У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
26.03.09 Справа №8/551/08
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Федоров І.О. судді Федоров І.О. , Коробка Н.Д. , Кричмаржевський В.А.
при секретарі: Акімовій Т.М.
за участю представників:
від позивача: Стініч М.М. (довіреність № 362 від 16.12.2008 р., начальник відділу юридичного
забезпечення Запорізьких МЕМ ВАТ «Запоріжжяобленерго»);
Сарібекян Н.А. (довіреність № 366 від 16.12.2008 р., юрисконсульт 2 категорії
відділу юридичного забезпечення Запорізьких МЕМ ВАТ «Запоріжжяобленерго»);
від відповідача: Кушнір Р.О. (довіреність № 33 від 23.07.2008 р.);
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» в особі Запорізьких міських електричних мереж, м. Запоріжжя,
на рішення господарського суду Запорізької області від 19.12.2008 р. у справі № 8/551/08
за позовом: Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» в особі Запорізьких міських електричних мереж, м. Запоріжжя,
до відповідача: Відкритого акціонерного товариства «Мелітопольський м’ясокомбінат», м. Мелітополь Запорізької області,
про стягнення суми боргу за використану електричну енергію у розмірі 2 622 грн. 58 коп.,
ВСТАНОВИВ:
Розпорядженням Голови Запорізького апеляційного господарського суду від 25.03.2009 р. № 550 справу № 8/551/08 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий – Федоров І.О. (доповідач), судді: Коробка Н.Д., Кричмаржевський В.А.
Колегія суддів прийняла справу до провадження.
За клопотанням представників сторін фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася, за їх згодою в судовому засіданні 26.03.2009 р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 19.12.2008 р. у справі № 8/551/08 (суддя Попова І.А.) відмовлено в позові ВАТ «Запоріжжяобленерго» в особі Запорізьких міських електричних мереж до ВАТ «Мелітопольський м’ясокомбінат» про стягнення суми боргу у розмірі 2 622 грн. 58 коп. за спожиту електричну енергію за період з 01.10.2004 р. до 03.12.2004 р. з підстав спливу строку позовної давності.
Рішення мотивовано тим, що згідно ст. 261 Цивільного кодексу України за зобов’язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається ввід дня, коли у кредитора виникає право пред’явити вимогу про виконання зобов’язання. Право на пред’явлення вимоги про оплату спожитої відповідачем електроенергії у жовтні, листопаді та грудні 2004 р. виникло у ВАТ «Запоріжжяобленерго» відповідно у наступні звітні періоди, тобто у листопаді, грудні 2004 р. та січні 2005 р. Суд дійшов висновку, що відлік початку перебігу позовної давності з моменту пред’явлення вимоги, здійсненої через три роки після виникнення права пред’явити вимогу, є з боку позивача безпідставним. Оскільки позивач заявив клопотання про застосування до позовних вимог строку позовної давності, суд відмовив у позові на підставі ст. 267 Цивільного кодексу України.
Позивач з рішенням суду не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що при винесенні рішення суд допустився помилки у визначенні термінів позовної давності. Зауважує, що умовами договору не встановлено строку, впродовж якого позивач повинен виставити відповідачу рахунки до сплати, тому обов’язок щодо сплати боргу виникає у відповідача після настання події – виставлення рахунку, а право вимоги у позивача виникає після несплати відповідачем рахунку. У зв’язку з цим вважає, що строк позовної давності позивачем не пропущено.
В судовому засіданні представники позивача підтримали вимоги апеляційної скарги.
Відповідач (ВАТ «Мелітопольський м’ясокомбінат») у відзиві на апеляційну скаргу проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін, посилаючись на пропуск позивачем строку позовної давності.
Відповідно до ст. 99 ГПК України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Колегія суддів, вивчивши матеріали справи та апеляційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 26.12.2000 р. між ВАТ «Запоріжжяобленерго» в особі Запорізьких міських електричних мереж (постачальник) та ВАТ «Мелітопольський м’ясокомбінат» (споживач) укладено договір № 5380 на користування електричною енергією.
Згідно з п. 1.1 договору електропостачальна організація здійснює поставку електричної енергії за регульованими тарифами згідно з умовами договору, а постачальник своєчасно здійснює оплату за використану електричну енергію та виконує інші умови, обумовлені договором.
14.11.2008 р. позивач направив на адресу відповідача платіжну вимогу-доручення № 5380 від 13.11.2008 р. про сплату заборгованості в сумі 2622 грн. 58 коп. за спожиту активну електроенергію за період з 01.10.2004 р. по 03.12.2004 р. згідно з договором про користування електричною енергією.
У зв’язку з неоплатою відповідачем платіжної вимоги позивач звернувся до господарського суд Запорізької області з позовом про стягнення з відповідача суми боргу.
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову в позові, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач суму заборгованості не сплатив, не оспорює розрахунку вартості спожитої електроенергії, але вказує на сплив строку позовної давності за цими вимогами.
Статтею 257 Цивільного кодексу України загальну позовну давність встановлено тривалістю у три роки.
Відповідно до пунктів 1, 5 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.
Згідно з п. 2.2.2 договору споживач зобов’язався для визначення кількості спожитої електроенергії та потужності, у тому числі реактивної, в останній день місяця у 24-00 год. знімати та надавати енергопостачальній організації показники розрахункових приборів обліку (автоматизованих систем) по всіх точках обліку, у тому числі субспоживачами. Вказані дата та час є початком розрахункового періоду.
У п. 4.1 договору сторони визначили, що розрахунки за електроенергію, потужність та інші платежі за розрахунковий період (місяць) здійснюються за діючими тарифами та існуючим індексам цін у відповідності з тарифними групами споживачів виключно у грошовій формі.
Згідно з п. 4.2 договору щомісячно до 14 годин другого робочого дня, що слідує за звітним місяцем (розрахунковим періодом), споживач направляє свого представника у відділ збуту для надання звіту (рапорту – згідно додатку 12) про спожиту електроенергію (активну та реактивну) за розрахунковий період, та отримання платіжних документів для оплати електроенергії в наступному розрахунковому періоді. Сума оплати визначається у відповідності до очікуваного споживання електроенергії в наступному розрахунковому періоді з урахуванням сальдо за попередній розрахунковий період.
З наведених пунктів договору вбачається, що сторони передбачили помісячну форму розрахунків щодо оплати спожитої електроенергії.
Відповідно до п. 4.3 договору кінцевий розрахунок за електроенергію та потужність, плата за споживання та генерацію реактивної енергії, розраховані згідно наданого відповідно до п. 4.2 рапорту (звіту), а також інші платежі (пеня, плата за перевищення договірної кількості електроенергії та потужності тощо) за розрахунковий період здійснюються за платіжними вимогами-дорученнями, що направляються споживачу електропстачальною організацією.
Згідно з п. 4.4 договору споживач здійснює оплату у 5-денний строк після дати, вказаної у вимозі-дорученні.
Пунктами 4.4 та 4.6 договору передбачено право електропостачальної організації у випадку неоплати платіжного документу протягом 5-ти днів відключити або обмежити електропостачання споживача до повного погашення заборгованості та оплати витрат на підключення.
Відповідач умов п. 4.2 договору не виконав, не направив по закінченні відповідних розрахункових періодів свого представника для подання звіту за спожиту електроенергію та отримання платіжних документів для оплати електроенергії на наступний розрахунковий період, не оплатив вартість електроенергії, спожитої ним у жовтні, листопаді та грудні 2004 р.
Таким чином, про порушення відповідачем умов договору щодо оплати вартості спожитої електроенергії за попередні розрахункові періоди позивачу стало відомо у відповідні наступні розрахункові періоди. У зв’язку з цим суд першої інстанції вірно встановив, що право на пред’явлення вимоги про оплату електроенергії виникло у позивача у відповідні наступні звітні періоди, тобто у листопаді, грудні 2004 р. та січні 2005 р.
Таким чином, трирічні строки позовної давності за вимогами по оплаті електроенергії, спожитої у жовтні, листопаді та грудні 2004 р., спливли відповідно у листопаді, грудні 2007 р. та січні 2008 р.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відлік початку перебігу позовної давності з моменту пред’явлення вимоги, здійсненої через три роки після виникнення права пред’явити вимогу, є з боку позивача безпідставним.
Колегія суддів також зазначає, що з приводу призупинення розрахунків за спожиту електроенергію відповідно до договору № 5380 та виникнення заборгованості з її оплати інспектором Північного РОЕМ був складений акт про відключення 03.12.2004 р. відповідача від електроенергії. На акті міститься резолюція керівництва наступного змісту: припинити договір та направити службову до юридичному відділу для вжиття заходів щодо стягнення боргу.
Зазначеним актом підтверджується, що позивачу було достовірно відомо про порушення відповідачем договірних зобов’язань щодо оплати спожитої електроенергії.
Платіжну вимогу-доручення № 5380 про оплату заборгованості за спожиту електроенергію відповідач направив на адресу споживача 14.11.2008 р., що підтверджується наявними у матеріалах справи супровідним листом від 13.11.2008 р. № 525/83/юро та копіями фіскального чеку та опису вкладення від 14.11.2008 р.
До суду за стягненням заборгованості позивач звернувся 24.11.2008 р., тобто після спливу 3-річного строку позовної давності за відповідними вимогами.
Згідно з п. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
На підставі викладеного колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову в позові та вважає, що оскаржуване рішення прийнято судом з урахуванням всіх обставин справи, з дотриманням матеріальних та процесуальних норм. Тому оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга – без задоволення.
Згідно ст. 49 ГПК України витати за розгляд апеляційної скарги відносяться на позивача – заявника апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 99, 101, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» в особі Запорізьких міських електричних мереж, м. Запоріжжя, залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 19.12.2008р. у справі № 8/551/08 залишити без змін.
Головуючий суддя Федоров І.О.
судді Федоров І.О.
Коробка Н.Д. Кричмаржевський В.А.