П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 27.01.2009 р.                                                                                                     № 13/468

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого - судді Степанюка А.Г. при секретарі Федоровій О.В., розглянувши справу

за адміністративним позовом ОСОБА_1

до            Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва

про        визнання протиправним дії щодо відмови здійснити перерахунок пенсії; визнання права відповідно до п.1 ст.6 Закону України «Про соціальний захист інвалідів війни»на перерахунок пенсії з урахуванням підвищення її на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з 01.01.2006 р.; зобов'язання здійснити перерахунок пенсії з урахуванням підвищення її з 01.01.2006 і виплатити донараховану суму.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог частини 4  статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

В обґрунтування своїх вимог Позивач зазначає, що є «дитиною війни»в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни»(надалі - Закон) і має право на пільги, передбачені цим Законом. Зокрема, посилаючись на статтю 6 Закону, Позивач зазначив, що він має право на отримання щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Позивач також вказав, що бездіяльність Відповідача грубо порушила його законні права, позбавила права отримувати щомісячну доплату до пенсії в належному розмірі, що свідчить про нехтування правами громадян з боку Відповідача.

Відповідач проти позову заперечив. При цьому посилається, зокрема, на положення п.17 ст. 77 Закону України „Про державний бюджет на 2006 рік”, ст. 111 Закону України „Про Державний бюджет України на 2997 рік”, п.20 ст. 14 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” та звертає увагу суду на ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення Позивача та представника Відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Позивач,ОСОБА_1, народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Згідно із статтею 1 Закону дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років. Відповідно, Позивач є дитиною війни в розумінні Закону. Відповідач не заперечує того факту, що Позивач є дитиною війни в розумінні Закону.

Відповідно до ст. 6 Закону до пенсії або щорічної або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення на 30% мінімальної пенсії за віком.

Але дію ст. 6 Закону було призупинено на 2006 р згідно із п.17 ст. 77 Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік”.

Згідно ст. 111 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 р.” у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону), у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Згідно п. 20 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»учасникам війни, нагородженими орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, пенсії або щомісячне довічне утримання, що виплачується замість пенсії, підвищується на 15% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, іншим учасникам війни 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (38,00 грн. -це надбавка учасникам війни х 50% = 19,00 грн.).

Як зазначає Відповідач, починаючи з 01.01.07 р. громадянам, які мають статус „діти війни” та мають інвалідність призначено та виплачувалась надбавка до пенсії в розмірі з 01.01.07 р. -19,00 грн., з 01.04.07 р. ця надбавка становила -20,30 грн., з 01.10.07 р. -20,55 грн.

Разом з цим, рішенням Конституційного Суду  України від 09.07.07 р. №6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним) положення п.12 ст. 71 Закону України „Про Державний бюджет на 2007 рік”, яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону.

Судом враховується, що 28.12.2007 року законодавцем внесено зміни до ст. 6 Закону та викладено її в такій редакції: Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.

Згідно норм Закону України „Про державний бюджет України на 2008 рік” органами Пенсійного фонду України проведено перерахунок пенсії особам, які мають статус „діти війни” (крім тих, на яких поширюється дія Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”). Дане підвищення виплачується незалежно від встановлення інвалідності та у розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, тобто з 01.01.08 р. -47 грн., з 01.04.08 р. -48,10 грн., з 01.07.08 р. -48,20 грн., з 01.10.08 р. -49,80 грн.

Відповідач зазначає, що оскількиОСОБА_1 має статус „діти війни” та не має інвалідності, дана надбавка була призначена та виплачується в вищезазначених розмірах з 01.01.2008 року.

Вимоги Позивача щодо перерахунок пенсії з урахуванням підвищення її на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з 01.01.2006 р.; зобов'язання здійснити перерахунок пенсії з урахуванням підвищення її з 01.01.2006 і виплатити донараховану суму задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідач в запереченнях на позовну заяву посилається на ст. 99 КАС України де передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналась, або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Ч.1 ст. 100 КАС України визначає, що порушення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Судом встановлено, що позивач звернувся до суду у 2008 році, тоді коли право на отримання підвищення на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 6 Закону (до внесення змін до ст. у 28.12.07 року) виникло та діяло у 2006 та 2007 роках.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 99, 100, 158-163 КАС України, адміністративний суд -

                                                      ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

          Згідно ст.ст. 185-186 КАС України сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Дані заяви подаються до апеляційного суду через суд першої інстанції.

Згідно ст. 254 КАС України Постанова, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова  суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя                                                                                       А. Степанюк

Повний текст постанови виготовлено і підписано 05.02.2009 р.