Справа № 11-а-759 Головуючий у першій інстанції: Щасна Т. В.
Категорія: ч. 2 ст. 367 КК України Доповідач: Бартащук Л. В.
УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
01025, м. Київ-25, МПС, вул. Володимирська, 15
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 травня 2008 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва у складі: Головуючого судді - Лагнюка М. М. суддів - Бартащук Л. В., Таргоній С.В. за участю прокурора - Тертичного О.А. адвоката - ОСОБА_1 засудженого - ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Дарницького районного суду м. Києва від 06 лютого 2008 року.
Цим вироком: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Могилів-Подільський Вінницької, області, українця, працюючого головою правління добровільного товариства володарів гаражних боксів «Славутич», мешкаючого АДРЕСА_1, раніше не судимого, -
засуджено за ст. 367 ч. 2 КК України на 2 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями на 2 роки.
На підставі ст. 75 КК України, ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.
Згідно ст. 76 КК України на ОСОБА_2 покладено зобов'язання не змінювати без відома органів кримінально-виконавчої системи місце проживання та періодично з'являтись на реєстрацію в ці органи.
На підставі п «г» ст.1 Закону України «Про амністію» від 19 квітня 2007 року ОСОБА_2 звільнено від призначеного покарання .
ОСОБА_2 визнано винуватим в тому, що він, працюючи відповідно до рішення загальних зборів головою правління добровільного товариства
володарів гаражних боксів «Славутич», будучи службовою особою, яка виконує організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, в порушення ст. 55 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст. 32 Закону України «Про відходи», ст. 18 Закону України «Про благоустрій населних пунктів», ст. 96 Земельного Кодексу України, п. 5.2, 5.19, 6.1, 6.5 Правил благоустрою території у м. Києві, затверджених рішенням Київської міської ради від 26 вересня 2002 року № 47/207 п. 6.7 функціональних обов'язків голови правління, затверджених рішенням правління № 149 від 08 грудня 1999 року в 2002-2006 роках внаслідок недбалого відношення до своїх службових обов'язків не забезпечив додержання кооперативом вимог законодавства про охорону довкілля, дотримання належного санітарного стану земельної ділянки наданої кооперативу, своєчасне видалення відходів, допустив самовільне складування на території кооперативу відходів та не отримав необхідну документацію, а саме дозвіл на ліміт на утворення і розміщення відходів в навколишньому природному середовищі, що призвело до порушення добровільним товариством володарів гаражних боксів «Славутич» законодавства у сфері поводження з відходами.
Внаслідок цього в 2002-2006 роках на території добровільного товариства володарів гаражних боксів «Славутич» по вул. Затишній, 7-Б, в Дарницькому районі м. Києва здійснено понадлімітне (без отримання відповідного дозволу по ліміту) утворення та розміщеня відходів IV класу небезпеки в обсязі 1953,56 тон та відходів III класу небезпеки в обсязі 10,4 тон, що, відповідно до розрахунку, проведеного спеціалістами Державного управління екології та природних ресурсів в м. Києві згідно Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, затвердженої наказом Мінекобезпеки України № 162/379 від 19 липня 1999 року, спричинило збитки на суму 63 423, 56 грн.
В апеляції та доповненнях до апеляції засуджений ОСОБА_2, посилаючись на неогрунтованість вироку, просить його скасувати, а справу закрити у звязку із відсутностю в його діях складу злочину. На обгрунтування своїх вимог він наводить змістовні доводи, а саме, що суд першої інстанції не врахував та належним чином не з»ясував та не оцінив докази, які його виправдовують. Зазначив, що суд без належного з»ясування всіх обставин справи постановив вирок, висновки якого не відповідають фактичним обставинам справи.
Заслухавши доповідь судді, засудженого і адвоката, які підтримали апеляцію, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляції, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово засудженого, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає задоволенню частково.
Відповідно до вимог ст. 22 КПК суд повиннен вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного та об'єктивного дослідження обставин справи.
Згідно із ст.ст. 323, 327 ч.2 КПК вирок суду повинен бути законним та обґрунтованим. Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і постановляється лише при умові, коли в ході судового розгляду винність підсудного у вчиненні злочину доведена.
Проте ці вимоги закону під час розгляду справи в суді не виконані, обставини, які мають істотне значення для вирішення питання про винність ОСОБА_2 належним чином не з'ясовані.
На обгрунтування свого висновку про винність ОСОБА_2 у вчиненні вказаного злочину суд послався на покази свідків ОСОБА_3. ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 акт перевірки вимог природоохороного законодавства від 8 серпня 2006 p., розрахунок розміру забруднення навколишнього середовища.
Розглядаючи справу щодо ОСОБА_2, суд не тільки не звернув увагу на неправильність і неповноту досудового слідства, а й сам неповно дослідив обставини справи, внаслідок чого постановив неправосудне судове рішення.
Відповідно до ст. 65 КПК України доказами у кримінальній справі є фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган дізнання, слідчий і суд встановлюють наявність або відсутність суспільно небезпечного діяння, винність особи, яка вчинила це діяння, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ця ж норма закону визначає і джерела доказів.
Як на доказ, що підтверджує обвинувачення ОСОБА_2 у службовій недбалості, щодо забруднення навколишнього середовища, орган досудового слідства послався на розрахунок спеціаліста - інспектора Державного управління екології та природних ресурсів в м. Києві. Разом з тим, такий розрахунок спеціаліста згідно ст. 65 КПК України не є джерелом доказів. Таким джерелом наряду з іншими є висновок експерта.
В даній справі віднесення висновку спеціалістів до документів, як джерела доказів - недопустиме.
В акті перевірки від 8 серпня 2006 р. зазначені розміри розміщення відходів: 1. площею - 73,44 кв.м , об"єм - 86,4 м куб.,2. площею 62,4 кв.м , об"ємом 998,4 м куб і 3. площею 114,4 кв.м об"ємом 148,72 м куб., тоді як розрахунок відходів спеціаліст проводив в вагових вимірах - тонах.
Даних про те, яким чином спеціаліст вирахував загальну кількості ваги - 1953,79 тон відходів в матеріалах справи відсутні і ні органом досудового слідства, а ні судом не з'ясовувався і доказами не підтверджений, тому сума 63423 грн.56 коп. завданого збитку є припущенням.
Свідки ОСОБА_3 показала, що вимір відходів проводився метровою рулеткою. Свідок ОСОБА_6 показав, що всього відходів на території товариства було приблизно 10-15 кубів.
Засуджений ОСОБА_2 в ході досудового слідства та в судовому засіданні вину не визнав і показав, що в більшості відходів знаходився грунт, зсунутий при розрівнюванні території. Таких обсягів відходів, як зазначено в
акі на території товариства не має і ніколи не було, тому він відмовився підписати акт( а.с. 191- 194 том 1.).
Постановою суду від 4 травня 2007 року призначена судово-екологічна експертиза з метою встановлення реального об"єму понадлімітного розміщення виявлених на території кооперативу " Славутич" відходів, розміру завданої довкіллю шкоди.
Між тим, експертиза не проведена, вказані в постанові питання не вирішені, тоді як їх з"ясування має істотне значення для правильного вирішення справи.
Разом з тим, це є істотним порушенням кримінально-процесуального закону, яке не може бути усунуто судом апеляційної інстанції.
За наведених обставин колегія суддів, погоджуючись частково з доводами апеляційної скарги, вважає, що суд допустив неповноту досудового слідства, а тому вирок не може бути визнаним законним та обгрунтованим, а тому підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд в суд першої інстанції.
Окрім цього, колегія суддів звертає увагу на те, що при застосуванні судом Закону України «Про амністію» щодо ОСОБА_2, згоди засудженого щодо цього суд не мав, а тому таке рішення суду є також незаконним.
При новому судовому розгляді кримінальної справи суд має повно, об»єктивно та всебічно перевірити зібрані у справі докази, дати їм належну оцінку, перевірити доводи апеляції засудженого ОСОБА_2 та з урахуванням усіх обставин, прийняти законне рішення.
На підставі наведеного і, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляцію засудженого ОСОБА_2 задовольнити частково.
Вирок Дарницького районного суду м. Києва від 6 лютого 2008 року щодо ОСОБА_2 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі суддів.