АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Справа № 22-Ц-2025-Ф/06
Головуючий суду першої інстанції Зверев Г.С.
Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції Мудрова В.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 грудня 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим у м. Феодосії в складі:
головуючого - судді Ломанової Л.О.
суддів Притуленко О.В.
Мудрової В.О.,
при секретарі Старості І.І.
озглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за скаргою ОСОБА_1на дії працівників Державної виконавчої служби у Ленінському районі АР Крим за апеляційною скаргою ОСОБА_1на ухвалу Ленінського районного суду АР Крим від 6 квітня 2006 року,
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 звернулася до суду із скаргою на дії працівників Державної виконавчої служби у Ленінському районі АР Крим.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до рішення Ленінського районного суду АР Крим від 15 червня 2004 року військовий радгосп «Азовський» зобов'язаний виплатити на її користь 29251 грн. 99 коп., шляхом перерахунку вказаної суми з Управління Тилу Міністерства Оборони України, військової частини 0890 м. Севастополя, на користь військового радгоспу «Азовський». Вказане рішення суду набрало законної сили 15 серпня 2004 року. Чотири примірники виконавчих листів, виписаних відповідно до зазначеного рішення суду, надійшли для виконання до Державної виконавчої служби Ленінського району (далі ДВС Ленінського району) для проведення стягнень у виконання рішення суду. Працівниками ДВС Ленінського району по двом виконавчим листам була прийнята постанова від 17 жовтня 2005 року про повернення виконавчого документу стягувачу у зв'язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути обернуто стягнення, а два інших виконавчих листа направлені до Державної виконавчої служби Нахімовського району м. Севастополя, яка на даний час не виконала рішення суду і її працівниками не було проведено необхідного стягнення з Управління Тилу МВС України. Вважає, що працівники ДВС Ленінського району не виконують рішення суду від 15 червня 2004 року і займаються тяганиною виконання. У зв'язку з цим просила визнати дії працівників ДВС Ленінського району неправомірними та відмінити постанову від 17 жовтня 2005 року, відновити виконавче провадження по справі.
Ухвалою Ленінського районного суду від 6 квітня 2006 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 було відмовлено.
Не погодившись з вказаною ухвалою суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати її, також просила скасувати постанову ДВС Ленінського району від 17 жовтня 2005 року, поновити провадження по справі, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, не повне з'ясування судом обставин справи. Вважає, що суд першої інстанції в порушення статті 11 Цивільного процесуального кодексу України включив в ухвалу суду не всі вимоги, також судом була порушена стаття 10 зазначеного кодексу, а саме суд не надав сторонам, які брали участь у справі, рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Також вказує на те, що суд неправомірно застосував наказ Міністерства юстиції України № 1482/к від 19 серпня 2005 року, оскільки він не має зворотної сили та не може бути застосований на правовідносини, які були до його прийняття.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення сторін, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 307 Цивільного процесуального кодексу України апеляційний суд задовольняє апеляційну скаргу і скасовує ухвалу і постановляє нову, якщо визнає, що суд першої інстанції постановив ухвалу з порушенням вимог матеріального і процесуального права.
Відмовляючи у задоволені скарги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що згідно до пункту 2 статті 40 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягнення не провадилося або було проведено частково, повертається стягувачеві: якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, і здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. Як випливає з пункту 10 статті 37 вказаного Закону, виконавче провадження підлягає закриттю у випадках направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Ленінського районного суду АР Крим від 15 червня 2004 року по справі № 2-173 / 04, було задоволено позов ОСОБА_1 до відділу сільського господарства Управління Тилу Військово-морських Сил України і військового радгоспу «Азовський» про стягнення матеріальної та моральної шкоди - стягнуто на користь позивача 29251 грн. 99 коп., шляхом перерахунку вказаної суми з Управління Тилу Міністерства Оборони України, військової частини 0890 м. Севастополя, на користь військового радгоспу «Азовський» (а.с.9). Вказане рішення суду набрало законної сили 15 липня 2005 року (а.с.8). 16 липня 2005 року Ленінським районним судом АР Крим був виданий виконавчий лист у чотирьох примірниках для виконання рішення суду, які позивачкою були надані до відділу Державної виконавчої служби у Ленінському районі. Постановою державного виконавця від 17 жовтня 2005 року виконавчий лист був повернутий стягувачу (а.с.6).
Дійсно, у матеріалах виконавчого провадження № 6-1662/05 по виконання виконавчого документу № 2-173/04 року є акт про відсутність майна й грошових коштів на рахунку боржника. Однак, даний акт складений без належно оформлених відомостей про дійсну відсутність майна й грошових коштів на рахунку боржника. Також відсутні відомості про об'єднання в одне зведене виконавче провадження.
Крім того, встановлено, що місцезнаходження боржника Управління Тилу Міністерства Оборони України, військової частини 0890 знаходитися у м. Севастополі АРК й згідно до ст. 20, п. 10 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у випадку направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державною виконавчої служби.
За таких обставин висновок суду першої інстанції щодо обґрунтованості дій працівників Державної виконавчої служби у Ленінському районі АР Крим колегія суддів вважає помилковим, а також таким, що не відповідає чинному законодавству.
На підставі наведеного, ст. 20, пункту 10 статі 37, 49 Закону України «Про виконавче провадження», керуючись статтею 303, пунктом 4 частини 2 статті 307, пунктом 3 частини 1 статті 312 та статтею 315 Цивільного процесуального кодексу України колегія судців судової палати у цивільних справах,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1задовольнити.
Ухвалу Ленінського районного суду АР Крим від 6 квітня 2006 року скасувати,
Постановити нову ухвалу, якою визнати дії працівників Державної виконавчої служби у Ленінському районі АР Крим неправомірними. Скасувати постанову Державної виконавчої служби у Ленінському районі АР Крим від 17 жовтня 2005 року та зобов'язати державного виконавця Ленінського району АР Крим виконати дії згідно закону України «Про виконавче провадження
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.