ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Запорізької області
ПОСТАНОВА
Іменем України
05.07.06 № 6/198/06-АП
суддя Місюра Л.С.
м. Запоріжжя
05.07.2006р. о/об 10 год. 55 хв.
Справа № 6/198/06-АП
Суддя господарського суду Запорізької області Місюра Л.С., за участю секретаря судового засідання Мозгирьової Т.І., розглянувши матеріали справи
За позовом Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів м. Запоріжжя
До Товариства з обмеженою відповідальністю “Видавничий будинок Мелітопольської міської друкарні” м. Мелітополь Запорізької області
про стягнення 4 163 грн. 01 коп.
За участю представників:
Від позивача: Воробйов Т.А. –дор. № 05-22/17 від 18.10.2004р.
Від відповідача : Іванов А.В. –дор. від 03.07.2006р.
В С Т А Н О В И В:
Позивач просить стягнути з відповідача штрафні санкції у сумі 4 163 грн. 01 коп. за незайняті інвалідами робочі місця у 2005 році, оскільки в указаному році на підприємстві інвалідів працювало менше, ніж передбачено нормативом.
Відповідач позовні вимоги визнав в повному обсязі .
Відповідач просив суд надати йому розстрочку виконання судового рішення, однак в судовому засіданні відізвав своє клопотання про розстрочку, про що є відмітка відповідача на клопотанні .
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суддя вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав:
Закон України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні“ та Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995р. № 314, чітко розмежовує обов’язки підприємств та обов’язки відповідних органів по працевлаштуванню інвалідів.
Обов’язки підприємств перелічені в частині 3 статті 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні“ та у пунктах 1 - 3, 5 та 14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів .
Згідно з частиною 3 статті 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні“ підприємства (об’єднання), установи і організації (незалежно від форм власності і господарювання ), які використовують працю інвалідів, зобов’язані створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально –економічні гарантії , передбачені чинним законодавством.
Відповідно до пунктів 1 –3, 5 та 14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, робоче місце інваліда - це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), в установі та організації (далі - підприємство) незалежно від форм власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці інваліда.
Робочим місцем інваліда може бути: звичайне робоче місце, якщо за умовами праці та з урахуванням фізичних можливостей інваліда воно може бути використано для його працевлаштування; спеціалізоване робоче місце інваліда - робоче місце, обладнане спеціальним технічним оснащенням, пристосуваннями і пристроями для праці інваліда залежно від анатомічних дефектів чи нозологічних форм захворювання та з урахуванням рекомендації медико-соціальної експертної комісії (МСЕК), професійних навичок і знань інваліда. Це робоче місце може бути створено як на виробництві, так і вдома.
Робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.
Підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Підприємства: у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів; щорічно до 1 лютого року, що настає за звітним, подають відділенням Фонду соціального захисту інвалідів відомості про середню річну заробітну плату на підприємстві, середньооблікову чисельність штатних працівників облікового складу та про кількість працюючих інвалідів; визначають види виробництв, цехи та дільниці, де доцільно використовувати працю інвалідів; інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів; створюють для інвалідів умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації, забезпечують соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством; запроваджують у разі потреби посади інструкторів-перекладачів для роботи з глухими працівниками; розробляють і затверджують інструкцію про робоче місце інваліда.
Відповідач не довів, що ним виконані частина 3 статті 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні“ та пункти 1 –3, 5 та 14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів.
Згідно зі статтею 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні“ для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця.
Відповідно до звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005р. (Форма № 10 П І), який наданий відповідачем, середньооблікова чисельність інвалідів, які повинні працювати на підприємстві в 2005 р., складає 3 чоловіка.
Згідно з пунктами 3.3.1 –3.3.3 Інструкції зі статистики чисельності працівників, зайнятих у народному господарстві, затвердженої наказом Міністерства статистики України № 171 від 07.07.1995р. та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.08.1995р. за № 287/823, середньооблікова чисельність інвалідів, які працювали на підприємстві у 2005 році склала 2 чоловіка.
Згідно пункту 2 Порядку сплати підприємствами (об’єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затверджених постановою КМУ від 28.12.2001 року № 1767 (надалі - Порядок), підприємства, на яких працює 8 та більше чоловік, реєструються у відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку не пізніше 1 лютого подають до зазначених відділень звіти про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою, що затверджується наказом Мінпраці за поданням Фонду та узгоджується з Держкомстатом.
Відповідно до п. п. 3.1 та 3.2 Інструкції щодо заповнення форми № 10 – П І в графі 01 відображається середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за рік. В графі 02 –середньооблікова кількість штатних працівників за рік, яким відповідно до законодавства встановлена інвалідність.
В графі 03 –кількість інвалідів –штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях , створених відповідно до вимог статті 19 Закону.
Згідно з п. 3.3.3 розділу 3 Інструкції зі статистики чисельності працівників, зайнятих у народному господарстві України, затвердженої наказом Міністерства статистики України № 171 від 07.07.1995 року, середньооблікова чисельність штатних працівників за період з початку року (у т.ч. за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумування середньооблікової чисельності працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно та ділення одержаної суми на кількість місяців за період з початку року, тобто відповідно на 2, 3, 4, … 12.
А тому, графи 01 та 02 Форми № 10 –П І розраховуються в особливому порядку, із застосуванням п. п. 3.3.1 –3.3.3 Інструкції зі статистики чисельності працівників, зайнятих у народному господарстві. Відповідно до цих показників в графі 06 Форми розраховується сума штрафних санкцій, яку повинно сплатити підприємство, у випадку не виконання нормативу.
Показник графи 06 визначається за формулою: (графа 03 –графа 02) х графу 05 (у випадку, коли графа 02 менша за графу 03).
Відповідно до підпункту 2.1 пункту 2 Інструкції про заповнення державної статистичної звітності за формами № 3 –ПН, затвердженої наказом Державного комітету статистики України № 244 від 06.07.1998р. та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.07.1998р. за № 464/2904 підприємства, незалежно від форм власності і господарювання, зобов’язані подавати місцевому центру зайнятості 28 числа щомісячно звіти за Формою № 3 –ПН. При цьому у графі 4 підприємства зобов’язані вказати наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів.
Відповідач не надав суду доказів направлення звітів до центру зайнятості.
За таких обставин, інваліди не могли бути направлені відповідачу з його ж вини.
Згідно зі статтею 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні“ підприємства (об'єднання), установи і організації, крім тих, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом. Для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності та господарювання, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір штрафних санкцій за робоче місце, не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (об'єднанні), у відповідній установі, організації.
Сплату штрафних санкцій підприємства (об'єднання), установи і організації провадять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).
У разі відсутності коштів штрафні санкції можуть бути застосовані шляхом звернення стягнення на майно підприємства (об'єднання), установи і організації в порядку, передбаченому законом.
Зі змісту статті 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні“ випливає, що штрафні санкції підприємство зобов’язано сплатити в кожному випадку, незалежно, з якої причини інвалідів працювало менше, ніж встановлено нормативом.
Закон не звільняє підприємства від сплати штрафних санкцій і в випадку відсутності у підприємства прибутку.
Відповідно до статті 29 Бюджетного кодексу України, доходи Державного бюджету України включають доходи, які надходять відповідно до законодавства про податки, збори і обов’язкові платежі та Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні“ .
Інваліди не працевлаштовані з вини відповідача, оскільки він не виконав обов’язки, покладені на нього Законом України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні“ та Положенням про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів.
Позивач довів, що інвалідів у відповідача працювало в 2005 році менше, ніж встановлено нормативом.
За таких обставин, позивач правомірно просить стягнути з відповідача штрафні санкції, оскільки статтею 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні“ передбачено, що підприємства (об'єднання), установи і організації сплачують штрафні санкції в разі, коли кількість працюючих інвалідів менша, ніж встановлено нормативом.
Керуючись ст. ст. 94, 95, 158 –163 КАС України, суддя
П О С Т А Н О В И В :
Позов задовольнити. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Видавничий будинок Мелітопольської міської друкарні” м. Мелітополь Запорізької області , вул. Карла Маркса, 21 на користь Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів м. Запоріжжя, вул. Гоголя, 147 штрафні санкції в сумі 4 163 грн. 01 коп.
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених КАС України, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Суддя Місюра Л.С.
Постанова підписана : 05.07.2006г.