Справа №22а-18/07                                                              Головуючий в 1 інстанції: Гончарук О.Н.

Категорія : 14                                                                            Доповідач: Сівчук Є.І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

"18" січня 2007 року                                                                                                 місто Луцьк

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого судді Сівчука Є.І.,

суддів: Мудренко Л.І., Русинчука М.М.

при секретарі Антонюк О.В. з участю :

представника позивача: ОСОБА_2,

представників відповідача: Мельник В.Т., Гембік Н. В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Камінь-Каширської райдержадміністрації про визнання дій управління неправомірними, про відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Камінь-Каширського районного суду від 28 листопада 2006 року,

ВСТАНОВИЛА:

18 жовтня 2006 року ОСОБА_1 звернувся в суд із зазначеним адміністративним позовом, в якому просив визнати дії управління праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Камінь-Каширської райдержадміністрації неправомірними та стягнути з управління на його користь 20000 гривень завданої моральної шкоди.

Постановою Камінь-Каширського районного суду від 28 листопада 2006 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Камінь-Каширського управляння праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи про визнання дій управління неправомірними, про відшкодування моральної шкоди відмовлено за безпідставністю.

В поданій апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить скасувати постанову Камінь-Каширського районного суду від 28 листопада 2006 року, і ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що постановляючи оскаржувану постанову суд першої інстанції порушив чинне цивільне процесуальне законодавство, та невірно застосував норми матеріального права. Крім того, вважає, що місцевий суд не взяв до уваги його показання та пояснення, які він надавав суду, а врахував тільки пояснення працівників управління, тому суд не всебічно дослідив наявні у даній справі докази та обставини.

Заслухавши пояснення представника позивача ОСОБА_2, яка апеляційну скаргу підтримала, та представників відповідача Мельника В.Т., Гембік Н.В., які не визнали апеляційну скаргу, й просили постанову суду першої інстанції залишити без змін,

2

з'ясувавши обставини справи і перевіривши їх доказами, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволенню не підлягає.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 є інвалідом першої групи Великої Вітчизняної Війни, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1 ( а.с. 3).

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.1997року № 999 « Про затвердження Порядку забезпечення інвалідів автомобілями» позивач 23.06.2006року через ОСОБА_3 подав відповідачу заяву про направлення його документів на обласну МСЕК для проходження комісії на предмет постановления його на чергу для отримання від держави автомобіля.

З матеріалів справи та пояснень свідків вбачається , що позивачем 26.06.2006року подані: направлення на МСЕК за формою 88, інші необхідні документи щодо потреби в забезпеченні його автомобілем, які були зареєстровані в журналі реєстрації заяв інвалідів на одержання автомобілів з ручним керуванням по Камінь-Каширському управлінню, та згідно журналу реєстрації вихідних документів відповідача за 2006р, управлінням 27.06.2006року згадані документи простою поштовою кореспонденцією були надіслані на адресу облМСЕК( а.с. 12-15).

Відповідно до Інструкції з діловодства в Міністерстві праці та соціальної політики України, затверджена наказом НОМЕР_2 відправлення подібної поштової кореспонденції рекомендованим листом не передбачає.

Згідно ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї, членів її сім'ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна, у приниженні її честі, гідності. Даного факту судом не встановлено.

Отже, як вважає колегія суддів, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, про відмову ОСОБА_1 у позові, оскільки відповідач не міг позбавити права позивача на одержання безкоштовного автомобіля від держави, тому що він таким правом не наділений. Відповідно можливість освідування позивача в згаданій експертній комісії при постановленні документів не втрачена і він має право надіслати дані документи до облМСЕК.

А тому, виходячи з наведених вимог закону та встановлених обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду відповідає встановленим обставинам та вимогам закону, порушень норм матеріального та процесуального права при постановлені не допущено.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, наведених у постанові.

Керуючись п.1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів ,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну   скаргу      позивача   -   ОСОБА_1   залишити   без задоволення.

Постанову Камінь-Каширського районного  суду від 28 листопада 2006 року по даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого Адміністративного суду протягом місяця з часу набрання ухвалою законної сили.

Головуючий :/-/ Сівчук Є.І. Судді:/-//-/ Мудренко Л.І., Русинчук М.М. Оригіналу відповідає

Суддя апеляційного суду

Волинської області                                         Є.І. Сівчук