Справа №11-1377Головуючий у І інстанціїОСОБА_1

Категоріяч.1 ст.125 КК України Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_2

28.12.2011

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2011 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді – Миколюка О.В.

суддів- Нагорного А.М., ОСОБА_3

з участю представника потерпілого –адвоката ОСОБА_4,

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальну справу за апеляцією потерпілого ОСОБА_5 на вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29 серпня 2011 року, яким

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку і жительку м. Кривий Ріг, раніше не судиму, яка має на утриманні малолітню дитину,

- за ч. 1 ст. 125 КК України виправдано за відсутності в її діях складу злочину.

Дана кримінальна справа щодо ОСОБА_7 була порушена за рішенням Бориспільського міськрайонного суду від 17 листопада 2010 року за скаргою, поданою ОСОБА_8 в порядку приватного обвинувачення .

Згідно вироку суду встановлено, що ОСОБА_6 перебувала у шлюбі з ОСОБА_9 –сином потерпілого ОСОБА_5 Від шлюбу у них 26.02.2004 року народилася дитина –ОСОБА_10 25.12.2009 р. шлюб між вказаними особами було розірвано і дитина стала проживати з матір’ю в м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області. Незадовго до інциденту ОСОБА_9 поїхав в м. Кривий Ріг, де знаходилась донька і таємно від матері забрав її з дитячого садка та привіз за місце свого проживання в ІНФОРМАЦІЯ_2. Дізнавшись про це, ОСОБА_6 27.04.2010 року разом із своєю матір’ю ОСОБА_11 прибула до будинку колишнього чоловіка, розташованого за адресою: с. Старе, вул. Польова 40 та стала вимагати повернення дитини. Близько 18 години додому повернувся її колишній свекор - ОСОБА_8, який відразу викинув з подвір’я сумки колишньої невістки, а потім вхопив батіг і намагався її вдарити. ОСОБА_6 вирвала у нього батіг, після чого потерпілий взяв за шию підсудну і намагався виштовхати з двору. У відповідь ОСОБА_12 стала оборонятися, наносячи удари ОСОБА_5 той у відповідь набрав у відро води з криниці та вилив на підсудну і її матір. Після цього ОСОБА_6 покинула подвір’я.

В поданій апеляції потерпілий ОСОБА_8 зазначає, що судове слідство проводилось однобічно та суд першої інстанції неправильно застосував кримінальний закон. Апелянт вказує, що висновок суду щодо відсутності у ОСОБА_7 умислу на заподіяння йому тілесних ушкоджень, а також те, що дії останньої були лише формою захисту від протиправної поведінки з його боку, є суперечливим та передчасним. Потерпілий зазначає, що суд безпідставно не взяв до уваги покази свідків, які повністю узгоджуються з його поясненнями та з матеріалами справи. Потерпілий вважає, що у ОСОБА_7 був умисел на вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, він просить вирок суду від 29 серпня 2011 р. скасувати та постановити новий вирок, яким засудити ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 125 КК України.

Заслухавши доповідача, прокурора, який вважав вирок правильним, доводи потерпілого та його адвоката на підтримку поданої апеляції, виправданої, яка вважає вирок правильним, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно ч.4 ст.327 КПК України виправдувальний вирок постановляється у випадках, коли не встановлено події злочину, коли в діянні підсудного немає складу злочину, а також коли не доведено участі підсудного у вчиненні злочину.

Відповідно до ч.4 ст.334 КПК України мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, яке пред'явлене підсудному і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання підсудного з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення. Не допускається включення у вирок формулювань, які ставлять під сумнів невинність виправданого.

Виправдувальний вирок від 29.08.2011 року є вмотивованим та в ньому міститься формулювання обвинувачення, яке пред'явлене підсудному і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання підсудного з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.

Судом першої інстанції повно, всебічно і об’єктивно досліджені всі докази і обставини справи, надано належну юридичну оцінку. Суд обґрунтовано прийшов до висновків про відсутність у підсудної умислу на заподіяння потерпілому легких тілесних ушкоджень.

Заподіяння легкого тілесного ушкодження в стані сильного душевного хвилювання, у разі перевищення меж необхідної оборони або заходів, необхідних для затримання злочинця, не тягне за собою кримінальної відповідальності.

Міськрайонним судом враховано пояснення потерпілого та підсудної, які зазначали, що ОСОБА_6 прийшла на подвір’я до потерпілого з метою забрати свою дитину, яку син потерпілого забрав без її відома. До приїзду потерпілого остання протиправних дій не вчиняла. Потерпілий, зайшовши на подвір’я, відразу викинув сумки підсудної з подвір’я, та вхопив батіг для того, щоб вдарити підсудну та намагався випхати підсудну з двору, в результаті чого остання почала захищатися та нанесла потерпілому тілесні ушкодження.

Судом встановлено, що підсудна знаходилась в стані необхідної оборони, а необхідна оборона відноситься до обставин, що виключають злочинність діяння, вчинених ОСОБА_13

Потерпілий в судовому засіданні підтвердив, що ображав підсудну нецензурною лайкою, хватаючи за куртку, виштовхував з подвір’я та мав намір бити її батогом, обливав холодною водою. Тому обґрунтування апеляції потерпілого, тим, що останній не міг чинити опір або провокувати бійку, а також те, що ніякого насильства та протиправних дій з його боку по відношенню до підсудної не було, - спростовуються поясненнями самого потерпілого процесі слухання справи в суді.

Враховуючи вищезазначене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно прийшов до переконання, що оскільки ОСОБА_6, прийшовши до домоволодіння свого колишнього свекора, мала на меті забрати власну дитину і не мала умислу на заподіяння легких тілесних ушкоджень потерпілому, а дії останньої були лише формою захисту від протиправної поведінки з боку потерпілого, а тому в її діях відсутня суб’єктивна сторона злочину , передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, а саме прямий умисел, а тому відсутній і склад вказаного злочину.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що апеляцію слід залишити без задоволення, а вирок без зміни.

Керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляцію потерпілого ОСОБА_5 залишити без задоволення, а вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29 серпня 2011 р. щодо ОСОБА_7 - без зміни.

Судді: Миколюк О.В. Нагорний А.М. Авраменко М.Г.