ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
04.12.07р. | Справа № 39/464-07 |
За позовом Міністерства оборони України, м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайн - М", м. Дніпропетровськ
про визнання недійсним договору про спільне будівництво
Головуючий колегії Ліпинський О.В
Судді Дубінін І.Ю.
Чередко А.Є.
Представники:
від позивача: не з’явився
від відповідача: Вдовіна Л.М., дов.від 11.05.07р.
СУТЬ СПОРУ:
Міністерство оборони України (надалі Позивач) звернулося з позовною заявою про визнання недійсним договору від 26.05.2006 року № 26/05-06 про спільне будівництво (реконструкцію) об’єктів житлово-цивільного призначення, створення інженерної інфраструктури для їх будівництва (реконструкції) відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін, укладеного між Позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю „Лайн-М” (надалі Відповідач). Позовні вимоги, обґрунтовані укладенням спірного договору з порушенням вимог чинного законодавства, а саме Позивач зазначає, що спірний договір із боку Міністерства оборони України укладено представником із перевищенням наданих йому повноважень. Окрім того, позовні вимоги обґрунтовані, невідповідність змісту спірного договору вимогам чинного законодавства, зокрема, щодо визначення права Відповідача здійснити викуп пайової участі Міністерства оборони України, що полягає в укладенні цивільно-правових угод, за якими буде здійснено перехід права власності на нематеріальні активи та майно, яке складає розміру пайової участі Міністерства, що на думку Позивача суперечить вимогам Закону України „Про правовий режим майна у Збройних Силах України”, який визначає особливий статус військового майна та порядок його відчуження.
Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на безпідставність доводів Позивача щодо укладення спірного договору з боку Міністерства оборони України представником із перевищення повноважень, наданих йому довіреністю від 09.03.2006, зокрема, щодо укладення цього договору без відповідного рішення Міністра оборони України, оскільки на його думку частина довіреності, яка передбачала необхідність наявності рішення Міністра оборони України щодо укладення договору, стосується лише укладення правочинів спільної діяльності за кошти суб’єктів господарювання, в той час як спірний договір передбачає здійснення Міністерством забудови в розмірі 20% об’єкту, без залучення третіх осіб, тобто за бюджетні кошти. Таким чином Відповідач вважає, що до правовідносин сторін за спірним договором має застосовуватися та частина довіреності від 09.03.2006, яка передбачає укладення від імені Міністерства оборони України правочинів за бюджетні кошти і якою не передбачено ні необхідність отримання рішення Міністра оборони України, ні погодження директора Департаменту будівництва Міністерства оборони України.
Ухвалою голови суду від 17.10.2007 року, в зв’язку з певною складністю даної справи, для її розгляду призначено колегію у складі трьох суддів: головуючий суддя Ліпинський О.В, судді Дубінін І.Ю., Чередко А,Є.
Ухвалою від 17.10.2007 справу прийнято до провадження в колегіальному складі, та призначено в судове засідання на 21.11.2007 року о 14:15 год.
В зв’язку з неявкою представника Позивача в судове засідання призначене на 21.11.2007 року, розгляд справи було відкладено на 04.12.2007 року о 16:45 год.
В судове засідання 04.12.2007 року Позивач в друге не забезпечив явку повноваженого представника, колегія суддів дійшла висновку щодо можливості вирішення справи по суті без його участі.
За згодою представника Відповідача, в судовому засіданні 04.12.2007 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника Відповідача, та представника Позивача, який був присутній у попередніх судових засіданнях, дослідивши подані докази, господарський суд, -
в с т а н о в и в:
26.05.2006 року між Міністерством оборони України та ТОВ „Лайн-М” було укладено договір № 26/05-06 на спільне будівництво (реконструкцію) об’єктів житлово-цивільного призначення, створення інженерної інфраструктури для їх будівництва (реконструкції) відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін.
Згідно п. 2.1. Договору, його предметом є проектування та будівництва (реконструкція) об’єктів житлово-цивільного призначення з вбудовано-прибудованими приміщеннями соціально-побутового, торгівельного та адміністративного призначення, підземним паркінгом та інженерними мережами на будівельному майданчику, що знаходиться на території Жовтневого районного військового комісаріату м. Дніпропетровська Міністерства оборони України за адресою: м. Дніпропетровськ, площа Жовтнева, буд. 11.
Як убачається зі змісту спірного договору, із боку Міністерства оборони України його підписано директором філії Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) Міністерства оборони „Укроборонбуд” Мельником В’ячеславом Леонідовичем на підставі довіреності Міністерства оборони України в особі Міністра оборони України Грищенка А.С. від 09.03.2006 року, зареєстрованої у реєстрі за номером 610 посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевчук З.М.
За змістом зазначеної довіреності, директора філії Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) Міністерства оборони „Укроборонбуд” Мельника В.Л., уповноважено укладати від імені Міністерства оборони України, на підставі рішення тендерного комітету Міністерства оборони України за бюджетні кошти правочини (договору, контракти) про пайову участь у будівництві житла, на виготовлення проектно-кошторисної документації. Підряду на капітальне будівництва купівлю-продаж житла (квартир), укладати від імені Міністерства оборони України, на підставі рішення Міністра оборони України та за погодженням директора Департаменту будівництва Міністерства оборони України за кошти суб’єктів господарювання правочини (договору контракти) спільної діяльності, про пайову участь у будівництві житла, на виготовлення проектно-кошторисної документації, підряду на капітальне будівництво, врегулювання відносин, заміни сторін, купівлі-продажу житла (квартир).
За спірним договором, діяльність сторін щодо досягнення мети договору поділена на два етапи.
Так на першому етапі передбачено отримання у встановленому порядку документів (у т.ч. землевпорядних), необхідних для проектування та проведення робіт з будівництва та реконструкції і замовлення необхідних даних для здійснення проектів будівництва об’єктів житлово-цивільного призначення і створення інженерної інфраструктури для їх будівництва.
На другому етапі, здійснення функції з будівництва об’єктів, відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту, здійснення (забезпечення здійснення) забудови (реконструкції), Міністерство оборони України 20% площі об’єкту, ТОВ „Лайн-М” 80% площі об’єкту.
Таким чином, умови спірного договору, для досягнення його мети, передбачають здійснення фінансування як із боку Міністерства оборони України, тобто за рахунок бюджетних коштів, так і з боку ТОВ „Лайн-М”, тобто за рахунок коштів суб’єктів господарювання.
Отже з урахуванням наведеного не можна дійти безперечного висновку стосовного того якими саме положеннями довіреності від 09.03.2006 року мав керуватися представник Міністерства оборони України під час укладення спірного договору, зокрема, тими, що передбачають повноваження щодо укладання правочинів, за якими фінансування буде відбуватися за бюджетні кошти, чи тими, що визначають повноважень на укладення договорів, фінансування яких буде здійснюватися за кошти суб’єктів господарювання.
Якщо припустити, що представник Міністерства оборони України під час укладання спірного договору все ж таки перевищив свої повноваження, а саме уклав угоду без отримання рішення Міністра оборони України та погодження директора Департаменту будівництва Міністерства оборони України з цього приводу, слід зауважити, що відповідно до вимог ст. 241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
В матеріалах справи наявні докази, які свідчать про прийняття спірного договору до виконання, зокрема, до справи додано довіреність філії Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) Міністерства оборони „Укроборонбуд” від 22.05.2006 року, та довіреність Центрального спеціалізованого будівельного управління Міністерства оборони України від 29.05.2006 року на право подачі документів, запитів, підписання одержання документів, відомостей, довідок у відповідних уповноважених органах і організаціях, у тому числі МБТІ м. Дніпропетровська, Дніпропетровській міській раді, її Виконавчому комітету з усіх питань оформлення та отримання правоустановчих документів на об’єкти нерухомого майна, в тому числі розташованого на території Жовтневого районного військового комісаріату м. Дніпропетровська Міністерства оборони України за адресою: м. Дніпропетровськ, площа Жовтнева, буд. 11, яке є об’єктом спірного договору.
Надання відповідної довіреності передбачено п. 3.5. спірного договору, який визначає, що на першому етапі для досягнення мети договору і розмежування повноважень між сторонами Міністерство оборони України (Сторона-1) передає, а ТОВ „Лайн-М” (Сторона-2) приймає виконання функції Сторони-1 (отримання у встановленому порядку документів (у т.ч. землевпорядних), необхідних для проектування та проведення робіт з будівництва та реконструкції і замовлення необхідних даних для здійснення проектів будівництва об’єктів житлово-цивільного призначення і створення інженерної інфраструктури для їх будівництва, забезпечення оформлення землевпорядної документації, оформлення користування земельною ділянкою, цільовим призначенням якої є будівництво Об’єкту, а також отримання необхідних дозволів, технічних умов та іншої необхідної документації для знесення існуючих будівель, споруд зелених насаджень, а також у зв’язку з винесенням інженерних мереж з території забудови, приведенням земельної ділянки у стан, придатний до початку будівництва), для чого Стороною-1 видається окрема письмова довіреність на представника, визначеного Стороною-2.
Вищенаведені обставини дають підстави вважати, що навіть у разі укладення спірного правочину представником Позивача з перевищенням повноважень, фактичним прийняття договору до виконання, Позивач схвалив цей договір, тому вказаний договір є дійсним й таким, що змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
Доводи Позивача відносно невідповідності умов спірного договору (п. 8.1., 8.2.) вимогам Закону України „Про правовий режим майна у Збройних Силах України” та Постанови Кабінету Міністрів України „Про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил”, зокрема, щодо права Відповідача здійснити викуп пайової участі Міністерства оборони України, що полягає в укладенні цивільно-правових угод, за якими буде здійснено перехід права власності на нематеріальні активи та майно, яке складає розмір пайової участі Міністерства, суд вважає безпідставними, адже визначення права Відповідача на викуп пайової участі Міністерства оборони України в спірному договору не виключає обов’язку сторін щодо здійснення такого викупу, в разі досягнення відповідної згоди сторін, з дотриманням вимог законодавства, яке регулює правовий режим військового майна, особливості його статусу та порядок його відчуження.
На підставі викладеного з урахуванням встановлених обставин колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення позовних вимог Міністерства оборони України щодо визнання недійсним договору від 26.05.2006 року № 26/05-06 про спільне будівництво (реконструкцію) об’єктів житлово-цивільного призначення, створення інженерної інфраструктури для їх будівництва (реконструкції) відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін.
Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, судові витрати у справі покладаються на Позивача.
Керуючись, ст.ст. 4, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -
ВИРІШИВ:
В задоволенні позову відмовити.
Головуючий колегії | О.В. Ліпинський |
Судді Ю.І. Дубінін
А.Є.Чередко
Рішення підписано 10.12.2007
|
|
|