РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

      Суддя Сулім В.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник прокурора м. Києва в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави Міністерства праці та соціальної політики України звернувся до суду з позовною заявою до Державного підприємства «Луганськвугілля»та Міністерства вугільної промисловості України про стягнення солідарно заборгованості по безвідсотковій, цільовій бюджетній позичці на погашення заборгованості із виплати заробітної плати в сумі 286 000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між Міністерством праці та соціальної політики України (далі –Позивач) та Державним відкритим акціонерним товариством «Шахта імені Артема»був укладений Договір № 7 безвідсоткової, цільової бюджетної позики на погашення заборгованості із виплат заробітної плати від 22.10.04 р. на суму 900 000,00 грн. На виконання умов укладеного Договору, Позивачем було перераховано Державному відкритому акціонерному товариству «Шахта імені Артема»безвідсоткову цільову бюджетну позику у розмірі 900 000,00 грн. Відповідно до умов укладеного Договору Державне відкрите акціонерне товариство «Шахта імені Артема»зобов’язалося повернути позику у встановлені Договором строком.

Позивач взяті за Договором зобов’язання виконав у повному обсязі, проте Державне підприємство «Луганськвугілля»грошові кошти повернуло частково. Таким чином, борг Державного підприємства «Луганськвугілля»та Міністерства вугільної промисловості України перед Позивачем становить 286 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 03.12.08 р. порушено провадження у справі № 48/388 та призначено її до розгляду на 20.01.09 р. о 12:10.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін ознайомлено з їхніми правами та обов'язками відповідно до ст. 22 ГПК України.

Крім цього, представникам сторін у судовому засіданні роз'яснено вимоги ст.81-1 ГПК України.

Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

20.01.09 р. Позивач подав до суду письмові пояснення до позову та розрахунку суми боргу. В своїх поясненнях Позивач просить стягнути з Державного підприємства «Луганськвугілля»та Міністерства вугільної промисловості України солідарно заборгованість в розмірі 122 000,00 грн. в зв’язку з частковою сплатою Державним підприємством «Луганськвугілля»суми боргу.

03.02.09 р. Міністерство вугільної промисловості України подало до суду відзив на позов, в якому заперечує проти задоволення заявленого Позивачем позову, мотивуючи тим, що розпорядженням Кабінету Міністрів України “Про передачу цілісних майнових комплексів державних підприємств та повноважень з управління корпоративними правами держави щодо господарських товариств” від 01.10.05 р. № 417-р та Указом Президента України від 25.07.05 р. № 1123 “Про заходи щодо вдосконалення державного управління вугільною промисловістю” Міністерство палива та енергетики України лише передало до сфери управління Міністерства вугільної промисловості України цілісний майновий комплекс Державного підприємства «Луганськвугілля».

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.01.09 р. розгляд справи був відкладений на 03.02.09 р. о 12:10.

18.02.09 р. Державне підприємство «Луганськвугілля»подало до суду відзив на позовну заяву. Державне підприємство «Луганськвугілля»стверджує, що відповідно до платіжних доручень у 2008 році ним було сплачено кошти у сумі 477 000,00 грн. Відтак, станом на 01.01.09 р. заборгованість Державного підприємства «Луганськвугілля»перед Позивачем становить 82 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 03.02.09 р. розгляд справи був відкладений на 19.02.09 р. о 12:40.

В судовому засіданні оголошено перерву відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України до 26.02.2009 р. на 12 год. 40 хв.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 26.02.09 р. було припинено провадження у справі в частині стягнення з Відповідачів солідарно 164 000,00 грн.

26.02.09 р. Позивач надав до суду заперечення на відзиви Відповідачів по справі. Позивач не погоджується з твердженнями, викладеними у відзивах та підтримує позовні вимоги щодо стягнення 122 000,00 грн. у повному обсязі.

В судовому засіданні 26.02.09 р., за згодою присутніх сторін, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши всі наявні у матеріалах справи докази, дослідивши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва –

ВСТАНОВИВ:

20.10.04 р. на засіданні комісії Міністерства праці та соціальної політики України (далі –Позикодавець) з надання бюджетних позик підприємствам державної форми власності, направлених на ліквідацію заборгованості із виплат заробітної плати від 20.10.04 р., було вирішено надати Державному відкритому акціонерному товариству «Шахта імені Артема»(далі –Позичальник) бюджетну позику на погашення заборгованості із виплати заробітної плати під гарантійне зобов’язання Міністерства палива та енергетики України, погоджене з Міністерством фінансів України у сумі 900 000,00 грн.

22.10.04 р. між Міністерством праці та соціальної політики України (далі –Позикодавець) та Державним відкритим акціонерним товариством «Шахта імені Артема»(далі –Позичальник) був укладений Договір № 7 безвідсоткової, цільової бюджетної позики на погашення заборгованості із виплат заробітної плати (далі –Договір), відповідно до якого Позикодавець зобов’язався надати Позичальнику безвідсоткову цільову бюджетну позику, а Позичальник зобов’язався використати її за цільовим призначенням і повернути у визначений даним Договором строк (п 1.1. Договору).

Відповідно до п. 2.1 Договору метою надання позики Позичальнику є виплата заборгованості із заробітної плати, що утворилася станом на 01.01.04 р. та не погашена на момент введення в дію Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про державний бюджет України на 2004 р.” № 1801-ІV від 17.06.04 р. працівникам Позичальника за списком відповідно до Додатку 1, що є невід’ємною частиною до даного Договору.

Згідно з п. 3 Договору розмір позики становить 900 000,00 грн.

Відповідно до п. 5.1 Договору строк надання позики Позикодавцем становить 3 роки з моменту переказу грошей Позикодавцем на рахунок Позичальника, відкритий в органі Державного казначейства за місцем розташування останнього.

Згідно з п. 5.2 Договору строк, вказаний у п. 5.1 Договору, може бути продовжений за згодою сторін, але не більш як до 31.12.07 р.

Відповідно до п. 6.2 Договору, Позичальник зобов’язується здійснювати повернення позички щомісячно, починаючи з 01.01.05 р. рівними частками, відповідно до графіку її повернення, викладеному у Додатку 2, який є невід’ємною частиною даного Договору.

Згідно з п. 6.3 Договору позика повертається у безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом переказу необхідних коштів на рахунок Позикодавця у Державному казначействі України.

Відповідно до п. 8 Договору забезпеченням виконання зобов’язань Позичальником за даним Договором є гарантійне зобов’язання Міністерства палива та енергетики України, що є невід’ємною частиною даного Договору.

22.10.04 р. платіжним дорученням № 10 Позикодавець перерахував Державному відкритому акціонерному товариству «Шахта імені Артема»кошти в сумі 900 000,00 грн.

18.10.04 р. між Міністерством палива та енергетики України та Міністерством праці та соціальної політики України було укладене Гарантійне зобов’язання № 1 (далі –Гарантійне зобов’язання), відповідно до якого Міністерство палива та енергетики України (Гарант) надає гарантію Позикодавцю про виконання Позичальником своїх зобов’язань по поверненню ним безвідсоткових бюджетних позик на погашення заборгованості із заробітної плати відповідно до договорів, укладених між позичальниками та позиакодавцем, на загальну суму 235 051 000,00 грн., в тому числі на 900 000,00 грн. за Договором із Державним відкритим акціонерним товариством «Шахта імені Артема».

Відповідно до Указу Президента України від 25.07.05 р. «Про заходи щодо вдосконалення державного управління вугільною промисловістю»Міністерство палива та енергетики України реорганізовано шляхом виділення із його складу Міністерства вугільної промисловості України (далі –Відповідач 2). Відповідно до Положення про Міністерство вугільної промисловості України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.11.06 р. № 1527, Відповідач 2 є центральним органом виконавчої влади з питань забезпечення реалізації державної політики у вугільній та торфодобувній галузі. Таким чином Позичальник та Відповідач 2, відповідно до положень укладеного Гарантійного зобов’язання та норм чинного законодавства, є солідарними боржниками перед Позикодавцем.

Відповідно до п. 2. Гарантійного зобов’язання гарант несе солідарну відповідальність з Позичальником перед Позикодавцем за виконання зобов’язань за договором про надання безвідсоткової, цільової бюджетної позики на погашення заборгованості із заробітної плати.

Згідно з п. 4 Гарантійного зобов’язання дія цього гарантійного зобов’язання припиняється після виконання всіх зобов’язань за договором із Позичальником, зазначеним в п. 1 цього гарантійного зобов’язання.

Відповідно до п. 8 Гарантійне зобов’язання є невід’ємною частиною за договорами про надання безвідсоткової, цільової бюджетної позики на погашення заборгованості із виплати заробітної плати.

25.09.06 р. між Міністерством праці та соціальної політики України та Державним відкритим акціонерним товариством «Шахта імені Артема»було укладено Додаткову угоду до Договору № 7 від 22.10.04 р., відповідно до якої сторони дійшли згоди на заміну сторони в Договорі позики з Державного відкритого акціонерного товариства «Шахта імені Артема»на Державне підприємство «Луганськвугілля». Також сторони домовилися, що на Державне підприємство «Луганськвугілля»(далі –Відповідач 1) покладається обов’язок повернути кошти за Договором позики № 7 від 22.10.04 р. в розмірі 900 000,00 грн., а отже Позикодавець виконав свої зобов’язання за Договором належним чином.

Відповідно до п. 3.2 Статуту Державного підприємства «Луганськвугілля»підприємство є правонаступником прав та обов’язків реорганізованих шляхом злиття або приєднання до його складу державних акціонерних товариств –дочірніх ДХК «Луганськвугілля»: Державного відкритого акціонерного товариства «Шахта імені Артема».

Спір по справі виник з причини несплати Відповідачем 1 заборгованості перед Позикодавцем за укладеним Договором.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Виходячи з положень п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори (домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків) та правочини (дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків).

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Позовні вимоги щодо стягнення 122 000,00 грн. не можуть бути задоволені судом в повному обсязі, так як посилання Позикодавця щодо відсутності перерахування 20.10.08 р. 40 000,00 грн. Позичальником в рахунок укладеного Договору не відповідають дійсності.

Разом з тим, факт сплати 40000,00 грн. підтверджується наданим Позичальником платіжним дорученням № 101 від 15 жовтня 2008 року (призначення платежу: повернення безвідсоткової бюджетної позики наданої у 2004 році відповідно до ПКМУ від 25.08.04 р. № 1111, Договір № 7 від 22.10.04 р. Додаткова угода б/н від 25.09.06 р. За січень-березень 2007 р. КЕКВ 1310 КПК 1301090), на суму 40 000,00 грн.

Позикодавець надав суду виписку з рахунку: Рахунок № 37115105000023 за 20.10.08 р. (призначення платежу: повернення безвідсоткової бюджетної позики наданої у 2004 році відповідно до ПКМУ від 25.08.04 р. № 1111, Договір № 19 від 22.10.04 р. Додаткова угода б/н від 18.05.07 р. За січень-березень 2007 р. КЕКВ 1310 КПК 1301090.), проте судом встановлено, що зазначені кошти було помилково зараховано органами державного казначейства на інший рахунок, а отже вимоги Позикодавця щодо стягнення заборгованості у розмірі 122 000,00 грн. підлягають частковому задоволенню.

Суд погоджується з доводами Міністерства праці та соціальної політики України щодо відсутності перерахування 20.10.08 р. Державним підприємством “Луганськвугілля” 40 000,00 грн., так як Відрповідач 1 сплатив цю суму 15.10.08 р.

Таким чином, сума заборгованості Позичальника перед Позивачем за Договором зменшилася на 40 000,00 грн. та складає 82 000,00 грн.

За вказаних обставин суд вважає за можливе задовольнити вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 1 основного боргу частково у сумі 82 000,00 грн.

Судом не можуть бути задоволені позовні вимоги Позивача до Відповідача 2 про солідарне стягнення боргу з наступних підстав.

Згідно з ст. 563 Цивільного кодексу України вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред'являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією. Кредитор може пред'явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано.

Відповідно до ст. 564 Цивільного кодексу України після одержання вимоги кредитора гарант повинен негайно повідомити про це боржника і передати йому копії вимоги разом з доданими до неї документами. Гарант повинен розглянути вимогу кредитора разом з доданими до неї документами в установлений у гарантії строк, а у разі його відсутності - в розумний строк і встановити відповідність вимоги та доданих до неї документів умовам гарантії.

З наведених норм вбачається, що підставою для розгляду гарантом питання виконання обов’язку боржника є письмова вимога кредитора з всіма необхідними документами.

На порушення приписів ст. 33 Господарського кодексу України, Позивач не подав до суду жодних доказів направлення Міністерству палива та енергетики України або його правонаступнику будь-яких вимог про сплату останніми коштів за Гарантійним зобов’язанням у зв’язку із невиконанням Відповідачем 1 обов’язку у повному обсязі за Договором.

Отже, Позивачем не доведено суду порушення Відповідачем 2 прав та законних інтересів Позивача, що є підставою для відмови Позивачу у позові до Відповідача 2.

Як встановлено судом, часткове погашення заборгованості за Договором Відповідачем 1 відбувалося в процесі розгляду справи Господарським судом м. Києва після порушення провадження по справі Позивачем, відтак, відповідно до ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України понесені судові витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються на Відповідача 1 у повному обсязі.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. 4, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства “Луганськвугілля” (91055, м. Луганськ, вул. Лермонтова, 1-в, р/р 37128013001867, в УДК в Луганській області, МФО 804013, ЄДРПОУ 32473323) на користь Міністерства праці та соціальної політики України (01001, м. Київ, вул. Еспланадна, 8/10; код 00013669) основний борг у сумі 82 000 (вісімдесят дві тисячі) грн. 00 коп.

3. Стягнути з Державного підприємства “Луганськвугілля” (91055, м. Луганськ, вул. Лермонтова, 1-в, р/р 37128013001867, в УДК в Луганській області, МФО 804013, ЄДРПОУ 32473323) на користь Державного бюджету України державне мито у сумі 2 860 (дві тисячі вісімсот шістдесят) грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп.

4. Відмовити в частині позовних вимог щодо стягнення з Державного підприємства “Луганськвугілля” на користь Міністерства праці та соціальної політики України боргу в сумі 122 000 (сто двадцять дві тисячі) 00 гривень.

5. Відмовити в задоволенні позовних вимог до Міністерства палива та енергетики України.

6. Видати накази.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                                                                       В.В. Сулім