ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №

За позовом          Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»

До          Комунального підприємства «ЖЕО - 109»Голосіївської районної в місті Києві ради

Про   стягнення 1073569,24 грн.

                                                                             Суддя Кондратова І.Д.

В судових засіданнях приймали участь представники сторін:

Від позивача  Радзівіло Т.О.- представник за довіреністю № Д07/1833 від 25.03.2008 року; Полоз І.В.- представник за довіреністю № Д07/3329 від 09.06.2008 року;

Від відповідача Бабич В.М.- представник за довіреністю № 966 від 26.12.2007 року;

Обставини справи :

На розгляд  Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»до Комунального підприємства «ЖЕО - 109»Голосіївської районної в місті Києві ради про стягнення 1073569,24 грн. заборгованості за договорами № 320209 від 20.05.2001 року та 40345 від 07.12.2007 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва суду від 04.04.2008 було порушено провадження у справі № 37/138.

В судовому засіданні було встановлено, що позовні вимоги позивача ґрунтуються на договорі   № 40345, а спір щодо укладеності вищевказаного договору вирішується в судовому порядку, а тому суд дійшов висновку, що провадження по даній справі підлягає зупиненню до вирішення справи №  6/110-42/39-37/1 за позовом Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»до Комунального підприємства «ЖЕО-109»Голосіївської районної в місті Києві ради про визнання договору укладеним.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.05.2008 року було зупинено провадження у справі  № 37/138 до вирішення пов’язаної  з  нею справи № 6/110-42/39-37/1.

14.07.2008 року представник Комунального підприємства «ЖЕО-109» Голосіївської районної в місті Києві ради через канцелярію суду подав постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.06.2008 року № 6/110-42/39-37/1, відповідно до якої апеляційну скаргу Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва № 6/110-42/39-37/1- без змін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.07.2008 року було поновлено провадження у справі на підставі статті 79 Господарського процесуального кодексу України.

Представник відповідача в судове засідання 09.09.2008 р. не з’явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідача 09.09.2008 року через канцелярію Господарського суду міста Києва подав додатковий відзив на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2008 року розгляд справи було відкладено до 29.09.2008 року.

У відповідності до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 29.09.2008 року, 21.10.2008 року оголошувалась перерва.

Позивач в судовому засіданні 27.10.2008 року підтримав позов у урахуванням заяви про уточнення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечував, з підстав, які викладені детально у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 27.10.2008 року за згодою представників сторін було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Правовідносини у сфері енергопостачання регулюються Господарським кодексом України, Законами України «Про електроенергетику», іншими нормативними актами, відповідно до  яких  «Київенерго»як виробник та постачальник енергії укладає договори на постачання електричної енергії з усіма споживачами, які мають технічні засоби для одержання енергії.

Позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення з Комунального підприємства «ЖЕО-109»Голосіївської районної у місті  Києві ради суму заборгованості в розмірі 757698,16 грн. за спожиту електричну енергію згідно договору № 40345 від 07.12.2005 року та договору № 320209 від 20.05.2001 року за період 01.12.2005 року 01.01.2008 року, а також позивачем нараховані 3 % річних від простроченої суми, інфляційні витрати та пеня за порушення виконання грошового зобов’язання щодо здійснення оплати за поставлену електричну енергію.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Пунктом 1 статті 275 Господарського кодексу України встановлено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає енергію споживачеві (абоненту), який зобов’язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про електроенергетику», п. 1.2 Правил користування електричною енергією, споживачем електричної енергії є юридична або фізична особа, що використовує електричну енергію для забезпечення потреб власних електроустановок на підставі договору.

Згідно статті 26 Закону України «Про електроенергетику»споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

Відповідно до частини 2 статті 275 Господарського кодексу України відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Судом встановлено, що між сторонами відсутні договірні відносини щодо постачання електричної енергії, при цьому посилання позивача на договір № 40345 від 05.12.2005 року, як на підставу своїх заявлених вимог, визнаються судом необґрунтованими та недоведеними, оскільки рішенням Господарського суду міста Києві № 6/110-42/39-37/1 від 11.04.2008 року, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду № 6/110-42/39-37/1 від 25.06.2008 року та постановою Вищого господарського суду України від 16.10.2008 року № 6/110-42/39-37/1, встановлено, що договір № 40345, запропонований в редакції позивача протирічить вимогам чинного законодавства, сторони не дійшли згоди, щодо умов договору на постачання електричної енергії, а також договір № 40345 на постачання електричної енергії був визнаний судом неукладеним. Даний факт у відповідності до статті 35 Господарського процесуального кодексу України не підлягає доведенню та є встановленим при розгляді даної справи.

Суд відзначає, що посилання позивача на договір № 320209 від 20.05.2001 року, як на підставу заявлених позовних вимог є також безпідставними, оскільки позивачем не доведено у встановленому порядку, що Комунальне підприємство «ЖЕО-109»Голосіївської районної ради в місті Києві є правонаступником ЖЕК № 209 КПЖГ Московського району міста Києва.

Зокрема, судом встановлено, що Комунальне підприємство житлового господарства Голосіївської районної ради міста Києва утворене шляхом реорганізації Комунального підприємства житлового господарства Московського району міста Києва  згідно рішення сесії Голосіївської районної ради міста Києва № 3/6 від 11.10.2001 року ( п. 1.3 статуту Комунального підприємства житлового господарства Голосіївської районної ради міста Києва).

У 2003 році відповідно до рішення голосіївської районної у місті Києві ради від 30.01.2003 року № 11/21 було створено Комунальне підприємство «Голосіїво-житло», яке у відповідності до п. 1.4 статуту не є правонаступником Комунального підприємства житлового господарства Голосіївської районної ради міста Києва.

Згідно з наказом № 4 від 12.05.2003 року Комунального підприємства «Голосіїво-житло» було створена Житлова –експлуатаційна організація № 109, яка у відповідності до п. 1.5 Положення є структурним підрозділом Комунального підприємства «Голосіїво-житло».

Комунальне підприємство «ЖЕО-109»Голосіївської районної у місті  Києві (відповідач у справі) було утворено рішення Голосіївської районної в місті Києві шляхом виділення при реорганізації із Комунального підприємства «Голосіїво-житло»структурного підрозділу «ЖЕО-109». При цьому підприємство є правонаступником прав та обов’язків Комунального підприємства в частині фінасово-господарчої діяльності структурного підрозділу «Житлова –експлуатаційна організація № 109»(п. 1.4, 1.5 статуту відповідача).

Таким, враховуючи те, що Комунальне підприємство «Голосіїво-житло»не є правонаступником Комунального підприємства житлового господарства Голосіївської районної ради міста Києва (правонаступника Комунального підприємства житлового господарства Московського району міста Києва (споживача електричної енергії згідно договору № 320209 від 20.05.2001 року), відповідач у даній справі, тобто Комунальне підприємство «ЖЕО-109» Голосіївської районної у місті  Києві, як правонаступник Комунального підприємства «Голосіїво-житло», також не є правонаступником Комунального підприємства житлового господарства Московського району міста Києва.

Безпідставними є посилання позивача на додаткову угоду до договору № 40345 від 07.12.2005 року, згідно якої відповідач взяв на себе дебіторську заборгованість в розмірі 114533,05 грн., оскільки як встановлено судом основний договір № 40345 від 07.12.2005 року є неукладеним, а отже всі додатки та зміни до нього також є неукладеними.

В свою чергу з наданих позивачем доказів (звітів про використану електричну енергію, які підписані відповідачем) вбачається, що з січня 2006 року по грудень 2007 року Комунальним підприємством «ЖЕО-109»Голосіївської районної у місті  Києві ради самовільно споживалась електрична енергія, поставлена позивачем. Даний факт відповідач визнає та не оспорює.

У відповідності до статті 174 Господарського кодексу України підставами виникнення господарських зобов'язань є, зокрема, придбання або збереження майна суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав.

Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами гл. 83 Цивільного кодексу  України.

Так, відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу  України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. При цьому, в силу ч. 2 вказаної норми, зазначені положення застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення зазначеної глави застосовуються згідно п. 4 ч. 3 ст. 1212 Цивільного кодексу  України і до відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

За змістом статті 32 Господарського процесуального кодексу України наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, встановлюється господарським судом на підставі доказів - фактичних даних, що встановлюються певними засобами доказування.

При цьому, відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, докази повинні відповідати вимогам щодо їх допустимості та належності. Зокрема, згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Факт споживання відповідачем електричної енергії встановлений судом на підставі звітів про використану електричну енергію, а отже у відповідності до ст. 1212 Цивільного кодексу  України відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу вартість поставленої йому електричної енергії.

При цьому обсяг та вартість електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, повинна визначатись у відповідності до Методики, затвердженою постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 4 травня 2006 року N 562 (надалі - Методика). Зокрема, пункт 2.6 вказаної Методики встановлює, що у разі виявлення у споживача порушень, зазначених у підпункті 7 пункту 2.1 цієї Методики, та за умови відсутності договору, величина розрахункового добового обсягу споживання електричної енергії через проводи (кабелі), якими здійснене самовільне підключення, розраховується за відповідною формулою. Для розрахунку загального обсягу електричної енергії, спожитої самовільно, береться сумарна кількість днів у періоді від дня набуття споживачем права власності на електроустановку (але не більше сумарної кількості днів у дванадцяти календарних місяцях, що передували дню виявлення порушення) до дня усунення порушення.

Відповідно до п. 6.42 Правил користування електричною енергією повноваження щодо визначення обсягу недорахованої електричної енергії та суми завданих збитків покладено законом на постачальника електричної енергії. При цьому для стягнення відповідних збитків є акт, складений у відповідності до п. 6.41 Правил користування електричною енергією.

Позивачем суду не надано жодних актів порушень.

В свою чергу, суд відзначає, що позивач безпідставно посилається на договір, як на підставу виникнення обов’язку у відповідача сплатити вартість спожитої електричної енергії, а також як на підставу визначення вартості та обсягів спожитої відповідачем електричної енергії, оскільки як було встановлено судом, обсяг та вартість електричної енергії, спожитої за умови відсутності договору визначається  у відповідності до Правил користування електричною енергією та Методики.

Відповідно до частини першої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів.

З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу і, зокрема, визначати відповідача за своїми вимогами, підстави позову тощо.

Позивач скористався своїм правом і звернувся з позовом до Комунального підприємства «ЖЕО-109»Голосіївської районної у місті  Києві ради про стягнення суми заборгованості в розмірі 757698,16 грн. за спожиту електричну енергію згідно договору № 40345 від 07.12.2005 року та договору № 320209 від 20.05.2001 року за період 01.12.2005 року 01.01.2008 року у відповідності до статті 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної (в тому числі судової) влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України зміна підстави або предмету позову, збільшення або зменшення позовних вимог, відмова від позову є виключним правом позивача.

Пунктом 2 статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено право господарського суду щодо виходу за межі позовних вимог (за наявності передбачених цією нормою умов, і про це є клопотання заінтересованої сторони), але не зміни таких вимог на власний розсуд чи спонукання до їх уточнення. (Лист Вищого господарського суду від 11.04.2005, № 01-8/344 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році»). Позивачем відповідне клопотання не заявлялось, а отже суд не може виходити за межі позовних вимог та змінювати підстави позову на власний розсуд.

Таким чином, враховуючи те, що позивачем невірно визначений спосіб захисту встановлений законодавством України, невірно визначені підстави позову, не доведено споживання відповідачем електричної енергії  у відповідності договору, при цьому, враховуючи те, що суд самостійно не може виходити за межі позовних вимог та змінювати підстави позову на власний розсуд, вимоги позивача щодо стягнення суми основного боргу в розмірі 757698,16 грн. за договорами про постачання електричної енергії № 320209 від 20.05.2001 року та 40345 від 07.12.2007 року визнаються судом необґрунтованими, а отже такими, що задоволенню не підлягають.

В зв’язку з відсутністю у відповідача сплати суму основного боргу в розмірі 757698,16 грн. за договорами про постачання електричної енергії № 320209 від 20.05.2001 року та 40345 від 07.12.2007 року, позовні вимоги щодо стягнення пені, інфляційних витрат та 3 % річних також визнаються судом такими, що не підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України,  покладаються на позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись  ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

                                                В И Р І Ш И В:

1.          В позові відмовити повністю.

2.          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя

І.Д. Кондратова

Дата підписання

рішення 29.12.2008 року