ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"05" березня 2009 р. Справа № 4/109-08
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Гулової А.Г.
суддів: Пасічник С.С.
Щепанської Г.А.
при секретарі Жарській І.В. ,
за участю представників сторін:
від позивача: Логвінова В.В. - представника за довіреністю №54 від 04.08.2008р.,
від відповідача: не з'явився,
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю
"Кузьминецьке", с. Кузьминці Гайсинського району Вінницької області
на рішення господарського суду Вінницької області
від "10" грудня 2008 р. у справі № 4/109-08 (суддя Білоус В.В.)
за позовом державного підприємства "Державний резервний насіннєвий фонд України",
м. Київ
до товариства з обмеженою відповідальністю "Кузьминецьке", с. Кузьминці
Гайсинського району Вінницької області
про стягнення 85 670,00 грн.,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Вінницької області від 10.12.2008р. у справі № 4/109-08 позов державного підприємства "Державний насіннєвий фонд" до товариства з обмеженою відповідальністю "Кузьминецьке" про стягнення 65 900,00 грн. боргу за поставлене відповідачу елітне насіння, а також 19 770,00 грн. штрафу за несвоєчасне проведення розрахунків, задоволено в повному обсязі з покладенням на відповідача 974,70 грн. судових витрат, в тому числі 856,70 грн. витрат з державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Вважаючи, що рішення місцевим господарським судом прийняте з неповним з'ясуванням обставин справи, порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить дане рішення скасувати та відмовити в позові (а.с. 61-62).
Мотивуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає, зокрема, що суд першої інстанції не врахував ст. 638 ЦК України та не визнав договір поставки насіння від 25.09.2007р. № 2-30 неукладеним, оскільки даний договір з державним підприємством "Державний насіннєвий фонд" погоджений не був, крім того, строки поставки елітного насіння пшениці також не обумовлювались.
Також зазначає, що місцевий господарський суд не застосував ст. 34 ГПК України, тобто не звернув уваги, що будь-які докази, що підтверджують факт поставки насіння відповідно до договору, в матеріалах справи відсутні, а також належним чином не дослідив довіреність серії ЯОЛ № 216947, оскільки в останній підпис не належить гр. Невелюку М.В. та не вказано, за якими накладними відпускався товар.
Позивач у письмовому відзиві № 138-2/10-13/32 на апеляційну скаргу (а.с. 71-73) заперечив проти доводів скаржника, зазначивши, що в матеріалах справи знаходиться довіреність від 22.01.2008р., видана гр. Садківському П.Ф., та лист від 27.09.2007р. № 138-4-02/2154, де вказані відповідні повноваження директора Вінницького представництва Садківського П.Ф. на укладання договору поставки від 25.09.2007р. № 2-30.
Крім того, звертає увагу на п. п. 1.1, 2.1.1 договору № 2-30, де обумовлено, яким чином та протягом якого строку сторони погодили передати насіння. Зазначає, що відповідач здійснив частковий розрахунок за поставлене насіння за договором поставки від 25.09.2007р. у розмірі 48 100,00 грн., тобто визнав укладення з відповідачем договору та отримання відповідно до нього товару. Також лист № 251 від 03.09.2008р., надісланий відповідачем у "Державний насіннєвий фонд" про надання розстрочки за поставлене насіння згідно з договором № 2-30, свідчить про визнання відповідачем заборгованості, а також є належним доказом у даній справі.
Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти апеляційної скарги, вважає, що рішення місцевого господарського суду у даній справі є законним і таким, що прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а його висновки відповідають обставинам справи, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін.
Представник відповідача в засідання суду не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Враховуючи приписи ст. 101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції та той факт, що свою позицію відповідач виклав в апеляційній скарзі, а також зважаючи на те, що неявка в засідання суду представника відповідача, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, про що свідчить реєстр відправки рекомендованої кореспонденції Житомирського апеляційного господарського суду від 06.02.2009р. (а. с. 78-79), не перешкоджає перегляду оскарженого судового акту, судова колегія вважає за можливе розглядати апеляційну скаргу в судовому засіданні за відсутності представника відповідача.
Заслухавши представника позивача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.10.2008р. в господарський суд Вінницької області звернулось ДП "Державний насіннєвий фонд" з позовом до ТОВ "Кузьминецьке" про стягнення 85 670,00 грн., з яких 65 900,00 грн. є основним боргом та 19 770,00 - штрафом.
Обґрунтовуючи позовну заяву, позивач зазначив, що 25.09.2007р. між ДП "Державний насіннєвий фонд" (постачальник) та ТОВ "Кузьминецьке" (покупець) був укладений договір поставки насіння № 2-30 (а.с. 5).
Предметом договору сторони визначили, що постачальник зобов'язався передати у власність покупця насіння озимих сільськогосподарських рослин (насіння), а покупець зобов'язався прийняти це насіння та оплатити його вартість згідно з умовами договору.
Відповідно до п. 2.1.1 постачальник зобов'язався передати у власність покупця протягом 5 днів після виконання ним п. 3.2.1 та п. 7.1 договору, згідно з умовами, затвердженими Міністерством аграрної політики України від 01.07.2006р., насіння озимої пшениці сорту "Селянка" в кількості 20 т за ціною 2850,00 грн. за 1 т та "Ремеслівна" в кількості 20 т за такою ж ціною, з урахуванням ПДВ. Загальна вартість договору становить 114 000,00 грн. (п.п. 3.1 договору).
Згідно з п. 3.2 договору розрахунок проводиться покупцем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника поетапно, а саме:
- суму в розмірі 17 100,00 грн. покупець сплачує на умові 100% передоплати;
- суму заборгованості 96 900,00 грн. покупець сплачує наступним чином:
- у 2007 році до 23 жовтня - 500,00 грн., до 23 листопада - 500,00 грн., до 23 грудня - 500,00 грн.;
- у 2008 році до 23 січня - 500,00 грн., до 23 лютого - 500,00 грн., до 23 березня - 500,00 грн., до 23 квітня - 500,00 грн., до 23 травня - 500,00 грн., до 23 червня - 500,00 грн., до 23 липня - 500,00 грн., до 23 серпня - 500,00 грн., до 01 вересня - 91 400,00 грн.
На виконання умов договору позивач передав відповідачу насіння на суму 114 000,00 грн., про що свідчать видаткові накладні № 2-53 від 02.10.2007р., № 2-54 від 02.10.2007р., та довіреність серії ЯОА № 216947 видана Невелюку М.В. (а.с. 6-8)
ТОВ "Кузьминецьке" свої зобов'язання щодо розрахунків за отримане насіння належним чином не виконало, розрахувавшись тільки частково на суму 48 100,00 грн., що підтверджуються банківськими виписками від 26.09.2007р. 20.11.2007р., 24.01.2008р., 11.08.2008р., 01.09.2008р., 12.09.2008р. (а.с. 29-34).
Таким чином, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 65 900,00 грн., що і спонукало ДП "Державний насіннєвий фонд" звернутись до місцевого господарського суду з позовом до ТОВ "Кузьминецьке" про стягнення боргу в сумі 65 900,00 грн. та 19 770,00 грн. штрафу за несвоєчасне проведення розрахунків, нарахованого відповідно до п.п. 4.2 договору.
Як вже зазначалось у цій постанові, рішенням господарського суду Вінницької області від 10.12.2008р. у справі № 4/109-08 позов задоволено повністю.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вбачається з матеріалів справи та вже вказувалось у цій постанові, відповідач отримав від позивача товар (насіння озимої пшениці) на загальну суму 114 000,00 грн., а в строки, передбачені п. 3.2 договору, сплатив лише 48 100,00 грн., хоча кінцевий термін розрахунків сторони передбачили до 01.09.2008р.
Тобто, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає основний борг в сумі 65 900,00 грн. (114 000,00 грн. - 48 100,00 грн.).
Враховуючи викладене, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення 65 900,00 грн. основного боргу за договором № 2-30 від 25.09.2007р. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.
Крім суми основного боргу, позивач заявив до стягнення 19 770,00 грн. штрафу за несвоєчасне проведення розрахунків в сумі 65 900,00 грн.
Як передбачено п. 4.2 договору поставки насіння, за несвоєчасне проведення розрахунків, передбачених у розділі 3 цього договору, покупець сплачує продавцю штраф у розмірі 30% всього залишку заборгованості.
Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно зі ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме й нерухоме майно.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України в разі порушення зобов'язання, що включає його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (штрафу, пені).
Згідно зі ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку непереборної сили.
Як свідчать матеріали справи та встановлено господарським судом першої інстанції, ТОВ "Кузьминецьке" повністю не виконало свого обов'язку щодо вчасних розрахунків за отримане насіння в сумі 65 900,00 грн.
Враховуючи те, що вищевказаними нормами цивільного законодавства прямо передбачено відповідальність відповідача у вигляді сплати неустойки й розмір неустойки за несвоєчасне проведення розрахунків передбачений п. 4.2 договору, висновок місцевого господарського суду про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 19 770,00 грн. грн. є правомірним та не суперечить чинному законодавству.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачем не надано жодних доказів, які б підтверджували оплату заборгованості за отримане насіння.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі щодо непогодження позивачем договору від 25.09.2007р. не заслуговують на увагу, оскільки в матеріалах справи знаходиться довіреність від 22.01.2008р., видана гр. Садківському П.Ф., та лист від 27.09.2007р. № 138-4-02/2154, якими уповноважено директора Садківського П.Ф. Вінницького представництва ДП "Державний насіннєвий фонд" на укладання договору поставки № 2-30.
Щодо доводів відповідача стосовно того, що в довіреності ЯОЛ № 216947 стоїть підпис, який не належить Невелюку М.В., а також у довіреності не вказано, по яких накладних відпускався товар, слід зазначити, що факт неналежності підпису Невелюку М.В. відповідними доказами не підтверджено. Крім того, позивач виконав свої зобов'язання за договором від 25.09.2007р. № 2-30, поставивши відповідачу товар, а відповідач, в свою чергу, прийняв його й частково оплатив.
Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним та не є підставою для скасування оскарженого рішення.
Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що рішення господарського суду Вінницької області від 10.12.2008р. у даній справі є обґрунтованим та законним, передбачені законодавством підстави для його скасування відсутні, а тому його слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення господарського суду Вінницької області від 10 грудня 2008 року у справі № 4/109-08 залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Кузьминецьке", с.Кузьминці Гайсинського району Вінницької області - без задоволення.
2. Справу №4/109-08 повернути до господарського суду Вінницької області.
Головуючий суддя Гулова А.Г.
судді:
Пасічник С.С.
Щепанська Г.А.
Віддрук. 4 прим.:
1 - до справи;
2 - позивачу;
3 - відповідачу;
4- в наряд.