Справа № 2-48/10

Провадження № б/н

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2010 року Білозерський районний суд Херсонської області в складі:

головуючого – судді Коваленко А.В.

при секретарі - Грек Г.Г.,

з участю адвоката – ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Білозерка справу за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Лиман-Агро» про стягнення боргу за договором позики, -

в с т а н о в и в:

Позивачка ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до відповідача ТОВ «Лиман-Агро» про стягнення боргу за договором позики посилаючись на те, що в липні 2008 року до неї звернувся один із засновників ТОВ «Лиман-Агро» ОСОБА_3 з проханням про позику в 11000грн. для потреб ТОВ «Лиман-Агро» терміном на 7 днів. 25.07.2008р. вона передала ОСОБА_3 11000грн. в підтвердження чого він написав «Договір про наміри». При цьому він зобов»язувався у випадку неповернення коштів передати їй у власність одну із споруд ТОВ «Лиман-Агро». У зазначений строк ОСОБА_3 гроші не повернув, споруду не передав, на її звернення про повернення коштів їй відповідають відмовою. Просить стягнути з відповідача ТОВ «Лиман-Агро» на її користь борг в сумі 11000грн.

В судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала повністю, пояснила, що ОСОБА_3 у липні 2008 року звернувся до неї, представившись виконуючим обов»язки директора ТОВ «Лиман-Агро» і попросив позичити 11000грн. для підприємства, про що написав договір про наміри і обіцяв повернути гроші до 01 серпня 2008р., в разі неповернення грошей обіцяв передати їй сарай-маточник на свинофермі ТОВ «Лиман-Агро». Потім ОСОБА_3 звільнили. гроші досі не повернув і не збирається, а будівлю продали. Коли продавали ферму, приїжджав ОСОБА_4 і був згоден, що підприємство винне 11тисяч гривень, обіцяв розібратись, але до цього часу ніхто нічого не вирішив.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, пояснив, що працює директором ТОВ «Лиман-Агро» з червня 2009 року, до нього звернулась ОСОБА_2 з вимогою про повернення 11000грн., які їй винне підприємство, показала розписку ОСОБА_3, але підприємство ніяких грошей не отримувало, ОСОБА_3 виконуючим обов»язки директора не був, не мав права укладати правочини від імені підприємства.

Представник відповідача ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримала відповідача, позов не визнала, суду пояснила, що договір про наміри, який підписав ОСОБА_3, не являється договором позики відповідно до законодавства, не фактичним виконанням зобов»язання, а лише наміри про їх виконання. ОСОБА_3 не був посадовою особою підприємства, не мав права укладати правочини від імені підприємства і підписувати, вищим органом управління підприємства відповідно до ст.13 Статуту є Загальні збори Учасників, виконавчим органом є директор товариства. ОСОБА_3 не займав такої посади, він перевищив свої повноваження, отримав гроші для себе як фізична особа, як вбачається з бухгалтерських документів, підприємство коштів не отримувало.

Суд, вислухавши пояснення сторін, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного:

Згідно договору про наміри від 25.07.2009р. ОСОБА_3 від імені ТОВ «Лиман-Агро» домовився з ОСОБА_2 про позику у неї 11 000грн., які зобов»язувався повернути протягом 7 днів, гарантом повернення коштів зазначено сарай-маточник свиноферми підприємства ТОВ «Лиман-Агро».

Згідно наказу №46-к від 01.09.2006р. ОСОБА_3 перебував на посаді заступника директора ТОВ «Лиман-Агро».

Відповідно до п.п.13.2 ст.13 Статуту підприємства ТОВ «Лиман-Агро» виконавчою владою підприємства є директор, який здійснює поточну діяльність товариства. п.п.13.2.5 Статуту передбачено, що лише до компетенції Директора відноситься укладення договорів від імені та в інтересах Товариства на суму, що не перевищує 10 тисяч гривень, що передбачено п.п. «і» п.13.1.3 Статуту Товариства. В разі перевищення зазначеної суми такі правочини має право укладати лише вищий орган Товариства – Загальні збори Учасників.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона(позикодавець) передає у власність другій стороні(позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов"язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів(суму позики). Договір є укладеним з моменту передання грошей.

Статтею 1047 ЦК України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладеного договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.

Допитаний в судовому засіданні Оболонського районного суду м.Києва ОСОБА_3 пояснив, що працював заступником директора ТОВ «Лиман-Агро», директором був ОСОБА_5 Частина свиноферми, про яку йде мова, належить ОСОБА_2, друга частина – ТОВ «Лиман-Агро». ОСОБА_2 з ОСОБА_5 запропонували йому фінансову допомогу, на яку він погодився, ОСОБА_2 запропонувала узгодити документально їхню домовленість і вигадала «договір наміру», текст договору ні з ким не узгоджувався, вони з ОСОБА_2 були лише вдвох, за цим договором він зобов»язувався віддати ОСОБА_2 11000грн. через 7 днів, або передати сараї. Коли ОСОБА_5 дізнався про цей договір, він не погодився із ним, сказав, що його це не влаштовує. Розписка про отримання грошей не видавалась, бо гроші не отримував.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що працювала бухгалтером ТОВ «Лиман-Агро», на баланс підприємства коштів в сумі 11000грн. від імені позивачки у липні 2008 року не надходило, про укладений від імені ТОВ «Лиман-Агро» ОСОБА_3 договір їй нічого не було відомо. Він не був виконуючим обов»язки директора у липні 2008 року, наказу про його призначення немає.

З наданих суду копій бухгалтерських документів, накладних, платіжних доручень ТОВ «Лиман-Агро» за липень 2008 року вбачається, що на баланс підприємства кошти в сумі 11000грн. від ОСОБА_2 не надходили, по бухгалтерським документам підприємства не значаться.

А поскільки в судовому засіданні встановлено, що договір позики між підприємством ТОВ «Лиман-Агро» і ОСОБА_2 не укладався, поскільки «договір про наміри» не є договором позики, ОСОБА_3 не був уповноваженою особою укладати будь-які правочини від імені підприємства, а надто на суму, яка перевищує 10000грн, що суперечить засадам Статуту підприємства, кошти на баланс ТОВ «Лиман-Агро» не надходили, а тому суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.10,60,88,224,212,213 ЦПК України, на підставі ст.ст.1047,1049 ЦК України, суд, -

в и р і ш и в :

В задоволенні позову ОСОБА_2 до ТОВ «Лиман-Агро» про стягнення боргу за договором позики в сумі 11000грн. відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Херсонської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги,з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Головуючий :