Справа № 22-10906/06 Головуючий у 1 інстанції Арабей Т.Г.
Категорія 36 Доповідач Соломаха Л.І.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 грудня 2006р. м.Донецьк
Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Зубової Л.М.
суддів Соломахи Л.І., Осипчук О.В.
при секретарі Андрусішиній М.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 на рішення Калінінського районного суду м.Донецька від 25 жовтня 2006р. по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання неповнолітньої дитини, -
ВСТАНОВИВ:
В січні 2006р. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання неповнолітньої дитини.
Зазначала, що від шлюбу з відповідачем вони мають сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження. Після розірвання шлюбу син проживає з нею, на його утримання відповідач сплачує аліменти в розмірі 1/4 частини доходу, що складає 229-234грн. в місяць. Цієї суми на утримання сина їй недостатньо, так як він часто хворіє. За жовтень-листопад 2005р. на придбання ліків для сина вона витратила 327грн. та 93грн. на його медичне обстеження. Крім того, за станом здоров'я син потребує санаторно-курортного лікування.
З метою отримання в майбутньому професії син навчається у Донецькому обласному автомобільному учбовому комбінаті на курсах підготовки водіїв, витрати на навчання склали 817грн.
Просила стягнути з відповідача на її користь 1/2 частку понесених нею додаткових витрат на сина, що складає 618грн. Крім того, просила стягувати з відповідача на її користь щомісяця по 129грн. на лікування сина до досягнення ним повноліття (а.с.3-4).
В липні 2006р. ОСОБА_1 доповнила свої позовні вимоги. Посилаючись на те, що син став студентом Донецького інституту автомобільного транспорту, що вартість навчання за 5 курсів складає 24220грн., за 1 осінній семестр навчання вона сплатила 1985грн., просила зобов'язати відповідача сплачувати навчання сина в інституті в розмірі 50% вартості навчання, а саме, за весняні семестри в період з 2006р. по 2010р., що складає 12 110грн.
Крім того, посилаючись, що нею понесені додаткові витрати на сина в сумі
2
260грн. 33коп., а саме, на придбання ліків - 93грн. 85коп. та 166грн. 48коп. сплачено за отримання документів в ДАЇ після закінчення навчання сина на курсах підготовки водіїв, просила додатково стягнути з відповідача 1/2 частку цих витрат, що складає 130грн. 15коп. (а.с.73-74).
Під час судового розгляду справи позивач ОСОБА_1 відмовилася від своїх вимог про відшкодування їй щомісяця на лікування сина по 129грн. (а.с.130) та вточнила свої позовні вимоги. Зазначала, що її додаткові витрати на утримання сина складають: на лікування - 512грн. 40коп., на навчання на курсах підготовки водіїв -983грн. 90коп. та вартість навчання в інституті - 1985грн., всього 3481грн. 30коп. Просила стягнути з відповідача на її користь 1/2 частку вказаних витрат, що складає 1740грн. 65коп. у строк визначений судом (ах. 143-144).
Рішенням Калінінського районного суду м.Донецька від 25 жовтня 2006р. позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково. З ОСОБА_2 на її користь стягнуто додаткові витрати на неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження: на лікування - 256грн. 20коп. та щомісячно, починаючи з 21 вересня 2006р., на навчання сина по 100грн. до досягнення ним повноліття. В іншій частині позову ОСОБА_1 відмовлено. Сторонам роз'яснено право про звернення до суду з позовом про зміну розміру аліментів - у випадку зміни їх матеріального та сімейного положення. З ОСОБА_2 на користь держави стягнуто державне мито в сумі 51грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи у сумі 30грн.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове про задоволення її позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
В апеляційній інстанції позивач ОСОБА_1 доводи апеляційної карги підтримала.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Заслухавши суддю-доповідача, позивача ОСОБА_1, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:
При розгляді справи суд першої інстанції встановив, що відповідач є батьком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження. На утримання сина відповідач сплачує позивачу аліменти до повноліття сина в розмірі 1/4 частки доходу.
Суд встановив, що ОСОБА_3 в жовтні-листопаді 2005р. та в травні 2006р. проходив лікування в дитячій поліклініці №1 центральної міської клінічної лікарні №3, а з 28 березня 2006р. по 07 квітня 2006р. - в міській дитячій лікарні №1 м.Донецька та йому було рекомендовано вживання ліків, що підтверджується довідками медичних установ та амбулаторною карткою неповнолітнього ОСОБА_3.
Наданими суду квитанціями підтверджується факт придбання позивачкою ліків на суму 512грн. 40коп.
Виходячи з наведеного, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення вимог позивачки в частині відшкодування їй відповідачем 1/2 частки додаткових витрат на лікування сина, що складає 256грн. 20коп.
Суд встановив, що ОСОБА_3 з 01 вересня 2006р. навчається на 1 курсі Донецького інституту автомобільного транспорту, форма навчання денна, термін навчання до 30 червня 2010р. Відповідно до договору НОМЕР_1 на підготовку спеціаліста з вищою освітою від 10 липня 2006р. вартість навчання складає 24220грн. Позивачкою ОСОБА_1 10 липня 2006р. по квитанції НОМЕР_2 сплачено за навчання 1985грн.
3
Враховуючи стан здоров'я неповнолітнього ОСОБА_3., необхідність можливого придбання лікувальних препаратів та подальшого його навчання у вищому навчальному закладі, які суд відносить до особливих обставин, що потребують додаткових витрат, суд дійшов висновку, що відповідач ОСОБА_2 може приймати участь у наданні додаткових витрат на дитину щомісячно у розмірі 100грн.
Суд встановив, що ОСОБА_3 в період з 03 жовтня 2005р. по 23 травня 2006р. навчався в Донецькому обласному державному автомобільному навчальному комбінаті на курсах з підготовки водіїв транспортних засобів категорій В, С і 30 травня 2006р. отримав відповідне свідоцтво. За навчання були понесені витрати у сумі 983грн. 90коп.
Відмовляючи позивачці в задоволенні позовних вимог в частині відшкодування 1/2 частки витрат на навчання сина на курсах водіїв, суд виходив з того, що вказане навчання не було викликано особливими обставинами, у додаткових витратах в зв'язку з якими зобов'язаний брати участь відповідач.
Розглядаючи справу по суті, суд обґрунтовано виходив з того, що правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються ст. 185 Сімейного кодексу України.
Відповідно до ст.185 Сімейного кодексу України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або Покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення позовних вимог позивача про відшкодування їй додаткових витрат на сина, пов'язаних з його лікуванням, та стягнув на її користь 256грн. 40коп.
З матеріалів справи встановлено, що неповнолітній ОСОБА_3 дійсно часто хворіє на гострі респіраторні інфекції, хронічний тонзиліт, в зв'язку з чим в період з жовтня 2005р. по травень 2006р. йому призначалося відповідне лікування та медичне обстеження, додаткові витрати позивача на які склали 512грн. 40коп..
Додаткові витрати позивача у сумі 512грн. 40коп. були викликані особливими обставинами, а саме, хворобою дитини, тому відповідач зобов'язаний брати у них участь відповідно до частини 1 ст.185 СК України.
Висновок суду першої інстанції про відмову позивачу у відшкодуванні додаткових витрат у сумі 983грн. 90коп. на навчання сина в Донецькому обласному державному автомобільному навчальному комбінаті на курсах з підготовки водіїв транспортних засобів категорій В, С також відповідає обставинам справи і вимогам закону.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що вказані витрати не були викликані особливими обставинами, а викликалися лише бажанням позивача та її неповнолітнього сина ОСОБА_3. Суд правильно зазначив, що отримання неповнолітнім ОСОБА_3 в неповнолітньому віці свідоцтва про закінчення навчального закладу з підготовки водіїв транспортних засобів навіть не викликалося необхідністю. Неповнолітній ОСОБА_3 транспортних засобів на праві особистої власності не має. Посвідчення на право керування транспортними засобами він до теперішнього часу не отримав, оскільки є неповнолітнім, а відповідно до п.б „Положення про порядок отримання посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами", затвердженого постановою Кабінету Міністрів
4
України №340 від 08 травня 1993р., право керування транспортними засобами категорій В, С мають тільки повнолітні громадяни у віці 18 років.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов законного висновку про відсутність, передбачених законом підстав, для відшкодування позивачу відповідачем додаткових витрат на навчання сина на курсах з підготовки водіїв транспортних засобів категорій В, С.
З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_3 з 01 вересня 2006р. навчається на 1 курсі Донецького інституту автомобільного транспорту, форма навчання денна, термін навчання до 30 червня 2010р. Відповідно до договору НОМЕР_1 на підготовку спеціаліста з вищою освітою від 10 липня 2006р. вартість навчання складає 24220грн., в тому числі за 1 курс - 3970грн. Позивачкою ОСОБА_1 10 липня 2006р. по квитанції НОМЕР_2 сплачено за навчання 1985грн.
Апеляційний суд вважає, що стягуючи з відповідача на користь позивача додаткові витрати, пов'язані з навчанням сина в Донецькому інституті автомобільного транспорту, щомісяця по 100грн., суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права.
По-перше, ст. 184 СК України, на яку додатково послався суд в резолютивній частині рішення, не регулює участь батьків у додаткових витратах на дитину, а регулює правовідносини по визначенню розміру аліментів, що стягуються на неповнолітню дитину, у твердій грошовій сумі.
Сторони визнають, що аліменти на утримання сина відповідач вже сплачує, а позов ОСОБА_1 пов'язаний саме з відшкодуванням їй додаткових витрат на сина в зв'язку із його платним навчанням у вищому навчальному закладі, що регулюється ст. 185 СК України.
Позивач зазначає, що її додаткові витрати на навчання сина у вищому навчальному закладі пов'язані з необхідністю отримання сином професії на майбутнє.
Апеляційний суд вважає, що отримання неповнолітнім сином професії на майбутнє не є особливою обставиною, у додаткових витратах в зв'язку з якою відповідач відповідно до ст. 185 СК України зобов'язаний брати участь. Необтяжене особливими обставинами платне навчання дитини не може бути визнано підставою для притягнення до участі у витратах на навчання відповідача.
Доводи позивача, що витрати на навчання є витратами на розвиток здібностей дитини, не заслуговує на увагу.
Здібності - це природна обдарованість, талановитість (дивись „Толковый словарь русского языка" С.И.Ожегов, Н.Ю.Шведова).
Отримання звичайної освіти, в тому числі вищої, до цих якостей людини не відноситься.
Відповідно до ст.53 Конституції України громадяни мають право безоплатно збодути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі.
Проте правом на безоплатну вищу освіту неповнолітній ОСОБА_3 не скористався. Позивач уклала договір на підготовку її сина ОСОБА_3. спеціалістом з вищою освітою з приватним вищим навчальним закладом та взяла на себе зобов'язання сплачувати навчання сина, навіть не порадившись з відповідачем чи має він можливість надавати їй допомогу на платне навчання сина.
Враховуючи викладене, рішення суду в частині часткового задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача додаткових витрат на навчання сина в вищому навчальному закладі постановлено з порушенням норм матеріального права, а саме, ст.184, ст. 185 СК України, що відповідно до ст.309 ЦПК України є підставою для його скасування і ухвалення в цій частині нового рішення про відмову позивачу в задоволенні позову про стягнення з відповідача додаткових витрат на навчання сина в
5
вищому навчальному закладі в сумі 992грн. 50коп., що складає 1/2 частку від понесених витрат у сумі 1985грн.
Враховуючи викладене та ту обставину, що рішення про стягнення аліментів судом не ухвалювалося, з резолютивної частини рішення слід виключити як зайве роз'яснення сторонам їх права на звернення до суду з позовом про зміну розміру аліментів у випадку зміни їх матеріального та сімейного положення.
Відповідно до ст.81 ЦПК України витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи у цій категорії справ оплаті при зверненні до суду не підлягають, а покладаються на сторони після розгляду справи судом.
При зверненні до апеляційного суду з апеляційною скаргою позивачем ОСОБА_1 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи сплачені не були. Оскільки рішення апеляційного суду постановлено не на користь позивача, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи з апеляційної скарги підлягають стягненню з позивача ОСОБА_1 в розмірі 30грн., який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005р. №1258 „Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ та їх розмірів".
Керуючись ст.307, ст.309, ст.314, ст.316 ЦПК України, апеляційний суд Донецької області, -
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Калінінського районного суду м.Донецька від 25 жовтня 2006р. в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 щомісячно, починаючи з 21 вересня 2006р., додаткових витрат на навчання сина в твердій грошовій сумі у розмірі 100грн. до досягнення дитиною повноліття скасувати.
Відмовити ОСОБА_1 в стягненні з ОСОБА_2 додаткових витрат на навчання сина в Донецькому інституті автомобільного транспорту в сумі 992грн. 50коп., що складає 1/2 частку від понесених витрат у сумі 1985грн.
Виключити з резолютивної частини рішення Калінінського районного суду м.Донецька від 25 жовтня 2006р. абзац: „Сторонам роз'яснено право про звернення до суду з позовом про зміну розміру аліментів - у випадку зміни їх матеріального та сімейного положення".
В решті частини рішення Калінінського районного суду м.Донецька від 25 жовтня 2006р залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 30 (тридцять) гривень (розрахунковий рахунок 35228011000992, отримувач - апеляційний суд Донецької області, код ОКПО 02891428, банк- УДК в Донецькій області, МФО банку 834016).
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.
Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий
Судді: