Справа № 22ц-20010\08             Головуючий в 1 інстанції Валуева В.Г.

Категорія № 52 \1\                                      Доповідач -Митрофанова Л.В.

УХВАЛА

          ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2008 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого -                                   судді Неклеси В.І.

суддів: -                                             Митрофанової Л.В., Соколан Н.О.

при секретарі -                                 Чубіній А.В.

за участю: представника позивача ОСОБА_1 -ОСОБА_2, представників відповідача Державного підприємства «Придніпровська залізниця»- Нікітіної Алли Іванівни, Денисова Антона Миколайовича.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства «Придніпровська залізниця» на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 15 травня 2007 року за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Придніпровська залізниця» про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, моральної шкоди,-

ВСТАНОВИЛА:

 Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Придніпровська залізниця» \надалі ДП «Придніпровська залізниця\ про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, моральної шкоди, який доповнював в процесі слухання справи судом першої інстанції, посилаючись на ті обставини, що з травня 2005 року працював у відповідача провідником пасажирського вагону та з травня 2006 року переведений поїздним електромеханіком 5 розряду пункту технічного обслуговування вагонів.

Згідно наказу відповідача від 15 серпня 2006 року був звільнений за п.7 ст. 40 КЗпП України, так як 12.08.2006 року знаходився на роботі у нетверезому стані.

Позивач вважаючи звільнення незаконним, просив суд поновити йою на займаній посаді та стягнути з відповідача на його користь заробітну плату за час вимушеного прогулу та суму моральної шкоди.

Рішенням Дзержинського района суду м. Кривого Рогу від 15 травня 2007 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково: його поновлено на роботі за посадою поїздного електромеханіка та на його користь з відповідача стягнено 11745,54 грн. - заробітну плату за час вимушеного прогулу з 15.08.2006 року по 15.05.2007 року та моральну шкоду у сумі 1000 грн., в іншій частині позову

відмовлено. З відповідача стягнено 117 гр. державного мита на користь держави та на користь державного підприємства "Судовий інформаційний центр" витрати на інформаційне технічне забезпечення судового розгляду справи в сумі ЗО грн. Рішення в частині поновлення на роботі і стягнення заработної плати в розмірі платежу за один місяць допущено до негайного виконання.

В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування рішення суду та просить ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову, оскільки рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і позовних вимог, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції ОСОБА_1 з травня 2005 року працював у відповідача провідником пасажирського вагону та з травня 2006 року переведений поїздним електромеханіком 5 розряду пункту технічного обслуговування вагонів.

Згідно наказу відповідача від 15 серпня 2006 року ОСОБА_1 був звільнений за п.7 ст. 40 КЗпП України, за появу на роботі 12.08.2006 року у нетверезому стані. Однак, відповідно до ст.ст. 10,60 ЦПК України позивачем надано суду доказ, який спростовує факт знаходження його у нетверезому стані на роботі.

Згідно акту судово-токсикологічного дослідження №1954 від 16.08.2006 року ОСОБА_1 був тверезий, про що свідчить відсутність алкоголю в крові, що є об*єктивною ознакою відсутності алкогольного сп*яніння. \а.с.63-64\.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об*єктивно встановив, що висновок відповідача про те, що позивач ОСОБА_1 12.08.2006 року на своєму робочому місці знаходився у нетверезому стані зроблено на суб*єктивних сприйняттях. Такий доказ позивача, як акт судово-токсикологічного дослідження його крові на предмет виявлення етилового алкоголю та відсутність алкоголю в крові, відповідачем не спростовано. Оскільки, відповідно до матеріалів справи ОСОБА_1 о 22.45 годині 12.08.2006 року був у нетверезому стані, то на 9 годину 13.08.2006 року у його крові ще мав бути етиловий алкоголь, що підтвердила як у суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції експерт ОСОБА_3

На думку колегії суддів, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції обгрунтовано згідно п.7 ст. 40 Кодексу Законів про працю України дійшов висновку про те, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, може бути розірвано власником або уповноваженим ним органом у випадку появи на роботі працівника в нетверезому стані. А оскільки відповідачем не надано доказів появи ОСОБА_1 на роботі 12.08.2006 року у нетверезому стані, то підстав для такого звільнення у нього не було.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на ті обставини, що суд першої інстанції не дав належної оцінки тим обставинам, що з моменту виявлення ОСОБА_1 у нетверезому стані о 19.00 годині 12.08.2006 року та до моменту коли він здав кров у міській лікарні пройшло більше 13 годин, тому експерт не змогла виявити наявність алкоголю в крові, не може бути прийнято до уваги

колегією суддів, оскільки, як вбачається з матеріалів справи є лише одні дані про те, що ОСОБА_1 було виявлено у нетверезому стані 12.08.2006 року о 22.45 годин, а це за 9 годин до здачі крові. Також, з приводу цього питання була допитана в суді першої інстанції та апеляційної інстанції експерт ОСОБА_3, яка проводила судово-токсикологічне дослідження крові ОСОБА_1 та пояснила, що навіть при легкому сп*янінні 13.08.2006 року о 9 годині у крові ОСОБА_1 було

б виявлено етиловий алкоголь.                               

Та обставина, що ОСОБА_1 не оскаржив та не опротестував протокол про адміністративне порушення не може свідчити про визнання ним факту знаходження у нетверезому стані, як вважає відповідач, оскільки він в протоколі зробив відмітку, що не згоден з викладеним \а.с.36\.

Стосовно доводів відповідача, що судом першої інстанції розглянута справа з порушенням підсудності, спростовується матеріалами справи, оскільки дані про те, що позивач проживає в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу відсутні. Відповідно до умов ч. 1ст. 110 ЦПК України позивач мав право звернутися в суд за своїм місцем проживання в Дзержинському районі м. Кривого Рогу, а не за місцем знаходження відповідача у м. Дніпропетровську.

Колегія суддів вважає, що приймаючи рішення про стягнення на користь позивача моральної шкоди та її розмір, суд дійшов правильного висновку, про те, що незаконними діями відповідача позивачу завдано моральної шкоди та враховуючи обставини справи, ступення моральних страждань і їх наслідків, частково задовольнив позов ОСОБА_1 у цій частині. Отже, доводи відповідача в апеляційній скарзі стосовно безпідставності стягнення суми моральної шкоди спростовуються висновками суду.

В іншій частині рішення суду не оскаржено.

За таких обставин колегія суддів вважає, що судом по справі ухвалено законне та обгрунтоване рішення, у зв*язку з чим підстав для задоволення скарги і скасування рішення суду не вбачає.

Керуючись ст.ст. 303,307,306, 313,314,315 ЦПК України, колегія суддів -,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Придніпровська залізниця»-відхилити.

Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 15 травня 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею  законної сили.