Справа № 22 ц-91 / 2007 р.                                             Головуючий у першій інстанції

Бєчко СМ..

Категорія - цивільна   Доповідач    Позігун М.І..

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2007 року                                 Апеляційний суд Чернігівської області

у складі: головуючого                             Позігуна М.І.

суддів                        Мельниченка Ю.В., Нечасного Л.А.

при секретарі       Гавриленко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та його представника адвоката ОСОБА_2 на ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 15 листопада 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Чернігівського міського відділу УМВС, УМВС України в Чернігівській області, управління Державного казначейства в Чернігівській області, Держави в особі Кабінету Міністрів України про відшкодування шкоди,

ВСТАНОВИВ:

В апеляційних скаргах ОСОБА_1 та його представник просять скасувати ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 15 листопада 2006 року, якою було залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Чернігівського міського відділу УМВС, УМВС України в Чернігівській області, управління Державного казначейства в Чернігівській області, Держави в особі Кабінету Міністрів України про відшкодування шкоди посилаючись на відсутність в суду правових підстав для залишення позовної заяви без розгляду, оскільки суд першої інстанції не повідомив позивача про розгляд справи 15 листопада 2006 року. Крім того, позивач обґрунтовує незаконність ухвали ще й з тих підстав , що суд безпідставно не застосував положень ст.. ст.. 172 ЦПК України, яка підлягала застосуванню, оскільки позов ним було подано до набрання чинності ЦПК в редакції 2005 року. Суд не задовольнив клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, що було перешкодою для залишення позову без розгляду.

Заслухавши доповідача, учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, суд приходить до слідуючого висновку.

Як вбачається з матеріалів справи 7 вересня 2006 року, в зв'язку з

неявкою позивача та його представника в судове засідання (а.с.101-102) розгляд

справи було відкладено на 21 вересня 2006 року. Проте 21 вересня 2006 року

розгляд справи за клопотанням представника позивача (а.с.109) було відкладено

на 15 листопада 2006 року(а.с.111). В матеріалах справи відсутні будьякі докази

щодо повідомлення самого позивача про час і місце розгляду справи, як 21

вересня так і 15 листопада 2006 року. Проте, про час і місце розгляду справи

був     повідомлений     представник     позивача     адвокат     ОСОБА_2

підтвердженням чому є його заява про відкладення розгляду справи призначеної на 21 вересня 2006 року (а.с.109) та підпис адвоката позивача в розписці (а.с.112) про призначення справи на 15 листопада 2006 року, що відповідно до ч 5 ст.. 74 ЦПК є належним повідомленням представника позивача про час і місце розгляду справи. За таких обставин, виходячи зі змісту ч 5 ст.76 ЦПК належне повідомлення представника особи про час і місце розгляду справи є повідомленням і самої особи про час і місце розгляду справи. Оскільки в матеріалах справи є належні докази щодо повідомлення представника позивача про час і місце розгляду справи як на 21 вересня так і на 15 листопада 2006 року, то це вважається і повідомленням самого позивача. 21 вересня 2006 року за клопотанням представника позивача судом з дотриманням вимог ст. 169 ЦПК було відкладено розгляд справи в зв'язку з неявкою сторони позивача в судове засідання, а 15 листопада 2006 року суд відповідно до положень ч З ст.169 ЦПК залишив позовну заяву без розгляду, оскільки сторона позивача повторно не з'явилася в судове засідання, будучи належно повідомленою про час і місце розгляду справи, але не повідомила про причини повторної неявки, не подала заяви про розгляд справи в її відсутність. Доводи позивача щодо необхідності застосування судом положень ст.. 172 ЦПК, в редакції 1963 року є безпідставними і не ґрунтуються на положеннях частин 1 та 6 прикінцевих та перехідних положень ЦПК. Хоча в матеріалах справи і є заява представника ЧMB УМВС України в Чернігівській області Тимченко В.В. про відкладення розгляду справи (а.с.123), але згідно довіреності (а.с.125) на 15 листопада 2006 року в судове засідання з'явився інший представник зазначеного відповідача.

За викладених обставин, доводи апеляційної скарги не дають підстав для скасування ухвали суду та якою не позбавлено позивача права повторного звернення до суду з позовом.

Керуючись ст.. 303, 304,307, 312 ч.1 п.1 , 314-315, 317 ЦПК України суд

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та його представника адвоката ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу Деснянського районного суду від 15 листопада 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України на протязі двох місяців.