апеляційний суд черкаської області
Справа № 22 ц- 59 2007 р. Головуючий по 1 інстанції
Категорія спори, що Ребрина К.Г.
виникають із договорів
довічного утримання
Доповідач в апеляційній Інстанції Василенко Л.І.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 січня 2007 р колегія суддів Судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Бурлаки В.О.
суддів Василенко Л.І. Бабенка В.М.
при секретарі Деркач О.М.
з участю прокурора
адвокатів ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 8 листопада 2006 р. по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа приватний нотаріус Уманського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про захист порушеного права і визнання договору довічного утримання недійсним,
встановила:
31.03.2006 р. ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_3, третя особа приватний нотаріус Уманського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про захист порушеного права і визнання договору довічного утримання недійсним.
В обґрунтування заявлених вимог вказала, що її тітка ОСОБА_5, являлась власником 31/100 частини житлового будинку АДРЕСА_1. Не маючи своїх дітей тітка ріднилась з нею, в свою чергу вона систематично приїжджала до неї, проводила ремонт належної їй частини будинку та надавала їй матеріальну підтримку. В знак родинної спорідненості 23.03.1999 р. ОСОБА_5 оформила в Уманській державній нотаріальній конторі на неї заповіт. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла. Приїхавши на її похорони, вона дізналась, що в її частині будинку протягом місяця до смерті тітки проживав квартирант ОСОБА_3. Поховали ОСОБА_5 вона разом з ОСОБА_3 за кошти померлої. Проте після похорон відповідач в будинок тітки не допустив.
29.01.2001 р. вона звернулась в Уманську міську нотаріальну контору з заявою про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_5. В послідуючому вона неодноразово зверталась в нотаріальну контору з приводу видачі свідоцтва про право на спадщину, але їй відмовляли посилаючись на те, що спадкова справа на контролі. Лише 03.03.2005 р. їй видали постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, у зв'язку з відсутністю об'єкту спадкування, так як спадкодавець 3 жовтня 2000 р. зробила відчуження належної їй частки будинку за договором довічного утримання, посвідченого нотаріально на користь відповідача.
Вважає вказаний договір незаконним, оскільки ОСОБА_5 вчинила його у 87 років, будучи тяжко хворою на атеросклероз коронарних судин аорти. Тому за віком і станом здоров'я не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними
Просила суд з вказаних підстав визнати договір довічного утримання від 03.10.2000 р. недійсним.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Заочним рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 8 листопада 2006 р. в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить заочне рішення суду, як постановлене з порушенням норм процесуального права та при невідповідності висновків суду обставинам справи скасувати і ухвалити нове рішення, яким визнати договір довічного утримання від 03.10.2000 р. недійсним.
При цьому вказується на ті ж підстави, що і в позовній заяві. Крім того, зазначено, що судом порушені вимоги ч. 2 ст.311 ЦПК України. Без розгляду справи по суті, допиту заявлених свідків їй відмовлено в задоволенні позовних вимог. Не враховано, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони.
Приватний нотаріус Уманського міського нотаріального округу ОСОБА_4 у своїх запереченнях на скаргу її доводи не визнає, вказавши на їх безпідставність і на законність та обґрунтованість рішення суду.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення сторін, що з'явились, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її частково задовольнити з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 і ухвалюючи заочне рішення, районний суд виходив з того, що позивачкою пропущений строк звернення до суду, а третьою особою - приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу ОСОБА_4 заявлено про застосування позовної давності, при цьому суд керувався ч. 3 та 4 ст. 267 ЦК України.
Судова колегія вважає, що справа була розглянута з порушенням норм процесуального та матеріального права, які є безумовною підставою для скасування заочного рішення суду з направленням справи на новий розгляд.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Так при розгляді справи судом були порушені вимоги ч. 1 ст. 224 ЦПК України, оскільки однією із умов проведення заочного розгляду справи є відсутність заперечень з боку позивача на розгляд справи у заочному провадженні, так як ухвалення судового заочного рішення пов'язується зі встановленням певних обмежень для позивача у здійсненні наданих йому процесуальних прав. Проте, як вбачається з протоколу судового засідання, дане питання судом взагалі не вирішувалось. Як наслідок, порушені і вимоги ч. 1 ст. 225 ЦПК України, оскільки про заочний розгляд справи судом не постановлено ухвалу.
Як вбачається з матеріалів справи у судовому засіданні позивачкою та третьою особою заявлялись клопотання про допит свідків, що також свідчить про відсутність згоди позивачки на спрощений розгляд справи, які судом були задоволені, однак заявлені свідки судом не викликались та не допитувались. Отже, суд неправильно розтлумачив положення ч. 1 ст. 224 ЦПК України про межі дослідження доказів при заочному розгляді справи, яке, однак, не скасовує дію загальних принципів судочинства, без дотримання яких неможлива повна реалізація передбачених ст. 27 ЦПК України прав і обов'язків учасників процесу, які з'явились в судове засідання.
Допущені судом і інші порушення.
Так дійсно згідно до ст. 256, ст. 257 ЦК України загальна позовна давність, тобто строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, встановлюється тривалістю у три роки.
При цьому, відповідно до змісту ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Проте суд не врахував, що згідно до ч. 1 ст. 30 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.
Як вбачається з матеріалів справи сторони у справі, а саме позивач та відповідач, не заявляли про застосування позовної давності, вказана заява була зроблена третьою особою.
З викладеного вбачається, що судом першої інстанції не виконані вказівки апеляційного суду, які у відповідності до ч.2 ст. 311 ЦПК України є обов'язковими для суду першої інстанції при новому розгляді справи, що є підставою для скасування заочного рішення суду з направленням справи на новий розгляд.
При новому розгляді справи суду слід усунути зазначені вище порушення і вирішити спір у відповідності до вимог закону.
Керуючись ст. ст. ЦПК 304, 307, 311, 313, 314, 315, 317, 319 України, колегія судців,
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Заочне рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 8 листопада 2006 р. скасувати.
Справу направити до Уманського міськрайонного суду Черкаської області на новий розгляд.
Ухвала набирає чинності одразу після проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців.
Головуючий:
Судді: