ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2
___________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
Іменем України
23.03.2009 року Справа № 7/29пн
Луганський апеляційний господарський суд колегією суддів у складі :
головуючого судді Якушенко Р.Є.
суддів Бородіної Л.І.
Іноземцевої Л.В.
Склад судової колегії призначено розпорядженням від 03.03.2009.
при секретарі
судового засідання Яковлевій І.А.
за участю представників сторін:
від позивача Слєпцова І.В., директор
Жежеря С.А., дов. №53 від 23.03.2009
від відповідача не прибув
Розглянувши
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
„Агротехпостач”, м. Лутугине Луганської області
на рішення
господарського суду Луганської області
від 16.02.2009
у справі № 7/29пн (суддя –Калашник Т.Л.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
„Агротехпостач”, м. Лутугине Луганської області
до відповідача Акціонерного комерційного банку „Форум”
в особі Луганської філії, м. Луганськ
про визнання зобов’язання таким, що не підлягає виконанню
Рішенням господарського суду Луганської області від 16.02.2009 у справі №7/29пн (суддя Калашник Т.Л.) було відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю „Агротехпостач” (ТОВ „Агротехпостач”) до Акціонерного комерційного банку „Форум” в особі Луганської філії (АКБ „Форум”) про визнання таким, що не підлягає виконанню зобов’язання позивача зі сплати відсотків за кредитним договором №0238/08/09-KL від 04.07.2008 за весь час прострочки кредитора, тобто з 19.01.2009 до моменту надання відповідачем позивачу суми 5000 доларів США.
Рішення господарського суду з посиланням на норми статті 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України та статті 41 Господарського процесуального кодексу України мотивоване зверненням позивача до суду з вимогою, що не відповідає встановленим законом способам захисту права.
Позивач не погодився з вказаним рішенням суду та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його як таке, що прийнято без з’ясування обставин, що мають значення для справи та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги (як і на обґрунтування позовних вимог) позивач посилається на норму статті 613 Цивільного кодексу України, частиною четвертою якої передбачено, що боржник за грошовим зобов'язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора та вважає, що сплата процентів за кредитним договором і є зобов’язанням, що не повинно виконуватися до моменту усунення прострочки кредитора.
Висновки господарського суду щодо невірно обраного позивачем способу захисту права не відповідають дійсності, оскільки статтею 20 Господарського кодексу України встановлено, що права та законні інтереси суб'єктів господарювання захищаються, у тому числі іншими способами, передбаченими законом, а обраний позивачем спосіб захисту передбачений нормами статті 613 Цивільного кодексу України.
Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін.
Крім того, відповідачем надано письмові пояснення із зазначенням руху коштів за договором кредитування та засвідчені копії документів, що підтверджують рух грошових коштів та наявну за позивачем заборгованість у розмірі 95000 доларів США.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи судова колегія
ВСТАНОВИЛА:
Позивач, ТОВ „Агротехпостач”, звернувся 03.02.2009 до господарського суду Луганської області з вимогами до відповідача, АКБ „Форум”, про визнання таким, що не підлягає виконанню зобов’язання позивача зі сплати відсотків за кредитним договором №0238/08/09-KL від 04.07.2008 за весь час прострочки кредитора, тобто з 19.01.2009 до моменту надання відповідачем позивачу суми 5000 доларів США.
На обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що між сторонами у справі укладений кредитний договір №0238/08/09-KL від 04.07.08, за умовами якого відповідач зобов’язався надавати позивачу кредитні кошти у формі кредитної лінії для придбання паливно-мастильних матеріалів, будівельних матеріалів та інших загальновиробничих потреб у сумі 100000 доларів США. За умовами договору відповідач прийняв на себе зобов’язання надавати позивачу кредитні кошти за письмовими заявками позивача.
На час звернення до суду, згідно заявок позивача, відповідачем було надано кредитні кошти на загальну суму 95000 доларів США.
Листом № 8 від 19.01.09 позивач звернувся до відповідача з вимогою щодо надання йому кредитної суми у розмірі 5000 доларів США. Вказану вимогу позивач залишив без відповіді та задоволення.
Позивач вважає, що відповідачем порушено умови кредитного договору та з посиланням на норми статті 613 Цивільного кодексу України звернувся з позовом до господарського суду.
Під час розгляду справи місцевим господарським судом відповідач проти позову заперечував, посилаючись на належне виконання ним зобов’язань за кредитним договором №0238/08/09-KL від 04.07.2008 та невірно обраний позивачем спосіб захисту, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
Рішенням господарського суду Луганської області від 16.02.2009 у задоволенні позову відмовлено з підстав викладених вище.
Відповідно до статей 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції. У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
З метою повного з’ясування фактичних обставин справи судовою колегією досліджені подані відповідачем документи на підтвердження виконання зобов’язань за кредитним договором №0238/08/09-KL від 04.07.2008, а саме меморіальні валютні ордери:
- №2810256 від 04.07.2008, за яким позивачу перераховано максимальну суму кредиту у розмірі 100000 доларів США;
- № 2903378 від 29.07.2008, за яким позивач повернув відповідачу 5000 доларів США;
- №2938405 від 05.08.2008, за яким позивач повернув відповідачу 5000 доларів США;
- №3095198 від 11.09.2008, за яким позивач повернув відповідачу 2000 доларів США;
- №3107127 від 15.09.2008, за яким позивач повернув відповідачу 5000 доларів США;
- №3217261 від 09.10.2008, за яким позивачу перераховано 12000 доларів США
Перевіривши матеріали справи, правильність юридичної оцінки місцевим господарським судом позовних вимог і правильність застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституцій України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Як свідчать матеріали справи, предметом даного позову є вимога позивача визнати його зобов’язання зі сплати процентів за кредитним договором №0238/08/09-KL від 04.07.08 таким, що не підлягає виконанню за весь час прострочення кредитора, відповідача у справі, а саме з 19.01.09 до моменту надання відповідачем позивачу 5000 доларів США.
Положеннями статті 16 Цивільного кодексу України (аналогічні норми містяться у ст. 20 Господарського кодексу України) визначені способи захисту цивільних прав та інтересів, при цьому зазначено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач послався на статтю 613 Цивільного кодексу України, відповідно до якої кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.
Дослідивши умови кредитного договору №0238/08/09-КL від 04.07.08, судова колегія апеляційної інстанції встановила, що підпунктами 1.1-1.3 визначено предмет договору, відповідно до якого банк надає позичальнику кредитні кошти у формі кредитної лінії для придбання ПММ, будівельних матеріалів та інших загальновиробничих потреб з максимальним лімітом заборгованості 100000 доларів США. Кредитні кошти надаються строком по 03 липня 2009 року. За користування кредитними коштами встановлюється плата в розмірі 14 процентів річних.
Умови та порядок сплати процентів річних за користування кредитними коштами визначені п.п. 2.3-2.6 цього договору, відповідно до яких сплата процентів річних здійснюється за фактичний строк користування кредитними коштами.
При цьому за перший місяць користування кредитними коштами проценти сплачуються не пізніше останнього робочого дня першого місяця користування кредитними коштами з моменту видачі кредитних коштів по 25-е число першого місяця користування кредитними коштами. В подальшому проценти за користування кредитними коштами сплачуються позичальником щомісячно.
При з’ясуванні фактичних обставин судовою колегією встановлено, що відповідач на виконання зобов’язань за умовами п. 1.1 вказаного кредитного договору надав позивачу кредитні кошти в максимальній сумі 100000 доларів США, що підтверджується меморіальним валютним ордером №2810256 від 04.07.2008.
Після того, як позивачем було повернуто банку 17000 доларів США за меморіальними валютними ордерами № 2903378 від 29.07.2008, №2938405 від 05.08.2008, №3095198 від 11.09.2008, №3107127 від 15.09.2008, відповідач перерахував позивачу ще 12000 доларів США, що підтверджується меморіальним валютним ордером №3217261 від 09.10.2008. Таким чином, позивач користується кредитними коштами в сумі 95000 доларів США, що позивачем не заперечується.
19.01.09 позивач відповідно до умов п. 3.1 договору звернувся до відповідача з письмовою заявкою (а.с. 7) про надання йому кредитних коштів в сумі 5000 доларів США, які йому відповідачем не перераховані.
Позивач вважає, що невиконання відповідачем зобов’язання по перерахуванню кредитних коштів в сумі 5000 доларів США є прострочкою кредитора, наслідки якої регулюються положеннями статті 613 Цивільного кодексу України, у зв’язку з чим з 19.01.2009 не підлягає виконанню його обов’язок по сплаті процентів за користування кредитними коштами до моменту виконання відповідачем зобов’язань по наданню кредитних коштів в сумі 5000 доларів США.
Здійснивши аналіз умов кредитного договору № 0238/08/09-КL від 04.07.2008, судова колегія вважає, що визначений сторонами за цим договором порядок сплати процентів за користування кредитними коштами не передбачає їх сплату позивачем тільки за умов перерахування відповідачем максимального ліміту кредитних коштів та не містить посилань на строки, яких повинен дотримуватися відповідач при виконанні своїх зобов’язань з надання кредитних коштів.
Пунктом 2.6 договору визначено, що сплата процентів здійснюється за фактичний строк користування кредитними коштами.
Позивач не надав доказів прострочення відповідача у справі у розумінні приписів частини 1 статті 613 Цивільного кодексу України.
Умови вказаного кредитного договору передбачають спосіб захисту порушеного права позивача шляхом вимоги від банку, відповідача у справі, відшкодування збитків і не передбачають обраного позивачем способу захисту його права.
Отже, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку, що у такий спосіб, в якому заявлена позовна вимога, не може здійснюватись захист права позивача.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого господарського суду.
З огляду на викладене, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку , що рішення господарського суду від 16.02.2009 у справі №7/29пн відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати державного мита за апеляційною скаргою в сумі 417 грн. 43 коп. покладаються на позивача, заявника апеляційної скарги.
Відповідно до вимог статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні були оголошені лише вступна та резолютивна частини постанови.
Керуючись статтями 49, 99, 101, п. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Агротехпостач” на рішення господарського суду Луганської області від 16.02.2009 у справі №7/29пн залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Луганської області від 16.02.2009 у справі №7/29пн залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України у місячний строк через апеляційний господарський суд.
Головуючий суддя Р.Є. Якушенко
Суддя Л.І. Бородіна
Суддя Л.В. Іноземцева