Справа № 11-а-2746/2007                                     Головуючий у першій інстанції - Романчук О.М.

Категорія КК: ст. 186 ч. 2 КК України                                                      Доповідач: Кравченко С.І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

УХВАЛА

Іменем України

13 травня 2008 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва в складі: головуючого судді: Кравченка С.І.

суддів: Британчука В.В., Стрижко С.І.,

при секретарі Ремесло С.М.

за участю прокурора Тертичного О.А.

захисників: ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_2 на вирок Солом'янського районного суду міста Києва від 29 жовтня 2007 року,

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, громадянина України, українця, освіта середня, не одруженого, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого:

·  20.03.2000 року вироком Московського районного суду м. Києва за ст. 140 ч. 3, ст. 45 КК України на 3 роки позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки;

·  28.01.2002 року вироком Печерського районного суду м. Києва за ст. 185 ч. 3, ст. 71 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі;

- 26.01.2006 року вироком Печерського районного суду м. Києва за ст. 296 ч. 1 КК України на 2 роки обмеження волі із іспитовим строком 2 роки, засуджено по ст. 186 ч. 2 КК України на 4 роки 1 місяць позбавлення, волі.

На підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, ОСОБА_4 остаточно призначено покарання у виді 4 років та 10 місяців позбавлення волі.

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м. Києва, громадянина України, українця, освіта середня, не одруженого, працюючого зварювальником в ЖЄУ № 2, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого, - засуджено за ст. 186 ч. 2 КК України на 4 роки позбавлення волі.

Згідно з вироком суду ОСОБА_3 визнано винним у тому, що він 10.04.2007 року приблизно о 17 годині, пребуваючи у стані алкогольного сп'яніння на Повітрофлотському проспекті у м. Києві, за попередньою змовою з ОСОБА_4, застосовуючи насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, відкрито заволоділи майном, що належить ОСОБА_5, а саме мобільним телефоном «Нокіа» вартістю 1200 гривень.

В апеляції засуджений ОСОБА_3 просить вирок суду змінити, та пом'якшити покарання, застосувавши до нього ст. 75 КК України, посилаючись на те, що судом не були враховані всі обставини, що пом'якшують покарання, а саме те, що він щиро розкаявся у вчиненому, раніше не судимий, в момент скоєння злочину працював та навчався в будівельному технікумі на 4 курсі, не є організатором злочину. Крім того, при призначенні покарання суд не врахував позицію потерпілого, який заявляв, що претензій до нього не має, та просив суд суворо його не карати і не позбавляти волі.

В апеляції захисник ОСОБА_2 просить вирок суду змінити, застосувавши до ОСОБА_3 ст. 75 КК України та звільнити його від відбуття покарання з випробуванням, посилаючись на те, що суд першої інстанції, при постановленні вироку, не врахував роль його підзахисного у вчиненні злочину, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, його відношення до вчиненого злочину, а також думку потерпілого стосовно міри покарання.

Від інших учасників процесу апеляцій до суду не надійшло.

Заслухавши доповідь судді, захисників, які підтримали апеляції, пояснення прокурора, який вважав вирок суду законним і обґрунтованим, а апеляції такими, що не підлягають задоволенню, провівши по справі судове слідство, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій,

провівши судові дебати, колегія судців вважає, що    апеляції    підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні умисних дій, що виразились у відкритому викраденні чужого майна, поєднаному з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, за попередньою змовою групою осіб є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи і підтверджений наявними у справі доказами в їх сукупності, та ніким не оспорюються.

Оскільки докази стосовно фактичних обставин справи ніким не оспорювались, суд першої інстанції, у відповідності зі ст. 299 КПК України, їх не досліджував.

Зазначеним діям ОСОБА_3 суд дав належну оцінку і правильно кваліфікував їх за ст. 186 ч. 2 КК України.

Призначаючи ОСОБА_3 покарання, суд врахував тяжкість вчиненого злочину і обґрунтовано призначив покарання у виді позбавлення волі, в межах установлених у санкції ст. 186 ч.2 КК України.

Разом із тим при призначенні покарання ОСОБА_3 суд належним чином не враховував кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного з співучасників, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, не дав належної оцінки даним про особу підсудного та наявності по справі обставини, що пом'якшує і не дослідив можливості його звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Разом із тим, відповідно до ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

А як убачається з матеріалів справи ОСОБА_3 визнав свою вину і розкаявся у вчиненому злочині, раніше не судимий, має постійне місце проживання та місце роботи, позитивно характеризується, спричинена злочином шкода відшкодована і потерпілий ОСОБА_5 матеріальних чи моральних претензій до нього не має.

Крім того, як убачається з висновку проведеної під час апеляційного розгляду справи судово - психіатричної експертизи ОСОБА_3 страждає на захворювання.

За таких обставин колегія суддів вважає що по справі мається достатньо підстав вважати, що виправлення засудженого ОСОБА_3 можливе без відбування покарання призначеного йому вироком суду. Тому апеляції слід задовольнити, вирок змінити, застосувати до ОСОБА_3 ст. 75 КК України та звільнити його від відбування покарання з випробуванням.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляцію засудженого ОСОБА_3 та захисника ОСОБА_2 задовольнити.

Вирок Солом'янського районного суду міста Києва від 29 жовтня 2007 року щодо ОСОБА_3 змінити.

Пом'якшити призначене ОСОБА_3 покарання та на підставі ст. 75 КК України звільнити його від відбування призначеного цим вироком покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 обов'язки : не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально - виконавчої системи;

повідомляти органи  кримінально - виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання;

періодично з'являтись для реєстрації в  органи кримінально     виконавчої системи.

ОСОБА_3 з - під варти звільнити.

В решті вирок щодо ОСОБА_3 залишити без зміни.