Справа № 11-а-788/2008р.                                                       Головуючий в 1-й інст. - Зубець Ю.Г.

Категорія: ст.186 ч.2 КК України                                                                  Доповідач - Коваль С.М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2008 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого-судді        Лагнюка М.М.

суддів                              Бовтрук В.М., Коваль С.М.

за участю прокурора     Решетняк Н.О.

засудженого                  ОСОБА_1

розглянули у відкритому судовому засіданні в м.Києві кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції на вирок Подільського районного суду м.Києва від 19 лютого 2008 року.

Цим вироком:

 ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м.Ніжин Чернігівської області, громадянин України, без постійного місця проживання, раніше судимий 21.11.2006 року Комсомольським районним судом м. Херсона за ст.185 ч. 3 КК України із застосуванням ст.69 КК України на 1 рік позбавлення волі,

засуджений за ст. 186 ч.2 КК України із застосуванням ст.69 КК України на 3 роки позбавлення волі.

За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винними у тому, що 17.07.2007 року приблизно о 02 год. 15 хв., перебуваючи у стані алкогольного сп»яніння, знаходячись по вул.Боричів Узвіз, 10 в м.Києві, з метою заволодіння чужим майном, підбіг до неповнолітньої ОСОБА_2 і схопив належну їй жіночу сумочку. При цьому ОСОБА_1, з метою подолання опору ОСОБА_2 та перешкоджаючи подальшому переслідуванню, погрожуючи застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров»я потерпілої, відкрито повторно заволодів належним ОСОБА_2 майном, а саме: жіночою сумочкою вартістю 400 грн., мобільним телефоном «Моторола УЗ» вартістю 2100 грн. зі стартовим пакетом «Київстар» вартістю 30 грн., на рахунку якого знаходилось 350 грн. та флешкартою вартістю 90 грн., шкіряним гаманцем вартістю 200 грн., в якому знаходились гроші в сумі 240 грн., а всього заволодів майном потерпілої на загальну суму 3410 грн., заподіявши потерпілій матеріальну шкоду.

В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, не оспорюючи обґрунтованість засудження ОСОБА_1 та правильності кваліфікації його дій, просить вирок суду щодо ОСОБА_1 скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом кримінального закону та невідповідністю призначеного

покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, тобто за м"якістю призначеного покарання.

Зокрема апелянт посилається на те, що при призначенні покарання ОСОБА_1 судом не повному обсязі була надана правова оцінка ступеню тяжкості, характеру суспільної небезпечності та обставинам вчиненого ним злочину, а саме те, що він вчинив тяжкий злочин перебуваючи у стані алкогольного сп»яніння, що ним було вчинено злочин щодо неповнолітньої та у нічний час.

Також зазначає, що суд призначаючи ОСОБА_1 покарання нижче від найнижчої межі, передбаченої законом за вчинення тяжкого злочину, не достатньо врахував ту обставину, що він раніше притягувався до кримінальної відповідальності за злочин проти власності і при призначенні покарання застосовувалась ст.69 КК України, проте ОСОБА_1 на шлях виправлення не став і належних висновків для себе не зробив.

На підставі вищезазначеного, прокурор в апеляції просить вирок суду скасувати та постановити новий вирок, призначивши ОСОБА_1 покарання за ст. 186 ч.2 КК України у виді 4 років позбавлення волі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора Решетняк Н.О., яка підтримала апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, пояснення засудженого ОСОБА_1, який заперечував проти апеляції прокурора і просив вирок суду залишити без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, викладені в апеляції, провівши судові дебати та заслухавши останнє слово засудженого, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора задоволенню не підлягає з таких підстав.

Висновок суду про доведеність вини засудженого ОСОБА_1 у відкритому викраденні чужого майна, вчиненому повторно, за обставин, встановлених судом, є обгрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи і підтверджений показаннями самого ОСОБА_1, який повністю визнав винність та не оспорював фактичні обставини справи, у зв»язку з чим судом за згодою самого засудженого у відповідності до вимог ч. 3 ст.299 КПК України, інші докази по справі не досліджувались, і в апеляції прокурора не заперечується.

Дії засудженого ОСОБА_1 за ч.2 ст.186 КК України кваліфіковані правильно, що також в апеляції не заперечується.

Призначаючи ОСОБА_1 покарання за вчинений злочин, суд дотримав вимоги ст.65 КК України, врахувавши характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним злочину, що ним вчинено злочин який віднесений до категорії тяжких злочинів, дані про особу винного та обставини, що пом»якшують і обтяжують покарання.

Зокрема, при призначенні ОСОБА_1 суд взяв до уваги всі ті дані і обставини, на які є посилання в апеляції прокурора, а саме, що він раніше притягувався до кримінальної відповідальності, вчинив злочин який віднесений до категорії тяжких злочинів, що у лікарів нарколога і психіатра на обліку не перебуває і негативно характеризується. При цьому судом були також взяті до уваги пом»якшуючі покарання обставини - щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину і вчинення злочину неповнолітнім та обтяжуюча покарання обставина - вчинення злочину у стані алкогольного сп»яніння.

З урахуванням наведеного та наявності ряду обставин, що пом»якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано, на законних підставах призначив ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі із застосуванням ст.69 КК України нижче за найнижчу межу санкції ч.2 ст.186 КК України, і таке покарання, за переконанням колегії суддів, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Посилання прокурора в апеляції на те, що при призначенні покарання суд не достатньо врахував ту обставину, що ОСОБА_1 раніше притягувався до кримінальної

відповідальності і при призначенні покарання йому застосовувалась ст.69 КК України, не заслуговують на увагу.

Оскільки, у ст.69 КК України не міститься заборони щодо повторного застосування зазначеної статті лише тому, що особа раніше притягувалась до кримінальної відповідальності і до неї застосовувались положення ст.69 КК України.

Твердження прокурора в апеляції прокурора про те, що судом при призначенні покарання ОСОБА_1 не було враховано, що він вчинив злочин щодо неповнолітньої, то вони не ґрунтуються на законі, оскільки відповідно до положень ст.67 КК України перелік обтяжуючих обставин, передбачених вказаною статтею, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Зазначені в апеляції прокурора обставини не відносяться до обставин, які обтяжують покарання і не дають підстави вважати неправильним застосування до ОСОБА_1 при призначенні покарання ст.69 КК України.

За таких обставин, а також зважаючи на відсутність інших обтяжуючих покарання обставин, крім тієї, яка була врахована судом, колегія судців вважає, що обрана судом міра покарання із застосуванням ст.69 КК України є справедливою, а тому підстав для скасування вироку за м»якістю призначеного засудженому покарання, про що йдеться в апеляції прокурора, немає.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції -залишити без задоволення, а вирок Подільського районного суду м.Києва від 19 лютого 2008 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.