ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Запорізької області
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.03.09 Справа № 14/82д/09
Суддя Хоролець Т.Г.
за позовом Запорізького транспортного прокурора (69002 м. Запоріжжя, вул. Залізнична, 17) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах – Запорізької обласної державної адміністрації (69107 м. Запоріжжя, вул. Леніна, 164)
до відповідача-1 Мелітопольського державного підприємства магістральних нафтопродуктпроводів “Мелітопольтранснафтопродукт” (72300 м. Мелітополь Запорізька область, вул. Гоголя, 107)
до відповідача-2 Приватного підприємства “Заказ таксі” (69000 м. Запоріжжя, вул.
Сєдова, 11)
про визнання недійсним договору оренди майна
Суддя Хоролець Т.Г.
Представники:
Від прокуратури –Щербіна О.І., посвідчення №№ 415 від 13.11.2008
Від позивача – Смірнов Є.С., довіреність № 08-43/2671 від 30.09.2008
Від відповідача-1 –Кравченко А.В., довіреність № 11/01 від 10.02.2009
Від відповідача-2 –Бесчасний В.Д., наказ № 7 від 11.10.2001
СУТЬ СПОРУ :
Запорізький транспортний прокурор звернувся до суду з позовною заявою про визнання недійсним договору оренди майна та повернення майна.
19.02.2009 порушено провадження у справі №14/82д/09, судове засідання призначено на 19.03.2009.
Суд вважає за необхідне зазначити, що правильна повна назва відповідача-1 відповідно до Статуту, довідки з головного управління статистики у Запорізькій області є - Мелітопольське державне підприємство магістральних нафтопродуктпроводів “Мелітопольтранснафтопродукт”, а не Мелітопольське державне підприємство магістральних нафтопродуктів “Мелітопольтранснафтопродукт” як визначено в позовній заяві.
У судовому засіданні 19.03.2009 рішення оголошено в повному обсязі.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в договорі оренди відсутня істотна умова договору, передбачена ст. 10 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, а саме: не передбачений порядок використання амортизаційних відрахувань. Зазначено, що не проведена незалежна оцінка майна, відповідно до вимог ст. 11 Закону та постанови КМУ № 629 від 10.08.1995, порушений порядок використання плати за оренду встановлений по становою КМУ від 4.10.1995 № 786, в порушення ст.13 Закону орендоване майно по акту приймання-передачі не передавалося, договір укладено без дозволу уповноваженого органу.
Відповідач-1, 2 Письмових пояснень чи заперечень по суті позовних вимог не надали, позовні вимоги визнали.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд
ВСТАНОВИВ:
25 червня 2001 року Мелітопольське державне підприємство магістральних нафтопродуктопроводів “Мелітопольтранснафтопродукт” (відповідач-1 та Приватне підприємство “Заказ таксі” (відповідач-2) підписали договір оренди майна, що знаходиться на балансі відповідача-1.
За умовами цього договору Орендодавець (відповідач-1) здає, а Орендар (відповідач-2) приймає в строкове користування не житлове приміщення загальною площею 28,7 кв.м за адресою м. Мелітополь, вул. Гоголя,107 для використання під офіс.
Звернувшись з позовом про визнання угоди недійсною, заявник не посилається на норми матеріального права на підставі яких угода може бути визнана недійсною.
Оскільки зазначена угода укладена в 2001р., до неї повинні застосовуватися норми Цивільного кодексу УРСР, який діяв до 01.01.2004 р.
Статтею 4 ЦК УРСР, що діяв на час укладення договору, передбачалося, що цивільні права і обов’язки виникають з підстав, передбачених законодавством..., а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов’язки. Відповідно до цього цивільні права і обов’язки виникають: з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно ст. 41 цього Кодексу угодами визнаються дії організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов’язків.
Відповідно до ст.153 того ж Кодексу угода вважається укладеною, якщо сторонами досягнута згода по всім суттєвим умовам. Суттєвими умовами вважаються такі умови, які визнані такими по закону або необхідні для договорів даного виду, а також такі умови, відносно яких по заяві однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.
В силу вищезазначених приписів чинного на час укладання цієї угоди законодавства недійсною може бути визнана лише укладена угода, тобто така, щодо якої сторонами в потрібній формі досягнуто згоди з усіх істотних умов.
Правовідносини щодо оренди державного майна регулюються Законом України “Про оренду державного та комунального майна”. Істотними умовами договору оренди у відповідності до вимог ст.10 цього Закону в редакції, що діяла на момент підписання договору, є: об’єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов’язань; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов’язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.
Заявник вказує на відсутність в договорі істотної умови щодо порядку використання амортизаційних відрахувань.
З аналізу змісту договору вбачається, що в договорі відсутні перш за все істотні умови щодо об’єкту оренди, а саме вартість майна з урахуванням індексації та орендна плата з урахуванням індексації.
Заявник зазначив, що не проведена незалежна оцінка майна, проте не пов’язав це з істотними умовами договору оренди.
Таким чином, в договорі дійсно відсутні істотні умови договору, отже він є не укладеним.
Згідно до ст. 48 Цивільного кодексу, в редакції, чинній до 01.01.2004 р., недійсною можливо визнати тільки укладену угоду.
Крім того, слід зазначити, що в п.6.1 договору зазначено: договір вступає в дію з моменту передачі майна по акту приймання-передачі Орендатору.
В позовній заяві вказується на відсутність ату прийому-передачі майна, зазначений факт підтверджено і сторонами по договору в судовому засіданні. Акт прийому-передачі орендованого майна не складався, сторонами не підписувався, майно не передавалося Орендарю. Таким чином, виходячи з у мов договору, останній на час звернення до суду не вступив в дію.
Заявлена вимога про повернення майна –нежитлового приміщення Мелітопольському державному підприємству магістральних нафтопродкутпроводу “Мелітопольтранснафтопродукт”.
Заявник як і за першою вимогою, підстави повернення майна не визначив.
Положеннями ЦК УРСР передбачалася реституція, як наслідок недійсності угоди відповідно до ст. 48 цього Кодексу.
Доказів про передачу нежитлового приміщення в оренду суду не надано, Акт прийому-передачі майна Орендарю (відповідачу-2), як вже зазначалося відсутній.
Договір оренди від 25.06.2001 недійсним не визнано, так як він є неукладеним. Неукладена угода не породжує цивільних прав та обов’язків сторін. Крім того, цей договір не втупив в дію у відповідності до п.6.1.
Суд також вважає за необхідне зазначити, що відповідно до вимог ст. 22 ГПК України господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству.
За приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов’язковими.
Відповідачі 1 та 2 в судовому засіданні заявили про визнання позову, проте суд не приймає визнання позову з наведених вище підстав.
Враховуючи викладене, суд відмовляє в задоволенні позову повністю.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України суд,
ВИРІШИВ:
В позові відмовити повністю.
Суддя Т.Г.Хоролець