Судове рішення #4438919
7/60-08

          

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_________________________________________________

__________________________________________________________________________________

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65  тел.(8-0412) 48-16-02


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

 "03" березня 2009 р.                                                           Справа № 7/60-08

Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого   судді                                                  Гулової А.Г.

суддів:                                                                        Пасічник С.С.

                                                                                   Щепанської Г.А.


при секретарі                                                            Жарській І.В. ,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: не з'явився,

  

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кристал",

смт. Браїлів Жмеринського району Вінницької області

на рішення господарського суду Вінницької області

від "17" грудня 2008 р. у справі № 7/60-08 (суддя Банасько О.О.)

за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Поділля-Агро", смт. Літин

Літинського Вінницької області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кристал", смт. Браїлів      

Жмеринського району Вінницької області

про стягнення 330 534,00 грн.,  

ВСТАНОВИВ:

  

Рішенням господарського суду Вінницької області від 17.12.2008р. у справі        № 7/60-08 позов Приватного сільськогосподарського підприємства "Поділля-Агро" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кристал" про стягнення 330 534,00 грн., серед яких 247 860,00 грн. боргу, 20 372,00 грн. пені, 49 572,00 грн. відсотків за користування товарним кредитом, 12 730,00 грн. інфляційних втрат задоволено частково.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 256 500,00 грн. боргу, 16 830,90 грн. інфляційних втрат, а також  2 733,31 грн. витрат з оплати державного мита та  97,58 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В частині стягнення 20 372,00 грн. пені, 49 572,00 грн. 20% річних за товарний кредит провадження у справі припинено на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

В частині стягнення 500,00 грн. витрат за юридичну допомогу відмовлено.

Вважаючи, що місцевим господарським судом рішення прийняте з неповним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а висновки суду, викладені у рішенні, не відповідають дійсності, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить дане рішення скасувати та прийняти нове рішення (а.с. 52-53).

Мотивуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає, зокрема, що місцевий господарський суд всупереч ст. 38 ГПК України не застосував ст. 77 ГПК України, що призвело до позбавлення представника відповідача можливості надати до суду докази, які б підтверджували, що цегла М-100 та М-75 була поставлена позивачу більш ніж на суму 113 160,00 грн., тобто суд зобов'язаний був відкласти розгляд справи та витребувати від сторін докази, що підтверджують належний розмір заборгованості.

Представники сторін в засідання суду не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, позивач передбаченим ст. 96 ГПК України правом надіслання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Враховуючи приписи ст. 101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції та той факт, що свою позицію відповідач виклав в апеляційній скарзі, а також зважаючи на те, що неявка в засідання суду представників сторін, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, про що свідчить реєстр відправки рекомендованої кореспонденції Житомирського апеляційного господарського суду від 22.01.2009р. (а. с. 58-59), не перешкоджає перегляду оскарженого судового акту, судова колегія вважає за можливе розглядати апеляційну скаргу в судовому засіданні за відсутності представників сторін.

Розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

04.05.2007р. між ПСП "Поділля-Агро" (продавець) та ТОВ "Кристал" (покупець) укладено договір купівлі-продажу на умовах товарного кредиту, відповідно до якого продавець (позивач) реалізує відповідачу товар (цукор-пісок) в кількості 129 700 кг за ціною 2 850,00 грн. за одну тонну на загальну суму 369 660,00 грн. (а.с. 7) (далі-договір).

Договором сторони обумовили, що розрахунки здійснюються коштами на умовах товарного кредиту через 10 місяців після підписання договору. За користування товарним кредитом покупець сплачує продавцю 20% річних. Сторони під поняттям товарний кредит розуміють товари, які передаються продавцем у власність покупця на умовах угоди, що передбачає відстрочення кінцевого розрахунку на визначений строк та під процент. Остаточний термін оплати встановлено до 04.05.2008р.

На виконання умов договору, ПСП "Поділля-Агро" поставило ТОВ "Кристал" товар на суму 369 660,00 грн., про що свідчить видаткова накладна № 24                          від 04.05.2007р. (а.с. 20).

25.08.2008р. ТОВ "Кристал" передало ПСП "Поділля-Агро" за накладною № 92 цеглу М-100 та М-75 на загальну суму 113 160,00 грн. (а.с. 34), яка зарахована в рахунок погашення заборгованості, що підтверджується наявними в матеріалах справи актом звірки взаємних розрахунків від 15.12.2008р. (а.с. 28).

Отже, борг відповідача перед позивачем складає в сумі 256 500,00 грн. та підтверджується підписаними сторонами актами звіряння розрахунків від 01.10.2008р., 15.12.2008р. (а.с. 19,28).

У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати вартості отриманого товару в строки, передбачені договором від 04.05.2007р. (кінцевий термін - до 04.05.2008р.), позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача       330 534,00 грн., серед яких: 247 860,00 грн. - борг, 20 372,00 грн. - пеня, 49 572,00 грн. - відсотки за користування товарним кредитом, 12 730,00 грн. - інфляційних втрат.

Заявою від 17.12.2008р., яка узгоджується зі ст. 22 ГПК України, позивач зменшив позовні вимоги й просив стягнути з відповідача на його користь лише борг з врахуванням індексу інфляції загальною сумою 273 330,90 грн. (256 500,00 грн. +         16 830,90 грн.) за періоди з 26.08.2008р. по 30.11.2008р., з 05.05.2008р. по 25.08.2008р. й фактично відмовився від стягнення пені та відсотків за користування товарним кредитом (а.с. 39).

Як вже зазначалось в цій постанові, рішенням господарського суду Вінницької області від 17.12.2008р. у справі 7/60-08 позов ПСП "Поділля-Агро" до ТОВ "Кристал" про стягнення 330 534,00 грн. задоволено частково й стягнуто з відповідача на користь позивача 273 330,90 грн., серед яких: 256 500,00 грн. - сума боргу, 16 830,90 грн. -інфляційні втрати, а в решті позову в сумі 69 944,00 грн. (пеня, відсотки за товарний кредит) провадження у справі припинено у зв'язку з відмовою позивача від цих вимог.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду             на таке.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Як передбачено ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі  ст.  4-3 ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі,  обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Всупереч ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, яка покладає на сторони обов'язок доказування і подання доказів в обґрунтування своїх вимог і заперечень, відповідач як до суду першої інстанції, так і до суду апеляційної інстанції доказів про сплату боргу в сумі 256 500,00 грн. не надав.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищенаведену норму, а також заяву позивача про зміну та уточнення позовних вимог від 17.12.2008р., місцевий господарський суд правомірно стягнув з відповідача 16 830,90 грн. інфляційних втрат, за періоди з 26.08.2008р. по 30.11.2008р. та з 05.05.2008р. по 25.08.2008р.

Окрім того, присутня в судовому засіданні 17.12.2008р. (дата прийняття рішення) представник відповідача Закревська Л.В., діюча за дорученням від 23.10.2008р. № 482, визнала позов в частині боргу в розмірі  256 500,00 грн. та 16 830,90 грн. інфляційних втрат (заява від 17.12.2008р., а.с. 40).

Отже, наведене спростовує доводи відповідача в апеляційній скарзі про порушення судом першої інстанції ст. ст. 38, 77 Господарського процесуального кодексу України, й підтверджує, що відповідач, керуючись ст. 22 ГПК України, мав можливість подати до суду всі наявні у нього докази, які стосуються предмету спору.

Слід зазначити, що судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в стягненні на користь позивача 500,00 грн. витрат на юридичну допомогу у зв’язку з відсутністю належних доказів на їх підтвердження.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що рішення господарського суду Вінницької області від 17.12.2008р. у даній справі є обґрунтованим та законним, передбачені законодавством підстави для його скасування відсутні, а тому його слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст.  101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд                                               

                                        

                                      ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Вінницької області від 17.12.2008 рокуу справі № 7/60-08 залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Кристал", смт. Браїлів Жмеринського району Вінницької області - без задоволення.

2. Справу № 7/60-08 повернути до господарського суду Вінницької області.

Головуючий суддя                                                                 Гулова А.Г.

судді:

                                                                                           Пасічник С.С.  

                                                                                           Щепанська Г.А.  

Віддрук. 4 прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу;

3 - відповідачу;

4 - в наряд.

    

 

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація