ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.03.2009 Справа№ 12/146-08
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді –Тищик І.В. (доповідач)
суддів – Чимбар Л.О., Чоха Л.В.
при секретарі –Пруднікова Г.В.
за участю представників сторін:
позивач: Щербина А.П.
відповідач: Жулай М.І.
розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Династія Україна", м. Кривий Ріг на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.01.09р. у справі № 12/146-08
за позовом приватного підприємства „Тріада”, м. Дніпропетровськ
до товариства з обмеженою відповідальністю „Династія Україна”, м. Кривий Ріг
про стягнення 125 587,89 грн.,
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2008 року позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідача про стягнення з останнього 125 587,89 грн., що становить суму основної заборгованості за договором поставки у розмірі 106 798,39 грн., пеню у сумі 11 207,58грн., штрафну неустойку в сумі 3915,97грн., 3% річних в сумі 1850,38 грн. та інфляційні втрати в сумі 1 815,57грн.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20.01.2009 року у справі № 12/146-08 (суддя Жукова Л.В.) позовні вимоги задоволені у повному обсязі. Вмотивовуючи рішення, господарський суд дійшов висновку, що відповідачем не виконані зобов’язання з оплати вартості отриманої продукції; факт наявності заборгованості підтверджується актом звірки взаєморозрахунків; нарахування пені, інфляційних та річних за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання передбаченого договором, укладеним між сторонами та нормами чинного законодавства.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позову. При цьому скаржник посилається на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права. Вмотивовуючи доводи скарги скаржник вказує на те, що господарським судом не витребувані у позивача всі належні документи, які б підтверджували факт прийому-передачі товару за договором. В апеляційній скарзі скаржник пояснив, що:
- оплата за умовами договору здійснюється не після повного відвантаження продукції, а після надання всіх належних документів, зазначених у п.2.4 договору;
- товарно-матеріальні цінності передаються покупцям тільки за відповідними довіреностями, яких позивач до суду не надав;
- суд не пересвідчився у порушенні зі сторони позивача порядку передачі товару за якістю.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню та просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:
Як убачається з матеріалів справи, 01.06.07р. між приватним підприємством „Тріада” (Постачальник) та ТОВ „Династія Україна” (Покупець) був укладений договір поставки за № 1/07/67, згідно якого позивач зобов’язався передати товар, а відповідач –прийняти та оплатити його на умовах даного договору. Сторонами за договором були узгоджені всі істотні умови договору: ціна, умови поставки, порядок розрахунків, порядок приймання-передачі товару тощо.
На виконання договірних зобов’язань позивачем протягом 2007-2008р.р. здійснювалися поставки товару (м’ясних продуктів) відповідачу; оплату отриманого товару відповідач здійснював не в повному обсязі, що спричинило утворення заборгованості у сумі 106 798,39 грн. Наявність заборгованості посвідчується копіями неоплачених видаткових накладних, витягом з банківського рахунку з реєстром платежів, актами звірки взаєморозрахунків, складеними сторонами станом на 31.05.08р., на 31.10.08р. та відповіддю на претензію про визнання спірної суми. Доказів погашення вказаної суми заборгованості відповідачем не надано.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Враховуючи, що відповідачем не виконані зобов’язання по оплаті отриманого товару, судова колегія вважає правомірним висновок господарського суду про задоволення позову в частині стягнення з відповідача суми заборгованості.
За неналежне виконання грошових зобов’язань позивачем були нараховані відповідачу визначені договором та чинним законодавством штрафні санкції та компенсаційні виплати.
Так, відповідальність за порушення строків оплати поставленого товару у вигляді пені та штрафної неустойки передбачені пунктами 7.1, 7.2 договору; відповідні суми пені та неустойки підставно нараховані позивачем і обґрунтовано стягнуті господарським судом.
В силу ст. 625 ЦК України у випадку прострочення виконання грошового зобов’язання боржник повинен сплатити кредитору суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми. Висновок господарського суду щодо стягнення з відповідача суми інфляційних втрат у розмірі 1815,57грн. та 3% річних у сумі 1850,38грн. відповідає вимогам законодавства і являється правомірним.
Відповідач наполягає на скасуванні рішення господарського суду з посиланням на те, що оплату товару належало здійснювати після надання всіх належних документів, зазначених у п.2.4 договору; товарно-матеріальні цінності підлягали передачі покупцям тільки за відповідними довіреностями, яких позивач до суду не надав; судом не здійснена перевірка порядку передачі товару за якістю.
В силу ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавств повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Доказів, які б посвідчували факти неотримання відповідачем товару у визначеній супровідними документами кількості та якості чи неотримання останнім передбачених договором документів на кожну з поставок, матеріали справи не містять. Тобто, у матеріалах справи відсутні дані про обставини, на які посилається скаржник , внаслідок чого вказані заперечення не можуть бути прийняті до уваги як такі, що не підтверджені належними засобами доказування.
З огляду на відповідність висновків, викладених в рішенні господарського суду, обставинам справи та чинному законодавству, вимоги скаржника про скасування оспорюваного рішення являються необґрунтованими і не підлягають задоволенню.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд
ПОСТАНОВИВ :
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.01.2009 року у справі №12/146-08 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Династія Україна” без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого господарського суду.
Головуючий І.В. Тищик
Судді: Л.О.Чимбар
Л.В. Чоха