Справа № 2-31/10

Провадження № ___________-

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2010 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого – судді Муштат А.М.

при секретарі – Яніній О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Синельникове цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відділу Державної виконавчої служби Синельниківського міськрайонного управління юстиції, ОСОБА_2 управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області про визнання дій державних виконавців відділу Державної виконавчої служби Синельниківського міськрайонного управління юстиції незаконними та відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася до суду з позовом про визнання дій державних виконавців відділу Державної виконавчої служби Синельниківського міськрайонного управління юстиції незаконними та відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

В обґрунтування своїх позовних вимог, позивач заявила, що в провадженні виконавчої служби державного управління юстиції в місті Синельниковому та у Синельниківському районі Дніпропетровської області (в теперішній час – державна виконавча служба Синельниківського міськрайонного управління юстиції у Дніпропетровській області), починаючи з 2001 року по 2007 рік, знаходилося зведене виконавче провадження № 2028 про примусове виконання рішень Синельниківського міського суду від 12.03.2001 року про стягнення грошових коштів з ОСОБА_1 у розмірі 504,00грн. на користь держави та в розмірі 50 400,00 грн. на користь ОСОБА_3

Позивач вважає, що у зведеному виконавчому провадженні № 2028 державними виконавцями: Борсук О.В., Полуектовим О.Г., Єрьоміною С.М. та посадовою особою – начальником ДВС державної виконавчої служби Синельниківського міськрайонного управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_4, при здійсненні ними виконавчих дій, грубо порушені її конституційні права та норми Закону України, що передбачені вимогами ст.ст. 5, 7, 10, 11, 11-1, 12, 18, 19, 25, 27, 30, 32, 33, 36, 50, 51, ч.6 ст.34 Закону України «Про виконавче провадження», п.п. 1.1; 1.3; 1.4; 1.5; 2.1; 2.2; 3.1; 3.2; 3.3; 3.6; 4.1.1; 4.16.1; 4.19.1 ; 5.6.8 «Про проведення виконавчих дій» , та Інструкцією з діловодства в органах державної виконавчої служби.

В наслідок неправомірних дій, що здійснені вказаними державними виконавцями на протязі шести років, позивач ОСОБА_1 як сторона виконавчого провадження безпідставно була відсторонена від участі у зведеному виконавчому провадженні №2028, а також незаконно позбавлена її законних прав, а саме: знати, як стороні у справі, свої права та обов’язки; знайомитися з матеріалами виконавчого провадження; робити з них виписки; знімати копії; подавати усні і письмові докази, доводи, пояснення, уточнення або заперечення; заявляти клопотання; брати участь у проведенні виконавчих дій; заперечувати проти клопотань та доводів інших учасників справи, залучити до виконавчих дій захисника та здійснювати своє право на добровільне виконання стягнень.

Такі дії державних виконавців навмисно були направлені на те, щоб позивач та її захисник не мали можливості ґрунтовно ознайомитися з матеріалами зведеного виконавчого провадження №2028 та оскаржити їх неправомірні дії до вищої інстанції або до суду.

За захистом своїх прав, позивач із заявами та скаргами на неправомірні дії вказаних державних виконавців, звернулася до державного управління юстиції у Дніпропетровській області, до Міністра Юстиції України та Президента України.

Після цього в період з 25 березня 2005 року по 18 травня 2006 року були проведені перевірки вказаного виконавчого провадження та винесені постанови: постанова №44/35/2/2005 від 25.03.2005 року «Про результати перевірки зведеного виконавчого провадження Відділом Державної виконавчої служби Дніпропетровського управління юстиції» та постанова №23/25/3/2006 від 18.05.2006 р. Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства Юстиції України «Про результати перевірки зведеного виконавчого провадження», в яких вказано, що дії державних виконавців відділу Державної виконавчої служби м. Синельникове та Синельниківського району визнано такими, що не відповідають чинному законодавству України.

А в постанові від 03.08.2006 року «Про результати перевірки виконавчого провадження» начальником ДВС ОСОБА_5, вказано, що в ході перевірки встановлено, що по виконавчому провадженню стягнення на майно боржника перебільшує розміри і обсяги, необхідні для виконання за виконавчим документом, як того вимагає п.6 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження».

Тобто всіма органами вищих інстанцій дії державних виконавців відділу державної виконавчої служби у м. Синельниковому та Синельниківському районі визнано такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства України.

В результаті неправомірних дій державних виконавців позивачеві було завдано матеріальної шкоди у великих розмірах, а саме: державний виконавець незаконно без супровідних документів суду 27.01.2004 року виніс постанову про арешт та затримання всіх автомобілів, що належать позивачці, при цьому не ознайомивши з вказаною постановою позивача та не надавши їй часу і можливості на оскарження постанови; державним виконавцем 28.01.2004 року, без залучення до виконавчих дій позивача та експерта з оцінки майна, вилучений автомобіль «Опель – Астра» 2001 року випуску державний номер 045 -00 АЕ вартістю 83 545,93 грн. та переданий на зберігання ОСОБА_3; в акті опису та арешту майна від 28.01.2004 року, складеного державним виконавцем з грубим порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження», навмисне не вказана вартість автомобіля «Опель – Астра» д/з 045-00 АЕ , яка згідно експертних оцінок страхового експерта залогового майна становить 83 545,93 грн., та вартість майна, яке знаходилося в автомобілі та було стягнене державними виконавцями, що значно перебільшує розміри і обсяги, необхідні для виконання за виконавчим документом, як вимагає п.6 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження»;

в зв’язку з тим, що позивачем були виконані для поліпшення дизайну ремонт та тюнінг автомобіля на СТО «Альфа» на суму 14 125,93грн. (платіжне доручення №3 від 25.03.2003 р. КБ «ПриватБанк») та сплачені страхові внески в сумі 6 132,12грн. обов’язкового страхування автомобіля (платіжні доручення №74 від23.092002р.; №62 від 24.04.2003р.; №35 від 22.08.2003р та №36 від 22.08.2003р.) - вартість автомобіля «Опель – Астра» 2001 року випуску, д/з 045-00АЕ на час арешту стала складати 103 803,05грн., разом з автомобілем «Опель – Астра»д/з 045-00 АЕ державними виконавцями були протиправно 28.01.2004 року вилучені грошові кошти в сумі 40 000 доларів США, які знаходилися в діловій сумці- саквояжі позивача вартістю 735,00грн., також у сумці – саквояжі знаходилися золоті прикраси на суму 1 591,00 грн., технічний паспорт на автомобіль вартістю 350,00грн., косметичка з косметикою вартістю 800,00грн., 400 доларів США, які знаходилися в автомобілі разом з фотографією її батьків та призначені були для оплати надгробного пам’ятника, її свідоцтво про народження та правовстановлюючі документи про підприємницьку діяльність.

27.04.2005 року, в такий же незаконний спосіб без відкриття виконавчого провадження, без супровідних документів суду ( в акті вказано: «на загальну суму 204 110,00грн. та 5 320,33 доларів США», сума якої не існувало), без заяв стягувачів, без залучення до виконавчих дій експерта з оцінювання рухомого майна, державними виконавцями здійснений арешт автомобіля ВАЗ -21099, д/з 193 -07 АН, без залучення позивача, як сторони виконавчого провадження, державним виконавцем Полуектовим О.Г. було складено акт опису та арешту майна від 27.04.2005року, а вилучений автомобіль ВАЗ -21099, д/з 193 -07 АН переданий з відміткою: « на зберігання та користування без обмежень» громадянину ОСОБА_6, який не був ні стягувачем, ні стороною виконавчого провадження, ні уповноваженою особою відповідного органу. В акті відсутня експертна оцінка вартості автомобіля ВАЗ -21099, яким без обмежень користувався на протязі 16-ти місяців, а саме до 30 серпня 2006 року громадянин ОСОБА_6

Як свідчать матеріали зведеного виконавчого провадження, недобросовісний зберігач майна ОСОБА_6, який протиправно, та тривалий час без обмежень користувався автомобілем ВАЗ-21099, добровільно не повернув вказаний автомобіль на вимогу виконавчої служби Синельниківського міськрайонного управління юстиції. І як свідчать матеріали справи гр. ОСОБА_6 мав намір через Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області узаконити право власності на автомобіль ВАЗ – 21099, д/з 193-07 АН. А тому, як свідчить акт від 30.08.2006 року, складений державним виконавцем Деркач С.М., автомобіль ВАЗ – 21099 був вилучений у гр. ОСОБА_6 30.08.2006р . примусово та в поганому стані, що стало причиною відмови підписання недобросовісним зберігачем ОСОБА_6 цього акту. І оскільки цей автомобіль ВАЗ – 21099, д/з 193-07 АН , 1995 року не був оцінений експертом та державними виконавцями, то керуючись ринковими цінами, які є в журналах «ОСОБА_7 України» № 34 від 18.08.2009р. на автомобілі цього класу, позивач просить стягнути за свій автомобіль 4 000,00 доларів США, що по курсу гривні становить 31 960,00 грн.

Також 20.10.2003 року державним виконавцем було накладено арешт на 13,060тон зерна ячменя, що було власним майном позивача, яке вона купила за 17 400,00 гривень, що підтверджено платіжним дорученням №51 від 29 липня 2002 року та яке знаходилося незаконно під арештом протягом 3-х років, тобто до 03.08.2006 року. Весь цей час позивач протиправно була позбавлена державними виконавцями свого права, а саме не мала можливості продати ячмінь по вигідній для неї ціні. У зв’язку з тим, що ціна на ячмінь значно впала із-за якості зерна, позивач продала зерно за 5 942,30 гривень та ще сплатила Славгородському ХПП за вимушене зберігання ячменя кошти в сумі 2 356,28 гривень. Такими незаконними діями державними виконавцями позивачу спричинені матеріальні збитки на суму 14 263,98 грн.

Також позивачем сплачено банку 6 839,32 грн. за кредитним договором, що був наданий на покупку автомобіля «Опель –Астра», що підтверджено платіжними дорученнями, які долучені до матеріалів справи. Крім того, постановою державного виконавця Єрьоміною С.М. з позивача безпідставно, без супровідних документів суду стягнено кошти в сумі 7 265,93 грн. по зведеному виконавчому провадженні №2028, що підтверджено платіжними повідомленнями, які є у матеріалах справи.

Позивач на протязі з 2001 по 2007рік протиправно була позбавлена державними виконавцями свого законного права користуватися своїми автомобілями та розпоряджатися ними на власний розсуд. А тому була вимушена звертатися за послугами приватного автотранспорту ОСОБА_8, якому сплатила за тривалий період користування його автомобілем 17 000,00 грн. На ремонт поверненого автомобіля ВАЗ -21099 позивачем були витрачені кошти в сумі 13 000,00грн.

Таким чином, незаконним арештом майна позивача та в результаті його часткової реалізації, яка була здійснена державними виконавцями з грубими порушеннями норм чинного законодавства України, позивачу завдано матеріальної шкоди в сумі 527 544,08грн.

Протягом тривалого часу з 2001 року по вересень 2006 року все майно позивача, в тому числі і всі її автомобілі, незаконно знаходилися під арештом, згідно постанов державних виконавців державної виконавчої служби Синельниківського міськрайонного управління юстиції у Дніпропетровській області, які були ними винесені протиправно та з грубим порушенням норм чинного законодавства України. А на протязі 3-х років , починаючи з вересня 2003 року по вересень 2006 року державними виконавцями безпідставно були арештовані всі розрахункові рахунки позивача, що знаходилися в банках. Також на протязі 5-ти років протиправними та незаконними діями державних виконавців Державної виконавчої служби Синельниківського міськрайонного управління юстиції позивач протиправно була позбавлена можливості користуватися та розпоряджатися своєю власністю, а саме: грошима та автомобілями. А зв’язку з тим, що в автомобілі «Опель – Астра», який був державними виконавцями незаконно арештований та незаконно реалізований за безцінь, також знаходилися правовстановлюючі документи приватного підприємця ОСОБА_1 У зв’язку з цим у неї суттєво погіршився стан здоров’я, нормальний уклад життя, також погіршилися відносини з партнерами по бізнесу, тому що вона вимушена була зупинити свою роботу та подальше виконання контрактних зобов’язань, до теперішнього часу позивач протиправно позбавлена права продовжувати працювати підприємцем, так як правовстановлюючі документи приватного підприємця до цього часу їй не повернуті, зіпсувалися відносини з діловими партнерами та створилася негативна характеристика серед працівників «ПриватБанку» та банку «Новий», в яких були відкриті рахунки позивача, чим позивачеві завдано моральної шкоди , яка виразилася в тяжких душевних стражданнях, приниженні її людської гідності, та яку позивач оцінює в 200000 гривень.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю та просить стягнути з відповідачів на її користь матеріальні збитки в розмірі 527544 гривні 08 копійки, а також моральну шкоду в розмірі 300000 гривень, визнавши дії державних виконавців відділу ДВС Синельниківського міськрайонного управління юстиції по зведеному виконавчому провадження № 2028 незаконними.

Представник відповідача відділу ДВС Синельниківського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_9 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та пояснила, що державні виконавці зведене виконавче провадження відносно стягнень з ОСОБА_1 виконували на підставі рішень Синельниківського міського суду, Господарського суду Дніпропетровської області, наказів господарського суду та ухвал, що надійшли від Синельниківського міського суду, та інших виконавчих документів, що надходили на виконання до відділу ДВС на протязі 2001- 2005 років. При цьому пояснила, що постанови перевірки даного зведеного виконавчого провадження вищестоящими органами ними оскаржені не були.

Представник відповідача ОСОБА_2 управління Державного казначейства України в Дніпропетровській області ОСОБА_10 в судовому засіданні заявлені позовні вимоги визнала.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи та матеріали зведеного виконавчого провадження, після огляду в судовому засіданні документів наданих позивачем та представником відповідача ОСОБА_9,суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Так, в матеріалах цивільної справи (т.1 на а.с.13- 27) в постанові № 23/25/3/2006 Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 18.05.2006 року викладені результати перевірки зведеного виконавчого провадження по стягненню з ОСОБА_1 грошових коштів за рішеннями суду на користь фізичних та юридичних осіб, яке виконувалось державними виконавцями відділу Державної виконавчої служби Синельниківського міськрайонного управління юстиції з порушенням ст.ст.11-1,18, 27,п.10.ст.37,ч.3ст.55 Закону України «Про виконавче провадження» та п.п.3.1,5.6.8,4.9.1,5.6.6 Інструкції про проведення виконавчих дій, та їх дії по виконанню зведеного виконавчого провадження визнані такими, що здійснені із порушеннями вимог чинного законодавства. Ця постанова державними виконавцями відділу ДВС Синельниківського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області не оскаржена.

Дане зведене виконавче провадження № 2028 також перевірялось начальником відділу Державної виконавчої служби Дніпропетровського обласного управління юстиції, про що свідчить постанова № 44/35/2/2005 від 25.03.2005 року про результати перевірки виконавчого провадження ( т.1 а.с.28-31), де перевіркою встановлено порушення при виконанні зведеного виконавчого провадження №2028 по стягненню з ОСОБА_1 грошових коштів за рішеннями суду на користь фізичних та юридичних осіб п.п.3.1,3.3,4.19.1,5.6.8 Інструкції з діловодства в органах державної виконавчої служби та ст.ст.5,18,ч.3ст.55 Закону України» Про виконавче провадження»державним виконавцем Борсук О.В. та Лисенко Д.Б., виявлено порушення п.5.6.6 Інструкції про проведення виконавчих дій та ст.5 Закону України «Про виконавче провадження», яке допущене з боку державного виконавця відділу ДВС Синельниківського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_9, а дії державних виконавців відділу державної виконавчої служби Синельниківського міськрайонного управління юстиції визнані такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства. Ця постанова державними виконавцями відділу ДВС Синельниківського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області також не оскаржена.

Як встановлено із оглянутого в судовому засіданні свідоцтві № 55412270 про реєстрацію платника податку на додану вартість від 16 березня 2001 року ОСОБА_1 має податковий номер фізичної особи НОМЕР_1, виданого Синельниківською оДПІ.

В підтвердження наявності в позивача ОСОБА_1 в період з 2001 по 2004 роки грошових коштів на банківських рахунках в достатній кількості, щоб стягнути борг стягувачу ОСОБА_3, в судовому засіданні оглянуті платіжні повідомлення, що надані приватним підприємцем ОСОБА_1, із яких вбачається, що за час з березня по грудень 2001 року через відділення ЗАТ КБ»Приватбанк» нею здійснено платежів на суму 175850 гривень 56 копійок, за березень –липень 2002 року на суму 312684 гривні 75 копійок, за січень-вересень 2003 року здійснено платежів на 1811905 гривень 57 копійок , в тому числі платежі в пенсійний фонд, прибутковий податок оДПІ та в центр зайнятості. Дані обставини вказують на те, що боржник по виконавчому провадженню ОСОБА_1 мала грошові кошти на розрахунковому рахунку в достатній кількості для стягнення на користь стягувача ОСОБА_3

І при виконанні державними виконавцями вимог ст.30 Закону України » Про виконавче провадження» виконавче провадження за виконавчим листом № 2-34 від 12.03.2001 року було б виконане без встановлених численних порушень.

Натомість, виконавче провадження за виконавчим листом № 2-34 від 12.03.2001 року про стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів на користь ОСОБА_3 в розмірі 50400 гривень відкрите 19.11.2001року без заяви стягувача, що є грубим порушенням Закону України» Про виконавче провадження» та Інструкції про проведення виконавчих дій. Але для виконання даного виконавчого листа державними виконавцями відділу ДВС на майно боржника ОСОБА_1 все-таки накладено спочатку арешт, а саме спочатку на 13,060 тон зерна ячменю, що знаходився на зберіганні в Славгородскому ХПП , та який 07.11.2003 року оцінений на суму 7705 гривень 00 копійок, але стягувачу ОСОБА_3 не переданий. Державним виконавцем Полуектовим О.Г. також порушені вимоги ст.56 (Право боржника на визначення першочерговості звернення стягнення на предмети (види майна)) Закону України «Про виконавче провадження», згідно якої державний виконавець зобов’язаний задовольнити вимоги боржника.

Але 28.01.2004 року для виконання цього ж виконавчого листа №2-34 від 12.03.2001 року про стягнення на користь стягувача ОСОБА_3 грошових коштів в сумі 50400 гривень на майно боржника ОСОБА_1 державними виконавцями знову було накладено арешт, а саме на автомобіль »Опель-Астра» 2001 року випуску, що був заставленим майном ЗАТ КБ»Приватбанк» , який без відома заставодержателя був переданий на зберігання стягувачу ОСОБА_3, без належної та обов’язкової оцінки даного автомобіля. Чим державними виконавцями грубо порушені вимоги ст.52 (звернення стягнення на заставлене майно) Закону України «Про виконавче провадження».

Але позивач державним виконавцем навіть не була ознайомлена з актом опису та арешту майна від 28.01.2004 р., не була залучена до виконавчих дій 28.01.2004 року, про що свідчать матеріали справи, а також і сам акт від 28.01.2004 року, який не підписаний ні самою ОСОБА_1, ні членами її родини, а ні її довіреною особою чи її представником.

Постановою від 21.04.2005 року було знято арешт з 13,060 тонн ячменя, але в порушення вимог ст.59 (звільнення майна з-під арешту), вказана постанова державним виконавцем Єрьоміною С.М. так і не була направлена сторонам виконавчого провадження та «зберігачеві» ( докази її направлення у справі відсутні).

Із матеріалів справи вбачається, що 29.01.2004 року (т.1 а.с.105) державним виконавцем Єрьоміною С.М. направлене повідомлення керуючому відділенням ЗАТ КБ»Приватбанк» про те, що він має право звернутися до суду з позовом про звільнення заставленого майна з-під арешту, тобто після арешту автомобіля « Опель-Астра» 28.01.2004 року, який знаходиться в заставі ЗАТ КБ»Приватбанк» та переданий стягувачу ОСОБА_3

Також в матеріалах справи знаходиться договір поруки № 194/1-2004 від 16.01.2004 року(т.1 а.с.106), який складено керуючим відділенням ЗАТ КБ»Приватбанк» та ОСОБА_3 на підставі особистого волевиявлення, про сплату ОСОБА_3 кредиту , що був наданий у вигляді кредитного ліміту на пластикову картку в сумі 10850 доларів США громадянці ОСОБА_1 на строк користування до 11.04.2005 року.

Як вбачається із договору № 193-2002 застави майна від 11.04.2002 року (т.2а.с.95-96) між ЗАТ КБ»Приватбанк» та ОСОБА_1 дійсно мали місце договірні зобов’язання, по яких ОСОБА_1 було надано кредит в розмірі 10850 доларів США на строк до 11.04.2005 року. Та з метою забезпечення зобов’язань по поверненню кредиту, заставодавець ОСОБА_1 надала в заставу заставодержателю ЗАТ КБ» Приватбанк» автомобіль «Опель-Астра» 2001 року випуску. В цьому договорі застави майна, а саме автомобіля» Опель- Астра» ОСОБА_3 поручителем заставленого майна ОСОБА_1 не сказаний.

Згідно акту прийому - передачі автомобіля «Опель-Астра» від 11.04 2002 року власником цього автомобіля є саме ОСОБА_1 і згідно накладної № 243-АР вартість автомобіля складає 83545 гривень(т.2 а.с.89-90). Із оглянутих в судовому засіданні платіжних повідомлень №42 від 28.03.2003 року та №103 від 01.07.2003 року встановлено, що ОСОБА_1 сплачено для поповнення пластикової картки 25000 гривень, та за період з листопада 2002 по серпень 2003 року 6839 гривень 32 копійки процентів за користування грошовими коштами на цій пластиковій картці.

Як встановлено із виконавчого провадження № 346 від 07.09.2004 року по виконавчому напису нотаріуса № 2561 від 07.05.2004 року з ОСОБА_1 за цим договором застави майна №193-2002 від 11.04.2002 року стягнуто 492,35 доларів США основного боргу та за виконавчим написом нотаріуса № 3599 від 21.08.2004 року з ОСОБА_1 стягнуто заборгованість в сумі 4827,98 доларів США. Борг стягнуто в повному обсязі. А виконавчі провадження № 345 та № 346 провадженням закрито 01.02.2006 року.

Таким чином, в судовому засіданні встановити яким чином стягувач ОСОБА_3 став стороною виконавчого провадження по заставленому майну ЗАТ КБ»Приватбанк» не вдалося, але із оглянутих в судовому засіданні квитанцій № 1-6 від 04.02.2005 року встановлено, що стягувач ОСОБА_3 сплатив ОСОБА_1 просрочену заборгованість по кредиту в сумі 4990.94 доларів США та 656.85 доларів США процентів по кредиту. Як неможливо встановити, якими статтями Закону України » Про виконавче провадження» чи Інструкції про проведення виконавчих дій керувалися державні виконавці відділу ДВС Синельниківського міськрайонного управління юстиції при виконанні виконавчого провадження.

Цим саме, державними виконавцями грубо порушені вимоги ст.55 (ОСОБА_11 та стягнення на заставлене майно) Закону України «Про виконавче провадження», де вказано, що « державним виконавцем може бути накладений арешт у межах суми стягнення за виконавчими документами», та зроблені певні дії щодо заставодержателя. Та, як вбачається із матеріалів справи: вартість автомобіля «Опель –Астра» - становить 83 545,00 грн., що значно перевищує суму стягнення – 50 400,00грн.

Державними виконавцями в порушення ст.ст. 55, 56, 57 Закону України «Про виконавче провадження» та вимог пункту 1.7.2 «Інструкції про проведення виконавчих дій» під час проведення виконавчих дій 28.01.2004 року спеціалістом чи експертом не був оцінений автомобіль «Опель –Астра », і державним виконавцем «якщо накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, надсилається до органу нотаріату та інших органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження», вимоги закону не виконані, про це державним виконавцям було вказано Державним нотаріусом ОСОБА_12 при поверненні постанови від 30.06.2006 року про зняття арешту з автомобіля марки ВАЗ-21099 д/з 193-07 АН, який належав ОСОБА_1, оскільки в тексті постанови відсутні відомості про постанову, якою було накладено арешт, не вказані дата та номер постанови, контрольна сума арештованого майна, по якій проводиться пошук арешту в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна. А також нотаріусом звернено увагу на те, що державним виконавцем не надано боржнику строку для оскарження постанови.

А оглянутий витяг з Єдиного реєстру України, свідчить про той факт, що остаточно арешт з майна ОСОБА_1 був фактично знятий лише 06.03.2007 року .

Крім того, на виконанні в відділі ДВС з 06.11.2003 року знаходилася ухвала господарського суду Дніпропетровської області по справі № 14/238-01 про стягнення з приватного підприємця ОСОБА_1 на користь ЗАТ »Агроінвест-груп» грошових коштів в сумі 127362 гривні 86 копійок, яка була скасована 13.07.2005 року Вищим господарським судом України, але постанова про закінчення виконавчого документа винесена державним виконавцем Єрьоміною С.М. лише 02.08.2006 року та лише 30.08.2006 року винесена постанова про виведення із зведеного виконавчого провадження № 2028 постанови по виконанню ухвали господарського суду від 28.12.2002 року по справі №14/238.

Ще 12.08.2002 року ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області по справі №14/238 визнано незаконними дії державного виконавця Борсук О.В. по винесенню постанови про арешт майна боржника ОСОБА_1 і об'ява заборони на його відчуження від 15.02.2002 року та про накладення арешту на автотранспорт ОСОБА_1 ВАЗ 21099 д/н НОМЕР_2 і КІА Кларус д/н НОМЕР_3, постанову від 15.02.2002 року скасовано, але державними виконавцями виконавче провадження не було закрите.

І хоча 13.08.2006 року начальником ДВС у м.Синельникове та Синельниківського району ОСОБА_5 знову було скасовано постанову про арешт майна боржника та заборону його відчуження від 15.02.2002 року, видану державним виконавцем Борсук О.В. про накладення арешту на автотранспорт ОСОБА_1

Навпаки, відділом ДВС Синельниківського міськрайонного управління юстиції 19.01.2005 року було відкрите виконавче провадження № 22 по виконавчому листу по справі № 2-680 від 07.12.2004 року про стягнення на користь стягувача ОСОБА_13 з боржника ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 25250 гривень, по якому 30.05.2006 року апеляційним судом Дніпропетровської області рішення про стягнення грошових коштів з ОСОБА_1 скасоване і провадження по справі закрите, але виконавче провадження № 22 в зведеному виконавчому провадженні № 2028 знаходилося до 30.08.2006 року. По даному виконавчому провадженню неможливо встановити , яким чином воно виконувалось, та чи виконане воно взагалі.

03.08.2006 р. начальник ДВС у м. Синельниковому та у Синельниківському районі ОСОБА_5 виносить постанову про перевірку зведеного виконавчого провадження, в якій вказує на скасування арешту майна ОСОБА_1, але державним виконавцем Єрьоміною С.М. в цей же день, 03.08.2006 року незаконно та безпідставно виноситься постанова про арешт автомобіля ВАЗ- 2199 д/з 193-07 АН , який належить ОСОБА_1, без посилання на виконавчі документи Синельниківського міського суду. Вказана постанова від 03.08.2006 року також винесена з порушенням ст.ст.18,19, 21,30,50,57 Закону України «Про виконавче провадження» та п. 17.3.Інструкції про проведення виконавчих дій.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що діями державних виконавців ВДВС Синельниківського міськрайонного управління юстиції позивачеві було завдано матеріальної шкоди у зв’язку з незаконним арештом та вилученням автомобіля «Опель - Астра» державний номер НОМЕР_4 2002 року випуску на суму 103803 гривні 05 копійок, автомобіля НОМЕР_5 вартістю 31960 гривень 00 копійок, 13060 тон зерна ячменя , збитки по реалізації та зберіганні якого склали 14263гривень 98 копійок, виплат, які позивачеві доводилося робити у зв’язку зі сплатою процентів по кредиту в сумі 6839 гривень 32 копійки, виплат відділу ДВС Синельниківського міськрайонного управління юстиції на суму 7265 гривень 93 копійки, витрат, пов’язаних з поїздками до м. Києва за захистом порушених прав позивача в суму 966гривні 20 копійок (а.с.110-114), а також вартості речей, які знаходилися в діловому сумці-саквояжі позивача вартістю 735 гривень 00 копійок, золотих прикрас на суму 1591 гривня, технічного паспорту на автомобіль вартістю 350 гривень, косметички з косметикою на суму 530 гривень, речей, які описані в акті опису майна, але не повернуті позивачеві на суму 800 гривень. Доказом того, що позивач до м.Києва їздила за захистом своїх порушених прав, пов’язаних з діями державних виконавців відділу ДВС Синельниківського міськрайонного управління юстиції свідчить запрошення позивачки на оперативну нараду предметом розгляду на якій було виконання зведеного виконавчого провадження ( т.1 а.с.59).

Матеріальні збитки в розмірі 40400 доларів США, які, як пояснює позивач, знаходилися в салоні автомобіля «Опель-Астра», а також 13000 гривень витрат по ремонту автомобіля та 3413 гривні 80 копійок витрат на проїзд до м.Києва позивачем не доведені, як не доведені і витрати в розмірі 17000 гривень , що сплачені за послуги автомобіля водієві ОСОБА_14, а тому в цій частині матеріальні збитки стягненню не підлягають.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями,

діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Оскільки майнова шкода завдана позивачеві діями державних виконавців , то вона повинна бути відшкодована у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.

На підставі вимог ст. 11 Закону України « Про державну виконавчу службу», у разі вчинення державним виконавцем під час виконання службових обов’язків діяння, що має ознаки злочину чи адміністративного правопорушення, він підлягає кримінальній чи адміністративній відповідальності у порядку встановленому Законом. Шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому Законом за рахунок держави

Таким чином, з’ясувавши всі обставини справи , суд вважає необхідним позовні вимоги про стягнення матеріальної шкоди задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 матеріальні збитки в розмірі 169104 гривні 48 копійок.

Відповідно до ст.23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Як вбачається із результатів перевірки зведеного виконавчого провадження, які зроблені відділом Державної виконавчої служби Дніпропетровського обласного управління юстиції від 25.03.2005 року та Департаментом Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 18.05.2006 року дії державних виконавців по виконанню зведеного виконавчого провадження № 2028 за період з 19.11.2002 року по 30.08.2007 року визнані незаконними, встановлені численні порушення вимог Закону України» про виконавче провадження» та Інструкції про проведення виконавчих дій, а винні особи - державні виконавці відділу ДВС Синельниківського міськрайонного управління юстиції притягнуті до дисциплінарної відповідальності.

З урахуванням всіх обставин справи, суд вважає необхідним позовні вимоги про стягнення моральної шкоди задовольнити частково та стягнути на користь позивача моральну шкоду в розмірі 200000 гривень.

Керуючись ст.ст.10,11,60,88,209, 212-214 ЦПК України, ст.ст. 22, 23, 325, 1166, 1167 ЦК України, ст.11 Закону України» Про Державну виконавчу службу в Україні», суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати дії державних виконавців відділу Державної виконавчої служби Синельниківського міськрайонного управління юстиції в Дніпропетровській області по виконанню зведеного виконавчого провадження № 2028 відносно ОСОБА_1 – незаконними.

Стягнути з ОСОБА_2 управління Державного казначейства України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 матеріальні збитки в розмірі 169104( сто шістдесят дев,ять тисяч сто чотири) гривні 48 копійок та моральної шкоди в розмірі 200000(двісті тисяч) гривень 00 копійок, а всього стягнути 369104 (триста шістдесят дев,ять тисяч сто чотири) гривні 48 копійок.

На рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Дніпропетровської області через Синельниківський міськрайонний суд може бути подана заява про апеляційне оскарження, а протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження – апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, у разі її подання протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано, а у разі її подання – після закінчення строку на подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після закінчення розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: ОСОБА_11