УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

14 грудня 2006 року

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі:

Головуючого-Ващенко Л.Г.

Суддів- Фадєєнко А.Ф., Вадовської Л.М.

При секретарі - Повар О.В.

та адвоката - ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за апеляцією ОСОБА_2 на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 25 травня 2006 року у справі за позовом   ОСОБА_3 до  ОСОБА_2 про  поділ  майна  і  за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна, -

ВСТАНОВИЛА:

09.11.05р. ОСОБА_3 звернувся із позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя і просив виділити йому в натурі автогараж № 20 у автокооперативі «Бендекс» м. Ізмаїла, а позивачці будинок АДРЕСА_1.

ОСОБА_2 29.11.05р. звернулась із зустрічним позовом і просила визнати: 1/3 частину АДРЕСА_2; 1/2 частину гаража, земельну ділянку площею 0,058га. у садовому товаристві «Дунай», спільною сумісною власністю подружжя та поділити це майно у рівних частках.

Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 25.05.06р. позов ОСОБА_3 задоволено частково, у зустрічному позові ОСОБА_2 відмовлено.

Суд поділив майно подружжя і виділив ОСОБА_3 гараж № 20 у громадському об'єднанні автолюбителів «Бендекс», вартістю 8360 грн., а ОСОБА_2 незавершений будівництвом будинок, що складається з літньої кухні, уборної і надвірних споруд, по АДРЕСА_1, вартістю 2780 грн.

Справа №22-4992/2006р.                                                                    Головуючий у І інстанції:

Категорія 34 ЦПК                                                                                 Волканов І.І.

Доповідач: Ващенко Л.Г.

Зі ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 стягнуто 2780 грн. річниці у вартості майна, а зі ОСОБА_2 на користь держави 55 грн. 70 кой. судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення зустрічного позову, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права.

У засіданні колегії суддів апелянтка і її представник скаргу підтримали, представник позивача скаргу не визнав, позивач у судове засідання не з'явились.

Рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з поверненням справи на новий розгляд через те, що суд порушив норми процесуального права, на підставі п. 5 ч. 1 ст. 311  ЦПК України.

ОСОБА_3 просив поділити майно подружжя у вигляді: автогаража та незавершеного будівництвом будинка у с Матроска, а ОСОБА_2 у зустрічному позові зазначала, що спільним майном є: квартира АДРЕСА_2, автогараж і земельна ділянка у СТ « Дунай», які підлягають поділу між ними у рівних частках.

Отже поряд з іншими вимогами, ОСОБА_2 просила у зустрічному позові визнати спільною сумісною власністю, зокрема, земельну ділянку у садівничому товаристві «Дунай» та провести поділ цієї земельної ділянки (а.с. 16).

Однак мотивувальна і резолютивна частина рішення, всупереч п. п. З, 4 ст. 215 ЦПК України, не містить висновків щодо вирішення зустрічних позовних вимог про поділ земельної ділянки у СТ «Дунай» (а.с. 122).

Згідно із п. 5 ч. 1 ст. 311 ЦПК України, рішення суду підлягає скасуванню з поверненням справи на новий розгляд, якщо суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції.

Рішенням суду за ОСОБА_2 визнано право власності на незавершений будівництвом будинок по АДРЕСА_1, який складається: з літньої кухні, уборної та надвірних споруд (а.с. 59-101).

Фактично, суд визнав право власності на підсобні приміщення: літню кухню, уборну, надвірні споруди (огорожу, ворота, хвіртку, водопровід, питний колодязь), проте сам житловий будинок у натурі відсутній (а.с. 68, 94-97), що є неприпустимим, оскільки відповідно до ст. 12 Закону України «Про власність» об'єктами права власності, є жилі будинки. Різні господарські будівлі (літні кухні, сараї, тощо) є підсобними приміщеннями і складають з будинком одне ціле.

Відмовляючи у визнанні права власності на кв. АДРЕСА_2 суд у рішенні зазначив, що на спірну квартиру видане свідоцтво про право власності, а ОСОБА_2 на час видачі цього свідоцтва у квартирі не проживала (а.с. 122).  Зазначені обставини суд першої інстанції належним чином не з'ясував, свідоцтво про право власності на спірну квартиру не витребував і до матеріалів справи не приєднав, виходячи із засад змагальності (ст. 10 ЦПК України), не сприяв всебічному й повному з'ясуванню обставин справи та не роз'яснив ОСОБА_2 право оспорити розпорядження органу приватизації і свідоцтво про право власності, не попередив про наслідки не вчинення цієї процесуальної дії.

У порушення ч. 1 ст. 212, ст. 213 ЦПК України суд першої інстанції обгрунтував свої висновки з посиланням на докази (а.с. 122) які не були безпосередньо досліджені судом у судовому засіданні (а.с. 120).

Приймаючи до уваги, що встановлено порушення норм процесуального права, керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 5, 311 ч. 1 п. 5, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задоволити частково.   .

Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 25 травня 2006 року - скасувати, справу повернути на новий розгляд до того ж суду, іншим суддею.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення. Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців, з моменту її проголошення.