Броварський міськрайонний суд Київської області

м. Бровари, вул. Грушевського, 2, 07400, (04594) 6-49-92

справа 2-203/10

РІШЕННЯ

Іменем  України

29 січня 2010 року. Броварський міськрайонний суд Київської області в складі головуючого-судді Бендик О.Г.,

при секретарі Ричок Л.П.,

з участю позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання утратившими право користування жилим будинком

встановив:

14.08.2009 року позивач ОСОБА_1 подав позов до своєї колишньої дружини ОСОБА_2 та повнолітньої дочки ОСОБА_3 про визнана їх утратившим право користування належним йому по праву власності житловим будинком №57 по вул. Шевченка в с. Погреби Броварського району Київської області.

Пославсь на те, що 1974 року по 20 березня 2006 року перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2, від якого мають дочок ОСОБА_4 та ОСОБА_3 О.М..

З весни 2005 року відповідачі стали постійно проживати в купленій собі в м. Києві двохкімнатній квартирі АДРЕСА_1. У належному йому будинку з того часу не проживають, проте добровільно знятись з реєстраційного обліку в ньому не бажають.

В судовому засіданні ОСОБА_1 позов підтримав в наведених у ньому підстав.

30вересня 2006 року відповідачка ОСОБА_2 подала письмові заперечення, в яких позов не визнала, пославшись на те, що в останні роки спільного проживання позивач ОСОБА_1 став зловживати спиртними напоями, учиняв сварки та бив її, підтвердженням чого є розглянута Броварським міськрайонним судом у лютому 2006 року скарга в порядку ст.27 КПК України про умисне припинення їй позивачем тілесних ушкоджень 3 вересня 2005 року та 20.11.2005 року. У зв"язку з цим вона припинила з ним сімейні відносини і 20 березня 2006 року розірвала шлюб. В спірному будинку вона проживала до липня 2006 року, що підтверджується довідкою Погребської сільської ради від 23.06.2006 року №909. А з липня 2006 року не проживає вимушено з вини самого позивача, який після розірвання шлюбу вигнав її з свого будинку та заборонив проживати в ньому, пригрозивши побиттям та фізичною розправою. Тому вимушено вона проживає у квартирі своєї дочки ОСОБА_3 в м.Києві, що була придбана на ім"я її самої.

Крім того, за час їхнього шлюбу з 1974 року по 20 березня 2006 року спірний будинок всередині був повністю переобладнаний та добудований кухнею, верандою та столовою, внаслідок чого житлова площа в ньому побільшала, а сам будинок позивача істотно виріс у своїй вартості. У зв"язку з цим вона має право на спільну сумісну власність з позивачем на це майно.

В продовження своїх заперечень відповідачка ОСОБА_2 2 жовтня 2009 року подала до ОСОБА_1 зустрічну позовну заяву про визнання житлового будинку №57 по вул.Шевченка в с.Погреби Броварського району Київської області та приватизованої ОСОБА_1 прибудинкової земельної ділянки площею 0,319 га об"єктом їх спільної сумісної власності як подружжя, про вселення її в будинок та зобов'язання не чинити перешкод, яка ухвалою судді від 26 жовтня 2009 року залишена без руху для приведення у відповідність з вимогами ст.119 ЦПК України, а ухвалою від 9 грудня 2009 року визнана неподаною.

В попередньому судовому засіданні 27 жовтня 2009 року відповідачка ОСОБА_2 позов ОСОБА_1 не визнала з підстав, наведених в письмових запереченнях. А після оголошеної в ному перерви через залишення зустрічної позовної заяви без руху, відповідачі до суду не з'явились.

Будучи повідомленими у встановленому законом порядку про час і місце розгляду справи, відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не з'явились і в судове засідання та повторно не повідомили суд про причини своєї неявки.

3"ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що після одруження 12 червня 1974 року позивача ОСОБА_1 з відповідачкою ОСОБА_2, їх сім"я проживала в ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на який за позивачем ОСОБА_1 в порядку спадкування було визнане та зареєстроване на підставі рішення народного суду Броварського району Київської області від 4 травня 1976 року Київської області. В цьому ж будинку з дня свого народження проживала і їхня дочка-відповідачка ОСОБА_3.

20 березня 2006 року шлюб ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.

Ще до розірвання шлюбу відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в 2005 році залишили будинок позивача та стали постійно проживати в м.Киїєі у купленій на ім"я відповідачки ОСОБА_2 двохкімнатній квартирі АДРЕСА_2.

Ці факти встановлені поясненнями позивача ОСОБА_1, копіями свідоцтв про одруження ОСОБА_1 та ОСОБА_2, про розірвання їхнього шлюбу, про народження відповідачки ОСОБА_3, показами свідків: старшої дочки сторін ОСОБА_4, кума ОСОБА_5, сусіда ОСОБА_6, актом, від 30 квітня 2009 року депутата Погребської сільської ради ОСОБА_7.

Згідно ст.405 ЦК України, члени сім"ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону (ч.1).

Член сім"ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім"ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом (ч.3).

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не проживають в будинку позивача понад один рік

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідачка ОСОБА_3 взагалі не посилаласи на поважність причин свого непроживання в будинку батька .

Причин свого непроживання в будинку ОСОБА_1 відповідачка ОСОБА_3 суду не повідомила і на їх поважність не посилалась взагалі.

А відповідач ОСОБА_2 поважність вказаних нею причин свого непроживання не довела.

Наданий нею текст скарги в порядку ст.27 КПК України від 20 січня 2006 року відміток про її подання до суду не містить. Будь-яких доказів щодо перебування даної скарги в провадженні суду не надано. Тому суд не вважає даний доказ належним і відхиляє його.

Видана ОСОБА_2 Погребською сільською радою довідка від 23.06.2006 року про те, що вона дійсно зареєстрована та проживає в •с. Погреби по вул. Шевченка, 57 з 11.03.1979 року по час видачі довідки також не спростовує встановленого судом факту відсутності відповідачка ОСОБА_2 без поважних причин понад один рік, оскільки з червня 2006 року до дня звернення позивача до суду прошло більше трьох років і питання про вселення в будинок позивача вона в цей час не порушувала. Крім того, позивачеві сільською радою 21.12.2007 року на підставі акта депутата ОСОБА_7 від 21.12.2007 року видана інша довідка, згідно якої відповідачі не значаться проживаючими в будинку позивача.

При встановлених обставинах суд вважає позов обґрунтованим та доведеним, у зв язку з чим він і підлягає задоволенню.

На підставі ст. 405 ЦК України, ст.150 ЖК України, керуючись ст.ст 209 ч. 3, 213-215, 88 ЦПК України, суд

вирішив:

позов задоволити. Визнати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 утритившим право користування належним ОСОБА_1 житловим будинком по вул.Шевченка,57 в с.Погреби Броварського району Київської області.

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 по 308 грн. понесених ним судових витрат.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Броварський міськрайонний суд шляхом подання протягом десяти днів з дня його проголошення заяви про апеляційне оскарження, та апеляційної скарги, яка подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений законом строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя Бендик Г.О.