ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Запорізької області
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.07.06 Справа № 7/134/06
Суддя Кутищева Н.С.
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “АЛЬФА-Маркет”, м. Запоріжжя.
Відповідач Запорізьке державне підприємство робітничого постачання “Залізничник”, м. Запоріжжя.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Орендне підприємство Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації, м.Запоріжжя.
Суддя Кутіщева Н.С.
Представники:
позивача: не з’явився.
відповідача: не з’явився.
3-ї особи: Кирнос Е.С., дов. № 4747 від 26.08.2005р.
Розглядається позовна заява про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна від 16.02.2006р. дійсним та визнання права власності на об’єкти нерухомості.
Позивач обґрунтував позовні вимоги ст. 180 ГК України, ст. 220 ЦК України.
Ухвалою суду від 25.04.2006р. було порушено провадження по справі, розгляд призначено на 31.05.2006р. За усним клопотанням позивача, з метою уточнення ним позовних вимог, в судовому засіданні оголошувалась перерва до 19.06.2006р. В зв’язку з неявкою представників позивача та відповідача в судовому засіданні 19.06.2006р., ухвалою суду від 19.06.2006р. судове засідання відкладалось до 03.07.2006р., головою господарського суду Запорізької області, на підставі ст. 69 ГПК України, продовжувався строк розгляду спору на один місяць. Судовий процес завершено 03.07.2006р. оголошенням рішення суду в повному об’ємі в присутності представника третьої особи.
Відповідач відзив на позовну заяву не надав. Представник відповідача в судовому засіданні, що було розпочате 31.05.2006р. не зміг пояснити суду, на яких правових підставах відповідачем було відчужене майно, що є державною власністю, не зміг надати документальних доказів в підтвердження правомірності дій відповідача, як продавця при підписанні договору купівлі-продажу від 16.02.2006р. про відчуження об’єктів нерухомості.
Представником третьої особи надано відзив на позовну заяву, згідно якого, ОП ЗМБТІ повідомляє суд, що об’єкти нерухомості за адресою м. Запоріжжя, вул. Віражна, 24 в ОП ЗМБТІ на праві власності не зареєстровані.
Представники позивача та відповідача, в продовжене 03.07.2006р. судове засідання, повторно не з’явились без поважних причин, про причини неявки суд не повідомили.
Ухвали суду від 25.04.2006р., 19.06.2006р. були направлені на адреси сторін згідно з вимогами діючого законодавства, на адресу суду поштовим відділенням не поверталась, що свідчить про те, що сторони належним чином повідомлені про дату, місце та час розгляду справи.
Згідно п. 26.4.7-1 Роз’яснення президії Вищого господарського суду України №04-5/609 від 31.05.2002р. “Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз’яснень президії Вищого арбітражного суду України”, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.
Сторони по справі № 7/134/06 є юридичними особами. Таким чином, згідно зі ст.28ГПК України, керівники підприємств зобов’язані направити компетентного представника в судове засідання, чи особисто прийняти участь в судовому засіданні.
Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази додаються сторонами, або іншими учасниками судового процесу.
Не з’явившись в черговий раз в судове засідання без поважних причин, позивач та відповідач порушили ст. 22 ГПК України, згідно якої, сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.
Позивач і відповідач проявили неповагу до суду, а також до третьої особи, яка користується також правами сторони по справі; знехтували без поважних причин своїми обов’язками і правом на захист своїх інтересів.
На момент розгляду спору по суті в судовому засіданні, яке продовжилось 03.07.2006р. в 10:00г., на адресу суду від сторін не надходило ніяких клопотань і заяв, в тому числі і про уточнення позовних вимог, як клопотав про це представник позивача в судовому засіданні 31.05.2006р., тому спір розглядається згідно зі ст. 75 ГПК України, по наявних у справі матеріалах і згідно позовної заяви від 17.04.2006р. № 18.
За усним клопотанням представника третьої особи судовий процес ведеться без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.
Розглянувши матеріали справи та вислухавши представника третьої особи, суд встановив:
16.02.2006р. ТОВ “ТД “Альфа-Маркет” (позивач по справі) та Запорізьке державне підприємство робітничого постачання “Залізничник” (відповідач по справі) підписали договір купівлі –продажу об’єктів нерухомості майна, розташованих в м. Запоріжжі по вул. Віражній, 24.
Цей договір є нотаріально не посвідченим, як вказує позивач в позовній заяві –з причин, що не залежать від волі сторін, поскільки продавець (відповідач) для нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна, як того вимагає закон для даного виду договорів, не має свідоцтва про право власності на відчужувані об’єкти нерухомості.
Згідно до п. 6.1 Наказу Міністерства юстиції України “Про затвердження Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України” № 20/5 від 03.03.2004р., при нотаріальному посвідченні договорів про відчуження житлового будинку, а також іншого нерухомого майна, що підлягає реєстрації, нотаріус вимагає подання документів, які підтверджують право власності на нерухоме майно, та, у передбачених законодавством випадках, документів, що підтверджують державну реєстрацію прав на це майно в осіб, які його відчужують.
Згідно з п. 31 Інструкції “Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України”, нотаріуси не приймають для вчинення нотаріальних дій документи, якщо вони не відповідають вимогам законодавства або відмовляє у вчиненні нотаріальних дій, якщо не подані відомості (інформація) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії.
Згідно зі ст. 209 ЦК України, нотаріальне посвідчення угоди здійснюється нотаріусом або іншої посадовою особою, яка згідно з законом має право на здійснення такої нотаріальної дії, шляхом вчинення на документі, в якому викладений текст угоди, засвідчувального напису.
Згідно абз. 4 п.п. “а” п. 6.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, оформлення права власності для юридичних осіб, у разі внесення до статутного фонду об’єктів нерухомості їх засновниками, проводиться місцевими органами виконавчої влади з видачею Свідоцтва про право власності.
Листом № 1279 від 15.11.2004р. Управління комунальної власності Запорізької міської ради було повідомлено ЗД ПРП “Залізничник”, що правові підстави для підготовки проекту рішення про оформлення права власності за останнім відсутні.
Згідно ст. 220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Нотаріальне посвідчення договору може бути як би компенсовано рішення суду при наявності наступних умов: 1. якщо сторони домовили відносно всіх суттєвих умов договору, що підтверджується письмовими доказами; 2. здійснилось повне або часткове виконання договору; 3. одна із сторін ухилилась від нотаріального його посвідчення.
В процесі розгляду позову про визнання угоди (не має значення – односторонньої, двох - або багатосторонньої) дійсної, суд перевіряє, чи підлягала дана угода нотаріальному посвідченню і чи не містить вона якихось умов, що суперечать закону. (п. 4 Постанови ПВС України “Про судову практику по справах про визнання угод недійсними” від 28 квітня 1978р., зі змінами від 25 грудня 1992р.).
Факт ухилення відповідача від нотаріального посвідчення даного договору позивач не довів.
Таким чином, посилання позивача на ст. 220 ЦК України є необґрунтованим, а обґрунтування вимоги про визнання договору дійсним, згідно зі ст. 180 ЦК України, не є достатнім для визнання даної угоди дійсною, поскільки нотаріально незавірений договір судом може бути визнано дійсним лише в порядку діючого законодавства.
Вирішуючи спір про визнання угоди дійсною, суд повинен з’ясувати наявність тих обставин, за якими закон пов’язує визнання угоди дійсною, необхідно встановити дійсні права та обов’язки сторін угоди.
Згідно статуту, Запорізьке державне підприємство робітничого постачання “Залізничник” є державним підприємством (продавець по договору), входить до сфери управління Міністерства транспорту України та до складу Держаної адміністрації залізничного транспорту України (Укрзалізниці).
Згідно п. 4.2 Статуту, майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві повного господарського відання.
Здійснюючи право повного господарського відання підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству та статуту.
Згідно з п. 4.4 Статуту, відчуження засобів виробництва, що є державною власністю і закріплені за підприємством, здійснюється за погодженням з Укрзалізницею у порядку, що встановлений чинним законодавством. Одержані в результаті відчуження зазначеного майна кошти спрямовуються виключно на інвестиції підприємства і с державною власністю.
Погодження Укрзалізниці на відчуження відповідачем майна, що зазначено в угоді купівлі-продажу від 16.02.2006р., по вул. Віражній, 24, відсутнє.
Факт надання таких погоджень підтверджується наявністю таких погоджень, згідно об’єктів зазначених в плані санації Запорізького державного підприємства робітничого постачання “Залізничник” по справі № 5/5/303.
В даний план санації об’єкти нерухомого майна по вул. Віражній, 24. м.Запоріжжя не внесені.
Таким чином, у відповідача були відсутні правові підстави для укладення угоди купівлі-продажу від 16.02.2006р. на відчуження зазначеного в ній майна.
Виходячи з вищевикладеного, судом встановлено, що позивач і відповідач, уклавши угоди купівлі-продажу від 16.02.2006р., порушили п. 4.4 Статуту Запорізького державного підприємства робітничого постачання “Залізничник”.
Відсутність передбачених законом підстав для укладення договору купівлі-продажу обумовлює його недійсність.
Реєстрацію права власності на об’єкти нерухомості майна проводить бюро технічно інвентаризації на підставі правовстановлюючих документів.
В відзиві на позовну заяву ОП ЗМБТІ повідомило, що об’єкти нерухомості за адресою м. Запоріжжя, вул. Віражна, 24 в ОП ЗМБТІ на праві власності не зареєстровані.
Виходячи з викладеного позивачем, не доведена, наявними в справі матеріалами правомірність вимог про визнання договору купівлі-продажу від 16.02.2006р. дійсним, в даній вимозі слід відмовити.
В разі невиконання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору, і не визнання цього договору дійсним судом, такий договорів є нікчемним.
Виходячи з викладеного, вимога позивача про визнання за ним права власності на об’єкти нерухомого майна на підставі договору купівлі-продажу від 16.02.2006р., є необґрунтованою, не підтверджена доказами і задоволенню не підлягає.
В позові слід відмовити.
Поскільки в позові міститься дві вимоги, які є двома предметами спору, і державне мито повинно бути сплачено по кожному з них, а позивачем сплачено тільки державне мито по одному предмету спора, необхідно стягнути з позивача на користь Державного бюджету 85грн. 00 коп. державного мита.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 3, 22, 28, 33,34,43,44,49,75,82,84,85ГПК України, суд, -
В И Р І Ш И В :
В позові відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний дім “Альфа-Маркет”, 69050, м. Запоріжжя, вул. Космічна, 119 (п/р 26008393101 в АБ “Металург”, МФО 313582, ЕДРПОУ 30256150) на користь Державного бюджету Орджонікідзевського району, банк отримувач: управління Державного казначейства у Запорізькій області (МФО 813015, рахунок 31112095600007, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку –095) 85 грн. 00 коп. державного мита.
Видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення 10 денного строку з дня його прийняття.
Суддя Н.С. Кутіщева