ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Запорізької області
ПОСТАНОВА
Іменем України
29.06.06 № 27/306/06-АП
суддя Дроздова С.С.
За позовом: Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Запоріжжя
До: ТОВ “Фірма “Оріон-ЛТД”, м. Енергодар
Про стягнення 10895 грн. 83 коп.
Суддя Дроздова С.С.
Секретар судового засідання Громова У.І.
Представники сторін:
Від позивача: Приходько Ж.А., дов. №05-14/1328 від 27.08.04р.
Від відповідача: Щербина М.С., дов. № 268/10-05 від 31.10.05р.
З 01.09.2005 року набрав чинності Кодекс адміністративного судочинства України, який визначає, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку органів державної влади.
Відповідно до п. 7 р. VII “Прикінцеві та перехідні положення“ КАС України, позовна заява розглядається в порядку, встановленому цим Кодексом.
Господарським судом розглядається позов Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Запоріжжя про стягнення з ТОВ “Фірма “Оріон - ЛТД”, м. Енергодар штрафних санкцій у сумі 10895 грн. 83 коп. за незайняті інвалідами робочі місця, нарахованих за 2005р.
Сторони не наполягали на здійсненні фіксування судового процесу технічними засобами, клопотання сторін задоволено.
Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просить суд, задовольнити позов.
Представник відповідача проти позову заперечує, посилаючись на відсутність вини підприємства, оскільки, згідно з п. 6 Наказу Президента України від 03.07.98 р. № 727/98 “Про спрощену систему оподаткування, звіту та звітності суб’єктів малого підприємництва” в редакції Наказу від 28.06.99 р. № 746/99, суб’єкти малого підприємництва, які сплачують єдиний податок, не є платником внесків до Фонду України соціальної захищеності інвалідів, відповідач є платником єдиного податку. Також було зазначено, що відповідач, у відповідності з наказом по підприємству № 37/08-04 від 25.08.2004р. абонентам телекомунікаційної мережі ТОВ фірма “Оріон -ЛТД” з 01 вересня 2004 року застосовані розцінки на надання інформаційних послуг по телекомунікаційній мережі в розмірі: вартість підключення до мережі –100грн., щомісячна абонентська плата за пакет “Загальний (35 телевізійних каналів) –15 гривень.
Посилання відповідача на те, що ТОВ фірма “Оріон -ЛТД” надає допомогу інвалідам щодо інформаційних послуг по телекомунікаційній мережі, не може бути прийнято судом до уваги, оскільки відносини сторін не є бюджетними, чи такими, як обов’язкові, це допомога на власний розсуд суб’єкта господарювання, тому діючим законодавством України не передбачено звільняти відповідача у справі від сплати штрафних санкцій.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення сторін, суддя встановив:
- як свідчать статутні документи та довідка про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 24/1554 відповідача, підприємство є юридичною особою та відноситься до категорії суб’єктів підприємницької діяльності, яким, відповідно до ст. 19 Закону “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів;
Як вбачається з матеріалів справи, довідка підприємства, середньо облікова чисельність працюючих на ньому у 2005р. складала 24 особи.
Відповідно до ст. 19 Закону “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” у редакції від 01.08.2001р. норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів на підприємстві у 2005 р. повинен складати 1 інвалід;
-середньоспискова чисельність інвалідів, що працювали у відповідача у 2005р., склала 0 осіб-інвалідів, що підтверджується довідкою відповідача, наданою до органів Фонду України соціального захисту інвалідів;
-як свідчать матеріали справи, розмір середньої річної заробітної плати на підприємстві у 2005 складав 10895 грн. 83 коп. Представник відповідача пояснив, що за звітний період підприємство працювало збитково, що підтверджується звітом про фінансові результати.
Згідно частини третьої ст. 20 Закону, сплату штрафних санкцій підприємства (об’єднання), установи і організації провадять відповідно до Закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов’язкових платежів).
Таким чином, підприємства повинні нести відповідальність у вигляді сплати штрафних санкцій. Відповідно до п. 4 Порядку, затвердженого Постановою КМУ від 28.12.2001р. № 1767 “Про затвердження порядку сплати підприємствами, (об’єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів” штрафні санкції сплачуються підприємствами самостійно в доход державного бюджету на рахунки органів Державного казначейства. А в п.6 цього Порядку зазначено, що штрафні санкції сплачуються підприємствами відповідно до законодавства за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов’язкових платежів).
Крім того, статтею 16 Закону України “Про систему оподаткування від 25 червня 1991 року № 1251-ХП із змінами і доповненнями встановлено, що джерела сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) встановлюються відповідними законами про податки та збори (обов’язкові платежі). При цьому, державні та інші цільові фонди, які не передбачені цим Законом, мають своїм джерелом виключно прибуток підприємств, який залишається після сплати всіх податків і зборів (обов’язкових платежів), передбачених статтями 14 і 15 цього Закону. Відрахування до цих фондів здійснюються на добровільних засадах.
Посилання відповідача на те, що він не повинен сплачувати штрафні санкції у зв’язку з відсутністю прибутку в 2005 році, господарський суд вважає безпідставним, виходячи з наступного:
Статтею 3 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств та організацій” визначено, що прибуток, який є об’єктом оподаткування визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених ст.5 цього Закону, та суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із ст. ст. 8 і 9 цього Закону.
З зазначених норм законів не вбачається, що законодавець ставить сплату відповідних штрафних санкцій у залежність від наявності чи відсутності у підприємства прибутку.
Тобто, визначення, згідно з яким “сплату штрафних санкцій підприємства проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, означає, що кошти, сплачені як відповідні штрафні санкції, підприємство відносить у своєму бухгалтерському обліку не на витрати виробництва, а за рахунок свого прибутку. У разі відсутності прибутку суми сплачених штрафних санкцій відносяться до збитків підприємства.
Таким чином, посилання відповідача на відсутність прибутку не може бути підставою звільнення від сплати штрафних санкцій, нарахованих позивачем у відповідності до ст.20 Закону.
Крім того, статтею 20 Закону не передбачено, що якщо підприємство у 2005 році працювало збитково, воно звільняється від сплати штрафних санкцій.
Ст.18 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в України” № 875-ХП передбачено, що працевлаштування інвалідів здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів.
Суд вважає, що нормативно-правові акти щодо повноважень органів державної влади та органів місцевого самоврядування дозволяє зробити висновок, про те, що суб’єкти зазначені в ст. 18 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” лише сприяють у працевлаштуванні інвалідів, а безпосередньо працевлаштування інвалідів здійснюються суб’єктами господарювання. Результатом працевлаштування є укладення трудового договору між працівником, в даному випадку інвалідом, та власником або уповноваженим ним органом ( ст.21 Кодексу законів про працю України), тому безпосереднє працевлаштування здійснює власник або уповноважений ним орган підприємства, організації незалежно від форм власності та господарювання.
Пункт 12 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів встановлює, що державна служба зайнятості веде облік робочих місць підприємств, на які можуть бути працевлаштовані інваліди.
В свою чергу, підприємства повинні інформувати державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.
У судовому засіданні, яке відбулося 29 червня 2006р., представник позивача надав суду довідку-лист Енергодарського міського центру зайнятості від 16.06.04р. № 16-10/959 щодо звітування відповідача до центру зайнятості. З даного листа вбачається, що в 2005 році Енергодарський міський центр зайнятості до ТОВ “Фірма “Оріон –ЛТД” інвалідів для працевлаштування не направляли, оскільки впродовж 2005 року відповідач не надавав на адресу ЦЗ інформацію щодо наявності вільних та вакантних посад, на яких використовується праця інвалідів.
Таким чином, обов’язок вищезазначених органів, щодо працевлаштування інвалідів виникає лише після виконання підприємствами обов’язку надання інформації про наявні робочі місця. Із матеріалів справи не вбачається, що відповідач у повному обсязі та належним чином повідомив службу зайнятості про готовність та наявність можливості працевлаштування інвалідів на своєму підприємстві.
Крім того, відносини відповідача по даній справі та органів служби зайнятості та соціального захисту населення не є предметом розгляду по цій справі. При наявності правових підстав, відповідач був би не позбавлений можливості у судовому порядку стягнути з зазначених органів збитки ( у тому числі і сплачені ним штрафні санкції), заподіяні внаслідок їхньої протиправної бездіяльності.
Твердження відповідача відносно того, що він не повинен сплачувати суму штрафних санкцій, оскільки він є платником єдиного податку (свідоцтво № 214 серія А № 360641 від 13 грудня 2004 року про право сплати єдиного податку суб’єктом малого підприємництва –юридичною особою) не приймаються до уваги, виходячи з наступного: Указ Президента України № 727 розповсюджується на правовідносини, що виникають відповідно до вимог ст. ст. 19,20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.91р. № 875-ХП між обласними відділеннями Фонду соціального захисту інвалідів та підприємствами, що обрали спрощену систему оподаткування. Указ Президента України № 727 не містить норм щодо звільнення підприємств від обов’язку виконання нормативу створення робочих місць для інвалідів, встановленого Законом № 875, а внески до Фонду України соціального захисту інвалідів( про які йде мова в пункті 6 Указу №727) не є штрафними санкціями (про які йде мова у частині 1 статті 20 Закону № 875).
В статті 92 Конституції зазначено, що система оподаткування, податки і збори встановлюються виключно законами України. Частиною 6 статті 1 Закону України “Про систему оподаткування” від 25.06.91 р. № 1251-Х11 (далі Закон № 1251) встановлено, що “податки і збори (обов’язкові платежі), справляння яких не передбачено цим Законом, крім визначених Законом України “Про джерела фінансування дорожнього господарства України”, сплаті не підлягають”. В частині 1 статті Закону № 1251 зазначено, що “під податком і збором (обов’язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов’язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування”.
Однак, статті 14 та 15 Закону № 1251 не містять такого податку чи збору (обов’язкового платежу), як внесок до Фонду України соціального захисту інвалідів, а Закон № 875 не є Законом України про оподаткування.
Спрощена система запроваджена Указом і закріплена в Законі “Про підтримку малого підприємництва”, суть якої відповідно до статті 11 цього Закону полягає в заміні сплати передбачених звичайною системою оподаткування податків сплатою єдиного податку.
Запровадження спрощеної системи оподаткування є економічним питанням, яке до цього не було врегульоване законами України. Заміна сплати звичайних податків сплатою єдиного податку відповідно до ст. 5 Закону України “Про підтримку малого підприємництва” є одним з напрямків державної підтримки малого підприємництва поряд, зокрема, з встановленням системи пільг для зазначених платників податків.”
З урахуванням викладеного вище, підприємства, що обрали спрощену систему оподаткування (платники єдиного податку) зобов’язані виконувати норматив робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, встановлений Законом № 875, а в разі його невиконання –сплачувати штрафні санкції до обласних відділень Фонду соціального захисту інвалідів в порядку, передбаченому постановою Кабінету міністрів України від 28.12.01 р. № 1767 “Про затвердження Порядку сплати підприємствами (об’єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів”.
Про викладене свідчить судова практика Верховного Суду України та Вищого господарського суду України при перегляді аналогічних справ у касаційному порядку у справі № 27/340; 6/324 від 14.06.05р.
Тому, з матеріалів справи вбачається що відповідач не довів, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Підприємства (об’єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 Закону “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об’єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Сплату штрафних санкцій підприємства (об’єднання), установи і організації провадять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов’язкових платежів). У разі відсутності коштів штрафні санкції можуть бути застосовані шляхом звернення стягнення на майно підприємства.
Пунктом 4 Порядку сплати підприємствами (об’єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою КМ України від 28.12.01р. № 1767, передбачено, що штрафні санкції сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним.
Відповідач у судовому засіданні надав письмове клопотання про відстрочення виплати суми штрафних санкцій, до 29.09.2006 р. та розстрочити виконання судового рішення на дев’ять місяців, починаючи з 29.09.06 р., у зв’язку з важким фінансовим станом на підприємстві. Позивач проти відстрочення виконання рішення суду на 3 місяці та розстрочення виконання судового рішення на 9 місяців, починаючи з 29.09.06 р. не заперечив.
Відповідно до ст. 263 КАС України за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), сторона може звернутися до адміністративного суду із заявою про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення.
Питання про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Господарський суд беручи до уваги пояснення відповідача щодо скрутного фінансового стану на підприємстві дає згоду на відстрочення виконання судового рішення в частині стягнення 10895 грн. 83 коп. штрафних санкцій, до 29.09.06 р. та розстрочення заборгованості на 9 місяців, починаючи з 29.09.06 р., щомісячно стягувати по 1210грн.65коп.
Доказів сплати штрафних санкцій відповідач не надав.
У цьому ж засіданні, на підставі статті 151 КАС України суд закінчив з’ясування обставин та перевірки їх доказами і перейшов до судових дебатів –ст.152 КАС України.
Судові дебати –частина судового розгляду, що складаються з промов осіб, які беруть участь у справі.
Позивач обґрунтовуючи свою правову позицію –посилався лише на обставини і докази, які були досліджені у судових засіданнях.
Відповідач під час судових дебатів, визнав адміністративний позов у повному обсязі, та надав письмове клопотання на підставі статті 263 КАС України щодо відстрочення на три місяці та розстрочення на 9 місяців суми штрафних санкцій, у зв’язку з важким фінансовим станом на підприємстві.
Після закінчення судових дебатів, суд надав дозвіл сторонам обмінятися репліками. Промовці від реплік відмовились.
Після судових дебатів, суд вийшов до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення у справі, оголосивши орієнтовний час його проголошення.
На підставі викладеного вище, суд дійшов висновку та оголосив у засіданні суду постанову про задоволення адміністративного позову.
У справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем –фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються стаття 94 КАС України.
Керуючись статтями 94, 158-167,263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити.
Стягнути з ТОВ “Фірма “Оріон –ЛТД” (71502 Запорізька область м. Енергодар, вул. Набережна,18, кв. 114 ЕФ ВАТ Банк “Біг-Енергія” р/р 2600000127, МФО 313764 ЄДРПОУ 13616197) на користь Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, (м. Запоріжжя, вул. Гоголя,147, одержувач Державний бюджет м. Енергодар Запорізької області р/р 31215230600015, банк: УДК у Запорізькій області, МФО 813015, ЄДРПОУ 23787385 50070000 платежі до Фонду соціального захисту інвалідів за 2005р.) 10 895( десять тисяч вісімсот дев’яносто п’ять)грн.83коп. штрафних санкцій. Відстрочити виконання судового рішення на 3 (три) місяці до 29.09.06р., починаючи з 29.09.06р. –розстрочити виконання судового рішення на 9(дев’ять) місяців, щомісячно стягувати по 1210грн.65коп. Видати виконавчий лист.
Постанову підписано 29 червня 2006 року
Суддя С.С. Дроздова
Згідно з оригіналом:
Спеціаліст 1 категорії О.М. Камаєва