Справа 22ц- 234/2007 р. Головуючий в 1-ій інстанції Харечко Л.К.
Категорія цивільна. Доповідач Смаглюк Р.І.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ.
23 січня 2007 року. Апеляційний суд Чернігівської області
в складі: головуючого - судді Хромець Н.С.,
суддів Смаглюк Р.І., Острянського В.І.,
при секретарі Івановій Н.Б.,
з участю сторін,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Чернігівської області в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 6 грудня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на її утримання,-
встановив:
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 просить скасувати вказане рішення і постановити нове рішення про відмову в позові, мотивуючи неправильним застосуванням судом норм матеріального і процесуального права.
В листопаді 2006 року позивачка ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_1 на її утримання аліментів в розмірі 1/4 частини всіх видів його доходів, мотивуючи тим, що в період шлюбу, який був зареєстрований 18 лютого 1994 року і розірваний 17 листопада 2004 року, вона стала непрацездатною, інвалідом 2 групи, потребує матеріальної допомоги, оскільки отримує пенсію в мінімальному розмірі, проживає з неповнолітнім сином, на утримання якого відповідач виплачує аліменти в розмірі 30% від прожиткового мінімуму дитини відповідного віку. Вказаних коштів їй не вистачає ні на лікування, ні для проживання, тому просила стягнути з відповідача на її утримання 1/4 частину його доходів.
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 6 грудня 2006 року позов задоволено частково. З відповідача на утримання позивачки з 1 листопада 2006 року стягнуто по 1/10 частині всіх видів заробітку щомісячно. Суд прийшов до висновку, що до розірвання шлюбу сторін ОСОБА_1, яка визнана інвалідом другої групи безтерміново, стала непрацездатною і відповідно до ст. 76 Сімейного кодексу України має право на утримання з боку відповідача. З врахуванням матеріального становища сторін, їх дитини, утримання відповідачем непрацездатної матері, розміру його доходів, він має можливість надавати позивачці утримання в розмірі 1/10 частини всіх видів заробітку щомісячно. З ОСОБА_1 стягнуто на користь держави 51 грн. державного мита та витрати по інформаційно-технічному забезпеченню розгляду справи в сумі 7 грн. 50 коп.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 вважає вказане рішення незаконним внаслідок неправильного застосування судом матеріального закону та неправильної оцінки обставин справи. Ст. 76 СК України передбачає обов"язок утримувати другого з подружжя, який є непрацездатним та потребує матеріальної допомоги, якщо другий з подружжя може надавати таку допомогу. Суд не врахував, що він такої можливості не має, оскільки при зарплаті в 350 грн. в місяць платить аліменти на утримання сина в розмірі 1/4 частини, але не менше 30% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, утримує непрацездатну матір, інваліда 3 групи. Судом не дана оцінка тим обставинам, що позивачка має пенсію в сумі 372 грн., стала інвалідом 2 групи від загального захворювання, яке не обумовлено подружніми відносинами, своєю негідною поведінкою в шлюбі обумовила його розірвання. Тому просить вказане рішення скасувати і постановити нове про відмову в позові.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.
Сторони перебували в шлюбі з 1994 по 2004 рік /л.с.З/. В період шлюбу позивачка стала непрацездатною, інвалідом 2 групи безстроково /л.с.5-7/, на її утриманні перебуває малолітній син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, на утримання якого відповідач сплачує аліменти в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку /л.с. 8, 15-16/. Відповідно до ч.ч.1-4 ст. 75 Сімейного кодексу України позивачка є такою, що потребує матеріальної допомоги, оскільки її пенсія в розмірі 372 грн. 24 коп. не забезпечує їй прожиткового мінімуму /л.с.7/. Докази негідної поведінки в шлюбі позивачки в матеріалах справи відсутні. За таких обставин суд першої інстанції обгрунтовано прийшов до висновку, що позивачка має право на її утримання відповідачем після розірвання шлюбу відповідно до вимог ст. 76 СК України. При наявній у відповідача мінімальній заробітній платі / л.с. 17/ суд відповідно до вимог ст.ст.79, 80 СК України обгрунтовано визначив його можливість надавати матеріальну допомогу в розмірі 1/10 частини всіх видів заробітку.
За таких обставин доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість постановленого рішення не відповідають встановленим обставинам, не дають підстав для його скасуввання. Тому апеляційна скарга відповідача ОСОБА_1 підлягає відхиленню, рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд
ухвалив.
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 6 грудня 2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності негайно і може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців з дня проголошення.
З