П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 12.03.2009 р.                                                                                 № 10/27

ВСТАНОВИВ:

Прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті із позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідача до Державного бюджету України штраф в сумі 1700,00 грн.

В судовому засіданні прокурор та представник позивача позовні вимоги підтримали.

Відповідач заперечення на позов не надав, в судове засідання не з'явився, явку своїх представників в судове засідання не забезпечив, хоча  про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до ст. 128 КАС України справа вирішується на підставі наявних в ній доказів.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 12.03.2009 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 17.03.2009, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

Розглянувши подані прокурором та позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення прокурора, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

31.01.2007 співробітниками територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті було проведено перевірку щодо додержання відповідачем законодавства про автомобільний транспорт, за результатами якої складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом НОМЕР_1

Відповідно до акту НОМЕР_2 від 31.01.2007 під час перевірки виявлено порушення: у водія, який здійснює регулярні пасажирські перевезення, відсутні квитково-касовий лист, договір страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушено вимоги ст. 39 Закону України „Про автомобільний транспорт”.

На підставі зазначеного акту, за наслідками розгляду справи про порушення відповідачем законодавства про автомобільний транспорт, позивачем прийнято постанову від 30.03.2007 №033439 про застосування фінансових санкцій до відповідача в сумі 1700,00 грн.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 6 Закону України  „Про автомобільний транспорт” центральний орган виконавчої влади з питань автомобільного транспорту забезпечує проведення державної політики на автомобільному транспорті через урядові органи державного управління на автомобільному транспорті, службу міжнародних автомобільних перевезень та місцеві органи виконавчої влади і органи місцевого самоврядування. У складі центрального органу виконавчої влади з питань автомобільного транспорту функціонують: урядовий орган державного управління з питань регулювання діяльності автомобільного транспорту; урядовий орган державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті. Урядовий орган державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті здійснює: державний контроль за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів законодавчо регульованої сфери, що визначають організацію перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Відповідно до п.12  Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті  затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 рейдова перевірка додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства та інших нормативно-правових актів щодо забезпечення безпеки перевезень автомобільним транспортом здійснюється на підставі щотижневого графіка.

Згідно пункту 15 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті,  під час проведення рейдової перевірки перевіряється:  наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом;  наявність у документах водія відмітки про проходження ним медичного огляду та проведення перевірки технічного стану транспортного засобу перед виїздом на маршрут;  відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром;  відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу;  додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху;  наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення;  додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів;  виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні.

Відповідно до ст. 18 Закону України „Про автомобільний транспорт” з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов'язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; забезпечувати водіїв транспортних засобів санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням. Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов'язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю. Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.

Статтею 39 Закону України „Про автомобільний транспорт” визначено, що автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.  Документи для регулярних пасажирських перевезень:  для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;  для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України.

Пунктами 26, 27 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті встановлено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням. У разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування фінансових санкцій

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст.60 Закону України „Про автомобільний транспорт” за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що визначення відповідачеві фінансових санкцій здійснено  правомірно, а тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача  штрафних санкцій у розмірі 1700,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) згідно ч. 4 ст. 94 КАС України стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов Заступника прокурора Дніпровського району м. Києва в інтересах держави в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті задовольнити повністю.

2.          Стягнути з ОСОБА_1 (м. АДРЕСА_1) до Державного бюджету України (отримувач УДК у Шевченківському районі м. Києва, код НОМЕР_3, р/р НОМЕР_3 в банку УДК в м. Києві, МФО НОМЕР_4, код платежу НОМЕР_5) суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1700,00 грн. (тисяча сімсот грн.).

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.