АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД   ЧЕРКАСЬКОЇ   ОБЛАСТІ

Справа №   22ц-1262007р.                                                               Головуючий по 1 інстанції

Горячківська Л.В.

Категорія           спори,          що

виникають       із       житлових

правовідносин

Доповідач в апеляційній

Інстанції Василенко Л.І.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2007 р колегія суддів Судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

Головуючого             Бурлаки В.О.

Суддів                         Василенко Л.І. Бабенко В.М.

при секретарі             Бурдуковій О.В.

з участю прокурора

адвокатів                    ОСОБА_1 ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 20 листопада 2006 р. по справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про реальний розподіл квартири та стягнення грошової компенсації,

встановила:

23.05.2006 р. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулись в суд з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про реальний розподіл квартири та стягнення грошової компенсації.

В обгрунтування заявлених вимог вказали, що згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 29.11.1994 р. їм на праві спільної часткової власності належить 2/5 частини ідеальної долі двокімнатної квартири АДРЕСА_1. Інші 3/5 частини ідеальної долі даної квартири належать відповідачам, які з 1994 р. фактично користуються частиною квартири, яка їм не належить. Їхні неодноразові пропозиції щодо добровільного поділу спільного майна чи виплати їм вартості належної частки, відповідачами залишаються без уваги.

Враховуючи, що вони забезпечені житлом, у зв'язку з чим не претендують на виділ їм частки квартири в натурі просили суд провести реальний розподіл спірної квартири та стягнути з відповідачів на їхню користь вартість 2/5 частин її ідеальної долі в сумі 50480 грн., тобто по 25240 грн. на користь кожного та понесені судові витрати.

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 20 листопада 2006 р. в задоволенні позовних вимог позивачам відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5, ОСОБА_6,    ОСОБА_7 судові витрати в сумі 480 грн. солідарно.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 просить рішення суду, як постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального права, скасувати ухвалити нове рішення, яким задовольнити їхні позовні вимоги.

При цьому вказується на ті підстави, що і в позовній заяві.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення сторін, що з'явились, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підлягає до відхилення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог позивачів, районний суд виходив з того, що сторони в рівних частках є власниками двокімнатної квартири АДРЕСА_1. Згідно висновку судової будівельно -технічної експертизи реальний розподіл даної квартири не можливий, дійсна (ринкова) вартість спірної квартири становить 119 834грн., долі співвласників в дійсній вартості квартири складають позивачів - 47934 грн., відповідачів - 71900 грн. З вказаних підстав суд першої інстанції прийшов до висновку, що позов не підлягає до задоволення.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює .

Відповідно до вимог ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за "їхньою згодою.

Співвласники можуть домовитись про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

При цьому, кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Згідно до змісту ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (ч. 2 ст. 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Судом апеляційної інстанції встановлено, підтверджено матеріалами справи, що дійсно згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 29.11.1994 р. ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на праві спільної часткової власності належить двокімнатна квартира АДРЕСА_1.

Відповідачі фактично користуються всією спірною квартирою, іншого житла не мають. Позивачі даною квартирою не користуються мають власне житло.

В суді першої інстанції відповідачі пояснили, що ОСОБА_5 не працює, ОСОБА_7 навчається в коледжі на контрактній основі, Коштів на сплату грошової компенсації, яка є значною не мають. При цьому визнають, що позивачам належить 2/5 частини спірної квартири.

Відповідно до висновку судової будівельно - технічної експертизи НОМЕР_1 дійсна (ринкова) вартість квартира АДРЕСА_1 становить 119 834грн., долі співвласників в дійсній вартості квартири складають: співвласників 2/5 частин - 47934 грн., співвласників 3/5 частин - 71900 грн. При цьому реальний розподіл даної квартири не можливий.

Згідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 14 постанови від 22 грудня 1995 р. № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» квартира, яка є спільною сумісною власністю, або спільною частковою власністю, за вимогами учасника (учасників) цієї власності, підлягає розподілу у натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольоване жиле приміщення з самостійними виходами, які можуть бути використані як окремі квартири, або які можна переобладнати у такі квартири. В супротивному випадку може бути визначений порядок користування приміщеннями у квартирі, якщо про це буде заявлений позов.

Позов позивачами про визначення порядку користування спірною квартирою не заявлявся, висновок експерта з даного приводу також відсутній.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції за викладених обставин прийшов до обґрунтованого висновку, відмовивши в задоволенні позову про реальний розподіл квартири та стягнення грошової компенсації.

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і на їх правильність не впливають.

Рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги судова колегія не вбачає.

Керуючись ст. ст. 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 20 листопада 2006 р. залишити без змін.

Ухвала набирає чинності одразу після проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців.