ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  

м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2

___________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

Іменем України

          02.04.2009  року                                                            Справа № 7/231

Луганський апеляційний господарський суд колегією суддів у складі :

головуючого судді                     Якушенко Р.Є.

суддів                                        Бородіної Л.І.

          Іноземцевої Л.В.                                        

Склад судової колегії призначено розпорядженням від 05.02.2009.

при секретарі                    

судового засідання                    Яковлевій І.А.

за участю представників сторін:

від позивача                              Овчаренко Т.М., дов. б/н від 30.09.2008

від відповідача                    не прибув

Розглянувши

апеляційну скаргу                    Товариства з обмеженою відповідальністю

„Інтер-Інвест Вугілля”, м. Первомайськ

на рішення

господарського суду           Луганської області

від                                         19.01.2009

у справі                               №7/231 (суддя –Калашник Т.Л.)

          

за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю

„Інтер-Інвест”, м. Донецьк

до відповідача                     Товариства з обмеженою відповідальністю

„Інтер-Інвест Вугілля”, м. Первомайськ

про                                        стягнення 451991 грн. 33 коп.

Рішенням господарського суду Луганської області від 19.01.08 у справі №7/231 (суддя Калашник Т.Л.) задоволено частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтер-Інвест” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтер-Інвест Вугілля”, стягнуто з відповідача грошові кошти в сумі 423756 грн. 27 коп., державне мито в сумі 4237 грн. 56 коп. та витрати на інформаційно-технічне  забезпечення судового процесу в сумі 110 грн. 63 коп., у задоволенні вимог щодо стягнення відсотків за весь час прострочення в сумі 28235 грн. 06 коп. відмовлено.

Рішення господарського суду з посиланням на норми статей 525, 526, 625, 693 Цивільного кодексу України мотивоване обґрунтованістю заявлених вимог щодо повернення грошових коштів в сумі  423756 грн. 27 коп.

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що матеріалами справи доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов’язань за договором №65/2003-у від 29.12.03 по поставці вугілля позивачу.

Вимоги щодо стягнення процентів за прострочення виконання зобов’язання  в сумі 28235 грн. 06 коп. місцевий господарський суд визнав необґрунтованими, посилаючись на відсутність у відповідача  грошового зобов’язання.

Відповідач у справі не погодився з прийнятим місцевим господарським судом вказаним рішенням та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його в частині стягнення боргу в сумі 423756 грн. 27 коп., як таке, що суперечить нормам матеріального та процесуального права та постановити нове рішення, яким відмовити у позові повністю.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує наступне.

Місцевим господарським судом неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи. Строк дії договору №65/2003-у від 29.12.03 на підставі якого подано позов,  закінчився 31.12.2004  і не був пролонгований.

Додаткова угода №2 до цього договору підписана сторонами 30.12.05 через рік після закінчення строку дії договору і не містить умов, що передбачають розповсюдження її дії на правовідносини, що виникли до укладення додаткової угоди. Висновки господарського суду про наявність договірних відношень між сторонами за позовом після 30.12.04 не відповідають фактичним обставинам справи, що є підставою для скасування рішення відповідно п. 3 ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України.

Також, на думку апелянта, місцевим господарським судом не з’ясовано обставини щодо заявленої позивачем суми позову. В матеріалах справи відсутні первинні документи, що підтверджують сальдо в сумі 3879712 грн. 79 коп.

Позивач у справі листом №13 від 18.02.2009 просить залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а рішення господарського суду Луганської області від 19.01.2009 –без змін.

Заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення  представника позивача, дослідивши матеріали справи судова колегія апеляційної інстанції

ВСТАНОВИЛА:

Між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю “Інтер-Інвест” (далі –Покупець) та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю “Інтер-Інвест-Вугілля” (далі –Продавець) було укладено Договір №65/2003-у від 29.12.03 із Специфікаціями у кількості 18 та Додатковими угодами №1 від 30.12.04 і №2 від 30.12.05 (далі –Договір), за умовами якого Продавець продає, а Покупець купує вугільну продукцію за найменуванням, у кількості та за цінами, визначеними в узгоджених сторонами Специфікаціях - Додатках до цього Договору, які є його невід’ємними частинами; Покупець зобов’язується прийняти продукцію та оплатити її за встановленими у Договорі цінами (п. 1.1.Договору).

Строк дії Договору у редакції Додаткової угоди №2 від 30.12.05 до 31.12.06.

Відповідно до п.2.1. Договору, за отриману продукцію здійснюється передплата або оплата за фактом відвантаження шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця.

Відвантаження продукції здійснюється залізничним транспортом за реквізитами, зазначеними Покупцем у Специфікаціях –Додатках до цього Договору, які є його невід’ємними частинами (п.2.2. Договору).

На виконання умов Договору за вугілля у кількості та за ціною зазначеними у Специфікаціях (т.2 а.с.82-101) у період з жовтня 2005 року по вересень 2006 року позивачем було здійснено оплату у розмірі 31124793 грн. 96 коп. відповідно до платіжних доручень (т.2 а.с.10, 102-120).

Крім того, відповідно до Акту звірення взаємних розрахунків від 01.10.05 (т.1 а.с.16) заборгованість відповідача з поставки вугільної продукції станом на 01.10.05 склала 3879712 грн. 79 коп.

З жовтня 2005 року по вересень 2006 року відповідачем було відвантажено вугілля на загальну суму 19915422 грн. 73 коп., у результаті чого сторонами було складено Акти приймання передачі (т.1 а.с.17-124).

У період з травня по жовтень 2006 року відповідачем було повернуто позивачу грошові кошти у сумі 14665327 грн. 74 коп. (т.2 а.с.102-120).

На решту отриманої суми, а саме 423756 грн. 27 коп. відповідачем вугілля не було поставлено та грошові кошти не було повернуто.

27.03.2008 позивачем було направлено відповідачу лист №31 від 20.03.2008 з вимогою повернути грошові кошти в сумі 423756 грн. 27 коп. (а.с. 22, т.2).

Також листом №45 від 12.06.08 (т.2 а.с.24-25) позивачем було надіслано відповідачу претензію з вимогою повернути грошові кошти.

Зобов’язання з поставки вугільної продукції та повернення передплати, відповідачем не були виконані,  тому позивач звернувся до суду.

06.11.08 до господарського суду Луганської області надійшла позовна заява №76 від 31.10.08 з вимогами про стягнення з відповідача: - боргу в сумі – 423756 грн. 27 коп. за період прострочення з 01.07.08 по 25.09.08, 3% річних в сумі 6199 грн. 74 коп., витрат від інфляції в сумі 22035 грн. 32 коп., всього 451991 грн. 33 коп.

Заявою №112 від 30.12.08 (а.с. 80-81, т. 2) позивач змінив предмет позову та просить стягнути з відповідача:

борг в сумі 423756 грн. 27 коп.;

3% річних за період з 01.10.06 по 01.09.08 в сумі 34959 грн. 87 коп.;

Всього –458716 грн. 14 коп.

Ухвалою від 05.01.09 місцевим господарським судом заяву позивача в частині збільшення позовних вимог не прийнято, оскільки копія заяви не надіслана відповідачу та не сплачено державне мито та відкладено розгляд справи на 19.01.2009 (а.с. 124, т.2).

Отже, предметом судового розгляду є стягнення з відповідача заборгованості в сумі 423756 грн. 27 коп. та відсотків в сумі 28235 грн. 06 коп.

Відповідач проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву № 925/12 від 03.12.08 (т.2 а.с.37-38).  

Зокрема, зазначив про закінчення строку дії договору №65/2003-у від 29.12.2003 ще 31.12.2004. Вказаний договір з моменту припинення постачання вугілля мав мету скрити фінансову неспроможність підприємства.

Рішенням господарського суду від 29.01.2009 позов задоволено частково з підстав зазначених вище.

Відповідно до статей 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції. У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Ухвалами апеляційної інстанції від 23.02.2009 та від 16.03.2009 у даній справі з метою повного з’ясування всіх обставин, що мають значення для справи було зобов’язано сторони провести звірення розрахунків за оспорюваною угодою та надати документальні підтвердження викладених доводів і заперечень. Зокрема, відповідача зобов’язано надати первинні документи на підтвердження виконання умов договору №65/2003-у в обґрунтування, викладених в апеляційній скарзі доводів щодо недоведеності матеріалами справи наявності у відповідача заборгованості перед позивачем  в заявленій до стягнення сумі.

Зазначені ухвали суду отримані сторонами, про що свідчать залучені до матеріалів справи повідомлення про вручення поштових відправлень.

Проте, відповідач вимоги суду не виконав, не скористався правом участі у судовому засіданні, витребуваних судом документів не представив.

Отже, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Представник позивача у судовому засіданні надав оригінали договору №65/2003-у від 29.12.2003, додаткових угод до нього, акту звірення взаємних розрахунків від 01.10.2005 та письмові пояснення щодо стягнення боргу в сумі 423756 грн. 27 коп., які були досліджені колегією суддів апеляційної інстанції.

Перевіривши матеріали справи, правильність  юридичної оцінки місцевим  господарським судом позовних вимог, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Правовідносини сторін виникли з договору №65/2003-у від 29.12.2003, який за своєю правовою природою є договором поставки, різновидом договору купівлі-продажу і до нього застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Відповідно до частини 1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Зазначена норма Цивільного кодексу України кореспондується з положеннями статті 265 Господарського кодексу України.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що сторони повинні виконувати свої зобов’язання належним чином відповідно до вимог закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Оцінивши умови договору №65/2003-у від 29.12.03, на підставі якого заявлено позов, судова колегія відхиляє доводи заявника апеляційної скарги, що строк дії вказаного договору закінчився 31.12.2004, оскільки додатковою угодою №1 від 30.12.2004 продовжено строк дії цього договору до 31.12.2005 року, а додатковою угодою №2 від 30.12.2005 його продовжено до 31.12.2006. Зазначені додаткові угоди оформлені належним чином, підписані повноважними представниками сторін, підписи, яких завірені печатками підприємств. Оригінали вказаного договору та додаткових угод, досліджені судовою колегією в судовому засіданні.

Матеріалами справи доведено, що сторони підписавши вказаний договір, приступили до його виконання.

Станом на 01.10.2005 відповідач не відвантажив позивачеві вугільної продукції на суму 3879712 грн. 79 коп., отриманих від позивача коштів, що підтверджується актом звірення  взаємних розрахунків від 01.10.2005 (а.с. 155, т. 2) оригінал якого досліджено судовою колегією під час розгляду апеляційної скарги.

У період з жовтня 2005 року по вересень 2006 року позивач на виконання умов п. 2.1 договору на підставі платіжних доручень (а.с. 102-120, т. 2) перерахував відповідачеві 31124793 грн. 46 коп. за вугілля у кількості та за ціною визначених у специфікаціях (а.с. 82-101, т. 2).

У цей період відповідач частково виконав зобов’язання по поставці вугілля на загальну суму 19915422 грн. 73 коп., що підтверджується актами приймання-передачі (а.с. 17-124, т. 1), підписаними сторонами без зауважень.

У період з травня по жовтень 2006 року відповідачем було повернуто позивачу грошові кошти на загальну суму 14665327 грн. 74 коп. (а.с. 102-120, т. 2).

Спір між сторонами у справі виник внаслідок невиконання відповідачем зобов’язань  по поставці вугілля на суму 423756 грн. 27 коп.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

На вимогу позивача (а.с. 22, 24, 25, т. 2) відповідач не повернув грошові кошти в сумі 423756 грн. 27 коп., а тому  місцевий господарський суд правомірно стягнув з відповідача зазначену суму грошових коштів.

Судова колегія також погоджується з висновками місцевого господарського суду щодо збільшення  позовних вимог в частині стягнення 3% річних та відмови у задоволенні цих вимог.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого господарського суду.

Відповідач у справі не надав доказів на підтвердження викладених ним в апеляційній скарзі доводів, хоча судовою колегією такі докази були  витребувані ухвалами від 23.02.2009 та від 16.03.2009, проте вимоги цих ухвал відповідачем не виконані.

З огляду на викладене судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що місцевий господарський суд дав належну оцінку обставинам справи, прийняв рішення, яке ґрунтується на матеріалах справи та відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати державного мита за апеляційною скаргою покладаються на відповідача, заявника апеляційної скарги.

Відповідно до вимог статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні були оголошені лише вступна та резолютивна частини постанови.

Керуючись статтями 49, 99, 101, п. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний  господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтер-Інвест Вугілля” на рішення господарського суду Луганської області від 19.01.2009 у справі №7/231 залишити без задоволення.

2.  Рішення господарського суду Луганської області від 19.01.2009 у справі №7/231 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.          

Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України у місячний строк через апеляційний господарський суд.

Головуючий суддя                                                            Р.Є. Якушенко

Суддя                                                                                 Л.І. Бородіна

Суддя                                                                                Л.В. Іноземцева