Справа № 2-А-228/09

П О С Т  А Н О  В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

16 березня 2009 року                                  

           

Комсомольський районний суд м. Херсона  

в складі: головуючого – судді Ігнатенко О.Й.

розглянувши у письмовому провадженні  адміністративну справу за позовом   ОСОБА_1  до Управління Пенсійного фонду України в Комсомольському районі м. Херсона про стягнення  недоплаченої щомісячної державної  соціальної допомоги «Дітям війни», -

 

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить суд  визнати відмову відповідача щодо виплати йому щомісячної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком протиправною та зобов'язати відповідача нарахувати на його користь недоплачену йому щомісячну державну соціальну допомогу, передбачену ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"   за період  з 2006 року по 2008 рік в сумі 4471 грн. 20 коп..  

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" він відноситься до категорії "дитина війни" і на підставі ст. 6 цього Закону йому повинна з 1 січня 2006 року щомісячно виплачуватись соціальна допомога в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Однак зазначена допомога у 2006 та 2007, 2008 роках йому не виплачувалась, оскільки Законами України  Про державний бюджет на 2006 та 2007 роки виплати цієї допомоги була призупинена. Положення Закону України "Про державний бюджет на 2007 рік" про зупинення дії статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" були визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007р. Позивач вважає протиправним невиплату йому вказаної державної допомоги у 2006, 2007, 2008  роках. Крім цього позивач посилається на те, що  розмір соціальної  допомоги відповідно до ст. 6 Закону України " Про соціальний захист дітей війни" становить 30% мінімальної пенсії за віком. Мінімальна пенсія за віком відповідно до ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність визначався Законами України "Про державний бюджет України" на 2006, 2007, 2008 роки.  Сума невиплаченої соціальної  допомоги позивачеві за 2006-2008 роки становить 4471 гривні 20 копійок. Позивач подав суду заяву, в якій просив справу розглянути  у його відсутності, позовні вимоги просив задовольнити.  

Представник відповідача в судове засідання не з’явився,  надіслав суду заяву в якій просив справу розглянути без його участі та надав суду заперечення  проти позову в якому зазначив, що Пенсійний фонд України діє на підставі Положення «Про Пенсійний фонд України», здійснює свої повноваження на підставі п. 15 Положення через створення в установленому порядку його територіальні управління. УПФУ в Комсомольському  районі м. Херсона здійснює свої  повноваження по ефективному використанню коштів Пенсійного Фонду України.. Реалізація нормативних приписів і пенсійних програм здійснюється шляхом фінансування пенсійних виплат за рахунок чітко визначених прибутковою частиною бюджету Пенсійного Фонду України джерел і відповідно до конкретних напрямів витратної частини бюджету ПФУ, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами. Відповідач зазначає, що  Законом України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що фінансування виплат по даному Закону проводиться з державного бюджету України. Бюджетне законодавство на 2006 та 2007 роки не передбачало видатків на виплату допомоги дітям війни. У 2008 році порядок виплати цієї державної допомоги врегульований Законом України "Про державний бюджет на 2008 рік" та постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28. 05. 2008 року " Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян".  

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає  частковому  задоволенню з наступних підстав.

Позивач ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1  року народження, відповідно до статті 1 Закону України № 2195- IV від 18 листопада 2004 року "Про соціальний захист дітей війни" відноситься до категорії "дитина війни".  

Статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" встановлено, що "Дітям війни" пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Мінімальна пенсія за віком, відповідно до статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 01 січня - 350 гривень, з 01 квітня - 359 гривень, з 01 жовтня - 366 гривень.

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 01 січня - 380 гривень, з 01 квітня - 406 гривень, з 01 жовтня - 411 гривень.

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 01 січня - 470 гривень, з 01 квітня - 481 гривень, з 01 липня – 482 гривні,  з 01 жовтня - 498 гривень.

Таким чином, позивачу повинно було бути сплачено щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни  за 2006 рік  - 1290,6 грн. ((4302x30):100 = 1290,6 ),  за 2007 рік - 1442,7 грн. ((4809x30):100 = 1442,7), а за  2008 р. -  1737, 9 (( 5793 х 30):100 =  1737,9)).  

Законом України № 3235-IV від 20.12.05 року "Про Державний бюджет України на 2006 рік", (ст. 77 та ст. 110), та Законом України № 489-V від 19.12.2006 року "Про Державний бюджет України на 2007 рік",  (ст. 71, пункт 12), дія статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" була призупинена, і у 2006-2008 роках відповідач не нараховував і не сплачував позивачу державну допомогу як дитині війни.

Конституційний Суд України своїм рішенням № 6-рп/2007 року визнав положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" п. 12. ст. 71, яким призупинено дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", такими, що не відповідають Конституції України. Рішення має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

 Пунктом 41 розділу ІІ  Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік"  статтю 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в новій редакції, а саме: дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України №10-рп від 22 05 2008 року вказані зміни у ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" визнанні такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Пунктом  5 постанови  Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року          "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" (діє з  22.05.2008 року) дітям війни ( крім тих, на яких поширюється дія Закону України " Про статус  ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"  та " Про жертви нацистських переслідувань")  передбачено, що до пенсії або щомісячного  довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах : з 22 травня -48,1 гривні, з 1 липня -48,2  гривні та з  1 жовтня -49,8 гривні.

Відповідно до ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Виходячи з наведеного, пункт 12 ст.71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік",  яким зупинено дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на 2007 рік, втратив чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року;  пункт 41 розділу ІІ  Законом України "Про державний бюджет України на 2008 рік", яким змінено статтю 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", втратив чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення №10-рп від 22.05.2008 року.

Таким чином, суд приходить до висновку, що несплата позивачу щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни з дня втрати чинності пунктом 12 ст.71 Закону України " Про державний бюджет України на 2007 рік" та пунктом 41 розділу ІІ  Законом України "Про державний бюджет України на 2008 рік" у розмірі, який передбачений статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни",  є неправомірним.

Частиною 2 ст. 3 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Постановою Пленуму Верховного суду України "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" від 01.11.1996 року визначено, що оскільки Конституція має вищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосувати Конституцію як акт прямої дії, судові рішення мають ґрунтуватися на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

Таким чином, положення постанови  Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 р. не можуть бути застосовані при вирішені цього спору, оскільки вони суперечать нормам Конституції України про недопустимість звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів, або внесення змін до чинних законів.            

 Законом України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що фінансування виплат по даному закону проводиться із Державного бюджету України, який затверджує Верховна Рада України, а не із бюджету Пенсійного Фонду України, який затверджує Кабінет Міністрів України.

Положення "Про Пенсійний Фонд України" передбачає вичерпний перелік напрямів використання коштів ПФУ, які використовуються виключно за призначенням і вилученню не підлягають. Бюджет Фонду щороку затверджує Кабінет Міністрів України.

Посилання відповідача на відсутність необхідних бюджетних асигнувань для виплат зазначеної допомоги суд до уваги не приймає, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, і органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань. Така позиція була висловлена  Європейським Судом з прав людини у справі "Кечко проти України".  

Таким чином, суд вважає, що стягнення з відповідача суми несплаченої позивачу  державної допомоги, як обраний позивачем спосіб захисту своїх прав, не може бути застосовано, оскільки кошти пенсійного фонду використовуються виключно за призначенням і вилученню не підлягають.

Разом з тим, суд вважає за необхідне на підставі ч.2 ст. 11 КАС України захистити права позивача шляхом зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату  позивачу надбавки, передбаченої статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, за період часу з 09.07.2007 по 31.12.2007 та з 22.05.2008 по 31.12.2008 рр.  за рахунок коштів Державного бюджету України.

Згідно ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України  для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлений річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.2 ст. 100 КАС України якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.    

На підставі викладеного, керуючись ч. 2 ст. 19, ст. 152 Конституції України, рішенням Європейського Суду з прав людини у справі «Кечко проти України»  від  08.11.2005 року, рішенням Конституційного Суду України № 6-рп від 09.07.2007 року по справі № 1-29/2007 , ст.ст.  8, 9, ч. 2 ст. 99, 122,  159-163 КАС України, ст.ст. 1, 6 Закону України Закону  «Про соціальний захист дітей війни», ст. 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 року, ст. 28 Закону України « Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст. 2 Закону  України «Про  прожитковий мінімум» від 15.08.1999 року, ст. 110 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 року, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Зобов`язати Управління пенсійного фонду України в Комсомольському районі  м. Херсона здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1  надбавки, передбаченої статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком  за період часу з  09.07.2007 р. по 31.12.2007 р. та з 22.05.2008 р. по 31.12.2008р.  за рахунок коштів Державного бюджету України.  

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити за необгрунтованістю.

Постанова відповідно до частини 1 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд  вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову суду першої інстанції повністю або частково до Одеського апеляційного адміністративного суду  через Комсомольський районний суд м. Херсона  шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду протягом десяти днів з дня її проголошення.  Апеляційна скарга на постанову подається  протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга  може бути подана без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається у строк,  встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження..

Суддя: