Справа № 22-10034/2006 Категорія

Головуючий у 1 інстанції Тарасенко С.Б. Доповідач Звягінцева О.М.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2006 року                 Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого Стельмах Н.С, суддів Звягінцевої О.М., Молчанова С.І. при секретарі АндрусьВ.С. розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом   ОСОБА_1 до   ОСОБА_2 про встановлення факту сумісного проживання, визнання майна сумісною власністю, усунення від права на спадщину за законом, визнання права на спадщину за законом та права власності на домоволодіння і

встановив:

в апеляційній скарзі позивач оспорює обгрунтованість судового рішення, яким відмовлено в задоволенні позову, і ставить питання про його скасування, ухвалення нового рішення про задоволення позову за невідповідністю висновків суду обставинам справи, вважає, що висновки суду ґрунтуються не на законі, а на моральних засадах, обставинам справи дана неправильна правова оцінка.

В засіданні апеляційного суду позивач ОСОБА_1 та його представник- адвокат ОСОБА_3 підтримали доводи апеляційної скарги, просили про її задоволення, скасування рішення суду, ухвалення нового рішення про задоволення позову, а відповідачка ОСОБА_2 заперечувала проти доводів скарги, просила про її відхилення та залишення без зміни судового рішення.

Судом першої інстанції при розгляді цієї справи встановлено наступні обставини.

31.03.2005 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом до відповідачки ОСОБА_4 і зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1р. померла ОСОБА_5, яка постійно проживала в АДРЕСА_1.

Після її смерті залишилось спадкове майно-1/2 частина жилого будинку за вказаною адресою, який є їх спільною сумісною власністю.

Зі спадкодавцем він проживав з 1971р. у цивільному шлюбі в будинку за вказаною адресою, вони вели спільне господарство, разом харчувались, купували предмети домашнього побуту, мали спільний бюджет.

За період сумісного проживання він побудував на подвір'ї спадкового будинку гараж, кухню, перекрив дах в будинку, застелив підлогу, було приведено до ладу само подвір'я, зробив паркан, виконувались ремонти будинку, який він підтримував у технічному стані, вкладаючи матеріальні кошти.

Він звернувся до нотаріальної контори після смерті дружини, оскільки є спадкоємцем відповідно до вимог ст. 1264 ЦК України. До часу відкриття спадщини проживав з нею 31 рік однією сім'єю. Йому було відмовлено з тих підстав, що шлюб не був зареєстрований та він не був зареєстрований в спадковому будинку.

В нотаріальній конторі йому також стало відомо про те, що із заявою про прийняття спадщини звернулась відповідачка, яку повинно бути усунено від права на спадщину, оскільки вона ухилялась від надання допомоги спадкодавцеві, яка через похилий вік та тяжку хворобу була безпорадною, з 1985р. була під наглядом у лікарні з діагнозом: цукровий діабет та низка серцево-судинних захворювань.

В останні 3 роки всі хвороби прогресували, вона часто знаходилась на лікуванні, відповідачка ухилялась від допомоги їй, не бажала навіть відвідувати її. Він сам є хворий, але доглядав за дружиною, витрачав гроші на її лікування.

Відповідачка не з'явилась на похорон спадкодавця, хоча про це її було сповіщено, не несла витрат на поховання, помини, ці витрати ніс тільки він. Сума документально підтверджених ним витрат складає 961,50 коп.

За таких обставин вважає, що відповідно до вимог ч, 5 ст. 1224 ЦК України відповідачку слід усунути від права на спадщину за законом.

Оскільки за тривалий час сумісного проживання зі спадкодавцем ним були вкладені його гроші в майно, яке належало їй, вважає, що воно суттєво збільшилось у своїй вартості і стало спільним сумісним майном подружжя, тому він має право власності на 1/2 частину спірного будинку. На другу половину будинку він є спадкоємцем.

Тому просив встановити факт його сумісного проживання за однією адресою з ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1р., визнати спадковий будинок спільним сумісним майном його та спадкодавція, усунути відповідачку від права спадкування за законом, визнати за ним право власності на спадковий будинок.

В процесі розгляду справи у зв'язку зі смертю первісного відповідача ОСОБА_4 її було замінено належним відповідачем- ОСОБА_2

Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 20 червня 2006 року в задоволенні позову відмовлено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ДП „Судовий інформаційний центр" 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно із роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України, що міститься в п. 1 постанови „Про судове рішення" № 11 від 29 грудня 1976 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно  перевіривши  обставини,  вирішив  справу у  відповідності  з  нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обгрунтованим вважається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Всупереч доводів скарги суд першої інстанції повно, всебічно, об'єктивно дослідив обставини справи, встановленим фактам і доказам надав належну правову оцінку, застосувавши матеріальний закон, правильно вирішив спір.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1259 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Відповідно до вимог ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Апеляційний суд вважає, що позивач не надав безспірних доказів у обгрунтування своїх позовних вимог.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла у віці 78 років ОСОБА_5, а ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла у віці 81 рік її сестра ОСОБА_4 (а.с. 26, 88).

Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Горлівки від 16.11.2001 р. був встановлений факт родинних відносин між ними (а.с. 24).

Згідно з довідкою Першої Горлівської державної нотаріальної контори після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3р. ОСОБА_5 в нотконтору звернулась сестра померлої ОСОБА_4. (а.с. 14)

Судом також встановлено, що за життя ОСОБА_4. прийняла спадщину після смерті своєї сестри ОСОБА_5 у вигляді жилого будинку АДРЕСА_1 за відсутністю спадкоємців першої черги за законом та спадкоємців за заповітом.

Згідно із заповітом від 16.06.2004р. ОСОБА_4. на випадок її смерті усе належне їй майно заповідала ОСОБА_2 (а.с. 27).

Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 30.01.2006р. ОСОБА_2 оформила свої спадкові права після смерті ОСОБА_4, на належну спадкодавцеві за життя квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 131).

Апеляційний суд вважає, що позивач не надав суду доказів того, що він проживав з ОСОБА_5 однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини і тому має право на спадкування за законом, а також того, що він має право на спадкування разом із спадкоємицею другої черги, яка має право на спадкування, ОСОБА_4

Так, допитаний судом свідок з боку самого позивача ОСОБА_6 пояснив, що між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 через її релігійні переконання почались розбіжності, за 10 років до смерті ОСОБА_5 вони припинили жити нормально (а.с. 115).

Допитаний судом свідок ОСОБА_7 пояснила, що вона як дільничий терапевт обслуговувала з 1999р. ОСОБА_5, яка страждала на тяжку форму цукрового діабету та на інші хронічні захворювання, не менш як раз на місяць, а останні 2 роки-кілька разів на місяць. ОСОБА_5 казала їй, що має великі кошти, але не може на них забезпечити собі пристойне життя та лікування, пояснювала, що ОСОБА_1 для неї ніхто, вона жене його від себе, та він не йде з будинку, бо має велику заборгованість з платежів за квартиру, в якій зареєстрований (а.с. 118).

Згідно з копією паспорту позивач з 1969 р. зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 10).

Згідно з довідкою КП „Комарова" ОСОБА_1 дійсно зареєстрований за вказаною адресою у вказаній квартирі один (а.с. 11).

На думку апеляційного суду, ОСОБА_5, яка тривалий час хворіла, за життя мала можливість скласти заповіт на спірний будинок на позивача, але не зробила цього.

Апеляційний суд також вважає, що позивач не надав доказів щодо наявності у нього у зв'язку з тривалим проживанням з власником спірного будинку однією сім'єю права власності на 1/2 частину цього будинку.

В суді першої інстанції позивач не заперечував того, що за життя ОСОБА_5він не заявляв вимог про це, окрім того, документально не підтвердив факту вкладання своїх особистих коштів у забудову на подвір'ї будинку ОСОБА_5 гаража та теплиць, в ремонти будинку підчас сумісного проживання з нею.

Позивач не довів того, що між ними існувала домовленість щодо створення сумісної власності на спірний будинок та не надав письмових доказів того, що вказані в технічному паспорті на будинок за 1986р. надвірні будівлі було побудовано та введено в експлуатацію за час його сумісного проживання з ОСОБА_5

Поясненнями допитаного судом свідка ОСОБА_8 підтверджено те, що підчас тяжкого захворювання ОСОБА_5 тільки вона, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 доглядали її у лікарні. ОСОБА_5 скаржилась на поведінку позивача, оскільки він її бив (а.с. 96).

Таким чином, позивачем не доведено, що він протягом тривалого часу опікувався, матеріально забезпечував, надавав іншу допомогу спадкодавцеві ОСОБА_5, яка через похилий вік, тяжку хворобу була у безпорадному стані.

За таких обставин, з урахуванням наведеного, апеляційний суд вважає, що позивачем не доведено позовних вимог, тому судом першої інстанції обгрунтовано відмовлено в їх задоволенні.

Доводи скарги щодо невідповідності висновків суду обставинам справи та невірної правової оцінки досліджених доказів не спростовують правових висновків суду, тому апеляційний суд визнає їх неспроможними.

Керуючись п. 1 ч.1 ст. 307, ст.ст. 308, 313, п.1 ст. 314, ст. 315 ЦПК України, апеляційний суд,-

ухвалив:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, рішення Центрально- Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 20 червня 2006 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

Судді: