Справа  № 2-136/2009 рік.                                                  

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

6 квітня 2009 року.     Теплицький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді   Панченка Д.І.

при секретарі     Недбайло М.В.

за участю позивача ОСОБА_1 , її представника ОСОБА_3 , відповідача ОСОБА_2   та її представника ОСОБА_4  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Теплик справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2  – про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1  звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2  про стягнення 685 грн. заподіяної матеріальної та 1500 грн. заподіяної моральної шкоди, вказавши, що 21 березня 2008 року біля 20 год. 30 хвилин. неповнолітній ОСОБА_5 , знаходячись біля Соболівської ЗОШ І-ІІ ступенів в с.Соболівка, Теплицького району, на ґрунті особистих неприязних відносин умисно наніс кулаком удар в обличчя та ногою в живіт   неповнолітньому ОСОБА_6 . В результаті чого неповнолітній ОСОБА_6  отримав    тілесні ушкодження у вигляді забою м’яких тканин живота, які згідно висновку судово-медичного експерта № 258 від 10.10.2008 року відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що не спричинили короткочасний розлад здоров’я. Тобто неповнолітній ОСОБА_5  вчинив суспільно-небезпечне діяння, передбачене ст. 125 ч.1 КК України, тобто умисне  легке тілесне ушкодження. Постановою Теплицького районного суду, від 3 грудня 2008 року до ОСОБА_5  застосований примусовий захід виховного характеру, він переданий під нагляд матері ОСОБА_2  В результаті отримання легкого тілесного ушкодження, ОСОБА_6  знаходився на лікуванні  внаслідок чого вона понесла матеріальні затрати на суму 685 грн., і їм нанесена моральна шкода, яку вони оцінюють в 1500 грн.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1  підтримала заявлені позовні вимоги.

Представник позивача ОСОБА_3  просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, та стягнути з відповідача, яка неналежно виховує свого сина - на  користь позивача понесені нею витрати в зв'язку з лікуванням  та на транспортування хворого,   витрати на проїзди,  та  за нанесену моральну шкоду.

Відповідач ОСОБА_2 ( ОСОБА_2 ) позов визнала частково, позов визнала частково, згідна відшкодувати 36 грн. витрат на придбання ліків. та витрати за обстеження в м.Гайсин в «Медікол».,  всі інші понесені позивачем витрати, та моральні шкоду не визнає.

Представник відповідача ОСОБА_4 пояснила суду, що згідно її запиту ОСОБА_6  знаходився на лікуванні з 21.03 по 24.03 2008 року, після цього йому лікування не призначалось, в довідці головного лікаря Теплицького ЦРЛ чітко вказано, які ліки отримав ОСОБА_6  Вважає, що підстав для стягнення шкоди з ОСОБА_2  не має, так як під час нанесення неповнолітньому ОСОБА_6  тілесних ушкоджень, діти знаходились  на вечері відпочинку, який відбувався в Соболівській ЗОШ І-ІІ ступенів, за таких умов відповідно до вимог ст. 1179 ЦК України – школа і повинна відшкодувати всі витрати.

Свідок ОСОБА_7  пояснив, що власним автомобілем М-2140 він в березні 2008 року возив ОСОБА_6  в лікарню в с.Соболівка, а потім в Теплицьку лікарню. При цьому ОСОБА_1  оплатила заправку автомобіля в сумі 100 грн.

Свідок ОСОБА_8 - пояснив, що працює фельдшером швидкої допомоги Соболівської дільничної лікарні. Дійсно21 березня 2008 року, в лікарню був доставлений неповнолітній ОСОБА_6 , він оглянув його і визнав за необхідне направити його в Теплицьку ЦРЛ для огляду хірургом та невропатологом.

Свідок ОСОБА_9  пояснив, що дійсно на прохання ОСОБА_1  він возив власним автомобілем ВАЗ-2107 її сина в м.Гайсин до експерта, при цьому ОСОБА_1  дала йому гроші на бензин в сумі 150 грн.

Судом встановлено, що 21 березня 2008 року біля 20 год.30 хвилин. неповнолітній ОСОБА_5 , знаходячись біля Соболівської ЗОШ І-ІІ ступенів в с.Соболівка, Теплицького району, на ґрунті особистих неприязних відносин умисно наніс кулаком удар в обличчя та ногою в живіт неповнолітньому ОСОБА_6 . В результаті чого неповнолітній ОСОБА_6  отримав тілесні ушкодження у вигляді забою м’яких тканин живота, які згідно висновку судово-медичного експерта № 258 від 10.10.2008 року відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що не спричинили короткочасний розлад здоров’я. Постановою Теплицького районного суду, від 3 грудня 2008 року до ОСОБА_5  застосований примусовий захід виховного характеру, він переданий під нагляд матері ОСОБА_2  В результаті отримання легкого тілесного ушкодження, ОСОБА_6  знаходився на лікуванні в хірургічному відділенні Теплицької ЦРЛ з 21.03.2008 по 24 03.2008 року, де пройшов курс лікування. що підтверджується випискою із медичної картки стаціонарного хворого, епікризу, та довідки головного лікаря Теплицької ЦРЛ за № 174 від 02.04.2009 року.

У відповідності з вимогами ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними діями особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода завдана майну фізичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.   Проте враховуючи, що ОСОБА_5  є неповнолітнім, на час скоєння суспільно-небезпечного діяння, йому виповнилось 14 років, і як встановлено в судовому засіданні особистого майна  та заробітку у нього немає, то згідно з вимогами ст. 1179 ЦК України  яка передбачає – у разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками або піклувальником, якщо вони не доведуть, що шкоду було завдано не з їхньої вини – за таких умов шкоду зобов’язана відшкодувати мати неповнолітнього ОСОБА_5  – ОСОБА_2 , яка сама виховує сина.  

Дослідивши матеріали цивільної справи, матеріали кримінальної справи, заслухавши сторони, їх представників, свідків суд вважає, що позовні вимоги в частині відшкодування матеріальної шкоди підлягають частковому задоволенню, а саме стягненню підлягають 121 грн. 95 коп. понесених позивачем витрат на придбання ліків 23-24.03.2008р.( а.с. 13, 14), витрати на ультразвукове обстеження в амбулаторії «Медікол» 28.03.2008 р. в сумі 90 грн.( а.с. 14), а також  витрати на транспорт для доставки ОСОБА_6  на швидку допомогу в Соболівську дільничну лікарню та Теплицьку ЦРЛ – в сумі 100 грн., та для проведення обстеження в м.Гайсин в сумі 150 грн., дані витрати підтверджені як позивачем, так і свідками ОСОБА_7  та ОСОБА_9  

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України – кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 цього Кодексу. Позивач не надала суду доказів про те, що її син продовжував лікування  після 24.03.2008 року,  тому не має підстав для стягнення витрат понесених позивачем на придбання ліків, що підтверджується чеками від 28  та 31 березня 2008 року – на суму 222 грн.(а.с. 14). Згідно довідки головного лікаря Теплицької ЦРЛ ОСОБА_6  знаходився на стаціонарному лікуванні  в хірургічному відділенні Теплицької ЦРЛ з 21.03 по 24.03.2008 року, і після виписки з стаціонару даних про призначення амбулаторного лікування у виписному епікризі історії хвороби та амбулаторній карті хворого відсутні. Відсутня   вказівка  на таке лікування і в висновку експерта № 258 від 10.10.2008 року. Не вбачає суд підстав для стягнення, понесених ОСОБА_1 , витрат на придбання двох квитків 26.03.2008 року, та квитка 31.03.2008 року на автобус сполученням Теплик – Соболівка ( а.с. 15), так як в цей час ОСОБА_6  на лікуванні не знаходився і згідно матеріалів кримінальної справи до слідчого, експерта - також не викликався.

При визначенні розміру  відшкодування моральної шкоди, суд враховує вимоги ст. 23 ЦК України – особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болі та стражданнях, яких особа зазнала в зв'язку з пошкодженням здоров'я, та вимоги ст. 1167 ЦК України – яка передбачає підстави відповідальності за завдану моральну шкоду.  При цьому суд враховує, що ОСОБА_5   неповнолітній, скоїв суспільно небезпечне діяння – наніс ОСОБА_6  легкі тілесні ушкодження, в чому є також вина його матері, яка проявила неналежну участь у вихованні сина та вмінні розв’язувати конфліктні питання, що привело до скоєння її сином суспільно-небезпечного діяння, і так як дії ОСОБА_5  причинили ОСОБА_6  душевні страждання, фізичний біль , враховуючи їх тривалість, стан   здоров'я потерпілого -  враховуючи вимоги розумності та справедливості, та матеріальний стан відповідача, яка сама виховує трьох дітей, не має постійної роботи -  суд вважає, що вимоги в частині відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню в сумі 300 грн.

Суд вважає, що твердження представника відповідача ОСОБА_4  про стягнення даної шкоди із Соболівської ЗОШ І-ІІ ступенів, є безпідставними, так як даних про те, що Соболівська ЗОШ І-ІІ ступенів здійснює щодо ОСОБА_5  функції піклувальника, а саме за таких умов заклад зобов’язаний відшкодовувати шкоду – суду не надано.

Судові витрати: державне мито, та витрати на інформаційно –технічне забезпечення стягнути з відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 22,23,1166,1167,1179 ЦК України, ст.ст.  3, 10,15, 60, 88, 209, 214, 215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , прож. АДРЕСА_1  на користь ОСОБА_1  – 761 грн. 95 коп. ( 461 грн. 95 коп. матеріальна шкода, 300 грн. – моральна шкода).

Стягнути з ОСОБА_2  державне мито на користь держави в розмірі 68 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення на користь держбюджету Теплицького району в сумі 30 грн.

                   Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Вінницької області протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

                   

  Суддя: