Справа № 11-а-781 Категорія КК: ч.1 ст. 115 Головуючий у першій інстанції Бандура І.С.
Доповідач Матієк Т.В.
УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 травня 2008 року колегія судців судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого-судді Лагнюка М.М.,
суддів Матієк Т.В., Таргоній С.В.,
за участю прокурора Тертичного О.А.,
захисника ОСОБА_1,
засудженого ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляціями прокурора Сукача О.О., який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, і засудженого ОСОБА_2 на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 19 лютого 2008 року,
встановила:
Цим вироком
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Києва, громадянин України, освіта середня, одружений, не працює, проживає в м. Києві без реєстрації, раніше судимий: 7.09.1983 р. вироком Ленінградського районного суду м. Києва за ч. 3 ст. 81 КК України на 7 років позбавлення волі;
5.03.1990 р. вироком Ленінградського районного суду м. Києва за ч. 2 ст. 140, ч. 3 ст. 140, ст. 42 КК України на 5 років позбавлення волі; 27.06.1996 р. вироком Ленінградського районного суду м. Києва за ст. 86-1, ч. 3 ст. 140, ст.42 КК України на 10 років позбавлення волі;
3.06.2003 p. вироком Святошинського районного суду м. Києва за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі. Звільнився з місць позбавлення волі 21.09.2005 р. умовно-достроково на 11 місяців 21 день, засуджений за ч. 1 ст. 115 КК України на 11 років позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання, призначеного вироком Святошинського районного суду м. Києва від 3.06.2003 року, остаточно призначено покарання 11 років 6 місяців позбавлення волі.
Згідно з вироком, 12.02.2006 року приблизно в 14 годин 30 хвилин ОСОБА_2, придбавши одну пляшку горілки, направився до місця мешкання раніше знайомого ОСОБА_3, який проживав в однокімнатній квартирі АДРЕСА_1. Знаходячись за вищевказаною адресою, ОСОБА_2 запропонував ОСОБА_3 вжити спиртні напої, на що останній погодився. Приблизно о 15 годині в цей же день під час спільного вживання спиртних напоїв між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків виникла сварка, в результаті якої у ОСОБА_2 виник умисел, направлений на умисне позбавлення життя ОСОБА_3
Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_2 почав наносити ОСОБА_3 удари руками та ногами в життєво важливі органи, а саме голову та грудну клітину, а також інші частини тіла. В подальшому ОСОБА_2 схопив ОСОБА_3 за шию та почав його душити, доки той не втратив ознак життя. В результаті бійки ОСОБА_2 заподіяв ОСОБА_3 тілесні ушкодження у вигляді:
A) осаднень у лобовій області ліворуч, у підборідній області, синці в щічній, скуловій, привушній і підщелепній областях праворуч, на нижній повіці праворуч, із внутрішкірними крововиливами в скроневій і скуловій областях праворуч, крововиливу в м'які покриви голови в лобовій області ліворуч, у потиличній області праворуч із переходом на привушну, у правий
скроневий м'яз, під слизувату оболонку верхньої губи праворуч, перелом правої гілки нижньої щелепи в області суглобного відростка;
Б) синців із внутрішкірними крововиливами на бічній поверхні шиї ліворуч і на бічній поверхні шиї праворуч, синці в надключній області праворуч із переходом у підключну область, крововиливи в підшкірно-жирову клітковину й м'язи шиї, переломи верхніх рогів щитовидного хряща, перелом правої пластинки щитовидного хряща, переломи верхніх рогів під'язичної кістки;
B) осаднень у надключній області праворуч із переходом у підключичну, синці в проекції грудини з переходом на ліву ключичну область, на передній поверхні грудної клітки з переходом на область живота, по ходу 8-го ребра праворуч між передньою пахвовою й середньоключичною лініями, між задньою й середньою пахвовою лініями праворуч протягом від 5-го
міжребер'я й до правого крила подвздошной кістки, у правій лопатковій області із внутрішкірними крововиливами, у проекції 12 ребра між лопатковою і біляхребтовою лініями праворуч, крововиливу в м'які тканини грудної клітки по передйьобоковій поверхні праворуч із переходом на задню поверхню й по передньобоковій поверхні ліворуч, у жирову клітковину переднього середостіння, у підшкірно-жирову клітковину поперекової області, перелом грудини, двосторонні переломи ребер праворуч із ушкодженням пристіночної плеври ліворуч, перелом верхівки остистого відростка 12-го грудного хребця;
Г) синців на правому передпліччі з переходом на ліктьовий суглоб, на лівій кисті із внутрішкірними крововиливами, на плечі, передпліччі кисті праворуч, у підколінній ямці, гомілці праворуч, садна на правій кисті й на правому передпліччі з переходом на ліктьовий суглоб.
Крім того, ОСОБА_2 заподіяв ОСОБА_3 тілесні ушкодження у вигляді закритої травми шиї, ускладненої набряком м'яких тканин, що призвело до механічної асфіксії, на що вказують: переломи верхніх рогів і правої пластинки щитовидного хряща, переломи великих рогів під'язичної кості, крововилив в оточуючі м'які тканини, виражена пухлина, повнокров'я слизистої оболонки надгортанника, вхід в гортань, голосових зв'язок, з розширеними кровоносними судинами та численними крововиливами, пристінне утримання кров'янистої слизі в дихальних шляхах, осередок гострої альвеолярної емфіземи і дистелектаза в легенях, крововилив на поверхні серця і в лоханках нирок, переважний рідинний стан крові, пухлина оболонки і рідини головного мозку, синці з внутрішкіряними крововиливами на бокових поверхнях шиї овальних і округлих форм, з'єднаних між собою, ознаки стиснення шкіри з крововиливом в підшкірно - жирову клітчатку і м'язи шиї, рясні інтенсивно розфарбовані трупні плями, ціаноз обличчя. В результаті описаних тілесних ушкоджень згідно висновку експерта №60/724 від 31.03.2006 року настала смерть ОСОБА_3
Виявлені ушкодження, описані в п. п. А, В, Г, утворилися від ударної дії твердих предметів, ушкодження описані в п. Б утворилися від сдавлення органів шиї тупими предметами, якими могли бути пальці рук, на що вказує характер і локалізація крововиливів на поверхні шиї.
Виявлені ушкодження на обличчі, тулубі і кінцівках ОСОБА_3 у вигляді синців, саден, ділянок осаднень мають ознаки легких тілесних ушкоджень.
Перелом нижньої щелепи, множинні переломи ребер - ознаки тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості.
Закрита травма органів шиї з розвитком механічної асфіксії - ознаки тяжких тілесних ушкоджень як небезпечних для життя.
Між спричиненням тілесних ушкоджень у вигляді закритої травми органів шиї з розвитком механічної асфіксії і настанням смерті ОСОБА_3 існує прямий причинний зв'язок, всі інші ушкодження сприяли настанню смерті.
В апеляції прокурор, не оспорюючи доведеність вини ОСОБА_2 та правильність кваліфікації його дій, просить вирок в частині призначеного покарання скасувати та постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 115 КК України покарання у вигляді 11 років 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст. 71 КК України частково приєднати невідбуте покарання за вироком Святошинського районного суду м. Києва від 3.06.2003 року та остаточно призначити покарання у вигляді 12 років позбавлення волі. Апелянт вказує на те, що суд недостатньо врахував особу засудженого, який раніше неодноразово судимий, звільнений з місця позбавлення волі умовно-достроково, проте належних висновків для себе не зробив та знову вчинив особливо тяжкий умисний злочин, що свідчить про його стійку антисоціальну спрямованість. Апелянт вважає призначене покарання не достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
В апеляції і доповненнях до неї засуджений просить вирок суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. Засуджений вважає, що суд розглянув справу неповно та однобічно, частково виконав розпорядження, викладені в ухвалі Апеляційного суду м. Києва від 22.08.2007р., не дослідивши мотив, умисел та ціль злочину.
Крім того, на думку апелянта, суд, не маючи можливість допитати свідка ОСОБА_4, в порушення вимог закону оголосив покази свідка ОСОБА_5, не допитавши його, проте вказаний свідок проживав з потерпілим і міг підтвердити факт того, що ОСОБА_3 піддавався фізичній розправі. Вказане підтверджувала і потерпіла ОСОБА_6 Крім того, у справі відсутні докази того, що ОСОБА_4 знайшов тіло ОСОБА_3 саме в тому положенні, про яке він давав свої показання.
Апелянт наголошує на тому, що суд, на його думку, безпідставно відмовив йому в задоволенні клопотання про призначення додаткової судово-психіатричної експертизи без використання стаціонару. Апелянт вважає, що оскільки попередня експертиза проводилась без надання експерту висновку судово-медичної експертизи, проведеної пізніше, тому вона є неповною, крім того, зазначає, що допитаний в судовому засіданні експерт наголосив на необхідності проведення такої додаткової експертизи.
Крім того, засуджений в апеляції стверджує, що він не міг душити потерпілого, у зв'язку з частковою працездатністю його правої руки. Засуджений посилається на суперечливі дані, які містяться у висновках судово-медичних експертів №444 та 724.
Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який підтримав подану прокурором апеляцію та заперечував проти апеляції засудженого, пояснення засудженого і захисника, які просили задовольнити подану засудженим апеляцію та відхилити апеляцію прокурора, виступи учасників процесу в судових дебатах та останнє слово засудженого, перевіривши матеріали справи та доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції прокурора і
засудженого з доповненнями до неї задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні умисного вбивства при обставинах, встановлених судом, відповідає фактичним обставинам справи і підтверджений доказами, перевіреними судом і детально наведеними у вироку.
Зокрема, потерпіла ОСОБА_6 у судовому засіданні пояснила, що являється дочкою ОСОБА_3 Батько спочатку жив сам в кв. АДРЕСА_1, але потім почав здавати частину квартири квартирантам. ОСОБА_3 часто вживав спиртні напої. 12.02.2006 року, коли вона прийшла з роботи, їй зателефонував квартирант, який проживав у батьковій квартирі та повідомив, що батько в лікарні. Коли вона приїхала в квартиру батька, там був безлад та багато крові. Згодом вона дізналася, що батька сильно побили. Від працівників міліції вона дізналася всі обставини справи (т.3 а.с.17-18).
Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні показала, що ОСОБА_2 її співмешканець. ОСОБА_3 вона не знає, де він жив їй невідомо. Про обставини справи дізналася від працівників міліції. 12.02.2006 року ночував дома, ОСОБА_2 вів себе звичайно. Належні мешканцям квартири АДРЕСА_1 дві куртки та антену вона у своїй квартирі не бачила до того моменту, коли до її квартири 13.02.2006 року прийшли працівники міліції. ОСОБА_2 хвилювався, коли прийшли працівники міліції і не хотів, щоб вона відкривала двері, викинув вищевказані куртки з вікна, щоб їх не побачили працівники міліції. ОСОБА_2 не працював, жив за її кошти.
Згідно даних протоколу очної ставки проведеної між ОСОБА_2 та свідком ОСОБА_7, свідок заперечила факт зґвалтування її в квартирі ОСОБА_3, факт нанесення нею ОСОБА_3 тілесних ушкоджень, та факт її перебування будь-коли в квартирі потерпілого. ОСОБА_2 в свою чергу показання під час проведення очної ставки давати відмовився (т. 1 а.с. 140-141).
Із оголошених в судовому засіданні показань свідка ОСОБА_4, які він давав на досудовому слідстві 15.02.2006 року, та які були досліджені судом, вбачається, що він проживав в кв.АДРЕСА_2 в м. Києві. ОСОБА_3 його товариш. 12.02.2006 року вранці він прийшов до ОСОБА_3. ОСОБА_3 перебував у своїй квартирі один, був в доброму настрої і нормально себе почував. Вони з ним вжили пляшку горілку 0,33л. Свідок перебував у квартирі ОСОБА_3 протягом години. Коли він уходив, ОСОБА_3 попросив купити йому хліба, оскільки у нього були хворі ноги і він практично не виходив з квартири. Цього ж дня приблизно о 15 год. 15 хвилин він (ОСОБА_4) ліфтом піднявся на 7-й поверх, де розташована квартира ОСОБА_3, побачив біля дверей квартири ОСОБА_3 раніше візуально знайомого ОСОБА_2. ОСОБА_2 пройшов біля нього, зайшов до ліфта, в руках ОСОБА_2 тримав дві великі господарські сумки темного кольору, які були закриті, на одній з
сумок зверху лежала телевізійна антена. Після того, як ОСОБА_2 поїхав на ліфті, він побачив, що вхідні двері квартир АДРЕСА_1 відкриті навстіж. Він зайшов до квартири ОСОБА_3 і побачив, що ОСОБА_3 лежить на полу в кімнаті, у нього було розбите обличчя, яке було все у крові, на лобі і на грудях були пухлини, руки ОСОБА_3 також були у крові. ОСОБА_3 говорити не міг, тільки стогнав і повторював постійно одне слово ОСОБА_2. Обстановка у квартирі була порушена, речі розкидані, було видно сліди боротьби. Близько через 15 хвилин до квартири прийшли квартиранти ОСОБА_8 і ОСОБА_9 Вони викликали швидку, яка тривалий час не приїжджала. Увесь цей час ОСОБА_3 був у свідомості, але говорити не міг. Вони викликали працівників міліції, останні викликали швидку допомогу. Він супроводжував ОСОБА_3 до лікарні, останній був у свідомості, але говорити не міг (т.1 а.с.116-118, т.З а.с.37).
Слід зазначити, що як вбачається з матеріалів кримінальної справи, в ході очної ставки між ОСОБА_2 і ОСОБА_4 19.02.2006 року, свідок ОСОБА_4 давав аналогічні детальні послідовні показання (т.1 а.с.137-139).
Із оголошених і досліджених в судовому засіданні показаннях свідка ОСОБА_8, які він давав на досудовому слідстві, вбачається, що він протягом 5 місяців проживав в квартирі АДРЕСА_1. Практично весь час він зі своїм напарником ОСОБА_9, який також проживав в даній квартирі, знаходились на роботі. 12.02.2006 року приблизно о 16 год. 45 хв. прийшли до квартири ОСОБА_3. Двері в квартиру відкрив сусід ОСОБА_4, обстановка в квартирі була порушена, на підлозі у великій кімнаті лежав ОСОБА_3, обличчя його було розбите, опухле, все у крові. Крім того, у ОСОБА_3 були ушкодження в області грудей, на шиї у нього були синці. ОСОБА_3 знаходився в тяжкому стані, говорити не міг, нікого з присутніх не впізнавав. ОСОБА_4. пояснив, що коли він заходив до квартири ОСОБА_3, то поблизу ліфтової кабіни бачив чоловіка на ім'я ОСОБА_2, який ніс якісь речі та телевізійну антену, яка належала ОСОБА_3 (т.3 а.с.37, т.1 а.с.106-107)
Показання свідка ОСОБА_5, оголошені в судовому засіданні, є аналогічними показанням свідка ОСОБА_8 (т.3 а.с.37, т.1 а.с.119-120).
Експерт ОСОБА_10 у судовому засіданні пояснив, що на підставі постанови слідчого він проводив судово-психіатричну експертизу та судово-наркологічну експертизу. Згідно порядку проведення судово-психіатричної експертизи, надавалися матеріали кримінальної справи в повному обсязі, які досліджувалися. Він не може згадати, чи були на той період в матеріалах кримінальної справи висновки судових медиків. Оцінювався психічний стан на період проведення експертизи та на період, за який притягують до кримінальної відповідальності. Якби з урахуванням всіх матеріалів у них виникли якісь питання стосовно психічного стану підсудного, то безумовно це би відобразили. З його точки зору у свідченнях підсудного не було вказівок на який-небудь психічний розлад. На даний час підсудний не потребує мір медичного характеру. Він не бачить підстав для проведення
додаткової судово-психіатричної експертизи, так як висновки судово-медичної експертизи не вплинули на висновки судово-психіатричної експертизи.
Вина підсудного доведена також іншими доказами по справі, а саме: даними протоколу огляду місця події від 12.02.2006 року, згідно якого в ході проведення вказаної слідчої дії була оглянута квартира АДРЕСА_1, з якої вилучено наволочку і спортивні штани, що належать громадянину ОСОБА_3 з плямами бурого кольору (т.1 а.с. 47); даними висновку судово-імунологічної експертизи № 94 від 10.03.2006 року, згідно якої кров на наволочці та спортивних штанах, вилучених при огляді місця події квартири АДРЕСА_1, належить ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 160-165); даними протоколу огляду місця події про виявлення і вилучення 13.02.2006 року з квартири АДРЕСА_3, в якій проживав ОСОБА_2, куртки чорного кольору, телевізійної антени та шкіряної куртки чорного кольору з хутровою підстіжкою (т. 1 а.с.50); даними протоколу пред'явлення предметів для впізнання від 15.02.2006 року, згідно якого ОСОБА_8 вказав на куртку чорного кольору під № 2 та шкіряну куртку чорного кольору під № 3, як такі, що належать йому, та які у нього були викрадені 12.02.2006 року з квартири АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 80-81); даними проколу виявлення, огляду та вилучення від 16.12.2006 року, згідно якого у підозрюваного ОСОБА_2 вилучено і оглянуто штани джинсові сірого кольору та светр білого кольору, в які він був одягнений 12.02.2006 року (т. 1 а.с. 70); даними висновку судово-імунологічної експертизи № 95 від 10.03.2006 року, згідно якої на представлених для дослідження штанах, вилучених у підозрюваного ОСОБА_2, виявлено кров людини, яка могла виникнути від потерпілого ОСОБА_3 (т. 2 а.с. 106-109); речовими доказами (т. 1 а.с. 83,84,85).
Згідно даних висновку судово-медичної експертизи № 60/724 від 31.03.2006 року про спричинення ОСОБА_2 12.02.2006 року ОСОБА_3 тілесних ушкоджень, в тому числі: закритої травми шиї, ускладненням пухлин м"яких тканин, що привело до механічної асфікції на що вказують: переломи верхніх рогів щитовидного хряща, перелом правої пластинки щитовидного хряща, переломи верхніх рогів під'язичної кістки; крововилив в оточуючі м"які тканини, виражена пухлина, повнокров"я слизистої оболонки надгортанника, вхід в гортань, голосових зв"язок, з розширеними кровоносними судинами та численними крововиливами, пристінне утримання кров"янистої слизі в дихальних шляхах, кровавив на поверхні серця і в коханках нирок, переважний рідинний стан крові, пухлина оболонки і рідини головного мозку, синці з внутрішкіряними крововиливами на бічній поверхні шиї овальних і округлих форм, з'єднаних між собою, ознаки стиснення шкіри з крововиливом в підшкіряну-жирову клітчату і м'язи шиї, ціаноз обличчя, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент їх заподіяння, що спричинили смерть потерпілого.
Виявлені ушкодження (описані в п. Б) утворилися від сдавлення органів шиї тупими предметами, якими могли бути пальці рук, на що вказує характер і локалізація крововиливів на поверхні шиї. Між спричиненням тілесних ушкоджень у вигляді закритої травми органів шиї з розвитком механічної асфіксії і настанням смерті ОСОБА_3 існує прямий причинний зв'язок, всі інші ушкодження сприяли настанню смерті (т.1 а.с.154-156).
Проаналізував наведені докази в їх сукупності, суд дійшов обгрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_3 З таким висновком погоджується апеляційна інстанція.
Суд першої інстанції ретельно досліджував докази, що мають значення для з'ясування змісту і спрямованості умислу ОСОБА_2 Із врахуванням сукупності усіх конкретних обставин вчиненого ОСОБА_2 злочину, зокрема способу спричинення потерпілому тілесних ушкоджень, кількості, характеру і локалізації тілесних ушкоджень, виявлених у ОСОБА_3, перш за все -закритої травми шиї, ускладненням пухлин м"яких тканин, що привело до механічної асфікції на що вказують: переломи верхніх рогів щитовидного хряща, перелом правої пластинки щитовидного хряща, переломи верхніх рогів під'язичної кістки. Наявність цих ушкоджень свідчить про те, що ОСОБА_2 душив ОСОБА_3, людину похилого віку 75 років, з великою силою. Ці обставини вказують на наявність у ОСОБА_2 умислу на позбавлення життя ОСОБА_3. Настання смерті ОСОБА_3 охоплювалося умислом ОСОБА_2. Визначальним при цьому є суб"єктивне ставлення ОСОБА_2 до наслідків своїх дій. Як вбачається з матеріалів кримінальної справи, після спричинення ОСОБА_3 вищевказаних тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя ОСОБА_3, ОСОБА_2 забирає речі з квартири, спокійно йде додому, де на слідуючий день, коли до його житла прийшли працівники міліції, з метою скрити докази свого перебування в квартирі ОСОБА_3, ОСОБА_2 намагається викинути ці речі з вікна. Пояснення ОСОБА_2 в апеляційній інстанції про те, що ввечері 12.02.2006 року він викликав швидку допомогу ОСОБА_3, є неправдивими, які суперечать його іншій позиції захисту про те, що стан здоров"я ОСОБА_3 не викликав у нього хвилювань. Крім того, ОСОБА_2 після вчиненого ним більше до квартири потерпілого не приходив, його станом не цікавився.
Враховуючи, що ОСОБА_2 діяв з умислом на вбивство, тривалість часу, що пройшов з моменту нанесення ушкоджень ОСОБА_2 ОСОБА_3 і до смерті потерпілого ОСОБА_3, для кваліфікації злочину, як умисного вбивства, значення не має. За таких обставин доводи засудженого в апеляції та пояснення захисту із посилання на показання свідків ОСОБА_4и і рапорту працівника міліції про те, що ОСОБА_3 до моменту госпіталізації його до лікарні був живий, а тому ОСОБА_2 вчинив більш м"який злочин - вбивство з необережності, умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, є безпідставними, як правильно дійшов висновку суд першої інстанції.
Доводи засудженого в апеляції і доповненнях до неї про те, що суд безпідставно не задовольнив його клопотання про призначення і проведення додаткової психіатричної експертизи (без стаціонару) з мотивів проведення психіатричної експертизи відносно нього пiсля висновку судово-медичної експертизи виявлених тілесних ушкоджень у ОСОБА_3, колегія суддів вважає необгрунтованими. Допитаний в суді експерт ОСОБА_10 зазначив про те, що відсутні підстави для проведення додаткової судово-психіатричної експертизи, так як висновки судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_3 не вплинули на висновки судово-психіатричної експертизи щодо психічного стану ОСОБА_2.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив ОСОБА_2 у проведенні судово-медичного освідування його правої руки. За висновком судово-медичної експертизи трупа від 31.03.2006 р., на шиї ОСОБА_3 з лівої сторони було виявлено не менше шести слідів пальців рук. Як зазначив сам засуджений, у нього сім працездатних пальців на руках: п"ять на лівій руці і два пальця правої руки. Крім того, слід зазначити й про те, що в ході досудового, судового розгляду справи будь-яких об"єктивних медичних даних про непрацездатність правої руки ОСОБА_2 не було надано і клопотань про їх витребування з медичних закладів не заявлялося. Такі дані на підтвердження доводів апеляції засудженого в цій частині не були надані захисником до апеляційної інстанції. Свідок, співмешканка ОСОБА_2, ОСОБА_7 в суді не вказувала про часткову або повну непрацездатність правої руки ОСОБА_2. За таких обставин, суд правильно відмовив ОСОБА_2 у проведенні судово-медичного освідування у зв"язку з відсутністю підстав.
Як вбачається з матеріалів кримінальної справи, свідок ОСОБА_5 не був допитаний в суді у зв"язку з тим, що за відомим місцем мешкання він не проживає. Тому суд відповідно до вимог ст.306 КПК України вірно оголосив показання свідка ОСОБА_5 на досудовому слідстві та дослідив їх. Слід зазначити, що підсудний не заперечував, щоб суд оголосив показання свідків ОСОБА_5 і ОСОБА_8 (т.3 а.с.55). Зауваження на протокол судового засідання в цій частині ОСОБА_2 не подавав.
Як раніше наведено в ухвалі, свідок ОСОБА_4 пояснював про те, що 12.02.2006 року вранці прийшов додому до ОСОБА_3. Останній був здоровий, почував себе нормально, тілесних ушкоджень не мав (т.1 а.с.116-118). Свідки ОСОБА_5 і ОСОБА_8 також не вказували, що у ОСОБА_3 до моменту вбивства були будь-які видимі тілесні ушкодження. Ці свідки не посилалися й на наявність 12.02.2006 року сварки між ОСОБА_4 і ОСОБА_3 (т.1 а.с.106-107, 119-120). Потерпіла вказувала на те, що коли вона останній раз бачила батька, він почував себе нормально, тілесних ушкоджень не мав (т.1 а.с.101). Тому висновок суду, що виявлені тілесні ушкодження на трупі ОСОБА_3 спричинив саме ОСОБА_2, є обґрунтованим.
В ході додаткового допиту 1.04.2006 p. потерпіла пояснила слідчому про те, що батько говорив їй, що чоловік на ім"я ОСОБА_2 постійно у нього забирає речі. Батько не скаржився на те, що ОСОБА_2 його бив, разом з тим вона бачила синці на обличчі батька. Як вбачається зі змісту цих пояснень потерпілої, вони не відносяться до подій, які передували вбивству 12.02.2006р. Тому доводи засудженого ОСОБА_2 про те, що свідок ОСОБА_5 міг дати суду нові показання, ніж ти, які він давав в ході досудового слідства, а саме, за новою версією захисту засудженого, - про, ніби - то побиття ОСОБА_4 ОСОБА_3 12.02.2006 року, є версією захисту ОСОБА_2. Слід зазначити, що в ході досудового слідства ОСОБА_2 висував інші версії свого захисту, зокрема, про зґвалтування співмешканки ОСОБА_7 в квартирі потерпілого, яку категорично заперечила ОСОБА_7. Наведені обставини та версії захисту винного свідчать про бажанням ОСОБА_2 уникнути кримінальної відповідальності за фактично скоєний ним особливо тяжкий злочин.
Посилання в апеляції ОСОБА_2 на незаконність отримання працівниками міліції від нього явки з повинною, колегія суддів не розглядає, оскільки згідно з вироком, суд не навів цю заяву, як доказ по справі.
Колегія суддів не вбачає суперечностей у висновках акту судово-медичного дослідження №444 від 20.03.2006р. і акту судово-медичного дослідження трупа №724 від 31.03.2006 року. В приміщенні відділення судово-медичної гістології Київського бюро судово-медичної експертизи лікарем -судово-медичним експертом ОСОБА_12 на підставі направлення судово-медичного експерта ОСОБА_13 було проведено судово-медичне дослідження №444 двадцяти шести шматочків внутрішніх органів з трупу ОСОБА_3 (т.1 а.с.146), яке в подальшому було досліджено і враховано судово-медичним експертом відділу судово-медичної експертизи трупів ОСОБА_13 (т.1 а.с.152). Експерт ОСОБА_13 має кваліфікаційний клас, відповідний стаж роботи за фахом, тому підстав сумніватися в компетентності експерта ОСОБА_13, немає, як правильно дійшов висновку суд першої інстанції.
Суд повно і об"єктивно розглянув справу, дав належну юридичну оцінку зібраним по справі доказам, а тому вирок суду є законним і обґрунтованим. Доводи засудженого про те, що при новому судовому розгляді суд першої інстанції не виконав вказівки, які містяться в ухвалі Апеляційного суду м. Києва від 22.08.2007 року, є безпідставними. Підстав для скасування вироку з направленням справи на новий судовий розгляд, як про це міститься прохання в апеляції з доповненнями до неї засудженого, колегія суддів не вбачає.
На думку апеляційної інстанції, є безпідставними й прохання прокурора про скасування вироку і призначення ОСОБА_2 покарання, яке за своїм строком на пів року більше ніж, призначив суд першої інстанції. Суд
врахував саме ті обставини, на які посилається прокурор в апеляції, а саме: що ОСОБА_2 раніше неодноразово судимий, вчинив злочин в період умовно-дострокового звільнення, щиро не розкаявся і призначив йому покарання в максимальних межах ч. 1 ст. 115 КК України, що відповідає вимогам ст.65 КК України. Тому апеляція прокурора задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України колегія судців, -
ухвалила:
Вирок Святошинського районного суду м. Києва від 19 лютого 2008 року відносно ОСОБА_2 залишити без зміни, а апеляції прокурора Сукача О.О., який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, і засудженого ОСОБА_2 з доповненнями до апеляції, -без задоволення.