Справа № 22-11328/06 Головуючий у 1 інстанції Дудар І.О.
Категорія 21 Доповідач Соломаха Л.І.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 грудня 2006р. м.Донецьк
Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Зубової Л.М.
суддів Соломахи Л.І., ОсипчукО.В.
при секретарі Андрусішиній М.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку справу за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Калінінському районі м.Горлівки Донецької області про відшкодування моральної шкоди з апеляційною скаргою відповідача - відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Калінінському районі м.Горлівки Донецької області на рішення Калінінського районного суду м.Горлівки Донецької області від 10 листопада 2006р., -
ВСТАНОВИВ:
29 вересня 2006р. позивач звернувся до суду з позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Калінінському районі м.Горлівки Донецької області про відшкодування моральної шкоди. Він посилався на те, що тривалий час працював на вугільних підприємствах на підземних роботах, внаслідок чого отримав 3 професійні захворювання - вібраційну хворобу 2 ступеню, хронічний бронхіт та хронічну попереко-кресцову радікулопатію. Рішенням МСЕК йому за цими захворюваннями встановлена втрата професійної працездатності - 65%. Через ушкодження здоров'я на виробництві йому заподіяна моральна шкода, на відшкодування якої просив стягнути з відповідача грошову компенсацію в сумі 48750грн.
Рішенням Калінінського районного суду м.Горлівки Донецької області від 10 листопада 2006р. з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Калінінському районі м.Горлівки Донецької області на користь ОСОБА_1 стягнуто на відшкодування моральної шкоди в зв'язку з ушкодженням здоров'я на виробництві 35000грн.
В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову позивачу в задоволенні позову, посилаючись на невідповідність
2
висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.
В апеляційній інстанції представник відповідача Коліхова О.М. доводи апеляційної скарги підтримала.
Позивач ОСОБА_1 проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача Коліхову О.М., позивача ОСОБА_1, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду зміні з наступних підстав:
При розгляді справи суд першої інстанції встановив, що позивач тривалий час з 09 грудня 1960р. до 01 серпня 1989р. працював на підземних роботах на шахті ім.А.І.Гайового забійником, внаслідок чого отримав три професійні захворювання -вібраційну хворобу 2 ступеню, хронічний бронхіт 2 ступеню та хронічну попереко-кресцову радікулопатію, що підтверджується актом розслідування професійного захворювання від 04 грудня 2001р. Рішенням МСЕК від 13 грудня 2001р. йому вперше за цими професійним захворюванням встановлена стійка втрата професійної працездатності 65% (25% - за вібраційною хворобою, 10% - за хронічним бронхітом та 30% - за хронічною попереко-кресцовою радікулопатією), він визнаний інвалідом З групи безстроково.
Виходячи з наведеного, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що внаслідок професійних захворювань позивачу заподіяна моральна шкода та стягнув на її відшкодування 35000грн.
Розглядаючи справу по суті, суд обґрунтовано виходив з того, що правовідносини, які виникли між сторонами в зв'язку з відшкодуванням моральної шкоди, заподіяної внаслідок професійного захворювання, регулюються Законом України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23 вересня 1999р. (з наступними змінами).
Згідно частини 1 ст.9 Закону України "Про охорону праці" від 14 жовтня 1992р. (з наступними змінами) відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або у разі смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відповідно до Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", тому довід відповідача, що моральну шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження здоров'я, повинно відшкодовувати підприємство, яке не забезпечило небезпечні умови праці, не ґрунтується на законі.
Згідно з п/п "е" п.1 частини 1 ст.21 та частини 3 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування у встановленому законодавством порядку зобов'язаний виплатити потерпілому грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння йому цієї шкоди. Зазначені норми не містять будь яких інших додаткових умов щодо відшкодування моральної шкоди.
Частиною 3 ст.34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", на положеннях якої грунтується апеляційна скарга, передбачено, що моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, яка не спричинила втрати потерпілим професійної працездатності,
3
відшкодовується Фондом соціального страхування за заявою потерпілого з викладом характеру заподіяної моральної шкоди та за поданням відповідного висновку медичних органів.
Як зазначив Конституційний Суд України в рішенні від 27 січня 2004р. по справі №1-9/2004 за конституційним зверненням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Кіровоградській області про офіційне тлумачення положення частини третьої статті 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (справа про відшкодування моральної шкоди Фондом соціального страхування) положення частини 3 статті 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" треба розуміти як визначення порядку, процедури та розмірів відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків моральної шкоди, заподіяної умовами виробництва, в окремому випадку - лише у разі відсутності втрати потерпшим професійної працездатності.
Зазначене положення частини третьої статті 34 Закону не позбавляє застрахованого працівника, який втратив професійну працездатність, права на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної умовами виробництва, і не виключає обов'язку Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодовувати моральну шкоду, заподіяну умовами виробництва, у випадках тимчасової чи стійкої втрати потерпілим професійної працездатності (статті 1, 5, частина п'ята статті 6, частина друга статті 13, підпункт "е" пункту 1 частини першої статті 21, частина третя статті 28).
З обставин справи вбачається, що позивачу встановлена втрата працездатності, у зв'язку з чим суд обґрунтовано, виходячи з положень ст.21 та ст.28 Закону, дійшов висновку про наявність факту заподіяння позивачу моральної шкоди в зв'язку з встановленням професійних захворювань і стягнув на її відшкодування з відповідача грошову компенсацію.
Цей висновок суду відповідає роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України, які викладені в постанові від 31 березня 1995р. „Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди", де зазначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних та фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я (п.3).
Посилання відповідача на те, що згідно висновку обласної травматологічної медико-соціальної експертної комісії від 25 жовтня 2006р. не встановлено факт заподіяння позивачу моральної шкоди, не спростовує висновки суду, оскільки згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для справи. Доказами, на підставі яких суд встановив наявність факту заподіяння позивачу моральної шкоди, є акт про розслідування професійних захворювань, рішення МСЕК про встановлення позивачу стійкої втрати працездатності. Певний засіб доказування - висновок МСЕК про наявність факту заподіяння моральної шкоди передбачений лише у випадку, якщо потерпілому не встановлена втрата працездатності.
Згідно ст.З4 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які
4
спричинили втрату працездатності" відшкодування моральної шкоди здійснюється у вигляді одноразової страхової виплати незалежно від інших страхових виплат, в тому числі щомісячних страхових виплат, одноразової допомоги. Тому доводи відповідача, що страхова виплата потерпілому одноразової допомоги фактично є компенсацією його моральних страждань, не ґрунтуються на законі.
З 01 січня 2006р. набув чинності Закон України „Про Державний бюджет України на 2006 рік". Статтею 77 цього Закону на 2006 рік зупинена дія абзацу четвертого статті 1 (в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей), підпункту "е" пункту 1 частини першої статті 21, частини третьої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", на положеннях яких ґрунтується рішення суду.
Відповідно до ст. 58 Конституції України закон зворотної дії в часі не має.
Правовідносини по відшкодуванню позивачу моральної шкоди внаслідок професійних захворювань виникли під час дії Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" і до набрання чинності Законом України „Про Державний бюджет України на 2006 рік". Зупинення дії на 2006р. Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим не є підставою для відмови позивачу в задоволенні позову, оскільки в Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" відповідні зміни не внесені, а ст.77 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік" не позбавляє позивача права на відшкодування моральної шкоди.
Посилання відповідача на те, що позивач пропустив трьохмісячний та трьохрічний строк позовної давності для звернення до суду не грунтуються на законі.
Трьохмісячний строк, передбачений ст.233 КЗпП України, стосується звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору. По цій справі позивач звернувся до суду для захисту його порушеного права, яке виникло на підставі не трудових, а страхових відносин.
Позов ОСОБА_1 випливає з порушення його особистих немайнових прав, а саме, порушення права на життя та на охорону здоров'я у процесі його трудової діяльності. Відповідно до ст.268 ЦК України в редакції Закону від 16 січня 2003р., який набув чинності з 01 січня 2004р., позовна давність не поширюється на вимогу, що випливає із порушення особистих немайнових прав, крім випадків, встановлених законом. Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" такі випадки не встановлені. Крім того, відповідно до ст.268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.
Тобто висновки суду першої інстанції про заподіяння позивачу моральної шкоди в зв'язку із ушкодженням його здоров'я та наявності у позивача права на відшкодування моральної шкоди відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Визначаючи розмір моральної шкоди, суд врахував ступінь втрати позивачем професійної працездатності, характер та обсяг фізичних та душевних страждань, яких зазнав позивач, неможливість працювати і визначив її розмір в сумі 35000грн.
Апеляційний суд вважає, що стягнута судом першої інстанції сума в 35000грн. є завищеною, не відповідає характеру та обсягу фізичних та душевних страждань позивача. При її визначенні суд першої інстанції не врахував, що вперше втрата працездатності позивачу була встановлена вже в непрацездатному віці (63 роки), коли позивач перебував на пенсії за віком. Встановлення позивачу в грудні 2001р. втрати працездатності не потягло за собою його звільнення з роботи за станом здоров'я, він продовжував працювати на підземній роботі до 29 квітня 2003р.
Враховуючи конкретні обставини справи, характер та обсяг фізичних та душевних страждань, яких зазнав позивач, ступінь втрати ним професійної працездатності, неможливість відновлення стану його здоров'я, ступінь порушення життєвих зв'язків, а також вимоги розумності, виваженості та справедливості, моральні страждання позивача апеляційний суд оцінює в сумі 20000грн.
Висновки суду щодо розміру відшкодування позивачу моральної шкоди не відповідають обставинам справи, тому рішення суду відповідно до ст.309 ЦПК України підлягає зміні.
Керуючись ст.307, ст.309, ст.314, ст.316 ЦПК України, апеляційний суд Донецької області, -
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Калінінському районі м.Горлівки Донецької області задовольнити частково.
Рішення Калінінського районного суду м.Горлівки Донецької області від 10 листопада 2006р. змінити. Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Калінінському районі м.Горлівки Донецької області на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 20000 (двадцять тисяч) гривень.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.
Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий
Судді: