необережність.

Суд уважає, що органами досудового слідства дії підсудного в частині незаконного проникнення до житла, вчиненні із застосуванням насильства, вірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 162 КК України та знайшли свого підтвердження у судовому засіданні і підсудний повинен нести кримінальну відповідальності за вчинення вказаного злочину. Хоча сам підсудний як на досудовому слідстві та і у судовому засіданні з попереднім складом суду заперечував даний факт.

Так, з показань потерпілого ОСОБА_4, наданих на досудовому слідстві, потерпілої ОСОБА_5, свідка ОСОБА_7 випливає, що двері у будинок відчинив підсудному ОСОБА_3 –ОСОБА_4 після того як останній вчинив по будинку постріл та розбив шибки у вікнах будинку.

Ці показання об’єктивно підтверджуються: протоколом огляду місця пригоди (т. 1 а.с. 3-5) про пошкодження шибок у вікнах будинку потерпілих.

Крім того, у судовому засіданні знайшов підтвердження той факт, що підсудний ОСОБА_3 скоїв злочин перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, що підтверджується висновком судово-медичної експертизи. (т.1 а.с. 142-143)

Оцінюючи в сукупності всі зібрані докази по справі, суд уважає, що винність підсудного ОСОБА_3 у скоєнні ним злочинів, передбачених ч. 1 ст. 119, ч. 2 ст. 162 КК України у судовому засіданні доведена повністю.

Підсудний скоїв вбивство через необережність і повинен нести кримінальну відповідальність за ч. 1 ст. 119 КК України.

Дії підсудного ОСОБА_3 також необхідно кваліфікувати за ч. 2 ст. 162 КК України, оскільки він незаконно проник до житла з застосуванням насильства.

Призначаючи покарання підсудному ОСОБА_3 у відповідності зі ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують і обтяжують покарання.

Обставинами, що пом’якшують покарання, згідно ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття підсудного та добровільне відшкодування збитків.

Обставиною, що обтяжує покарання підсудного, у відповідності до ст. 67 КК України, суд визнає вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння.

Враховується особа підсудного ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який осудний, одружений, працездатний, пенсіонер МВД, має постійне місце проживання у ІНФОРМАЦІЯ_5, як за місцем проживання так і за попереднім місцем роботи у Середньодніпровському державному басейновому управлінні охорони водних живих ресурсів та Лубенської окремої роти дорожньо-патрульної служби ДАІ підпорядкованої УМВС України в Полтавській області –характеризується прозитивно, має на утриманні батьків похилого віку: матір ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_6 та батька ОСОБА_14 ІНФОРМАЦІЯ_7, до адміністративної та кримінальної відповідальності органами внутрішніх справ раніше не притягувався, - про що свідчать дані: його показань, паспорту, довідок, характеристики, повідомлень. (т. 1 а.с. 217-234)

Згідно довідок від 04.05.2006 року виданих Лубенською центральною міською лікарнею ОСОБА_3 на “Д” обліку у лікаря психіатра та у наркологічному кабінеті на диспансерному обліку –не перебуває. (т. 1 а.с. 235-236)

Підсудний ОСОБА_3 скоїв декілька злочинів і тому суд з урахуванням особи підсудного, обставин справи призначає йому покарання за сукупністю злочинів відповідно до ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим.

Підсудний скоїв злочини, за які законом передбачене покарання менш суворе, ніж позбавлення волі на строк більше 5 років, до набрання чинності Законом України «Про амністію»від 19.04.2007 року, має на утриманні дитину –сина ОСОБА_15 (т.1 а.с. 223), якому на момент набрання чинності Законом України «Про амністію»не виповнилось 18 років, не заперечує проти застосування щодо нього акту амністії, тому він повинен бути звільнений від призначеного покарання на підставі п. «б»ст. 1 вказаного вище закону.

Цивільні позови потерпілих, на думку суду, підлягають частковому задоволенню.

Суд приходить до висновку, що неправомірними діями підсудного потерпілим ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_12 завдана моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях, яких потерпілі зазнали у зв’язку зі смертю своєї матері і така шкода підлягає відшкодуванню відповідно до ст. ст. 23, 1167 ЦК України.

Ст. 1167 ЦК України передбачає, що моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

З урахуванням викладеного суд оцінює розмір завданої моральної шкоди потерпілим ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_12 у сумі 13000 грн. кожному, враховуючи вимоги розумності і справедливості.

Долю речових доказів суд вирішує у відповідності з вимогами ст.ст. 80, 81 КПК України.

Міра запобіжного заходу у відношенні підсудного повинна бути залишена колишня –підписка про невиїзд.

Куруючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд –

п о с т а н о в и в :

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 119, ч. 2 ст. 162 КК України, призначивши покарання:

-          за ч. 1 ст. 119 КК України у виді позбавлення волі строком чотири роки;

-          за ч. 2 ст. 162 КК України у виді позбавлення волі строком три роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки.

Відповідно до ст. 1 п. «б»Закону України «Про амністію»від 19.04.2007 року ОСОБА_3 звільнити від призначеного покарання.

Міру запобіжного заходу до набрання вироком законної сили відносно засудженого залишити колишню –підписку про невиїзд.

Цивільний позов потерпілих ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_12 задовольнити частково.

Стягти з ОСОБА_3 на користь потерпілої ОСОБА_5 13000 (тринадцять тисяч) гривень у відшкодування моральної шкоди.

Стягти з ОСОБА_3 на користь потерпілого ОСОБА_9 13000 (тринадцять тисяч) гривень у відшкодування моральної шкоди.

Стягти з ОСОБА_3 на користь потерпілої ОСОБА_12 13000 (тринадцять тисяч) гривень у відшкодування моральної шкоди.

Речові докази по справі: мисливська рушниця МЦ-2112 дванадцятого калібру № 016283, 14 штук споряджених патронів до мисливської рушниці 12 калібру, пластиковий контейнер до патрона мисливської рушниці, 14 штук свинцевого шроту, гільзу патрона до мисливської рушниці 12 калібру, що зберігаються у камері речових доказів Лубенської міжрайонної прокуратури –знищити.

На вирок можу бути подана апеляція до апеляційного суду Полтавської області через Пирятинський районний суд протягом 15 діб.

Суддя –