РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2-174/11

17.02.2011

Сєвєродонецький міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді                     Рукаса М.С.,

при секретарі                              Поломаній В.А.,

за участю:

прокурора                               Першиної В.В.,

позивача                              ОСОБА_1,

представника позивача           ОСОБА_2,

відповідача                               ОСОБА_3,

представника третьої особи          ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

Позивач – ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_3. Від шлюбу вони мають дитину - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Сімейні стосунки з гр. ОСОБА_3 були припиненні 27 жовтня 2006 року, а офіційно шлюб був розірваний 14.02.2008 року. Батько малолітнього ОСОБА_5, гр. ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, вихованням сина не займається, матеріально його не підтримує, повністю ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків. Син - малолітній ОСОБА_5 зареєстрований та проживає разом з нею за адресою: АДРЕСА_1, у двохкімнатній квартирі та має усі умови для повноцінного розвитку відвідує дитячий садок №11 м. Сєвєродонецька. Вихованням та матеріальним утриманням дитини займаюсь тільки позивач особисто. У зв’язку з вищевказаним, позивач була змушена звернутися до суду з цим позовом.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги, підтвердила доводи, викладені у позові, просила суд позбавити батьківських прав ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, стосовно його малолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4. Суду пояснила, що з самого початку син для відповідача був небажаним, він не був радий вагітності, говорив, що дитина йому не потрібна та сім’ю він не хоче. До пологів вони жили порізно. Відповідач іноді приходив, дзвонив, здоров'ям її не цікавився. Одружуватися він не хотів. У 2004 році вони одружувалися в день народження дитини. Відповідач узяв її паспорт, коли вона була в пологовому будинку і їх розписали без її згоди. До 2007 року відповідач не цікавився ні нею, ні дитиною. Вона йому говорила, що дитина хворіла, але він матеріально не допомагав, участі у вихованні дитини не приймав. Позивач сказала відповідачу, щоб він віддав ключі і більше до неї не приходив. 2 місяці потому він не приходив. Потім 2 тижні відповідач до дитини приходив. У 2007 році він став приходити до неї і вимагати дитину, він приходив увечері, у будь-який час, він позивачу грубіянив. 24 серпня 2007 року відповідач прийшов за дитиною, позивач сказала, що син спить, він почав ламати двері. Вона викликала міліцію, але він до приїзду міліції пішов. Міліція не знайшла його і за місцем прописки. Після цього випадку до теперішнього часу він не приходив та не дзвонив, вона не забороняла йому бачитися з дитиною. Відповідач вів несерйозний спосіб життя, був одружений, у нього від першого шлюбу також є дитина, з якою він не спілкується. Одного разу вони з відповідачем побачили його дружину і сина, тоді відповідач сказав, що його колишня дружина не дає йому дитину. Позивач також бачила як він гуляв з її дитиною - син сидів у пісочниці, а відповідач у той час слухав плеєр. У дитини кривошия з дитинства, спадкове захворювання. Позивач лікувала дитину, водила на платний масаж. Вона про це говорила відповідачу, але він ніяк не реагував. Також дитина хворіє на епілепсію, вона також спадкова, тому що у батька ця ж хвороба. Вона про хворобу відповідача нічого не знала, пізніше про це їй сказала його мати. Відповідач працює, але матеріально не допомагає ні їй, ні дитині. Крім того, він вчився в інституті на платній основі. У серпні 2007 року вона бачила відповідача останній раз. Вона зверталася в опікунську раду, але відповідач не з’являвся. Вона з відповідачем разом ніколи не жили, просто відповідач приходив до неї додому коли хотів. Родичі відповідача зараз також не цікавляться дитиною, хоча раніше цікавилися. Батько відповідача дуже імпульсивна людина, останній раз при зустрічі він сказав, що дитина недорозвинена і його не треба водити до діда. Відповідач увесь час вживає наркотичні речовини, а саме курить коноплю, та чи перебуває він на обліку у нарколога вона не знає. Вона звернулася до суду з позовом про позбавлення відповідача батьківських прав, оскільки вона не хоче, щоб він прийшов через 5 років і сказав, що хоче жити з дитиною або потім захоче стягувати аліменти з дитини на свою користь. Майбутнім дитини відповідач не цікавиться, друзів дитини він не знає, день народження дитини відповідач не відвідує, ніколи дитину зі святами не поздоровляв. Одного разу він купив машинку і конструктор, сказав, що на день народження, але це був звичайний день. Син батька не знає, він запитує у неї про нього, але вона міняє тему розмови. Дитину вона виховує сама. 24.12.2010 року відповідач приходив до неї, та вона його не пустила до дитини, оскільки ОСОБА_5 хворів та відповідач не попередив її про свій візит. Коли вона забрала документи дитини з дитячого садка, то вони поїхали до м. Києва та пробули там півроку. 24.12.2010 року вона свідомо не дала дитину відповідачу, вона вважала за потрібне не відчиняти йому двері.

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, підтвердив доводи, викладені у позові, просив суд позбавити батьківських прав ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, стосовно його малолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4. Додаткових пояснень не мав.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, суду пояснив, що все, що пояснила позивачка неправда. Вони дійсно розписалися в день народження дитини. Він весь час працював, оскільки займав посаду начальника охорони на приватному підприємстві, його часто не було дома. Коли позивачка завагітніла, стало питання чи потрібна дитина, чи ні. Позивач сказала, що в неї не може бути дітей, і тому вона залишить дитину. Він пішов у ЗАГС, розповів історію, сказав, що їм потрібно одружитися. Дитина насправді 1,5 року виховувалася його батьками. Він з позивачкою жили разом. Одного разу коли він прийшов до позивачки, вона сказала, що виїде за кордон і їй потрібна його згода, але він відмовився її давати. У серпні 2007 року позивач не пускала його додому до дитини, та він розлютився й ударив ногою у двері. Позивач потім найняла дитині няньку, яка іноді давала дитину його батькам, але коли позивач довідалася про це, то сказала, що викличе міліцію й забере дитину. Позивач сказала, що бабуся дитину не отримає. Він неодноразово приходив до позивача, але двері йому ніхто не відчиняв, всі телефони вона змінила. На сьогодні квартира позивача продана, в ній живуть інші люди. Він знає, що позивач живе за місцем своєї реєстрації, за адресою: вул. Курчатова, 30-51. Його син ходить у дитячий садок № 11, у яку саме групу він не знає. Він пару разів гуляв з дитиною на вулиці, але недовго. Матеріально він не допомагає дитині, оскільки позивач йому сказала, що їй гроші його не потрібні та від нього їх не приймуть. Про те, що у сина епілепсія йому не було відомо. Він приватний підприємець, займається поліграфією, ремонтує комп'ютери, дохід у нього невеликий. До шлюбу з позивачем, він був одружений, від того шлюбу є дитина, якій виповнилося 14 років. Рік назад його перша дружина померла, її батьки оформили опікунство над їх дитиною. Коли вони жили разом з позивачем, ОСОБА_5 як мінімум 3 дні перебував у його батьків. Позивач спала по полудня та дитиною не займалася, вона також говорила, що вчиться в МАУП та їй ніколи доглядати за дитиною. Вона вчилася заочно з 2004 по 2007 року. У 2004 році вони разом мешкали за адресою - вул. Курчатова 30-51, син мешкав з ними, але більшу частину часу був з його батьками. На той час це його влаштовувало. Він говорив позивачу, що вона погана мати. Він її запитував про те, чому вона не доглядає за дитиною, на що вона мовчала. Він розмовляв з її матір'ю, скаржився, вона говорила, що поговорить із дочкою, але потім йому говорила, що у неї розмови не виходить. Сину зараз п’ять з половиною років. Як родина вони прожили 2 роки - до 2006 року. В 2006 році вони розійшлися, оскільки його не влаштовувало таке життя, дружина була поганою господаркою, у них було 4 кішки, вони приводили кошенят. Дитина була закрита у кімнаті. На той час у них вже не було особистих взаємин, вона його перестала цікавити як жінка. Він від дитини не відмовлявся, він та його батьки відвідували ОСОБА_5 і після того, як вони з позивачем перестали жити разом. Після розлучення, у 2006 року він приходив до сина, спілкувався з ним, попередньо він дзвонив позивачу й говорив, що прийде. Вона підготовляла сина, і він з ним гуляв, приходив 2-3 рази на тиждень. Навесні 2007 року йому перестали відкривати двері, але він чув, що за дверима хтось є. Потім він ще приходив сам і з мамою, але двері ніхто не відкривав. Потім він бачив дитину з нянькою, яка розповіла, що її найняли доглядати за ОСОБА_5. Останній раз він бачив дитину у 2007 році. Ніяких заяв про те, що йому не дають дитину в різні інстанції він не писав, оскільки не хотів у такий спосіб вирішувати питання, не хотів конфлікту. Сподівався, що позивач зміниться і почне давати йому спілкуватися з ОСОБА_5. Він три роки нічого не знає про дитину. У дитячий садок до сина він до подання позову не ходив. Він бажає виховувати ОСОБА_5 та надавали йому матеріальну допомогу, хоче приймати участь у його житті. В медичній картці сина написано, що він здоровий. Він з цього приводу спілкувався з завідуючою дитячого садка, вона сказала, що ОСОБА_5 іноді хворіє як і всі інші діти. Лікарі йому сказали, що у ОСОБА_5 немає епілепсії, він здорова дитина. Він також не хворіє епілепсією, він відслужив у армії, приступів епілепсії у нього ніколи не було. Причиною розірвання сімейних стосунків між ним та позивачем стало те, що вона його вигнала та сказала, що його розлюбила. Тому вони домовилися розлучитися, оскільки у нього до неї також були претензії: вона не гуляла з дитиною, пропадала невідомо де, прикриваючись навчанням в інституті, а дитина в цей час сиділа закрита дома, вранці вона довго не могла прокинутися, а дитина була надана сама собі. Уходячи від дружини та з сім’ї він не став забирати дитину, оскільки думав, що позивач одумається та стане гарною матір’ю. За 2010 рік у нього були неодноразові спроби побачитися з дитиною, так 24.12.2010 року він хотів побачитися з дитиною та пішов до позивача, проте вона йому не відчинила двері. До дитини він ходить весь час вдень, він приносив дитині іграшки, але йому двері не відчиняють, крім того, позивач не бере трубку телефону, коли він їй дзвонить. Він також надсилав гроші позивачу через Укрпошту, але вони йому повернулися назад через те, що позивач їх відмовилася отримати. Прохав суд відмовити в задоволенні позову та не позбавляти його батьківських прав.

Представник третьої особи – служби у справах дітей Сєвєродонецької міської ради ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що вона підтримує позовні вимоги, просить їх задовольнити. Суду пояснила, що до них зверталася позивач, вони викликали відповідача, але він не з’явився. Виклик відповідачу надсилався простою кореспонденцією.

Помічник прокурора Першина В.В. в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог, пояснила, що міжособові стосунки позивача та відповідача стали причиною неспілкування відповідача з сином. Дитині потрібно спілкування з батьком, тому вона просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що відповідач - це колишній чоловік її дочки. Родини в них фактично не було. Вони зустрічалися, дочка завагітніла, стало питання про народження дитини. Зі сторони вона не бачила, щоб відповідач хотів дитину. Свідок наполягла на тому, щоб її донька все-таки народила дитину. Про весілля відповідач нічого не говорив, вона була налаштована на те, що дочка буде одна. У день пологів вони розписалися. Відповідач забирав доньку з дитиною з роддому, але разом вони не жили. Доньці відповідач не допомагав. Свідок утримує і дочку, і онука, відповідач матеріально не допомагає. З дитиною від першого шлюбу він також не спілкується й не бере участь у її вихованні. Донька з дитиною весь час жили з нею, відповідач з ними не жив. Тільки батьки відповідача брали дитину й няньчилися з ним, відповідач особисто не приходив. Близько 3 років відповідач не бере дитину й не цікавиться ним, не приходить, не дарує подарунків. Дочка вчилася в інституті, її навчання оплачувала свідок. Відповідач за весь час дитині купив тільки один костюмчик. Дитині потрібні одяг, їжа й інше. ОСОБА_3 не дав ні копійки. Хоча свідок і наполягала на народженні дитини, та коли вони розписалися вирішила, що відповідач повинен утримувати доньку й дитину. У них ніколи не ставало питання чи давати дитину батькові чи ні. Відповідач не ставив такого питання. Він не шукав зустрічей з дитиною. Приходив увесь час уночі, близько 2-3 години ночі. Відповідач працював у барі «Восток» адміністратором, від нього часто був запах не сигарет, а коноплі. В Антонова була епілепсія, проте він приховав це від них з донькою. Він перебував на обліку, а потім його зняли. Це їй відомо зі слів знайомої, вона сказала, що в дитинстві у відповідача теж були приступи епілепсії. Мати відповідача сказала, що дійсно син хворів на епілепсію. На питання чому їх про це не попередили, його матір сказала, що вони ж не цікавилися. У дитини також вроджена епілепсія. У їхнім роді хворих на епілепсію не було. Крім того, приблизно три роки тому, у 2006 році, між батьками відповідача й дочкою була сварка, під час якої дід сказав, що дитина недорозвинена і вони не хочуть з ним спілкуватися. Після цього вони припинили з ними спілкуватися й онука ОСОБА_5 їм не давали. Дитина не знає ні батька, ні його батьків. Одного разу донька просила допомоги у відповідача, але свідок зрозуміла так, що він їй відмовив. Тільки вона допомагала доньці. Вона питання щодо утримання відповідачем доньки та дитини не підіймала, оскільки вважає, що відповідач та донька повинні самі вирішувати ці питання. Батько відповідача там дуже нервовий, він заборонив матері відповідача бачиться з онуком. У 2007 році її донька та відповідач розлучилися. Відповідача вона бачила влітку 2009 року на вулиці випадково, він кудись йшов, потім зупинився і привітався, про дитину нічого не запитував та коли підійшла її подруга, він пішов. Вона живе за адресою: пр-т Гвардійський 61б/56, а донька з онуком: вул. Новикова 3/23.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, що позивач – її рідна сестра, відповідач – колишній чоловік її сестри. Відповідач не виховував ОСОБА_7. Коли позивач була вагітна, він їй не допомагав, ні морально, ні матеріально. Одружуватися з сестрою він не хотів. Вони зареєстрували шлюб у день пологів. Відповідач з її сестрою не жив, дитиною не цікавився. Останні 3 роки відповідач взагалі не приходив. Одного разу відповідач прийшов, коли ОСОБА_7 спав, тому йому і не дали сина. 24 серпня відповідач приходив до позивача додому, вибивав двері, позивачу прийшлося викликали міліцію. Після того випадку відповідач більше не приходив. Сімейних відносин між ними не було. На той час вони жили разом: свідок, її мама та сестра з дитиною. Відповідач дитиною не цікавився, не дзвонив, нічого про дитину не запитував, не пропонував ніякої допомоги. Відповідач взагалі не хотів народження ОСОБА_7, він зареєстрував шлюб з позивачем, щоб не було соромно перед друзями. Позивач хотіла створити родину, але відповідач не хотів. Відповідач не любить дитину, ОСОБА_7 йому не потрібний. Свідок була присутня при розмові, коли позивач просила у відповідача грошей на ліки дитині, але відповідач відмовив. З родильного будинку вони зустрічали позивача разом з відповідачем та його батьками.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснив, що у 2007-2008 роках він навчався у МАУП разом з позивачем. Відповідач навчався у їхньому же навчальному закладі на курс молодше. Від позивача він дізнався, що позивач та відповідач - чоловік та дружина, що у них є дитина та чоловік їй не допомагає. Коли вони були в інституті, то свідок неодноразово бачив, що відповідач, проходячи мимо та побачивши позивача, різко змінював напрямок руху та намагався піти. Вони навчалися на заочному відділенні та він підтверджує, що сторони у 2007-2008 роках між собою не спілкувалися. Він був у квартирі позивача, знайомий з її сином, бачив, що мати їй передає продукти, утримує її. Відповідача він жодного разу не бачив у будинку. Позивач зараз мешкає з сином за адресою: м. Сєвєродонецьк, вул. Новикова 3/23. Відповідача хоче позбавити батьківських прав, тому що вона не хоче, щоб така людина виховувала її сина. Позивач йому розповідала, що у 2006 році відповідач приходив до дитини, мовчки посидів і пішов. 24 серпня 2007 року відповідач приходив до позивача ввечері, намагався побачити сина, позивач сказала, що дитина спить та його не пустила, оскільки вже було пізно. Через це відповідач відірвав дерев’яну лутку навколо дверей, зірвав дзвінок, обірвав дерев’яну обшивку на дверях. В результаті чого позивач викликала міліцію й відповідач пішов.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснила, що позивач її колишня невістка, а відповідач – її син. Дитина позивача та відповідача жила у них у квартирі з 2-х місяців. ОСОБА_10 народився з проблемами зі здоров’ям – водянка головного мозку. На той час позивач вчилася та академічну відпустку брати не хотіла. Дитина весь час був у них, з п'ятниці після обіду до вечора понеділка, тоді вони відводили його до матері додому. У них у квартирі було і дитяче ліжечко, коляска, горщики, ходунки й інше. ОСОБА_10 жив у них 3-4 дні на тиждень. Потім позивачці хтось пообіцяв виїзд за кордон, і вона просила у відповідача дозвіл на вивіз сина за кордон, але він не дав такого дозволу, тому позивач і звернулася з даним позовом до суду. Одного разу вона на вулиці зустріла свого онука з чужою жінкою, яка свідку розповіла, що вона нянька ОСОБА_8. На той час це коштувало 100 гривень на місяць. Нянька розповіла свідку, що позивач вдома, ніде не працює. ОСОБА_10 їй приводять ранком і забирають увечері. Дитині потрібна увага, їжа й лікування. Одного разу вона прийшла до позивача додому, ОСОБА_8 був у дитячій кімнаті закритий, увесь час сидів у ліжечку холодний та голодний. Вона подзвонила відповідачеві він приїхав і сказав, що забирає дитину. Позивач плакала, просила й умовила сина не забирати дитину. ОСОБА_10 соціально не адаптований, він в садку не може тримати ложку. Незабаром школа, а він взагалі не підготовлений. Вона няньчила ОСОБА_8 з 2-х місяців і до 3-х років. Коли дитина мешкала з позивачем без відповідача, вони ходили до неї додому, але позивач не відкривала двері. Особисто вона не бачила онука близько 2-х останніх років. Вона його бачила лише здаля. До досягнення дитиною 3-х років відповідач постійно спілкувався з ОСОБА_8. Потім він перестав спілкуватися з сином, оскільки позивач перестала пускати його до дитини. Відповідач пропонував позивачу фінансову допомогу, але вона відмовилася отримувати від нього гроші. На аліменти вона офіційно також не стала подавати, причини свідку не відомі. Після народження дитини її син мешкав разом з позивачем у квартирі її матері, де проживали і мати позивача, і її сестра. Разом вони прожили близько 2-х років. ОСОБА_10 народився у 2004 році. В період з 2004 року по 2006 рік її син працював директором чи заступником директора кафе «Восток». Його робочий графік вона не знала, та він її і не цікавив. В той період син часто жив не у дружини дома, а на роботі, оскільки було дуже багато роботи та йому господар кафе дозволив жити в кафе «Восток». За перші два роки їх спільного життя їй не відомі сварки між сином та його дружиною. У 2006 році її син пішов від дружини та переселився до свого друга. Причина їх розлучення їй не відома. Більше в сім’ю відповідач не повертався, чому саме їй не відомо. Чи спілкувалися сторони між собою їй також не відомо. Потім її син ходив до своєї дружини, щоб побачитися з сином, як часто він це робив їй також не відомо. З 2006 року її син жодного разу не бачив свого сина ОСОБА_10, вона також не бачила свого онука з 2006 року та не спілкувалася з ним. Яким чином її син намагається змінити ситуацію, що склалася, щодо спілкування з дитиною, їй не відомо. В офіційні інстанції з проханням допомогти у спілкуванні з дитиною син не звертався. В даний час її син ніде не працює, займається на комп’ютері вдома. Мешкає він з ними, за адресою: вул. Гагаріна, 95-51, вони йому допомагають, оскільки у неї з чоловіком гарна пенсія. Вона не втручалася у стосунки сина та його дружини, оскільки не вважала за потрібне. Вона не вважала за потрібне надавати сину допомогу у спробах налагодити спілкування з сином. У її сина є дитина від першого шлюбу, у відношенні якої він позбавлений батьківських прав, їй 15 років, дружина померла, дитину опікають дідусь та бабуся, батьки матері дитини.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснила, що вона підтверджує свій підпис в акті, а також підтверджує проведення обстеження у квартирі позивачки. Відповідача вона бачила лише один раз у житті, у 2010 році, коли він приходив до неї у дитячий садок та задавав питання з приводу складення акту. Вона йому відповіла, що вона нічого не писала і що їй про це нічого не відомо, вона так сказала, щоб відповідач відстав від неї, оскільки вона його не знає та розповідати йому що-небудь про своїх вихованців не має права. ОСОБА_10 ходив до них у дитячий садок з осені 2009 року по січень 2010 року, потім його мама прийшла до них, сказала, що уїжджає з дитиною та забрала документи.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснила, що вона приймала участь у складенні акту обстеження квартири позивача, в ньому ставила свій підпис. З дитиною та відповідачем вона не знайома.

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні пояснила, що вона не приймала участі у обстеженні квартири позивача, вона створила комісію, яка склала акт, який вона потім підписала. Навесні, у травні 2010 року до неї прийшов відповідач та почав дивну розмову. Вона йому сказала, що з жовтня по грудень 2010 року дитина відвідувала дитячий садок, відвідувала його рідко. Відповідач питав її, чи хворів ОСОБА_8, та про те що у них спір у суді розглядається нічого не говорив.

Вислухавши пояснення учасників процесу, свідків, думку помічника прокурора, вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги необґрунтовані та безпідставні, а позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров’я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов’язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

В судовому засіданні встановлено, що згідно копії свідоцтва про народження серії 1-ЕД № 280115, виданого 17.01.2005 року, ОСОБА_5 народився 24.12.2004 року. Батько – ОСОБА_3, мати – ОСОБА_1.

Відповідно копії свідоцтва про розірвання шлюбу серії 1-ЕД № 061411, виданого 14.02.2008 року, шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 розірвано 14.02.2008 року.

Згідно копії довідки КП «Житлосервіс «Світанок» від 19.11.2009 року ОСОБА_1 мешкає за адресою: вул. Новікова, 3-23, разом з сином ОСОБА_5.

Відповідно листа УОЗ Сєвєродонецької міської ради № 1686 від 19.02.2010 року ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, на диспансерному обліку у лікаря психіатра «ЦПНД» БЛ м. Сєвєродонецька не перебуває.

Згідно копії Електронного переказу № 92546438 від 19.07.2010 року ОСОБА_3 переслав ОСОБА_1 150 грн., зазначена грошова сума була повернена ОСОБА_3 у зв’язку з закінченням строку зберігання.

Відповідно копії Електронного переказу № 92761954 від 24.07.2010 року ОСОБА_3 переслав ОСОБА_1 100 грн., зазначена грошова сума була повернена ОСОБА_3 у зв’язку з закінченням строку зберігання.

З оглянутих фотоматеріалів та відеоматеріалів судом встановлено, що у відповідача з сином ОСОБА_10 добрі стосунки, на знімках видно як вони разом грають, відвідують разом міста відпочинку, як дитина добре поводиться із батьком.

З огляду на зазначене, суд доходить до висновку, що відповідач не ухиляється від виконання своїх обов’язків по вихованню свого сина ОСОБА_5, а навпаки бажає приймати участь у його вихованні та матеріальному утриманні, проте, як вбачається з пояснень відповідача, свідків та самого позивача, вона свідомо чинить перешкоди відповідачу у спілкуванні з дитиною, грошові кошти, надіслані відповідачем на утримання сина, не отримує. Тому суд вважає за необхідне, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав відмовити за безпідставністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212-215 ЦПК України, ст. 164 СК України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав – відмовити за безпідставністю.

Повний текст рішення суду виготовлений 22.02.2011 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному суді Луганської області через Сєвєродонецький міський суд шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

СУДДЯ                                                                        М.С. РУКАС