ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

           23.03.2009                                                                                          Справа№  6/175

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:                   

головуючого судді –Тищик І.В. (доповідач)

суддів – Чимбар Л.О., Чоха Л.В.

при секретарі –Пруднікова Г.В.

за участю представників сторін:

        позивач: Капацина К.М.                             

        відповідач: Довбня В.А.                                            

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу приватного підприємства "Спец РСУ" на рішення господарського суду Кіровоградської області від 22.12.08р. у справі № 6/175

за позовом приватного підприємства „Спец РСУ”, м. Кіровоград

до приватного підприємства „Квазар-Центр”, м. Кіровоград

про визнання недійсним договору та зобов’язання сторін повернути одна одній все отримане за договором,

                                                   ВСТАНОВИВ:  

У жовтні 2008 року позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою про визнання недійсним договору №104/07 від 27.11.2007р., укладеного між приватним підприємством „Квазар-Центр” і приватним підприємством „Спец РСУ” та повернення сторонами всього отриманого за договором.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 22.12.2008  року у справі № 6/175 (суддя Баранець О.М.) в задоволенні позову відмовлено.

Вмотивовуючи рішення, господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання договору недійсним, оскільки невиконання чи неналежне виконання договору не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання договору недійсним.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення господарського суду та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник посилається на право покупця відмовитись від договору та повернути товар в разі непередачі продавцем у встановлений строк приналежностей товару або документів, що стосуються товару відповідно до ч.2 ст. 662 ЦК України. На думку скаржника, відповідачем поставлено некомплектний товар, без дотримання вимог стандартів, технічних умов або прейскурантів, оскільки технічні документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо) разом з товаром не передані.  

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню та просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає  задоволенню, виходячи з наступного:

Як убачається з матеріалів справи, між ПП „Квазар-Центр” (Постачальник) та ПП "Спец РСУ" (Покупець) 27.11.2007 р. було укладено договір №104/07, відповідно до якого відповідач зобов’язався поставити позивачу обладнання для  льодового катка, а відповідач –прийняти та оплатити це обладнання.

Одночасно, 27.11.2007р., сторони, виступаючи в іншому статусі (статусі приватних підприємців) уклали договір № 47-07, яким передбачили поставку мереженого обладнання, програмного продукту, здійснення монтажу локальних комп’ютерних мереж, пусконалагоджувальні роботи тощо.

Матеріалами справи посвідчується, що на виконання умов вказаних договорів зазначене обладнання постачальником було поставлене, змонтоване та запущене в експлуатацію, проте позивача якість забезпечення автоматизації бізнес-процесу об’єкта не задовольнила і дана обставина явилася підставою для звернення останнього до господарського суду з вимогою про визнання недійсним договору №104/07 та про зобов’язання сторін за договором повернути одна одній все отримане по зобов’язанням.

Вимоги позивача про визнання недійсним договору вмотивовані посиланнями на те, що:

- в договорі не визначений вид зобов’язань;

- відсутнє посилання на Міжнародні правила по тлумаченню термінів Інкотермс;

- не визначений строк поставки товарів;

- не визначені умови передачі товару;

- укладено два різні договори, що позбавило позивача можливості розпорядитись обладнанням;

- в специфікації не визначена номенклатура та характеристики обладнання;

- відсутні технічні документи (технічні паспорти, сертифікат якості);

- здійснено поставку некомплектного товару та неналежної якості.

Відповідно до ч.1 ст. 215  Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу, а саме:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам  суспільства;

- особа яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;  

- волевиявлення учасника правочину  має бути вільним  і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Позивач вважає, що спірний правочин підлягає визнанню недійсним як такий, що не відповідає нормам чинного законодавства.

За правилами ст. 180 Господарського кодексу України та ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

При укладенні господарського договору сторони зобов’язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.

Відповідно до приписів вищенаведених норм істотні умови договору підлягають узгодженню в обов’язковому порядку.

Визначення будь-яких інших умов договору, що не суперечать законодавству, здійснюється сторонами на власний розсуд відповідно до приписів ч. 4 ст. 179 ГК України та ст. 627 ЦК України.

З матеріалів справи вбачається, що договір №104/07 від 27.11.2007р. є договором поставки.

В силу ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, вимоги до форми та істотні умови якого встановлені у ст.ст. 656 –698 ЦК України. Істотними умовами такого договору являються предмет договору, кількість, якість, ціна, строки і порядок оплати товару.

Сторонами  у договорі та у специфікації, яка є невід’ємною частиною договору, визначені всі істотні умови договору, встановлені строки та порядок оплати обладнання (пп.4.1-4.3 договору), строки його поставки (пп. 5.1 договору), якість обладнання (п.6.1договору).

Узгоджений сторонами порядок поставки обладнання (п. 5 договору) передбачає, що приймання обладнання за кількістю та якістю здійснюється сторонами в порядку, що визначається чинним законодавством, заперечення покупця щодо кількості та комплектності обладнання приймаються постачальником на протязі трьох днів після його передачі.

Таким чином, умови договору у повному обсязі відповідають вимогам норм чинного законодавства.

Обов’язковість визначення у договорі виду зобов’язань, посилання на терміни Інкотермс та викладення в договорі технічної характеристики товару чинним законодавством не передбачена і відсутність останніх в тексті договору не являється підставою для визнання такого договору недійсним.

Частиною 2 статті 662 ЦК України встановлений обов’язок продавця одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

В той же час, статтею 594 ЦК України кредитору надано право притримання речі, що підлягає передачі боржнику, у разі невиконання останнім зобов’язання щодо оплати цієї речі.

Матеріалами справи посвідчується той факт, що непередача відповідачем частини технічної документації на поставлене обладнання явилася наслідком невиконання позивачем грошових зобов’язань щодо оплати вказаного обладнання. Невиконання приватним підприємством „Квазар-Центр” обов’язку з передачі технічної документації до поставленого товару також не являється підставою для визнання недійсним  договору № 104/07.

Твердження позивача про поставку неякісного обладнання обґрунтовується посиланням на неналежну якість відтворюваного на встановленому обладнанні програмного продукту. Посилання на неякісність програмного продукту, рівно як і посилання на неякісність електронного обладнання документально не обґрунтовані, належними доказами (відповідно до вимог Інструкції П-7) не доведені і являються суб’єктивною думкою самого позивача.

Якість програмного продукту не являється предметом спірного договору і не може бути підставою для визнання останнього недійсним.

Відповідно до п. 5.5 спірного договору обладнання підлягало поставці без операційної системи, відповідальність по придбанню якої було покладено на позивача.

Договір №47-07, на який (як на підставу для визнання недійсним договору №104/07) посилається позивач та відповідно до якого був придбаний програмний продукт, укладений між іншими особами (між приватним підприємцем Довбнею В.А. та приватним підприємцем Устянським С.А.). Відповідальності за вказаним договором приватне підприємство „Квазар-Центр” нести не може, оскільки стороною у договорі №47-07 не являється.

З матеріалів справи убачається, що в даному випадку має місце неналежне виконання договірних зобов’язань з боку обох сторін. Як правомірно дійшов висновку місцевий суд, невиконання чи неналежне виконання договору  не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання договору недійсним. У такому разі зацікавлена сторона не позбавлена права вимагати розірвання договору або застосування інших передбачених законом чи договором наслідків.  

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду прийнято за умови всебічного та повного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, внаслідок чого підстави для його скасування відсутні. Доводи скаржника не приймаються колегією суддів в силу викладеного.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд          

                                                          ПОСТАНОВИВ :          

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 22.12.2008 року у справі № 6/175 залишити без змін, а апеляційну скаргу приватного підприємства „Спец РСУ”- без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого господарського суду.

       Головуючий                                                                             І.В. Тищик

       Судді:                                                                                        Л.О.Чимбар

                                                                                                           Л.В. Чоха