Справа № 2-150/11 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.09.2011 Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючого судді Воробйової І.В.

При секретарі Черкай С.М.

За участю позивача ОСОБА_1

Відповідача ОСОБА_2

Представника відповідача ОСОБА_3

Представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Артемівська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Редакція газети “Вперед” про визнання звільнення незаконним та поновлення на роботі,-

В СТ А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ТОВ “Редакція газети “Вперед”про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі та зобов’язання видачі нового вкладишу до трудової книжки і в судовому засіданні, підтримавши свої позовні вимоги, вказала, що 20.10.2008 р. вона була прийнята на роботу кореспондентом в ТОВ “Редакція газети “Вперед”за строковим трудовим договором, який потім був переоформлений на новий термін. Після закінчення терміну дії другого договору вона продовжувала працювати на тій же посаді, вважаючи, що у відповідність із статтею 39-1 КзПП України, яка свідчить про те, що якщо після закінчення трудового договору (п.п. 2 і 3 ст. 23) трудові стосунки фактично продовжуються і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженим на невизначений термін. 27.04.2009 р. вона була госпіталізована до кардіологічного відділення Артемівської ЦРЛ з діагнозом “інфаркт міокарду”і знаходилась там на лікуванні до 08.08.2009 р. Після закінчення лікування, вона вийшла на роботу, але відповідач відмовився оплатити їй за лікарняними листами, мотивуючи свою відмову тим, що з нею був укладений цивільно-правовий договір. 09.08.2009 р. вона звернулася до Артемівського міськрайонного суду з позовом про визнання трудового договору безстроковим і оплаті лікарняних листів. Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 02.04.2010 року встановлено, що вона 20 жовтня 2008 року прийнята до ТОВ “Редакція газети “Вперед” в якості кореспондента за безстроковим трудовим договором; крім того додатковим рішенням Апеляційного суду Донецької області від 13.07.2010 р. визначено, вона 20.10.2008 року прийнята ТОВ “Редакція газети “Вперед”за трудовим договором, який укладений на невизначений строк. 23.09.2009 р., після спливу 11 місяців роботи, вона звернулась до відповідача із заявою про надання їй чергової відпустки, в якій знаходилась протягом 24 днів, а саме, з 28.09.2009 р. по 21.10.2009 р., і відповідач оплатив їй час знаходження її у відпустці. 22.10.2009 р. вона вийшла на роботу, але відповідач не допустив її до роботи, пояснюючи це тим, що між ними укладений цивільно-правовий договір, термін якого закінчився. Звертає увагу суду на те, що вона була саме не допущена до роботи, а не звільнена, так як була позбавлена можливості приступити до роботи на своєму робочому місці і користуватись засобами виробництва, про що вона звернулась з відповідною заявою до відповідача 22.10.2009 року. Станом на 28.09.2009 р. не був виданий наказ про її звільнення, не була оформлена трудова книжка, в якій, на той момент, був внесений тільки запис про прийом її на посаду кореспондента з 20.10.2008 р. В судовому засіданні документально доведено, що станом на 10.12.2009 р. в трудовій книжці був тільки запис про прийом її на роботу, а потім (через рік і два місяці після прийома на роботу і 50 днів після недопущення її до роботи) був внесений запис під №29 “запис про прийом на роботу недійсний”, при цьому в графі 4 трудових книжки не вказаноі підстави для її внесення, а сам запис анулював весь термін її роботи в ТОВ “Редакція газети “Вперед”, починаючи з 20.10.2008 р. Вважає, що записи з № 30 по № 45 про прийняття на роботу за договором і звільнення з роботи незаконні з точки зору як ЦК України так і з погляду на положення КЗпП України, оскільки, якщо договір відповідач вважав за цивільно-правовий, то запис про прийом на роботу до трудової книжки не вноситься, а якщо договір трудовий, то після укладення другого договору він набуває статус безстрокового і подальші записи в трудовій книжці неправомірні (ст.39-1 Кзот України. Вказала, що відповідач також не виконав в повному обсязі рішення Апеляційного суду Донецької області від 02.04.2010 р., оскільки не видав наказ про її прийом на роботу з 20.10.2008 р.; не вніс відповідний запис до трудової книжки з посиланням на вишезазначений наказ. Відповідач лише нарахував та виплатив їй відпускні. 06.04.2010р. вона вийшла на роботу, але знову не була допущена відповідачем до роботи. Свої дії відповідач пояснив відсутністю у нього повного тексту рішення суду. Вона вимушена була звернутись до відповідача із заявою, в якій просила повідомити її письмово про дату виходу на роботу, оформити трудові стосунки відповідно до вимог чинного законодавства, а також виконати ряд інших дій, пов'язаних з виконанням вирішення суду, однк відповідач не надав відповіді на її заяву. В послідуючому вона неодноразово зверталась з відповідними письмовими заявами, однак відповіді на них так і не отримала. В травні 2010 р. на усне прохання відповідача вона купила і здала до редакції вкладиш до трудової книжки, оскільки, трудова книжка закінчилася. 3 червня 2010 р., після письмового повідомлення відповідача ( № 146 від 28.05.2010 р. ) відповідач видав їй трудову книжку і вкладиш до неї , з якої вона дізналася, що була звільнена ще 28 вересня 2009 р. “за ініціативою працівника”. При цьому зазначає, що заяви про звільнення вона не писала. Коли був зроблений даний запис в трудову книжку, вона не знає, з наказом про звільнення ознайомлена не була. У трудовій книжці в гр. 4 (підстави) запис відсутній, тому вона не знає, з яких підстав вона була звільнена. Оскільки запис в трудовій книжці під № 45 про звільнення позивачки був внесений значно пізніше вказаної в записі дати, принаймні, після 10.12.2009 р. (підтвердженням цього є те, що заяви позивачки від 06.04. 2010 р. та 19.04.2010 р. були прийняті відповідачем до розгляду), а трудову книжку їй видали 03.06.2010 р., тому про своє звільнення вона дізналася тільки в день отримання трудової книжки, тобто 3 червня 2010 року. Що стосується її службової записки від 23.09. 2009 р. на ім’я заступника головного редактора, то вона пояснила, що вказана службова записка не містить прохання про її звільнення з роботи, не є документом, підтверджуючим її бажання звільнитися за власним бажання, і не замінює заяву на звільнення. Звернула увагу суду на те, що вона не писала заяву про звільнення її з товариства за власним бажанням і ніякої заяви відповідачу про звільнення вона не подавала. Відповідно до чинного законодавства про працю єдиним документом, підтверджуючим бажання працівника звільнитись за власним бажанням, є тільки особиста заява працівника з відповідним формулюванням. Ніякі інші докази бажання працівника розірвати трудовий договір за своєю ініціативою законодавством не враховуються. Якщо відповідач вважав, що 23.09.2009 р. такий документ існував і він вважав, що ця службова записка є її заявою про звільнення за власним бажанням, то він повинен був завізувати, видати наказ про її звільнення і провести остаточний розрахунок з нею і видати їй трудову книжку, але цього зроблено не було: наказ не був виданий, трудова книжка не була оформлена належним чином і не була їй видана у встановленні законодавством терміни. Відповідно до законодавства про працю припинення трудового правомірно лише в тому випадку, якщо одночасно існують три обставини: є зазначені законом підстави звільнення, дотриманий порядок звільнення по даній підставі і є юридичний акт припинення трудового договору (наказ про звільнення). При її звільненні жодна з трьох умов не дотримана. Звертає увагу суду на те, що наявність даного документу, враховуючи викладене, не може нести ніяких правових підстав. Вважає, що відомості про роботу, які внесені до її трудової книжки, не відповідають вимогам КЗпП України, а видана трудова книжка оформлена з грубими порушеннями чинного законодавства, а саме:не дотримана хронологія записів (запис № 29 датована 10.12.2009 р., а № 30 - 20.10.2008 р.);записи під №№ 28 - 45 зроблені з порушенням пунктів 2.3 і 2.4 Інструкциі

(формулювання не відповідають КЗпП України і немає посилань на номер статті і пункту

КЗпП, немає посилань на накази по підприємству з приводу прийняття на роботу і звільнення з роботи, не відображений період з 01.05.2009 р. по 12.08.2009 р., коли вона знаходилася на

лікарняному і цей час було сплачене відповідачем);запис під № 43 про звільнення датований 30.04.2009 р., коли вона знаходилася на

лікарняному;на титульному листі вкладиша не заповнені всі необхідні реквізити (дата

народження, дата заповнення вкладиша).Вважає, що вказані факти свідчать не тільки про грубе порушення правил ведення трудових книжок, але і про те, що записи під №№ 30-45 зроблені “заднім числом”. Окрім цього, відповідач не ознайомив її з наказом про звільнення з роботи, що дає підстави вважати, що наказ не видавався. Просить суд визнати її звільнення 28 вересня 2009 року в зв’язку з розірванням договору за ініціативою працівника незаконним; поновити її на посаді кореспондента ТОВ “Редакція газети “Вперед”та зобов’язати відповідача видати їй новий вкладиш в трудову книжку, оформлену у відповідності до вимог діючого законодавства замість зіпсованого незаконними записами.

Представник позивача ОСОБА_5 у судовому засіданні підтримав позовні вимоги ОСОБА_1 і просив їх задовольнити у повному обсязі. Просив суд звернути увагу суду на те, що в судовому засіданні доведено, що позивачка не зверталась до відповідача з заявою про звільнення з роботи; відповідачем не видавався наказ про звільнення позивачки з роботи. Зазначив, що службова записка не може розцінюватись судом як заява про звільнення, оскільки не містить прохання про звільнення з роботи, підстави звільнення крім того по формі і суті записка не відповідає вимогам заяви про звільнення.

Головний редактор ТОВ редакція газети “Вперед” ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнав та пояснив в судовому засіданні, що посади кореспондента в штатному розкладі товариства відсутні. ОСОБА_1 була позаштатним кореспондентом і працювала в товаристві на підставі договорів, які укладались між товариством і нею. Відповідно до укладених договорів ОСОБА_1 за дорученням редакції виконує обов’язки кореспондента і готує матеріали для публікації в газеті “Вперед” і газеті “Взгляд”. Таких договорів було укладено декілька, перший було укладено 20.10.2008 року. Накази про прийом на роботу позивачки відповідно до даних договорів в товаристві не видавалися, також не видавались накази і про звільнення позивачки по закінченню дії договорів. Не видавались накази тому, що він не вважає необхідним їх видавати, з урахуванням наявності укладених договорів. В вересні 2009 року він знаходився у відпустці і його обов’язки тимчасово виконував заступник головного редактора ОСОБА_6 23 вересня 2009 року позивачка прийшла до ОСОБА_6, залишила йому службову записку і пішла. Після того вона не виходила на роботу протягом 24 днів. 22.10.2009 р. ОСОБА_1 прийшла до редакції, просила допустити її до роботи, але він пояснив їй, що строк дії її договору закінчився і запропонував їй укласти новий договір. ОСОБА_1 відповіла йому, що у неї з товариством укладено безстроковий трудовий договір і немає необхідності укладати новий договір. Без укладання нового договору він не дозволив ОСОБА_1 приступити до роботи. У відповідь ОСОБА_1 сказала йому, що оскільки її не допустили до роботи, то з цього часу вона знаходиться у вимушеному прогулі. Підтвердив те, що на вказаний період часу в провадженні суду знаходилась цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до товариства про визнання укладеного між товариством і нею договору трудовим безстроковим Запис в трудовій книжці позивачки про звільнення був зроблений на підставі службової записки, без видання наказу. Що стосується видачі трудової книжки позивачці, то пояснив, що він особисто, не один раз дзвонив ОСОБА_1 та просив її забрати її трудову книжку, потім надсилав їй про це листа. Просить суд відмовити позивачці в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник відповідача - ТОВ “Редакція газети “Вперед” в судовому засіданні позов не визнав і пояснив, що трудові відносини між позивачкою і товариством були припинені по ініціативі самої ОСОБА_1 в вересні 2009 року. Позивачка пішла у відпустку самовільно, оскільки наказ про надання їй відпустки не видавався. Зазначає, що позивачка дізналась про те, що її звільнено саме з того часу, коли її не допустили до роботи, а звернулась до суду лише в червні 2010 року. Також про те, що її звільнено, позивачка повинна була дізнатися і при оголошенні рішення апеляційного суду Донецької області 2 квітня 2010 року, тому вважає, що позивачка пропустила встановлені строки звернення до суду за вирішенням вказаного трудового спору. Крім того, на його думку, в рішенні апеляційного суду не зазначено, що позивачка знаходилась у безстрокових трудових відносинах з товариством. Просив суд відмовити позивачці у задоволенні її позовних вимог в зв’язку з пропуском строку звернення до суду за вирішенням даного спору.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнав і пояснив, що ОСОБА_1 сама висловила бажання припинити трудові відносити з товариством, про що надала службову записку в якій висловила своє бажання припинити трудові відносини. Товариство задовольнило прохання ОСОБА_1 і звільнило її. Не заперечує того, що трудові відносини у ОСОБА_1 і газети “Вперед” були укладені на невизначений строк. Зазначає, що коли 22 жовтня 2010 року ОСОБА_1 не допустили до роботи, остання не стала захищати свої права на працю. Також зазначає, що не зважаючи на те, що ще в грудні 2009 року ОСОБА_1 отримала лист з проханням прийти до редакції і забрати трудову книжку, за трудовою книжкою вона звернулась до редакції лише в червні 2010 року. Вважає, що позивачкою пропущено строки звернення до суду за вирішенням даного трудового спору про поновлення на роботі, тому просить суд відмовити в задоволенні її позовних вимог у повному обсязі на цих підставах.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що в вересні 2009 року він, в зв’язку з відпусткою головного редактора газети “Вперед”, виконував його обов’язки. 23.09.2009 р. до нього в кабінет ввійшла ОСОБА_1 і передала службову записку. Йому вона пояснила, що її не буде деякий час в місті. Вказану службову записку він передав головному редактору ОСОБА_2 З питання надання їй відпусти позивачка на той час до нього не зверталась. В жовтні 2009 року він побачив позивачку в приміщенні редакції газети, також і в подальшому бачив її в приміщенні редакції.

Вислухавши пояснення сторін, допитавши свідків, дослідивши представлені ними докази, вивчивши матері справи, суд встановив наступне.

Так, з копії договору від 20.10.2008 р., укладеного між ТОВ “Редакція газети “Вперед”та ОСОБА_1, вбачається, що ОСОБА_1 виконує обов’язки кореспондента і готує матеріали для публікації в газеті, за що редакція зобов’язується виплачувати заробітну плату . Дія договору з 20 по 31.10.2008 р. Договір може бути розірваний за обопільною згодою сторін або за бажанням однієї із сторін при умові повідомлення другої сторони за тиждень до припинення договору. 12.08.2009 р. відповідач уклав новий договір з позивачкою, на тих же підставах і умовах, строк дії якого з 12.08 по 30.09.2009 року, про що в матеріалах справи є копія зазначеного договору.

Відповідно до заяви ОСОБА_1 від 23.09.2009 року, адресованої головному редактору ОСОБА_2, вона просить надати їй чергову відпуску з 28.09.2009 року.

Відповідно до копії приказу № 69 від 16.09.2009 р. ОСОБА_2 знаходився в черговій відпустці з 17.09. по 16.10.2009 р., керівництво редакцією було покладено на ОСОБА_6

Зі службової записки ОСОБА_1 від 23.09.2009 р., адресованої заступнику головного редактора ОСОБА_6, вбачається, що вона довела до відома ОСОБА_6 про те, що в зв’язку з від’їздом не може виконувати обов’язки згідно договору від 12.08.09 р. з 28.09.2009 р.

Як вбачається з заяви ОСОБА_1 від 22.10.2009 року, адресованої на ім’я головного редактора ОСОБА_2, її після чергової відпустки, а саме з 22.10.2009 р. не допускають до роботи, мотивуючи це тим, що відсутній з нею договір на жовтень 2009 р. 06.04.2010 р. ОСОБА_1 знову на ім’я головного редактора ОСОБА_2 подала заяву, в якій зазначила, що її знову не допустили до роботи 06.04.2010 р., не зважаючи на рішення Апеляційного суду Донецької області від 02.04.2010 р., яким трудовий договір визнаний укладений на невизначений строк. 19.04.2010 р. ОСОБА_1 подала заяву на ім’я головного редактора ОСОБА_2, в якому просить повідомити про час її виходу на роботу письмово, відповідно до рішення Апеляційного суду Донецької області від 02.04.2010 р.

Відповідно до виписки з книги обліку руху трудових книжок в ТОВ “Редакція “Газети Вперед”ОСОБА_1 отримала на руки трудову книжку при звільненні 3 червня 2010 року.

Як вбачається з наданої копії трудової книжки ОСОБА_1, вона з 2008 року, відповідно до укладених договорів, працювала в ТОВ “Редакція газети “Вперед”на посаді кореспондента. Після чого, 12.08.2009 року, відповідно до договору без номера від 12.08.2009 року вона була прийнята кореспондентом в ТОВ “Редакція газети “Вперед”. 28.09.2009 року вона була звільнена в зв’язку з розірванням договору за ініціативою працівника. В графі “на підставі чого внесено запис ( документ, його дата і номер) відсутній відповідний запис.

Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 02.04.2010 р. встановлено, що ОСОБА_1 20 жовтня 2008 року прийнята ТОВ “Редакція газети “Вперед” в якості кореспондента за трудовим договором. Додатковим рішенням Апеляційного суду Донецької області від 13.07.2010 р. визначено, що ОСОБА_1 20.10.2008 року прийнята ТОВ “Редакція газети “Вперед”в якості кореспондента за трудовим договором, який укладений на невизначений строк.

Відповідно до ст.233 КЗпП України працівник звертається з заявою про вирішення трудового спору про звільнення безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду. у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або видачі трудової книжки.

При вирішенні трудового спору про поновлення на роботі суд зобов’язаний встановити чи дотримано вимог закону при звільненні працівника з ініціативи власника з певної посади і з певної підстави.

Відповідно до вимог статей 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно до ст. 23 КЗпП України трудовий договір може бути безстроковим, що укладається на невизначений строк.

В ст. 24 КзПП України зазначено, що при укладанні трудового договору з фізичною особою трудовий договір укладається у письмовій формі обов’язково. Укладання трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівників на роботу.

Стаття 36 КЗпП України передбачає, що підставами припинення трудового договору є розірвання договору з ініціативи працівника ( ст.38,39).

Відповідно до вимог ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений не невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

Положення ст. 47 КЗпП України передбачають, що власник або уповноважений ним орган зобов’язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов’язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи.

Відповідно до положень “Інструкції про ведення трудових книжок” затвердженої наказом Міністерства соціальної політики України № 58 від 29.07.1993 року власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення. При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним у порядку, встановленому пунктом 2.10 цієї Інструкції. . Якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки.

Судом встановлено, що позивачка 20 жовтня 2008 року була прийнята відповідачем в якості кореспондента за трудовим договором, який укладений на невизначений строк В судовому засіданні доведено те, що позивачка ОСОБА_1 заяву про звільнення її з роботи за власним бажанням в вересні 2009 року не писала і не зверталась до відповідача з відповідною заявою. Відповідачем не видавався наказ про звільнення позивачки 28.09.2009 року в зв’язку з розірванням договору по ініціативі працівника, що підтверджує і сам відповідач в судовому засіданні. В трудовій книжці позивачки, у внесеному запису про звільнення від 28.09.2009 року відсутні посилання на норми КЗпП України, що регулюють підстави звільнення працівників і не зазначено, на підставі чого внесено запис про звільнення позивачки.

За таких обставин суд вважає, що відповідач звільнення позивачки провів з порушенням законодавства про працю: оскільки підставою для звільнення працівника, укладеного на невизначений строк, є заява працівника про звільнення його з роботи за власним бажанням. Відповідачем же було проведено звільнення позивачки без наявності на те її бажання, крім того відповідачем не було видано відповідний наказ про звільнення позивачки з роботи з посиланням на норми законодавства про працю, і в трудовій книжці позивачки відсутні визначені законодавством про працю підстави для звільнення. Відповідачем порушено вимоги “Інструкції по веденню трудових книжок”, так як працівнику не була видана трудова книжка в день її звільнення з внесеним до неї записом про звільнення. Крім того не вручивши трудову книжку позивачці в день звільнення, відповідач проігнорував вимоги про необхідність в той же день надіслати позивачці поштове повідомлення з вказівкою про необхідність отримання трудової книжки. Враховуючи викладене, позивач підлягає поновленню на роботі на посаді кореспондента, оскільки у разі наявності підстав для поновлення на роботі особа може бути поновлена лише на тій посаді, яку займала до незаконного звільнення. .

Щодо посилань відповідача на те, що підставою для звільнення позивачки 28.09.2009 року була службова записка ОСОБА_1 від 23.09.2009 року в якій вона, на їх думку, начебто висловила намір звільнитись з роботи, суд зазначає те, що зазначена розписка не є заявою працівника про звільнення її з роботи і крім того вона не містить формулювання (прохання) про звільнення ОСОБА_1 з роботи за її ініціативою. ОСОБА_7 в судовому засіданні зазначила те, що у вказаній записці вона не висловлювала прохання про звільнення її з роботи, і не мала такого наміру. Законодавством про працю чітко зазначено те, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши по це власника або уповноважений ним орган письмово, подавши відповідну заяву за два тижні. Вказана записка не може розцінюватися судом як заява про звільнення, що знайшло своє підтвердження в судовому засіданні.

Також не заслуговують на увагу посилання відповідача на те, що позивачкою було пропущено строк її звернення до суду для вирішення даного трудового спору про звільнення. Суд зазначає, що відповідно до ст. 233 КзПП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спорту до суду у справах про звільнення в місячний строк з дня вручення йому копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. В судовому засіданні документально підтверджено те, що позивачка ОСОБА_7 отримала трудову книжку саме 3 червня 2010 року і 21 червня 2010 року вона звернулась з відповідним позовом до суду. Наказ про звільнення позивачка від відповідача не отримувала, так як такий наказ відповідачем не видавався. Таким чином позивачка звернулась до суду з дійсним позовом у передбачені законодавством строки звернення до суду.

Розглядаючи позовні вимоги позивачки в частині зобов’язання відповідача видати їй новий вкладиш до трудової книжки, замість зіпсованого незаконними записами, суд зазначає наступне. Відповідно до положень “Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників”, при наявності в трудовій книжці запису про звільнення, надалі визнаного недійсним, на прохання працівника підприємством видається дублікат трудової книжки без внесення до неї запису, визнаного недійсним. Оскільки суд дійшов до висновку про те, що звільнення позивачки є незаконним, тому запис про її звільнення є недійсним. На даний час позивачка має можливість звернутись з відповідним проханням до відповідача. В тому разі, якщо відповідач не задовольнить її прохання, у неї виникне право на звернення до суду для вирішення даного спору. Суд вважає, що дані позовні вимоги заявлені передчасно і в їх задоволенні слід відмовити.

Оскільки при подачі позову до суду позивач звільнявся від сплати судових витрат, то відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір у розмірі 17 грн. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 37 грн.

Керуючись до ст. ст. 21,23,24,36,38,47,221,231,233,235, 391, 47, 48, 232, 233, 235 КЗпП України,ст.ст.5, 6,10,58,60,79,81,84, 88,107,179, 208,209,213,215,218 ЦПК України ,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати звільнення ОСОБА_1 28 вересня 2009 року в зв’язку з розірванням договору за ініціативою працівника незаконним.

Поновити ОСОБА_1 на попереднє місце роботи на посаді кореспондента товариства з обмеженою відповідальністю “Редакція газети “Вперед”, і іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на попереднє місце роботи на посаді кореспондента ТОВ “Редакція газети “Вперед”піддати негайному виконанню.

Стягнути з ТОВ “Редакція газети “Вперед”на користь держави судовий збір у розмірі 17 ( сімнадцять) грн. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 37 ( тридцять сім) грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий суддя І. В.Воробйова