ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 травня 2008 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді Кузнєцової О.О.
суддів Берещанської І.І., Луніна С.В.
при секретарі Войциховській Е.В.
розглянувши в відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду АРК адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Євпаторійської міської ради, Державного казначейства України, Міністерства фінансів України, Міністерства праці та соціальної політики України про визнання дій неправомірними, про стягнення недоплаченої одноразової щорічної грошової допомоги,
за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Євпаторійської міської ради на постанову Євпаторійського міського суду АРК від 08.11.2007 року,
ВСТАНОВИЛА:
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання неправомірними дій по виплаті йому, як інваліду війни першої групи, у 2003 - 2005 роках щорічної грошової допомоги, відповідно до ч.5 ст. 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», у розмірі меншому, ніж встановлено законом. Просив стягнути на його користь недоплачену суму.
Постановою Євпаторійського міського суду АРК від 08.11.2007 року позивачу поновлено строк позовної давності та частково задоволені позовні вимоги. Визнано неправомірною виплату в 2003-2005 роках щорічної грошової допомоги учаснику бойових дій у розмірі меншому, ніж гарантовано державою Україна та стягнуто на його користь з Державного бюджету України, розпорядником якого є Державне казначейство України, шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку 3 185, 5 грн. У задоволенні решті позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з постановою суду, Управління праці та соціального захисту населення Євпаторійської міської ради подало апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, як постановлену з порушенням вимог матеріального і процесуального закону, та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Мотивуючи апеляційну скаргу, апелянт зазначив, що суд безпідставно поновив позивачу строк позовної давності та стягнув суму грошової допомоги у розмірі, що суперечить вимогам Законів України про Державний бюджет України на відповідний рік. Крім того, апелянт вважає, що суд не притягнув до участі у справі належних відповідачів.
Справа № 22а-1764/08
головуючий суддя суду першої інстанції Захарова І.О.
суддя-доповідач суду апеляційної інстанції Кузнєцова О.О.
Відповідно до ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги у разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обґрунтована частково та підлягає частковому задоволенню, а постанова суду підлягає скасуванню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, позивач с членом сім'ї загиблого у ДРА, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1, виданим 17.03.1997 року (а.с.3).
Відповідно до ст. 12 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 року №3551-ХІІ зі змінами, позивач має право на отримання щорічно до 05 травня одноразової грошової допомоги у розмірі 5 мінімальних пенсій (зокрема у 2003, 2004 роках) та 10 мінімальних пенсій, як особі, що є інвалідом війни першої групи (у 2005 році).
Відповідно до ст.87 п.9 Бюджетного кодексу України, до виплат, які здійснюються із Державного бюджету України, відносяться й виплати на щорічну одноразову допомогу ветеранам війни.
Згідно Постанов Кабінету Міністрів України № 486 від 11.04.2002 року.. № 425 від 31.03.2003 року та № 177 від 18.01.2004 року, Міністерство фінансів України та Державне казначейство України зобов'язані перерахувати кошти для виплати одноразової допомоги згідно з Законом України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а виплату проводять органи місцевих управлінь праці і соціального захисту населення, тобто у даному випадку - Управління праці і соціального захисту населення Євпаторійської міської ради, яке, в свою чергу, провело позивачеві таку виплату, але у розмірах, які не відповідають вимогам Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Так, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 279 від 13.02.2002 року, мінімальна пенсія у 2003 році складала 47, 30 грн.; відповідно до Законів України № 1058-ГУ від 09.07.2003 року, мінімальна пенсія за віком у 2004 році складала 92, 45 грн.; Законами № 2291-ІУ від 23.12.2004 року та № 2505-1У від 25.03.2005 року, мінімальна пенсія за віком у 2005 році встановлена у розмірі 332 грн.
Отже, суд першої інстанції дійшов до обгрунтованого висновку, що сума виплат на користь позивача повинна складати у 2003 році - 434, 50 грн., у 2004 році - 514, 10 грн., та у 2005 році - 2 846, 9 грн.
Відповідачем - Управлінням праці та соціального захисту населення Євпаторійської міської ради з посиланням на паспорти бюджетних програм, якими визначаються категорії одержувачів допомоги, і встановлені на відповідні роки розміри допомоги, було виплачено позивачу щорічну разову допомогу: у 2003 році - 90 грн., у 2004 році - 120 грн., у 2005 році - 400 грн., тобто у розмірах, які були встановлені Законами України про Державний бюджет України на відповідні роки - 2003 рік, 2004 рік та 2005 рік.
Розглянувши справу, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що права позивача на отримання гарантованих державою виплат порушені з боку місцевого органу виконавчої влади, тому що відсутність коштів не може бути підставою для невиплати встановленої законом щорічної разової допомоги.
Колегія суддів, погоджується з таким висновком суду, оскільки він відповідає обставинам справи, вимогам матеріального та процесуального закону.
При цьому, суд апеляційної інстанції виходить з правової позиції Конституційного Суду України, який неодноразово розглядав питання щодо конституційності положень Законів України „Про Державний бюджет України" у частині обмеження пільг, компенсацій і гарантій, на які, відповідно до чинного законодавства, мають право окремі
категорії громадян, і вказував, що практика ревізування пільг, компенсацій і гарантій триває.
Так, рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 року по справі №1-27/2004 року за конституційним поданням 54 народних депутатів України (справа про зупинення дії або обмеження пільг, компенсацій і гарантій) визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 44 Закону України „Про державний бюджет України на 2004 рік", яким встановлено розмір щорічної разової допомоги.
Конституційний Суд України у своєму рішенні зазначив, що зменшення розміру допомоги, передбачене ст.44 Закону України „Про Державний бюджет України на 2004 рік", суперечить вимогам ст.2 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", згідно з якою права та пільги для ветеранів війни і членів їх сімей, встановлені раніше законодавством України і законодавством колишнього Союзу РСР, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни; нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними.
З таких підстав, колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що положення Законів України „Про Державний бюджет України" на відповідні роки, не можуть бути застосовані, оскільки вони суперечать нормам Конституції України про недопустимість звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів.
Враховуючи вищевказане, суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги доводи відповідачів щодо правомірності їх дій та відповідності вказаних дій вимогам Закону України „Про державний бюджет України" на відповідні роки, якими не передбачалося фінансування виплати грошової допомоги відповідним категоріям громадян у повному обсязі, оскільки положення зазначених Законів визнані неконституційними, а право позивача, що гарантоване державою та ст.17 ч.5 Конституції України, має бути реалізовано незалежно від наявності чи відсутності необхідного фінансування за рахунок бюджетних коштів.
Разом з тим, колегія суддів не може погодитися з висновками суду першої інстанції щодо стягнення сум безпосередньо з Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку, визнавши зазначені висновки такими, що не відповідають вимогам законодавства, зокрема Бюджетному кодексу України та Законам України «Про державний бюджет України» на відповідні роки.
Крім того, відповідно до ч.2 ст.21 Бюджетного кодексу України, кошти бюджету, які отримують фізичні особи, надаються їм лише через розпорядника бюджетних коштів, якім у даному випадку є Управління праці та соціального захисту населення Євпаторійської міської ради, що встановлено й Постановами КМУ України № 486 від 11.04.2002 року, № 425 від 31.03.2003 року та № 177 від 18.01.2004 року.
Таким чином, на думку колегії суддів, зазначену суму грошової допомоги необхідно стягувати з Управління праці та соціального захисту населення Євпаторійської міської ради.
Доводи апелянта щодо безпідставного поновлення позивачу строку позовної давності, колегія суддів визнає необгрунтованими, з урахуванням того, що позивачеві лише навесні 2007 року стало очевидним порушення його права, внаслідок відсутності виплати допомоги за попередні роки у меншому, ніж встановлено Законом України розмірі. Апелянт, у свою чергу, не навів безумовних доказів, які б спростовували висновок суду в цій частині.
Інші доводи апеляційної скарги, зокрема необхідність притягнення до участі у справі у якості відповідача Міністерство оборони України, не засновані на законі та не мають правового значення для вирішення справи по суті.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку щодо необхідності скасування зазначеної постанови суду та ухвалення нової постанови про стягнення суми недоплаченої щорічної (за 2003 - 2005 роки) грошової допомоги відповідно до ч.5 ст. 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з Управління праці та соціального захисту населення Євпаторійської міської ради.
У задоволенні решті позовних вимог повинно бути відмовлено,
На підставі наведеного та, керуючись ст. ст. 195, 198 ч.1 п.3, 202, 205, 207, Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим,
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Євпаторійської міської ради задовольнити частково.
Постанову Євпаторійського міського суду АР Крим від 08.11.2007 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково. Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Євпаторійської міської ради на користь ОСОБА_1 3 185, 5 грн.
У задоволенні решті позовних вимог відмовити.
Постанова апеляційного суду АРК набирає чинності з моменту проголошення, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 1 місяця безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.