Справа № 22- 10340    Головуючий в 1 інстанції Желтобрюх І.Л.

Категорія 39                                                               Доповідач Бондаренко Л.І.

РІШЕННЯ Іменем України

2006р. грудня 12 дня. Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого Пономарьової О.М. суддів Бондаренко Л.І., Бабенко П.М. при секретарі Баклановій Ю.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку цивільну справу

за скаргою Регіонального управління Департаменту з питань адміністрування акцизного збору та контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів ДПА України в Донецькій області

на рішення Червоногвардійського районного суду м.Макіївки від 21 вересня 2006р.

за позовом ОСОБА_1 до Регіонального управління Департаменту з питань адміністрування акцизного збору та контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів ДПА України в Донецькій області про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд,-

ВСТАНОВИВ:

Регіональне управління Департаменту з питань адміністрування акцизного збору та контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів ДПА України в Донецькій області звернулось до апеляційного суду із апеляційною скаргою на рішення Червоногвардійського районного суду м.Макіївки від 21 вересня 2006р., яким позовні вимоги ОСОБА_1 до Регіонального управління Департаменту з питань адміністрування акцизного збору та контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів ДПА України в Донецькій області про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди задоволені частково.

ОСОБА_1 поновлена на роботі на посаді старшого

Державного податкового ревізора-інспектора відділу контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів Регіонального управління Департаменту з питань адміністрування акцизного збору та контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів ДПА України в Донецькій області. Стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу 4.975грн., 40 коп., моральну шкоду в розмірі 1.000 грн.

В апеляційній скарзі ставить питання про скасування рішення суду у зв"язку з тим, що спір відноситься до компетенції адміністративних судів і повинні розглядатися за правилами КАСу. Суд не врахував, що звільнення за п.1 ст.36 КЗпП України є законним.

Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню підлягає частково, рішення- зміни в частини стягнення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачка працювала у відповідача на посаді старшого державного податкового ревізора-інспектора відділу контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів до 22 травня 2006р., звільнена за угодою сторін на підставі п. 1 ст.36 КЗпП України

У письмові заяви від 5 травня 2006р. ОСОБА_1 просила її звільнити з 22 травня 2006р. за згодою сторін.

На заяві є тільки резолюція „ до наказу".

3 18 травня по 14 липня 2006р. ОСОБА_1 перебувала на лікарняному.

Суд, перевіряючи дії відповідача про звільнення на підставі вимог трудового законодавства - ч.1 статті 36 КЗпП України, не знайшов їх обґрунтованими, поновлюючи позивачку на роботі.

Висновок суду відповідає обставинам по справі, нормам матеріального права.

Із змісту заяви ОСОБА_1 про її звільнення не видно, що відповідач визначив день звільнення позивачки з роботи.

Згідно наказу про звільнення підприємство визначило дату - 22 травня 2006р., з дня якого позивачка просила її звільнити, незважаючи на те, що з 18 травня по 14 червня 2006р. вона перебувала на лікарняному.

17 липня 2006р. наданий наказ про звільнення позивачки з 22 травня 2006р., коли вона перебувала на лікарняному.

17 липня 2006р. позивачка вийшла на роботу, працювала на зазначений посаді. У кінці робочого дня її повідомили про звільнення з роботи з 22 травня 2006р.

Вирішуючи спір, суд врахував роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у постанові від 6 листопада 1992 p. N 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" (п. 8), про те, що сама по собі згода власника або уповноваженого ним органу задовольнити прохання працівника про звільнення до закінчення строку попередження не означає, що трудовий договір припинено за п. 1 ст. 36 КЗпП, якщо не було домовленості сторін про цю підставу припинення трудового договору. В останньому випадку звільнення вважається проведеним з ініціативи працівника (ст. 38 КЗпП).

Суд дав правильну оцінку обставин по справі, а саме те, що відповідач сплачував позивачці допомогу в зв"язку з тимчасовою непрацездатністю в розмірі 100%

2

від заробітку, преміював наказом від 27 червня 2006р., що свідчить про те, що між сторонами продовжувались трудові правовідносини.

Доводи у скарзі про те, що спір відноситься до компетенції адміністративних судів і повинні розглядатися за правилами КАСу, не є підставою для скасування рішення за вимогами про поновлення на роботі, категорія даних справ вимагає їх розгляду у недовгий строк.

Доводи у скарзі про те, що суд не врахував, що звільнення за п.1 ст.36 КЗпП України є законним, не є обґрунтованими.

При розгляді справ про звільнення за п.1 ст.36 КЗпП України необхідно мати на увазі, що при домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за п. 1 ст. 36 КЗпП (за згодою сторін) договір припиняється в строк, визначений

сторонами.

Як вбачається з позовної заяви позивачки, її пояснень у суді, а також змісту заяви позивачки про звільнення, вона просила звільнити за згодою сторін з 22 травня 2006р., але захворіла і з 18 травня по 14 червня 2006р. перебувала на лікарняному, після чого 17 липня 2006р. вийшла на роботу і працювала, виконуючи свої обов"язки.

Виходячи із конкретних обставин по справі, норм матеріального права, апеляційний суд в частині поновлення позивачки на роботі, стягнення моральної шкоди погоджується з рішенням суду.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що суд не зарахував допомогу но безробіттю, то вони заслуговують до уваги і сума нарахованої допомоги за період з 28 липня 2006р. по 21 вересня 2006р., яка складатиме 2.227 грн., 16 коп., підлягає відрахуванню від присудженої оплати за час вимушеного прогулу, про що роз"яснив Пленум Верховного суду у п.32 постанови №9 „Про практику розгляду судами трудових спорів".

Виходячи із обставин по справі, роз"яснень Пленума Верховного СУДУ У постанові „Про практику розгляду судами трудових спорів" від 6 листопада 1992р., з відповідача на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 2.748 грн., 24 коп.

Керуючись ст.ст.307, 309, 315 ЦПК, ст.ст.237-1, 235, ч.І 36 КЗпП України, апеляційний суд,-

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу Регіонального управління Департаменту з питань адміністрування акцизного збору та контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів ДПА України в Донецькій області задовольнити частково.

Рішення Червоногвардійського районного суду м.Макіївки від 21 вересня 2006р. змінити.

З

Стягнути з Регіонального управління Департаменту з питань адміністрування акцизного збору та контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів ДПА України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу 2.748 грн., 24 коп.

В решті частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з дня набрання законної сили рішення апеляційного суду.

Головуючий

4