Справа №2-А-155/2008
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 березня 2008 року Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області
у складі: головуючої - судді Старжинської О.Є., при секретарі - Баланюк Н.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вознесенську адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1,ОСОБА_2
до управління праці та соціального захисту населення Вознесенської міської ради
про стягнення недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня
ВСТАНОВИВ:
У лютому-березні 2008 року позивачі ОСОБА_1,ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до управління праці та соціального захисту населення Вознесенської міської ради про захист соціальних прав шляхом стягнення разової щорічної грошової допомоги до 5 травня.
В обґрунтування своїх вимог позивачі зазначали, що були учасниками бойових дій, а потім стали інвалідами війни 3 групи (ОСОБА_1 з 10.08.2007 року,ОСОБА_2 з 05.04.2007 року) і мають право на отримання разової щорічної грошової допомоги до 5 травня, яким відповідач управління праці та соціального захисту населення Вознесенської міської ради призначив та проводив нарахування цієї суми у розмірі, передбаченому Законами України "Про Державний бюджет України на 2005 рік", "Про Державний бюджет України на 2006 рік", "Про Державний бюджет України на 2007 рік".
Посилаючись на те, що відповідач у зв'язку з прийняттям 09.07.2007 року Конституційним Судом України рішення про визнання неконституційним положення статті 29 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» не призначив разову грошову допомогу до 5 травня у розмірі, передбаченому Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (надалі - Закон), а також в порушення статті 22 Конституції України в 2005 та 2006 роках проводив виплату не у відповідності до цього Закону, позивачі просили позов задовольнити, стягнувши на користь ОСОБА_1 недоплачену щорічну грошову допомогу за 2007 рік в сумі 2030 грн., на користьОСОБА_2 недоплачену щорічну грошову допомогу за 2005-2007 роки в сумі 4660 грн.,ОСОБА_2 просив зобовязати відповідача в подальшому виплачувати йому до 5 травня цю виплату у кратному розмірі мінімальної пенсії за віком.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 зменшив розмір позовних вимог до 1750 грн.,ОСОБА_2 підтримав свої позовні вимоги.
Представник відповідача - управління праці та соціального захисту населення Вознесенської міської ради - в судове засідання не з*явився, суду надав заяву про розгляд справи за його відсутності та письмове заперечення на позов, зазначаючи, що після прийняття рішення Конституційним Судом України по справі про соціальні пільги змін в Державний бюджет України щодо механізму встановлення розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, яка є державною соціальною виплатою та збільшення коштів на ці цілі з Державного Бюджету України внесено не було, що унеможливлює реалізацію права на її перерахунок в 2007 році та виплату. По позовним вимогам про стягнення разової грошової допомоги до 5 травня за 2005-2006 роки позивачОСОБА_2 пропустив строк звернення до суду згідно діючого на той час законодавства.
Враховуючи, що предметом позову не є об'єкт стосовно певного з позивачів або обставинами, що стосуються виключно певного позивача, суд визнав згадані позови однорідними.
З урахуванням цього, а також позиції позивачів, що полягає у об'єднанні зусиль з метою відстоювання своїх соціальних прав, суд ухвалив про об'єднання згаданих позовів в одному провадженні.
Вислухавши пояснення позивачів, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.
Матеріалами справи встановлено, що позивачі є учасниками бойових дій таОСОБА_2 з 05.04.2007 року - інвалід війни 3 групи, і мають право на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, яким відповідач управління праці та соціального захисту населення Вознесенської міської ради призначив та проводив нарахування цієї суми в 2005-2007 роках у розмірі, передбаченому Законом України «Про Державний бюджет України» на відповідні роки.
З 09.07.2007 року у зв'язку з прийняттям Конституційним Судом України рішення про визнання неконституційним положення статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» управління праці та соціального захисту населення Вознесенської міської ради при зверненні позивачів не призначило державну допомогу у розмірі, передбаченому Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Інше (додаткове) правове регулювання відносин, ніж передбачено Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", встановлено діючими законами.
Так, згідно ч.5 ст.12, ч. 5 ст. 13 Закону України від 22.10.1993 року "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічно до 5 травня інвалідам війни та учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі відповідно семи та пяти мінімальних пенсій за віком. Розмір мінімальної пенсії за віком, з якої потрібно обчислювати зазначену допомогу цим Законом, не передбачено. Статтею 17 розділу 4 "Заключні положення" Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" передбачено, що фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.
Розмір мінімальної пенсії за віком фактично в останнє встановлювався Постановою Верховної Ради України № 49/96 від 20.02.1996 року "Про порядок введення в дію статей 10, 33, 34 Закону України "Про оплату праці" та встановлення мінімального розміру пенсій за віком", якою з урахуванням пункту 5 Указу Президента України "Про грошову реформу в Україні" цей показник встановлювався у сумі 15 гривень.
Законом України від 15 липня 1999 року "Про підвищення мінімального розміру пенсії" він визначався в сумі 24 грн. 90 коп.
Постановами Кабінету Міністрів України:
· №1686/2000 від 10 листопада 2000 року "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат пенсіонерам" - збільшувався мінімальний розмір пенсії, передбаченої для обчислення трудових пенсій за віком.
· № 741/2001 від 27 червня 2001 року "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат пенсіонерам" - збільшувався розмір трудових пенсій.
· № 279/2002 від 13 березня 2002 року "Про підвищення розмірів пенсій, призначених відповідно до Закону України" Про пенсійне забезпечення" та № 544/2003 від 15 квітня 2003 року "Про підвищення розмірів трудових пенсій" - збільшувався мінімальний розмір пенсії, передбачений для обчислення трудових пенсій і в кожному з перелічених випадків це збільшення проводилось за рахунок коштів Пенсійного Фонду України.
При цьому в Законі України від 15 липня 1999 року, постановах Кабінету Міністрів України від 10 листопада 2000 року, від 27 червня 2001 року, від 13 березня 2002 року, від 15 квітня 2003 року зазначалося, що збільшення мінімального розміру пенсії у кожному випадку не застосовується для визначення розмірів соціальних пенсій, надбавок, підвищень та інших доплат до пенсій.
09 липня 2003 року був прийнятий Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яким було запроваджено термін мінімальна пенсія -державна соціальна гарантія, розмір якої визначається цим Законом. Використання ж терміну "мінімальна пенсія за віком" цей Закон не передбачає взагалі. Вказаний в статті 28 цього Закону мінімальний розмір пенсії за віком у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. У частині 1 статті 6 Закону зазначено, що непрацездатні громадяни, крім пенсійних виплат із системи пенсійного забезпечення, мають право отримувати доплати, надбавки та підвищення до зазначених виплат, в порядку та за рахунок коштів, визначених законодавством. Аналіз Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту", Постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 року "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" свідчить, що розмір надбавок, підвищень, доплат та інших додаткових видів грошової компенсації різним категоріям осіб, визначається у кожному конкретному випадку окремо, чітко встановленими нормами. Таким чином, питання визначення величини мінімальної пенсії за віком, що застосовується для обчислення розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня особам, яким встановлено статус "учасник бойових дій", має бути вирішено в законодавчому порядку.
Таким чином, щодо правовідносин, що виникли у зв'язку з прийняттям 09.07.2007 року рішення Конституційним Судом України, який дійшов висновку про звуження змісту та обсягу існуючого права осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту", на отримання зазначеної соціальної виплати, має застосовуватись цей Закон з врегулюванням законодавчо питання визначення величини мінімальної пенсії за віком. Відповідно до ст.152 Конституції України закони та інші правові акти, які за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення ним рішення про їх неконституційність.
Тому для поновлення порушенного права позивачів в 2007 році на отримання разової грошової допомоги до 5 травня, суд на підставі ч.2 ст. 11 КАС України, вважає необхідним вийти за межі позовних вимог про стягнення коштів в твердій сумі шляхом зобовязання відповідача здійснити перерахунок зазначеної виплати.
Доводи відповідача про відсутність механізму нарахування щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2007 рік, не можуть бути підставою для невиконання вимог законів. Виходячи з принципу верховенства права, який забороняє суду відмовляти в захисті порушеного права людини і зобов'язує суд поновити порушене право, навіть у випадку, якщо в нормах матеріального права такого не передбачено, позов підлягає задоволенню.
Щорічна разова грошова допомога до 5 травня, як державна соціальна виплата, згідно Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту" виплачується за рахунок коштів Державного бюджету України і заперечення відповідача щодо відсутності бюджетних асигнувань для задоволення вимог позивачів є необгрунтованим, оскільки невиконання чи неналежне виконання законів про виплати через відсутність грошей для виплати не є підставою для виправдання. В даному випадку, в національному законодавстві мають бути визначені межі та спосіб здійснення відповідного права органів державної влади діяти з метою забезпечення громадян мінімальним ступенем захисту, на який вони, згідно з принципом верховенства права, мають право в демократичному суспільстві. Бездіяльність щодо реалізації права позивачів на нарахування щорічної разової грошової допомоги до 5 травня в 2007 році в розмірі, передбаченому Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту" є порушенням, в результаті недотримання державою своїх позитивних обов'язків (це такий обов'язок, коли держава повинна діяти таким чином, щоб захистити соціальні права людини), що створило для позивачів ситуацію непевності стосовно реалізації ними зазначеного права.
Згідно з ст. 100 ч. 1 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна з сторін. Відповідач на зазначені обставини посилався в своїх письмових запереченях, позивачОСОБА_2 не вважає, що ним по цим вимогам пропущений зазначений строк, а відтак не зазначає причини його пропущення .
До набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України (набрав чинності з 01.09.2005 року ) порядок оскарження дій органів державної влади, місцевого самоврядування, які порушують права фізичних осіб, провадився в порядку Цивільно-процесуального кодексу України 1963 року(глава 31-А) відповідно до статті 248-5 якого, він визначався в двомісячний строк. Самим же КАС України (ст. 99 ч. 1) встановлено річний строк на звернення до адміністративного суду . Вказані строки є пропущеними по позовним вимогам про стягнення разової грошової допомоги до 5 травня за 2005-2006 роки, оскільки звернення відбулося до суду 03.03.2008 року. Тому суд вважає, що вимоги позивача про стягнення разової грошової допомоги за 2005-2006 роки задоволенню не підлягають через пропущення ним строку звернення до адміністративного суду.
Вимога позивачаОСОБА_2 про зобовязання відповідача в подальшому виплачувати разову грошову допомогу відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту" не відповідає змісту законодавста, оскільки судове рішення повинно бути наслідком чинного правового регулювання. Воно не може обмежувати волю законодавчого органу в майбутньому, змінювати правове регулювання суспільних відносин.
На підставі викладеного, враховуючи, що рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними, керуючись ст.ст. 156-161 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Зобов'язати управління праці та соціального захисту населення Вознесенської міської ради здійснити перерахування та виплату ОСОБА_1, ОСОБА_2щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2007 рік.
Відмовити ОСОБА_2в позові до управління праці та соціального захисту населення Вознесенської міської ради про стягнення разової грошової допомоги до 5 травня за 2005-2006 роки в звязку з пропуском строку на звернення до адміністративного суду.
Відмовити ОСОБА_2в позові до управління праці та соціального захисту населення Вознесенської міської ради про зобовязання здійснювати в подальшому виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня в редакції Закону на час розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку в апеляційний суд Одеської області через міськрайсуд з дня її оголошення шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів і апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.