ВІЙСЬКОВИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІЙСЬКОВО-МОРСЬКИХ СИЛ
УХВАЛА
іменем України
12 червня 2008 року м. Севастополь
Колегія судців військового апеляційного суду Військово-Морських Сил у складі:
головуючого Леся В.І.,
суддів Купельського А.В., Нікітіна Г.В.,
за участю прокурора відділу військової прокуратури Південного регіону України підполковника юстиції Вороніна Є.К., засудженого ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією захисника - адвоката ОСОБА_2, яка підтримана засудженим ОСОБА_1 , на вирок військового місцевого суду Миколаївського гарнізону від 25 березня 2008 року, яким колишнього прапорщика військової частини А2183
ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт. Олександрівка Вознесенського району Миколаївської області, раніше не судимого,
засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України, із застосуванням ст. 69 того ж Кодексу, до п'яти років позбавлення волі, із позбавленням, відповідно до ст. 54 того ж Кодексу, військового звання «прапорщик».
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_3 моральної шкоди 20 000 грн., матеріальної шкоди 7 129 грн. 93 коп., на користь потерпілої ОСОБА_4 моральної шкоди 20 000 грн., матеріальної шкоди 10 146 грн. 16 коп.
ОСОБА_1 визнано винним у заподіянні умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого.
справа № 11-30/2008
головуючий у суді 1-ї інстанції Рудяк А.В.
2
Як зазначено у вирокові, злочин скоєно за наступних обставин.
26 травня 2006 року прапорщик ОСОБА_1 разом з іншими військовослужбовцями за наказом командира військової частини А2183 на території 9-го кварталу 3-го обходу урочища «Катеринка» Первомайського лісництва ДП «Врадіївський лісгосп» близько села Катеринка Первомайського району Миколаївської області встановлювали намет і облаштовували місця проведення заходів, присвячених річниці організації «Партизанська іскра». По закінченню робіт ОСОБА_1 , солдат контрактної служби ОСОБА_5 і робітник вказаного лісництва ОСОБА_6 організували вживання алкогольних напоїв.
Близько 23 години між ними виникла суперечка, внаслідок якої ОСОБА_1 , бажаючи припинити образи з боку ОСОБА_6, навмисно вдарив останнього лобом у нижню частину обличчя. Через декілька хвилин ОСОБА_1 , незадоволений тим, що ОСОБА_6 продовжує його ображати, став наносити потерпілому навмисно численні удари рукою в голову. Від одного з ударів ОСОБА_6 впав і втратив свідомість. Внаслідок таких дій ОСОБА_6 були спричинені закрита черепно-мозкова травма, від якої біля 22 години наступного дня він помер у районній лікарні.
В апеляції захисник - адвокат ОСОБА_2, вказуючи на відсутність в діях ОСОБА_1 складу злочину, просить вирок скасувати, а провадження по справі закрити.
В обґрунтування своїх доводів захисник зазначає, що засуджений не тільки не мав умислу спричинити тяжкі тілесні ушкодження ОСОБА_6, а й не усвідомлював можливість настання смерті потерпілого від падіння на землю. Не зважаючи на те, що органи досудового слідства обвинувачували ОСОБА_1 у нанесенні потерпілому лише двох ударів, суд визнав його винним у нанесення численних ударів рукою в голову ОСОБА_6, доки останній не втратив свідомість. Необгрунтованим, на думку захисту, є рішення суду про стягнення на користь ОСОБА_3 - матері ОСОБА_6, витрат на поховання в розмірі 5 793 грн., оскільки вона меіпкає в іншій області і всі витрати на поховання понесла дружина загиблого. Без врахування обставин справи і матеріального стану засудженого з нього на користь потерпілих - ОСОБА_3 і ОСОБА_4, стягнуто по 20 000 грн. відшкодування моральної шкоди.
Заслухавши доповідь судді Нікітіна Г.В., пояснення засудженого ОСОБА_1 на підтримання апеляції, думку прокурора, який просив залишити вирок суду без зміни, а також: перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів військового апеляційного суду вважає, що апеляція підлягає частковому задоволенню.
Органами досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачувався в тому, що 26 травня 2006 року біля 23 години на ділянці території 9 кварталу 3 обходу Катеринівського урочища Первомайського лісництва Врадіївського лісового господарства Миколаївської області, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, на ґрунті неприязних стосунків до ОСОБА_6, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого
3
діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки у вигляді спричинення шкоди здоров'ю і тілесних ушкоджень потерпілому та свідомо припускаючи їх настання, діючи таким чином з непрямим умислом, застосував стосовно потерпілого насильство у вигляді нанесення декількох ударів в область голови. При цьому наніс потерпілому лобною частиною голови сильний удар в область верхньої губи, від якого ОСОБА_6 впав на землю. Далі ОСОБА_1 кулаком правої руки наніс ОСОБА_6 сильний удар в область верхньої щелепи, від якого тіло потерпілого відкинуло назад та розвернуло вправо при падінні, внаслідок чого стався удар правою скроневою ділянкою голови потерпілого об коріння дерева, що спричинило закриту черепно-мозкову травму голови у формі забою головного мозку в правій та лівій скроневих долях, крововилив під тверду та м'які оболонки головного мозку в правій та лівій скроневих долях, тобто тяжке тілесне ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння, внаслідок якого сталася смерть потерпілого.
При постановленні вироку суд першої інстанції, в порушення вимог ст. 275 КПК України про розгляд справи тільки в межах пред'явленого обвинувачення, вийшов за межі обвинувачення й прийшов до висновку, що тяжке тілесне ушкодження і смерть потерпілого виникли безпосередньо від ударів засудженого, а не від падіння на коріння дерев. Своє рішення суд мотивував відсутністю на лівій та правій скроневих ділянках голови ОСОБА_6 тілесних ушкоджень, а також: висновком повторної комісійної судово-медичної експертизи (т. 2 а. с. 127-140 (п. 5(5, 4)) про неможливість висловитися про виникнення ушкоджень у потерпілого від дії конкретних предметів, зокрема внаслідок ударів об «землю, коріння або стовбур дерева, пень, ... кермо велосипеда».
Крім того, не зважаючи на обвинувачення органами досудового слідства ОСОБА_1 у нанесенні лише двох ударів в обличчя потерпілому, суд першої інстанції визнав засудженого винним у нанесенні ОСОБА_6 численних ударів у голову, від одного з яких він впав, втратив свідомість, а у подальшому помер у лікарні.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів військового апеляційного суду не може погодитися, оскільки вони виходять за межі пред'явленого обвинувачення, а також не відповідають фактичним обставинам справи.
Під час неодноразових допитів в ході досудового та судового слідства засуджений та свідок ОСОБА_5 пояснювали, що 26 травня 2006 року біля 23 години ОСОБА_1 лише двічі вдарив потерпілого в обличчя. Від останнього удару ОСОБА_6 впав на землю та вдарився правою скроневою ділянкою голови об корінь дерева й втратив свідомість.
Згідно висновку повторної комісійної судово-медичної експертизи від 12 січня 2007 року ОСОБА_6 заподіяно, крім іншого, закриту черепно-мозкову травму у формі забою головного мозку в правій та лівій скроневих долях, крововиливів під тверду та м'які оболонки головного мозку в правій та лівій скроневих долях, що стало причиною смерті
4
потерпілого. Травмуючим механізмом виникнення закритої черепно-мозкової травми у ОСОБА_6 явилась ударна дія тупого предмету (предметів), на що вказують характер та локалізація ушкоджень головного мозку. Місцями прикладення травмуючої сили до голови ОСОБА_6, від якої виникла закрита черепно-мозкова травма, могли бути ліва або права скроневі ділянки голови, а також обидві ці ділянки. Всі заподіяні ОСОБА_6 тілесні ушкодження могли утворитися в результаті його падіння з висоти власного зросту на тупі предмети з обмеженими травмуючими поверхнями.
З пояснень судово-медичного експерта ОСОБА_7, даних ним на досудовому слідстві і в суді видно, що механізм утворення черепно-мозкової травми у ОСОБА_6 співпадає з поясненнями засудженого та свідка ОСОБА_8 про падіння потерпілого правою скроневою ділянкою голови на корінь дерева. Водночас експерт виключив можливість заподіяння вказаної травми внаслідок ударів ОСОБА_1 в обличчя потерпілого лобом і кулаком.
Оцінивши зібрані по справі докази, колегія суддів військового апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції приділив достатньо уваги з'ясуванню способу вчинення злочину, кількості, характеру і локалізації тілесних ушкоджень, причин злочинних дій, поведінки винного і потерпілого, між: тим, суб'єктивній стороні злочину надана неправильна юридична оцінка.
Як встановлено по справі, смерть потерпілого настала не як безпосередній результат удару в обличчя, а внаслідок закритої черепно-мозкової травми, отриманої при падінні ОСОБА_6 і ударі головою об корінь дерева.
Згідно висновків комісійної судово-медичної експертизи № 34 від 12 січня 2007 року, тілесні ушкодження, заподіяні ОСОБА_6 при ударах кулаком і лобам в обличчя, мають ознаки легких тілесних ушкоджень і в причинно-наслідковому зв'язку з настанням смерті не знаходяться.
Отже, місце прикладення удару (в область верхньої щелепи) і сила удару, нанесеного ОСОБА_1 потерпілому, не дають підстав для визнання того, що умисел ОСОБА_1 був направлений на заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоджень і це виключає кваліфікацію його дій за ч. 2 ст. 121 КК України.
Оскільки встановлено, що ОСОБА_6 був у стані алкогольного сп'яніння і слабо тримався на ногах, ОСОБА_1 , наносячи йому удар, в тому числі незначної сили, повинен був і міг передбачити можливість падіння його на стовбури або коріння дерев й настання у зв'язку з цим шкідливих для життя і здоров'я наслідків.
Все це свідчить не про навмисну, а необережну вину, у зв'язку з чим скоєний ОСОБА_1 злочин слід кваліфікувати лише за ч. 1 ст. 119 того ж Кодексу, як вбивство, вчинене через необережність.
5
Що стосується прохання захисника - адвоката про зменшення сум відшкодування матеріальної шкоди на користь ОСОБА_3 та моральної шкоди на користь обох потерпілих, то вони задоволенню не підлягають, оскільки ці рішення суду першої інстанції були прийняті із дотриманням вимог ст. ст. 1166-1168 ЦК України та з урахуванням понесених витрат, характеру і тривалості страждань потерпілих, зміни в їх життєвих зв'язках, погіршенням стану здоров'я та не відновлюваності втрати. Відшкодування потерпілим ОСОБА_3 і ОСОБА_4 по 20 000 грн. кожній слід вважати адекватним нанесеній моральній шкоді.
Судом встановлено, що на утриманні ОСОБА_1 знаходиться малолітня дитина віком 4 роки, він вчинив злочин з необережності, за який законом передбачено покарання у виді обмеження або позбавлення волі на строк від трьох до п'яти років і до набрання чинності Законом України «Про амністію» від 19 квітня 2007 року.
Відповідно до ст. ст. 1 і б вказаного Закону, звільненню від кримінальної відповідальності підлягають особи, що скоїли злочин з необережності, за який законом передбачено покарання менш суворе, ніж позбавлення волі на строк не більше десяти років, не позбавлені батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом (9 червня 2007 року) мають дітей, яким не виповнилося 18 років і кримінальні справи стосовно яких перебувають у провадженні суду та вироки по яким не набрали законної сили.
За таких обставин колегія суддів військового апеляційного суду вважає, що засуджений підлягає звільненню від кримінальної відповідальності.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 365, 366, 377 КПК України, колегія суддів військового апеляційного суду
ухвалила:
Вирок військового місцевого суду Миколаївського гарнізону від 25 березня 2008 року відносно ОСОБА_1 змінити.
Перекваліфікувати дії засудженого ОСОБА_1 з ч. 2 ст. 121 КК України на ч. 1 ст. 119 того ж Кодексу. Виключити з вироку вказівку про позбавлення ОСОБА_1 військового звання «прапорщик».
На підставі ст. ст. 1 і 6 Закону України «Про амністію» від 19 квітня 2007 року звільнити ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності.
Запобіжний захід стосовно ОСОБА_1 - взяття під варту, скасувати. Негайно звільнити його з-під варти в залі судового засідання.