ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.03.2009 Справа№ 31/21-09
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: судді Науменка І.М. –доповідача
суддів: Білецької Л.М., Голяшкіна О.В.
при секретарі судового засідання: Прокопець Т.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Жила Аліна Іванівна, юрист, довіреність №б/н від 12.01.09.
від позивача: Ткаліч Костянтин Дмитрович, комерційний директор,
довіреність №б/н від 12.01.09.
від відповідача: Мухамедніязова Гозель Батировна, представник,
довіреність №б/н від 10.12.08.
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “М’ясний формат”, м.Дніпропетровськ, на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2009р. у справі №31/21-09
за позовом приватного підприємства “Рефідім”, м.Дніпропетровськ
до товариства з обмеженою відповідальністю “М’ясний формат”, м.Дніпропетровськ
про стягнення 12 471,88 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2009р. (суддя Єременко А.В.) у справі №31/31-09 позовні вимоги приватного підприємства “Рефідім”, м.Дніпропетровськ, задоволено повністю.
З товариства з обмеженою відповідальністю “М’ясний формат”, м.Дніпропетровськ, на користь позивача стягнуто 11 305,11 грн. боргу, 565,26 грн. штрафу, 85,25 грн. - 3% річних, 516,26 грн. інфляційних втрат, 124,72 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Прийняття даного рішення суд першої інстанції обґрунтовує невиконанням боржником грошового зобов’язання за договором, що, як наслідок, є підставою для задоволення позовних вимог у повному обсязі з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми.
Не погодившись з даним рішенням, скаржник звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій називає рішення від 05.02.2009р. таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить дане рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Судові витрати у справі скаржник, відповідно, просить покласти на позивача.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Як видно із матеріалів справи, 01.01.2008р. між сторонами був укладений договір поставки №МФ/08-6А, за умовами якого позивач зобов’язався поставити, а відповідач, в свою чергу, прийняти у власність та оплатити поставлений за договором товар (а.с.5-6).
Пунктом 1 додаткової угоди №1, що є невід’ємною частиною договору поставки №МФ/08-6А від 01.01.2008р., змінений порядок розрахунків за поставлений товар, а саме, зазначено обов’язок покупця (відповідач у справі) здійснювати оплату за поставлений товар протягом 14 (чотирнадцяти) банківських днів з моменту його отримання шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача.(а.с.7).
За час виконання договору, позивачем було відвантажено товар на загальну суму 20 643,21 грн., що підтверджено видатковими накладними та кільцевими довіреностями, наявними в матеріалах справи. Відповідачем же, на думку позивача та згідно з наданими останнім в якості доказів платіжними дорученнями, поставлений товар був сплачений лише частково, на суму 9 338,10 грн. (у т.ч. ПДВ). (а.с.8-15).
04.11.2008р., дотримуючись передбаченого п.6.2. договору обов’язкового претензійного порядку врегулювання спору, позивачем особисто під розписку було вручено відповідачеві претензію-вимогу за вих.№17/11 щодо порушення останнім грошового зобов’язання за договором № МФ/08-6А від 01.01.2008р. та вимогою сплатити отриманий товар протягом семи днів, тобто, до 12.11.2008р. включно. Однак, на дану претензію відповідач відповіді не надав, зазначену в ній суму боргу не сплатив, у зв’язку з чим позивач був змушений звернутися до господарського суду за захистом порушених прав.(а.с.17).
Отже, предметом даного спору є неналежне виконання грошових зобов’язань за договором поставки.
03.11.2008р. сторонами був належним чином підписаний та скріплений печатками акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.08.2008р. по 31.10.2008р., відповідно до якого заборгованість товариства з обмеженою відповідальністю “М’ясний формат”, м.Дніпропетровськ (відповідач у справі), перед приватним підприємством “Рефідім”, м.Дніпропетровськ (позивач та скаржник), становить 11 305,11 грн.
Тобто, фактично відповідач суму боргу у сумі 11 305,11 грн. перед позивачем визнав, наявність господарських відносин за спірним договором №МФ/08-6А від 01.01.2008р. не заперечує.
До того ж, сума визнаного в акті звірки взаєморозрахунків боргу, а саме, 11 305,11 грн., абсолютно співпадає з сумою боргу, що позивач пред’являє відповідачеві до сплати за договором №МФ/08-6А від 01.01.2008р. Тому, на думку судової колегії, викладені в апеляційній скарзі твердження відповідача щодо ненаявності у даному акті звірки посилання саме на договір №МФ/08-6А від 01.01.2008р., як на відсутність підстав у нього для оплати даного боргу, є нічим іншим, як спробою ухилитися від виконання свого грошового зобов’язання, а тому, є необґрунтованим та безпідставним. Також, слід зауважити, що згідно фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, зазначення позивачем у видаткових накладних договору №МФ-28 від 02.09.2006р. замість договору №МФ/08-6А від 01.01.2008р., є звичайною опискою, яку не можна розцінювати, як підставу для невиконання відповідачем грошових зобов’язань, окрім того, чинним законодавством України, як-то, ст.9 закону “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, п.2.4. положення “Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку” тощо, зазначений вичерпний перелік обов’язкових реквізитів, що мають містити первинні бухгалтерські документи. Зазначення номеру та дати складання договору серед викладеного вище переліку відсутні.
Більш того, договір №МФ/08-6А від 01.01.2008р., відповідно до п.8.1. є таким, що набирає чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2008р., отже, посилання відповідача в апеляційній скарзі на ненастання у нього і дотепер зобов’язання з оплати поставленого за цим договором товару є таким, що суперечить здоровому глузду.
Згідно ч.1 ст.193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст.ст.525,526 Цивільного кодексу України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином та у встановлений строк, згідно з умовами договору та вимогами цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вимог і умов –у відповідності зі звичаями ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не передбачене договором або законом.
Отже, на думку судової колегії, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо визнання вимог позивача обґрунтованими та документально доведеними, а заперечення позивача такими, що не відповідають дійсності та спростовані матеріалами справи.
Враховуючи зазначені обставини, колегія суддів підстав для скасування рішення господарського суду від 05.02.2009р. - не знаходить.
Керуючись ст.ст.101, 103-105 ГПК України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2009р. у справі №31/21-09 –залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “М’ясний формат”, м.Дніпропетровськ, –без задоволення.
Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя І.М. Науменко
Суддя Л.М. Білецька
Суддя О.В. Голяшкін