Справа № 22-10494/2006                           Головуючий у 1 інстанції Гайдар А.В.

Категорія 36                                                 Доповідач Звягінцева О.М.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНІ

11 грудня 2006 року                     Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого Стельмах Н.С.

суддів Звягінцевої О.М., Молчанова С.І.

при секретарі Коваленко Т.В. розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом     ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права на стягнення аліментів на утримання непрацездатної дружини і

ВСТАНОВИВ:

в апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_2 оспорює обгрунтованість рішення суду, яким позовні вимоги задоволено, і ставить питання про його скасування, ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на те, що у листопаді 2003р. їй необхідно було проходити переогляд у МСЕК з метою продовження групи інвалідності у Донецькій обласній онкологічній лікарні, але через ускладнення хвороби вона тривалий час не пересувалась, коли їй стало лекше, вона оформила пенсію за досягненням пенсійного віку, інвалідність оформляти не стала, оскільки розмір пенсії за віком складає 366,29 грн., а за інвалідністю- майже на 100 грн. менше. Вона страждає на онкологічну хворобу 3 стадії, дуже часто та важко хворіє, пенсії вистачає лише на сплату комунальних платежів та на хліб, але потребує коштовних ліків, доброго харчування, вітамінів, консультацій лікарів. Тобто вона потребує матеріальної допомоги, оскільки пенсія не забезпечує їй прожиткового мінімуму, встановленого законом, і за віком вона є непрацездатною. Вважає, що її чоловік має можливість надавати їй матеріальну допомогу.

Судом першої інстанції при розгляді цієї справи встановлено наступні обставини.

10.05.2006 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом до відповідачки, зазначав, що 11.11.1971р. він зареєстрував з нею шлюб, рішенням Вугледарського міського суду від 29.04.1996р. з нього на її користь стягнуто аліменти у розмірі 1/10 частини від усіх видів його заробітку (доходів), починаючи з 14.03.1996р., оскільки вона була інвалідом 2 групи, а на т.ч. не є інвалідом, отримує пенсію за віком. Вважає, що вона втратила право на отримання аліментів, тому просив ухвалити рішення, яким припинити стягнення з нього аліментів на користь відповідачки за вказаним судовим рішенням.

Рішенням Вугледарського міського суду Донецької області від 10 жовтня 2006 р. позов задоволено, припинено стягнення аліментів з ОСОБА_1 на корись ОСОБА_2 у розмірі 1/10 частини усіх видів заробітку (доходу) за рішенням Вугледарського міського суду від 29.04.1996р. з моменту набрання чинності даного рішення суду.

Апеляційний суд вважає, що скарга підлягає задоволенню, рішення суду-скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову з наступних підстав.

Відповідно до вимог п. 4 ст. 309 ЦПК України підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до вимог ч.ч. 2, З, 4 ст. 75 СК України право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.

Непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є інвалідом 1, 2 чи 3 групи.

Один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом.

На підставі ст. 82 Закону України „Про державний бюджет України на 2006 рік" від 20.12.2005р. № 3235-ІУ, який набрав чинності з 1.01.2006р., затверджено на 2006р. прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 жовтня - 472 грн.

Судом встановлено, що 11.11.1971р. позивач зареєстрував шлюб з відповідачкою, рішенням Вугледарського міського суду від 29.04.1996р. з нього на її користь стягнуто аліменти у розмірі 1/10 частини від усіх видів його заробітку (доходів), починаючи з 14.03.1996р., оскільки вона була інвалідом 2 групи ( а.с. 9).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач отримує пенсію за віком у розмірі 863 грн. 71 коп. (а.с. 45), тобто більш прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць (у розмірі з 1 жовтня - 472 грн.).

А позивачка отримує песію за віком у розмірі 366 грн. 29 коп. (а.с. 52)., тобто менш прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць (у розмірі з 1 жовтня - 472 грн.), окрім того, перебуває тривалий час на обліку з приводу низки серцево-судинних захворювань, захворювання печінки, шлунку, з 1994 р.- у онколога (а.с. 53), потребує коштовних ліків, що підтверджено документально (а.с. 55).

Задовольняючи позов, суд першої інстації дійшов висновку про те, що позивач неспроможний надавати матеріальну допомогу відповідачці, пославшись на ті обставини, що його матеріальне становище погіршилось, з 1.02.2006 р. він не працює, отримує пенсію за віком у розмірі 863,71 грн., а відповідачка не є інвалідом, отримує пенсію за віком у розмірі 366,29 грн. і у зв'язку з поновленням працездатності перестала потребувати матеріальної допомоги з боку позивача.

Але такий висновок суду не грунтується на вимогах чинного законодавства.

Відповідачка є непрацездатною, досягла пенсійного віку, встановленого законом (а.с. 50), потребує матеріальної допомоги, оскільки її пенсія не забезпечує їй прожиткового мінімуму, встановленого законом, а позивач може надавати їй матеріальну допомогу.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що, задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції неправильно  застосував вимоги  ст.  75  СК України, що відповідно до вимог п. 4 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову. Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України з позивача на користь відповідачки підлягають стягненню понесені нею судові витрати: судовий збір в сумі 25 грн. 50 коп. за подачу апеляційної скарги на судове рішення та 7 грн. 50 коп.- витрат на інформаційно- технічне забезпечення розгляду справи.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 307, п. 4 ст. 309, ст.ст.313,316 ЦПК України, апеляційний суд,-

ВИРІШИВ:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити, рішення Вугледарського міського суду Донецької області від 10 жовтня 2006 р. скасувати.

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права на стягнення аліментів на утримання непрацездатної дружини.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України з позивача на користь відповідачки стягнути понесені нею судові витрати: судовий збір в сумі 25 грн. 50 коп. за подачу апеляційної скарги на судове рішення та 7 грн. 50 коп.- витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.

Судді: