РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 травня 2008 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді Берещанської І.І.
суддів Петюшевої Н.М. Кузнєцової О.О.
при секретарі Войциховській Е.В.
розглянувши в відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду АРК цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,ОСОБА_6, треті особи -Сімферопольська міська рада, Перша Сімферопольська нотаріальна контора, Центральна районна рада м. Сімферополя про визнання права власності на долі домоволодіння, встановлення порядку користування домоволодінням та земельною ділянкою, визнання договору дарування та свідоцтва про право на спадщину частково недійсними;
за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_4 до ОСОБА_7, ОСОБА_6, Сімферопольської міської ради, Першої Сімферопольської нотаріальної конторі, CM БРТІ про визнання права власності на долі домоволодіння, встановлення порядку користування долями домоволодіння та земельної ділянки, визнання договору дарування та свідоцтва про право власності частково недійсними;
за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Центрального районного суду м. Сімферополь АРК від 18.06.2007 року,
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом про визнання права власності на 1/3 долю (відносно кожного з них по 1/6 частині) АДРЕСА_1 - приміщення під літ. «Г-1», «Д-1», «д-1», «д2», «н2», «Л», «К», «м-1», «Ж» та «П», встановлення порядку користування домоволодінням та земельною ділянкою відповідно до умов мирової угоди, визнання договору дарування та свідоцтва про право на спадщину на ім'я ОСОБА_4 та ОСОБА_8 від 17.06.1996 року частково недійсними, зазначивши, що рішення суду, на підставі якого ОСОБА_3 набула право власності на частину спадкового майна у вигляді 1/2 частині домоволодіння, скасовано, тому свідоцтво про право власності на спадкове майно є недійсним, рівно як і укладені у наступному договори дарування зазначеної частині домоволодіння на користь ОСОБА_7, а потім - ОСОБА_6 В наступному після скасування судового рішення, між сторонами була укладена та затверджена судом мирова угода, проте реалізувати своє право власності вони не можуть у зв'язку з наявністю інших правовстановлюючих документів.
Справа № 22ц-487/2008
головуючий суддя суду першої інстанції Долженко Ю.П.
суддя-доповідач суду апеляційної інстанції Кузнєцова О.О.
ОСОБА_5 та ОСОБА_4 також звернулись до сулу з позовом до ОСОБА_7 та ОСОБА_6. Сімферопольської міської ради. Першої Сімферопольської нотаріальної контори, CM БРТІ про визнання права власності на 1/3 долю домоволодіння (будівлі «В», В-1», «В-2»), встановлення порядку користування долями домоволодіння та земельної ділянки відповідно до схеми мирової угоди, визнання частково недійсними договору дарування та свідоцтва про право власності. виключивши з них вище зазначені будівлі, зазначивши, що за мирового угодою є власниками частині домоволодіння, але їх права порушуються відповідачами, які набули право власності на ідеальну долю домоволодіння на підставі договорів дарування, що були укладені після отримання ОСОБА_3свідоцтва про право власності на частину домоволодіння за рішенням суду, яке в наступному було скасовано.
Ухвалою суду від 23.11.2005 року позови об'єднані в одно провадження /а.с. 47 /.
Рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя ЛРК від 18.06.2007 року у задоволенні обох позовів відмовлено, оскільки суд прийшов до висновку, що частина будівель, щодо яких виник спір, є самочинними, тому вимоги щодо захисту прав на них є необгрунтованими. Крім того, ОСОБА_6 є добросовісним набувачем, що виключає можливість витребування у неї частини будинку.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в який просить рішення суду скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, зазначивши, що рішення по суті не вирішило їх спірних правовідносин.
Відповідно до ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи у апеляційному порядку, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції лише в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи. оглянувши матеріали справи № 2-139/02, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга частково обґрунтована та підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Постановляючи рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_5 та ОСОБА_4, суд виходив з того, що частина будівель спірного домоволодіння, про визнання права власності на які наполягають позивачі, є самочинною, тому підстав для захисту прав на них немає.
Проте, безумовно погодитися з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може, вважаючи, що суд першої інстанції, повно та всебічно встановивши обставини справи, не правильно застосував норми матеріального та процесуального права.
Так, як вбачається з матеріатів справи, рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя АРК від 30.05.1990 року визнаний факс володіння ОСОБА_9 на праві приватної власності АДРЕСА_1; а також те, що померлий ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_10 є сином ОСОБА_9 Встановлений факт прийняття ОСОБА_10 спадщини після смерті ОСОБА_10 матері - ОСОБА_9 Визнано право власності на зазначений будинок у рівних частках за ОСОБА_11 та ОСОБА_12 (а.с. 40 справа № 2-139/02).
Проте, ухвалою Президії Верховного суду АРК від 15.06.2001 року вказане рішення суду скасовано з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції (а.с. 41-42 справи № 2-139/02), після чого ухвалою Центрального районного суду м. Сімферополя АРК від 26.12.2003 року затверджена мирова угода, за якою 1) ОСОБА_1 та ОСОБА_2 володіють будівлями під літ. «Г-1». «Д-1", "д-1", . "д-2". «н2», «Л», «К». «м-1», «Ж» та «П» та встановлений порядок користування земельною ділянкою відповідно до доданої схеми;
2) ОСОБА_4 володіє будівлями під літ. «В», В-1», «В-2» та встановлений порядок користування земельною ділянкою відповідно до доданої схеми; та 3) ОСОБА_12 володіє будівлями під літ. «А1», «а1-», «а», та також встановлений порядок користування земельною ділянкою згідно доданої схеми (а.с. 102-103 справа №2-139/02).
Разом з тим, за рішенням Центрального районного суду АРК від 30.05.1990 року (скасоване ухвалою Президії Верховного суду АРК від 15.06.2001 року) як ОСОБА_13, так і ОСОБА_12 зареєстрували у БТІ своє право власності на 1/2 частину спірного будинку кожна (а.с. 8, 9).
Після смерті (ІНФОРМАЦІЯ_3) ОСОБА_13 його спадкоємцями ОСОБА_4 та ОСОБА_5 були отримані свідоцтва про право на спадщину за законом (а.с. 6, 7), та зареєстровано у CM БТІ право власності за кожною з них (а.с. 11).
ОСОБА_12 (померла 01.09.2004 року), маючи свідоцтво про право власності на 1/2 частину домоволодіння (відповідно до рішення суду від 30.05.1990 року), не приймаючі до уваги умови мирової угоди, затверджені ухвалою суду від 26.12.2003 року, укладає 02.07.2004 року договір дарування саме 1/2 частини спірного домоволодіння на користь ОСОБА_7 (а.с. 10), яка в наступному -09.02.2005 року подарувала її ОСОБА_6 (а.с. 9).
ОСОБА_6 своє право власності на 1/2 частину будинку у встановленому законом порядку зареєструвала у БТІ (а.с. 46).
Як слідує з матеріалів справи, ОСОБА_14, маючі право власності на 1/2 (ідеальну) частину домоволодіння, фактично користується будівлями під літ. «А1», «а1», «а», тобто тими, які за мировою угодою були передані у власність ОСОБА_3
Оскаржуючи договори дарування частини домоволодіння, ОСОБА_5 та ОСОБА_4, зазначили, що вказаним порушуються саме їх право власності.
Разом з тим, як зазначено в ухвалі суду від 26.12.2003 року, яка набрала законної сили та, відповідно до ст.14 ЦПК України, є обов'язковою для виконання, ОСОБА_4 володіє будівлями під літ. «В», «В-1», «В-2». ОСОБА_5 стороною у даній мировій угоді не була, а її право власності зареєстровано на підставі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_13, який набув право власності на підставі рішення суду, яке в наступному було скасоване, але фактично вона (ОСОБА_5) користується тими ж будівлями, що і її мати ОСОБА_4 Дані про те, яку частину домоволодіння складають приміщення під літ. «В», «В-1» та «В-2», суду, відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України, надано не було.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що права як ОСОБА_4, так і ОСОБА_5 вище зазначеними договорами дарування між ОСОБА_3, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 не порушені, тому у задоволенні позову в цій частині повинно бути відмовлено, але за зазначеними обставинами.
Щодо позовних вимог ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до ОСОБА_7, ОСОБА_6, Сімферопольської міської ради, Першої Сімферопольської нотаріальної конторі, CM БРТІ про визнання права власності на 1/3 частку домоволодіння, встановлення порядку користування долями домоволодіння та земельної ділянки, відповідно до ухвали про затвердження мирової угоди, то колегія суддів вважає за необхідне у задоволенні позову відмовити, визнавши їх права у даному випадку з боку зазначених ними відповідачів не порушеними.
В решті рішення суду повинно бути залишено без змін.
На підставі наведеного, та керуючись ст. ст. 303, 307 ч.1 п.2, 309, 313, 314, 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів Апеляційного суду Автономної Республіки Крим,
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_15 задовольнити частково.
Рішення Центрального районного суду м. Сімферополя АРК від 18.06.2007 року скасувати у частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_4. ОСОБА_5 до ОСОБА_7.ОСОБА_6 про визнання права власності на 1/3 частку домоволодіння, встановлення порядку користування долями домоволодіння та земельної ділянки, визнання договору дарування та свідоцтва про право власності частково недійсними скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, якім у задоволенні позову про визнання частково недійсними договорів дарування від 02.07.2004 року та від 09.02.2005 року та свідоцтва про право власності на ім'я ОСОБА_6 відмовити з підстав, викладених у мотивувальній частині рішення.
У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_4. ОСОБА_5 до ОСОБА_7,ОСОБА_6 Сімферопольської міської ради, Першої Сімферопольської нотаріальної конторі. СМ БРТІ про визнання права власності на 1/3 частку домоволодіння, встановлення порядку користування долями домоволодіння та земельної ділянки, відповідно до ухвали про затвердження мирової угоди, відмовити.
В решти рішення Центрального районного суду м. Сімферополь АРК від 18.06.2007 року залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржено протягом двох місяців з дня набрання законної сили безпосередньо до Верховного Суду України.