АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
у м. Феодосії
Справа № 22-Ц-2181-Ф/06
Головуючий суду першої інстанції Панченко О.І.
Суддя-доповідач Полянська В.О.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 грудня 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:
головуючого - Моісеєнко Т.І.,
суддів - Полянської В.О., Іщенка В.І. при секретарі - Піцик Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третій особі першій Феодосійській державній нотаріальній конторі про визнання заяви про відмову від спадщини недійсною, встановленні факту прийняття спадщини та визнанні права власності на частку спадкового майна, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 26 вересня 2006 року,
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, 3-й особі першій Феодосійській державній нотаріальній конторі і просив визнати його заяву про відмову від спадщини на користь ОСОБА_4 недійсною, встановити факт прийняття їм спадщини після смерті батька та визнати право власності на частку спадкового майна.
Вимоги мотивовані тим, що 19 травня 2000 року помер його батько ОСОБА_6, після смерті якого відкрилася спадщина у вигляді домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 Вказане домоволодіння батько заповів: йому та відповідачам у рівних частках. Він та ОСОБА_5 відмовилися від спадщини на користь його дочки ОСОБА_4, а ОСОБА_3 відмовилася від спадщини на користь своєї дочки ОСОБА_2 У встановлений строк ОСОБА_4 спадщину не прийняла.
При поданні заяви про відмову від спадщини за заповітом на користь дочки ОСОБА_4, він помилково вважав, що його відмови від спадщини достатньо для прийняття спадщини донькою. Йому не було роз'яснено, що у випадку не прийняття ОСОБА_4 спадщини, вона переходить до інших спадкоємців. Він не відмовлявся від спадщини взагалі, відмовився лише на користь своєї дочки. В зв'язку з помилковим поданням заяви про відмову від 1/5 частки спадщини на користь ОСОБА_4, просить визнати зазначену заяву недійсною.
Крім того, позивач просив встановити факт прийняття спадщини після смерті батька, оскільки на час відкриття спадщини і по даний час він проживав і проживає в спадковому будинку, доглядає за ним, проводить ремонт будинку.
У доповненні до позову від 16 грудня 2005 року ОСОБА_1 просить визнати за ним право власності на 2/5 долі спадщини. Свої вимоги мотивує тим, що спадщину не прийняли два спадкоємці по заповіту: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Тобто, 2/5 долі від спадщини, що належать їм, повинні бути розподілені між ним і відповідачкою ОСОБА_2
Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 26 вересня 2006 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнане заяву ОСОБА_1 про відмову від прийняття спадщини за заповітом на користь ОСОБА_4 недійсною.
Встановлено факт прийняття ОСОБА_1 спадщини за заповітом після смерті його батька ОСОБА_7, яка наступила ІНФОРМАЦІЯ_1
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 2/5 частки АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_7
В апеляційній скарзі ОСОБА_2. та ОСОБА_3 просять рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позову, оскільки на думку апелянтів воно постановлене з порушенням норм діючого законодавства і суперечить фактичним обставинам справи.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянти посилаються на те, що ухвалою колегії суддів судової палати по цивільним справам Апеляційного суду АР Крим від 15 листопада 2004 року рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 26 червня 2004 року, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 про встановлення юридичного факту прийняття спадщини, визнанні заповіту недійсним та визнання права власності на домоволодіння, залишено без змін. Апелянт вважає, що суд першої інстанції, задовольняючи вимоги ОСОБА_1, не звернув на це уваги і допустив ситуацію, коли відносно однієї і тієї ж особи і одному й тому ж предмету спору ухвалено протилежне рішення.
Апелянт вважає, що суд не взяв до уваги, що відмова від спадщини є односторонньою угодою, яка припиняє право на спадщину спадкоємця який відмовився від неї.
Апелянти вказують, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, допустив порушення вимог ст. 553 ЦК України (в редакції 1963 року), діючої на час виникнення правовідносин між сторонами, згідно якої скасування спадкоємцем заяви про відміну від прийняття спадщини не допускається.
У запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін по справі, їх представників, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що заява про відмову прийняття спадщини на користь ОСОБА_4 була позивачем надана помилково, і відповідно до ч. 1 ст. 56 ЦК України (в редакції 1963 року), як угода, яка здійснена внаслідок помилки, що має істотне значення, може бути визнана недійсною за заявою сторони, що діяла під впливом помилки.
Суд також виходив з того, що відповідно до вимог ст. 549 ЦК України, в редакції 1963 року, позивач фактично прийняв спадщину після смерті батька, оскільки з 1994 року по даний час проживає у спадковому домоволодінні.
З такими висновками суду не може погодитися колегія суддів.
Прийняття спадщини є добровільною дією, примусити кого-небудь із спадкоємців прийняти спадщину не можливо. Тому закон встановлює свободу відмови від спадщини. Відповідно до ст. 553 ЦК України (в редакції 1963 року) така відмова може бути здійснена спадкоємцями як за законом, так і за заповітом протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Відмова від спадщини може бути здійснена на користь інших осіб, що входять до числа спадкоємців за законом або за заповітом.
З матеріалів справи вбачається, що 19 травня 2000 року помер ОСОБА_6, після смерті якого відкрилася спадщина у вигляді домоволодінню за адресою АДРЕСА_1 Згідно заповіту спадкоємцями у рівних частках були: ОСОБА_1 син померлого, ОСОБА_4 - унука померлого, ОСОБА_3 - його сестра, ОСОБА_2 племінниця померлого і ОСОБА_5 - брат дружини померлого
09 листопада 2000 року ОСОБА_1 і ОСОБА_5 відмовилися від прийняття своєї долі спадщини на користь ОСОБА_4, що підтверджується заявою, яка надійшла у першу Державну нотаріальну контору м. Феодосії (а.с. 55), а ОСОБА_3 відмовилася від спадщини на користь ОСОБА_2 (а.с. 54).
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 553 ЦК України, в редакції 1963 року, відмова від спадщини може бути тільки беззастережною і безумовною. Тобто, спадкоємець, що відмовляється від спадщини, не може ставити свою відмову в залежність від якої-небудь умови. Подальше скасування спадкоємцем заяви про відмову від спадщини не допускається.
Як вбачається із спадкової справи померлого ОСОБА_7, спадкоємиця за заповітом ОСОБА_4, на користь якої відмовився від спадщини позивач, заяву про прийняття спадщини не надала, спадщину не прийняла.
Висновок суду першої інстанції про те, що позивач не знав, що ОСОБА_4 не прийняла спадщину і помилково подав заяву про відмову від спадщини на її користь, суперечить матеріалам спадкової справи, згідно якої на час подання ОСОБА_1 заяви про відмову від спадщини, заява про прийняття спадщини від ОСОБА_8 ще не надійшла.
Таким чином, висновок суду про те, що заява ОСОБА_1 про відмову від спадщини є недійсною, не відповідає вимогам ч. 1 ст. 56 ЦК України (в редакції 1963 року).
Матеріали справи не містять доказів, підтверджуючих, що заява про відмову від спадщини була написана ОСОБА_1 внаслідок помилкового уявлення про наслідки цієї заяви. Таких доказів, згідно вимог ч. 1 ст. 60 ЦПК України, позивач суду не надав.
Таким чином, судова колегія вважає, що відмова ОСОБА_1 від спадщини на користь доньки ОСОБА_4, припинила його право на спадщину як за заповітом так і за законом.
Відповідно до п. 3, 4, ч. 1 ст. 309 ЦПК України невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи та ухвалення рішення з порушенням вимог матеріального права є підставою для скасування рішення суду першої інстанції ї ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.
З матеріалів справи вбачається, що вимоги ОСОБА_1 про встановлення факту прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 було предметом іншого судового розгляду, рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 26 червня 2004 року, було відмовлено у задоволенні зазначених позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 Рішення набрало законної сили 15 листопада 2004 року.
Відповідно до ч. З ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, що до якої встановлено ці обставини.
Таким чином, оскільки є судове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 про встановлення факту прийняття спадщини за законом, провадження по справі у вказаній частині позовних вимог підлягає закриттю за нормами п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. п. 2 ч. 1 ст. 205, 303, п. 3, 4 ч.І ст. 309, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія судової палати,
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 26 вересня 2006 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третій особі першій Феодосійській державній нотаріальній конторі про визнання заяви про відмову від спадщини недійсною, встановлення факту прийняття спадщини та визнанні права власності на частку спадкового майна - скасувати.
Ухвалити по справі нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третій особі першій Феодосійській державній нотаріальній конторі про визнання заяви про відмову від спадщини недійсною, визнанні права власності на частку спадкового майна.
Провадження по справі в частині встановлення факту прийняття ОСОБА_1 спадщини за законом після смерті ОСОБА_7 - закрити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців з дня його проголошення.