Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 грудня 2006 р. Справа № 08/204-06
Колегія суддів у складі:
Головуючого-судді Могилєвкін Ю.О., судді - Пушай В.І., Плужник О.В.
при секретарі –Казакової О.В.
за участю представників сторін:
позивача –Петрищева І.В.
відповідача –Цікра М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №4006Х/3-7) на рішення господарського суду Харківської області від 11.10.2006 р. по справі № 08/204-06
за позовом –ТОВ „Компанія НС”, м. Харків
до–ЗАТ„Український мобільний зв’язок”, м.Київ в особі Північного територіального управління ЗАТ „УМЗ”, м. Харків
про стягнення 133799,02 грн.
встановила:
Позивач звернувся з позовом до суду в якому просить відшкодувати збитки у вигляді надмірно сплаченої суми в розмірі 120757,01 грн. шляхом списання заборгованості ТОВ "Компанія НС" перед ЗАТ "Український мобільний зв’язок" та визнати недійсним рахунки за період з 28.09.2005р. по 01.10.05р. на суму 120757,01 грн.
Винести рішення, згідно якого суму позовних вимог в розмірі 120757,01 грн., визнати надмірно сплаченими позивачем коштами та безпідставно отриманими відповідачем та стягнути з відповідача безпідставно отримані кошти в розмірі 120757,01грн., штрафні санкції в розмірі 13042,01 грн., а також держмито в розмірі 1337,99 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.
Рішенням господарського суду Харківської області від 11.10.2006 року по справі № 08/204-06 (суддя Ковальчук Л.В.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 120757,01 грн. безпідставно отриманих коштів, 1207,57 грн. витрат по сплаті держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині визнання рахунків недійсними - провадження у справі припинено. В іншій частині позову відмовлено.
Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що між сторонами був укладений договір №1.449817 на послуги мобільного телефонного зв’язку від 08.10.01р.
Предметом Договору визначено, що UМС згідно укладеного Договору надає послуги стільникового радіотелефонного зв’язку в межах України, міжнародний телефонний зв’язок здійснюється з країнами за вибором UМС .
Надання послуг стільникового радіотелефонного зв’язку на підставі вказаного вище Договору здійснюється за всіма телефонними номерами, що є на всіх особистих рахунках абонента. В разі підключення додаткових телефонних номерів, такі підключення здійснюються на підставі окремих заяв Абонента за формою встановленою УМС, які після їх підписання абонентом стають невід’ємною частиною цього Договору за виключенням тих заяв абонента, які були відхилені UМС (п.1.2 Договору).
Сторонами до Договору №1.449817 на послуги мобільного зв’язку від 08.10.01р. підписана також угода від 08.10.01р., якою визначено види послуг, їх вартість та підписаний Договір № 2452121/1.10449817 на надання послуг мобільного зв’язку, яким визначено обраний позивачем тарифний пакет 63М „Безлімітний Новий" та в розділі „бажаю замовити наступні послуги" визначено перелік послуг, які замовив позивач.
Сторонами також підписана додаткова угода №2159785 до Договору про надання послуг мобільного зв’язку № 2452121/1.10449817 від 20.09.05р.
Відповідно до умов згаданої вище додаткової угоди сторони домовились, що з моменту підписання угоди та протягом 548 календарних днів з моменту її підписання Абонент не має права відмовитись від основного Договору та від додаткової угоди.
При розгляді справи судом встановлено, що інших угод щодо надання послуг, між сторонами не було укладено.
Відповідно ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як вбачається з матеріалів доданих до справи за період 28.09.05р. вхідні дзвінки були здійснені на номер 8-900-01190001 послуги „900" та сплачені позивачем відповідно до направлених відповідачем рахунків № 0016012660 від 01.10.05р. за строчкою „голосові довідки та сервіси за спеціальними цінами" в сумі 83792,84 грн. та №0016650620 від 01.11.05р. за строчкою „голосові довідки та сервіси за спеціальними цінами" в сумі 40070,12 грн.
Умовами Корпоративної угоди п.1 передбачено надання послуг відповідачем позивачеві „Абоненту" це, оплата за хвилину в бізнес та не бізнес часі (вихідний виключно в межах мереж ММТ та ОЗМ).
Укладеними між сторонами договором №1.449817 від 08.10.01р., корпоративною угодою від 08.10.01р., договором №2452121/1.10449817 та додатковою угодою №2159785 сторонами не було передбачено спеціальних послуг за підвищеними тарифами.
Відповідно до п.8 ст.39 Закону України „Про телекомунікації", оператори телекомунікацій зобов’язані надати споживачеві вичерпну інформацію необхідну для укладання договору, а також щодо надання телекомунікаційних послуг.
Доказів того, що відповідач повідомив позивача при укладанні Договору про надання послуги „900" до суду не надано.
Згідно п.17 ст.39 Закону України „Про телекомунікації" оператори телекомунікацій зобов’язані вживати заходів для недопущення несанкціонованого доступу до телекомунікаційних мереж та інформації, що передаються мережами.
Відповідно п.8.3 Умов користування мережами мобільного зв’язку - „у разі втрати мобільного телефону або SІМ-карти зв’язок може бути закритий на основі заяви Абонента. До закриття зв’язка Абонент несе відповідальність за послуги спожиті з використанням його телефонного номеру, які підлягають сплаті на загальних підставах, тобто позивач повинен сплачувати в межах угод, які були укладені сторонами.
Додаткової угоди щодо надання послуги „900" між сторонами, позивачем та відповідачем не було укладено.
За таких обставин, включення відповідачем в рахунки №0016012660 від 01.11.05р. та №0016650620 від 01.11.05р. вартості за голосові довідки та сервіси за спеціальними цінами є безпідставними.
Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини , на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Позивач наданими до матеріалів справи документами довів той факт, що між сторонами не укладалась додаткова угода на надання послуги „900".
Відповідно ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно) зобов’язано повернути потерпілому це майно. Особа зобов’язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно ст. 530 ЦК України, якщо термін виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Направлені на адресу відповідача вимога сплати безпідставно отримані кошти, залишена відповідачем без задоволення.
За таких обставин, вимоги позивача в частині стягнення 120757,01 грн., як безпідставно отримані, обгрнутовані доданими до матеріалів справи документами та підлягають задоволенню.
В частині стягнення штрафних санкцій в розмірі 13042,01 грн. позовні вимоги не підлягають задоволенню, як необґрунтовано нараховані.
В частині позовних вимог щодо визнання недійсними рахунків за період з 28.09.05р. по 01.10.05р. на суму 120757,01 грн., то в цій частині позовні вимоги підлягають припиненню п.1 ст.80 ГПК України, вказані вимоги не підлягають вирішенню в господарських судах. Рахунки на сплату коштів не є актами ненормативного характеру, а тому спори про визнання рахунків не дійсними не підлягають розгляду в господарських судах.
Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погоджується, просить його скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
В підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, відповідач вказує на те, що суд своє рішення обґрунтовує не укладанням додаткової угоди на надання послуги „900”, але суд не прийняв до уваги те, що згідно ч. 2 п. 120 Постанови КМУ №720 від 09.08.2005 року „Про затвердження правил надання та отримання телекомунікаційних послуг” основними додатковими послугами міжміського та міжнародного телефонного зв’язку є телефонні розмови та обмін повідомленнями абонентами глобальних (супутникових) мереж та за кодами «700», «800», «900»тощо. Таким чином «900»є не послугою, а лише кодом доступу до загальнодоступної (універсальної) послуги.
Глобальна послуга телефонного зв'язку, до якої усі абоненти телефонної мережі загального користування мають рівноправний та на рівних умовах доступ (п. 7.22 Приказу Державного комітету зв'язку та інформатизації України № 124 від 24 липня 1999 р.). Одним із видів послуг з кодом доступу «900»є послуга «Аудіотекс»яка й була надана позивачу.
Вихід до загальнонаціональної глобальної послуги «З розподілом прибутків»здійснюється набором 0-900-Х1Х2ХЗХ4Х5Х6, де «900»- код глобальної послуги, Х1Х2 - код оператора, наприклад, для послуг «Аудіотекс»; ХЗ - код тарифної категорії (цифри від 0 до 9), який встановлюється оператором самостійно; Х4Х5Х6 - код конкретної сервісної послуги, який встановлюється оператором самостійно (п. 7.24 Приказу Держкомзв'язку № 124.)
Вказану послугу з кодом «900»надає оператор фіксованого телефонного зв'язку «Мєдіа-Інвест»(код оператора XIХ2 - «11»).
Вартість послуги «Аудіотекс»не підлягає державному регулюванню та встановлюється оператором самостійно. В нашому випадку послуги були надані оператором фіксованого телефонного зв'язку «Мєдіа-Інвест». Вартість послуги повідомляється оператором послуги «Аудіотекс»у перші секунди дзвінка на належаній йому телефонний номер (№ 8-900-11-9000-1) і складає 30 грн. 00 коп. з ПДВ.
Згідно ч. 2 п. 28 Постанови КМУ № 720 оператор зобов'язаний забезпечувати на замовлення споживача з'єднання з будь-яким абонентом телекомунікаційної мережі загального користування, якщо інше не передбачено ліцензією та/або договором.
У відповідності до п. 7 ч. 1 ст. 38, оператори телекомунікацій мають право на з'єднання телекомунікаційних мереж, що знаходяться в його власності або користуванні, з телекомунікаційними мережами, що знаходяться у власності або користуванні інших операторів.
Телекомунікаційна мережа загального користування - телекомунікаційна мережа, доступ до якої відкрито для всіх споживачів (п. З Постанови КМУ № 720).
Згідно п. 1.1 Договору про надання послуг мобільного зв'язку ЗАТ «УМЗ»№ 2452121/1.10449817 від 20.09.2005 р. (надалі - Договір), УМЗ надає Абоненту (ТОВ «Компанія НС») послуги мобільного зв'язку в межах України.
Таким чином, з телефонного номера, належаного позивачеві, були зроблені дзвінки на номер за яким надавалася послуга «Аудіотекс»належаній оператору фіксованого телефонного зв'язка «Мєдіа-Інвест»з використанням телекомунікаційної мережі загального користування та використанням мережі мобільного зв'язку яка належить ЗАТ «УМЗ». Така послуга повністю передбачена Договором та діючим законодавством України.
Тобто, надання послуги виходу до загальнонаціональної глобальної послуги "З розподілом прибутків»через набір коду глобальної послуги (код «900») та отримання послуги «Аудіотекс»(код послуги «11») - це є виконання пункту 1.1 Договору та жодним чином не суперечить законодавству України.
Якщо позивач не бажав би отримувати послугу, яка надається через набір коду «900», «800»чи «700»то повинен був звернутися до ЗАТ «УМЗ»з відповідною заявою.
З чого вбачається, що ЗАТ «УМЗ» повністю виконало договірні зобов'язання, забезпечивши з допомогою власної телекомунікаційної мережі (мережа ЗАТ «УМЗ») з'єднання позивача з іншім абонентом телекомунікаційної мережі загального користування, оператором послуги «Аудіотекс».
Позивачем не доведено коли і як було втрачено SІМ-карту з тел. номером 050-343-19-09, та коли і як позивач звернувся до ЗАТ «УМЗ»з заявою про закриття зв'язку на належаному йому телефонному номері.
П. 2.5.5 Договору передбачає обов'язок Абонента терміново повідомляти ЗАТ «УМЗ»про втрату або крадіжку обладнання.
Відповідно до п. 4.1.4 Умов користування мережами мобільного зв'язку ЗАТ «УМЗ»(надалі - Умови користування) абонент зобов'язаний негайно письмово інформувати ЗАТ «УМЗ» про втрату чи викрадання 8ІМ-карти, яка використовується Абонентом.
П. 4.3 Умов користування встановлює, що якщо абонент передав у користування свої 8ІМ-картку чи надав можливість користуватися нею третій особі, відповідальним за користування мобільним зв'язком і за своєчасну оплату рахунків залишається абонент.
Згідно з п. 8.3 Умов користування у разі втрати SІМ-карти зв'язок може бути закритий на основі усної заяви Абонента за телефоном Центру Обслуговування ЗАТ «УМЗ». Усне повідомлення про втрату SІМ-карти Абонент повинен підтвердити також письмово не пізніше найближчого робочого дня за днем подання усної заяви. До закриття зв'язку Абонент несе відповідальність за послуги, спожиті з використанням його телефонного номера, які підлягають сплаті на загальних підставах (тобто на підставах п.п. 7.1 та 4.3 Умов користування та п. 2.4.2 Договору).
П. 5 ч. 1 ст. 33 Закону України «Про телекомунікації»передбачає, що споживачі телекомунікаційних послуг зобов'язані виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги, а також зобов'язані дотримуватися Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг (Постанова КМУ № 720).
П. 225 Постанови КМУ № 720 встановлює, що у разі втрати абонентом кінцевого обладнання або SІМ-карти оператор за усною заявою абонента припиняє обслуговування цього кінцевого обладнання або SІМ-карти. Абонент повинен повідомити оператору не тільки номер втраченого телефону або телефону з втраченою SІМ-картою, а й інші максимально можливі повні дані, у тому числі персональні дані, та отримати від оператора реєстраційний номер дзвінка. Без отримання такого номера претензії від абонента щодо несвоєчасного припинення або неприпинення обслуговування його кінцевого обладнання або SІМ-карти не приймаються. Повідомлення про втрату кінцевого обладнання або SІМ-карти абонент повинен підтвердити також письмово.
Фактичне отримання абонентом обумовленої в договорі тієї чи іншої послуги означає, що така послуга була замовлена абонентом (п. 219 Постанови КМУ № 720 та п. 2.4.2 Договору).
Позивачем не було надано суду жодного доказу про усне чи письмове звернення до ЗАТ «УМЗ»з повідомленням про втрату чи викрадання SІМ-карти в порядку передбаченому як Договором так і Правилами надання та отримання телекомунікаційних послуг. Таким чином, є підстави вважати що позивач отримав замовлені ним послуги та повинен був їх сплатити.
Посилання суду у мотивувальній частині на те що, позивач довів, що між сторонами не укладалась додаткова угода на надання послуги «900»не є всебічним, повним вивченням обставин по справі та наданих доказів: по-перше - «900»це не послуга, а код.
Така угода, де б передбачався вихід до загальнонаціональної глобальної послуги «З розподілом прибутків»за допомогою набору коду «900»не укладалась, тому що в неї не має потреби. З'єднання з допомогою набору коду «900»є однією з основних загальнодоступних послуг, для отримання якої не треба укладати будь яку додаткову угоду.
Навпаки, позивачем не було доведено те що, він відмовлявся від отримування такої загальнодоступної послуги.
Позивачем не доведене, що він виконав передбачені Договором, Умовами користування чи Правилами надання та отримання телекомунікаційних послуг дії, які був зобов'язаний виконати при втраті чи крадіжці SІМ-карти.
В своєму відзиві на скаргу позивач зазначає, що апеляційна скарга не містить підстав для відміни рішення, а саме порушень або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права, при розгляді справи №08/204-06 судом повно, всебічно та об'єктивно досліджено та оцінено надані докази, встановлено дійсні права та обов'язки сторін, залежно від норми матеріального права, що регулює правовідносини між сторонами, та ухвалив законне й обґрунтоване рішення.
Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи докази по справі на їх підтвердження, їх, юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення місцевого господарського суду та задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом 08.10.2001 року між Позивачем ТОВ „Компанія НС" - „Споживач" та відповідачем ЗАТ „УМЗ" - „Оператор", укладено договір №1.449817 від 08.10.01р. на послуги мобільного телефонного зв'язку, та корпоративна угода від 08.10.2001р., згідно яких відповідач надає позивачу протягом дії вищевказаного договору послуги мобільного радіотелефонного зв'язку. В межах вищевказаного договору та угоди позивачу відповідачем було надано мобільний телефонний номер 343-19-09.
Позивач, посилаючись на порушення відповідачем умов укладених договорів, Закону України "Про телекомунікації" та інші нормативні акти, звернувся з позовом про стягнення з відповідача 120 757,01 грн. завданих збитків, тобто сплачених та не замовлених (не передбачених договорами) послуг за рахунком №0016012660 від 01.10.2005р. а суму 82419,48грн. та за №001660620 від 01.11.2005р. на суму 38337,53 грн.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Тобто, саме позивач повинен довести суду заподіяння відповідачем своїми діями (бездіяльністю) збитків, та причинний зв’язок між діями (бездіяльністю) відповідача та завданими збитками, а також надати докази прийняття відповідних мір по зменшенню завданих збитків.
В заявленому позові позивач посилається на те, що 28.09.05р. SІМ карта з мобільним телефонним номером 343-19-09 було втрачено, в зв’язку з чим послуги зв'язку не санкціоновано надавалися невідомим позивачу третім особам, з використанням технічних засобів комутації викликів за допомогою тонального набору сигналів через комутаційні пристрої, але рахунки на суму 120 757,01 грн. за надані не позивачу послуги надійшли позивачу для сплати.
Однак, як вбачається з наданих до справи доказів, позов і рішення місцевого господарського суду ґрунтуються лише на доводах викладених позивачем і саме на обов’язках відповідача, без урахувань заперечень відповідача та оцінки обов’язків самого позивача по укладеним договорам.
Ні в позові, ні в рішенні суду не надано належної оцінки тому, хто повинен здійснювати контроль за користуванням наданого за договором мобільного телефонного номеру 343-19-09, та контроль за здійсненням замовлень робітниками позивача, а також оцінки певних прав і обов’язків при втраті SІМ карти з мобільним телефонним номером 343-19-09, в обґрунтування причинного зв’язку із завданими збитками.
Як обґрунтовано зазначає скаржник у своїй скарзі, пунктом 225 Постанови КМУ №720 „Про затвердження Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг" передбачено, що у разі втрати абонентом кінцевого обладнання або SІМ-карти оператор за усною заявою абонента припиняє обслуговування цього кінцевого обладнання або SІМ-карти. Абонент повинен повідомити оператору не тільки номер втраченого телефону або телефону з втраченою SІМ-картою, а й інші максимально можливі повні дані, у тому числі персональні дані, та отримати від оператора реєстраційний номер дзвінка. Без отримання такого номера претензії від абонента щодо несвоєчасного припинення або неприпинення обслуговування його кінцевого обладнання або SІМ-карти не приймаються. Повідомлення про втрату кінцевого обладнання або SІМ-карти абонент повинен підтвердити також письмово.
Згідно п. 219 Постанови КМУ № 720 та п. 2.4.2 Договору - фактичне отримання абонентом обумовленої в договорі тієї чи іншої послуги означає, що така послуга була замовлена абонентом.
Позивачем не було надано суду жодного доказу про усне чи письмове звернення до ЗАТ «УМЗ»з повідомленням про втрату чи викрадання SІМ-карти в порядку передбаченому як Договором так і Правилами надання та отримання телекомунікаційних послуг. Таким чином відповідач не довів суду, що він отримав не замовлені ним послуги. Про отримання позивачем зазначених в позові послуг свідчить також і добровільна сплата спірних рахунків за надані послуги.
В рішенні місцевого господарського суду обґрунтовано зазначено, що відповідно п.8.3 Умов користування мережами мобільного зв’язку „у разі втрати мобільного телефону або SІМ-карти зв’язок може бути закритий на основі заяви абонента. До закриття зв’язка Абонент несе відповідальність за послуги спожиті з використанням його телефонного номеру, які підлягають сплаті на загальних підставах, тобто позивач повинен сплачувати в межах угод, які були укладені сторонами.
Однак, посилання місцевого господарського суду на те, що укладеними між сторонами договором №1.449817 від 08.10.01р., корпоративною угодою від 08.10.01р., договором №2452121/1.10449817 та додатковою угодою №2159785 сторонами не було передбачено спеціальних послуг за підвищеними тарифами, а саме не було укладено додаткової угоди щодо надання послуги „900" і це є підставою для задоволення позовних вимог необґрунтоване, та суперечить нормативним актам, котрими передбачений порядок надання зазначених послуг.
Так, згідно ч. 2 п. 120 Постанови КМУ №720 від 09.08.2005 року „Про затвердження правил надання та отримання телекомунікаційних послуг” - основними додатковими послугами міжміського та міжнародного телефонного зв’язку є телефонні розмови та обмін повідомленнями абонентами глобальних (супутникових) мереж та за кодами «700», «800», «900»тощо. Таким чином, використання абонентом шляхом самостійного набрання коду «900»є лише правом абонента з доступу до загальнодоступної (універсальної) послуги на використання якого не потрібно укладати додаткової угоди.
Глобальна послуга телефонного зв'язку, до якої усі абоненти телефонної мережі загального користування мають рівноправний та на рівних умовах доступ (п. 7.22 Приказу Державного комітету зв'язку та інформатизації України № 124 від 24 липня 1999 р.). Одним із видів послуг з кодом доступу «900»є послуга «Аудіотекс»яка й була надана позивачу.
Вказану послугу з кодом «900»надає оператор фіксованого телефонного зв'язку «Мєдіа-Інвест»(код оператора XIХ2 - «11»).
Згідно ч. 2 п. 28 Постанови КМУ № 720 оператор зобов'язаний забезпечувати на замовлення споживача з'єднання з будь-яким абонентом телекомунікаційної мережі загального користування, якщо інше не передбачено ліцензією та/або договором.
Позивач не надав будь-яких доказів, щодо подання заяви відповідачу про заборону надання послугу з кодом «900»по отриманій SІМ карті з мобільним телефонним номером 343-19-09.
Таким чином, з телефонного номера, належаного позивачеві, були зроблені дзвінки на номер за яким надавалася послуга «Аудіотекс»належаній оператору фіксованого телефонного зв'язка «Мєдіа-Інвест»з використанням телекомунікаційної мережі загального користування та використанням мережі мобільного зв'язку яка належить ЗАТ «УМЗ». Така послуга повністю передбачена Договором та діючим законодавством України.
Тобто, надання послуги виходу до загальнонаціональної глобальної послуги "З розподілом прибутків»через набір коду глобальної послуги (код «900») та отримання послуги «Аудіотекс»(код послуги «11») - це є виконання пункту 1.1 Договору та жодним чином не суперечить законодавству України.
Отже, відповідач виконав саме договірні зобов'язання, забезпечивши з допомогою власної телекомунікаційної мережі (мережа ЗАТ «УМЗ») з'єднання позивача з іншім абонентом телекомунікаційної мережі загального користування, оператором послуги «Аудіотекс», а позивач не довів суду причинного зв’язку між завданими збитками та діями відповідача при виконанні умов договору та діючого законодавства.
За таких обставин, позивач, втративши SІМ карту з мобільним телефонним номером 343-19-09, не скористався наданим йому правом про своєчасне повідомлення відповідача про втрату і, своєю бездіяльністю (діями своїх працівників втративши SIM-карту) самостійно спричинив собі збитки.
На підставі викладеного, висновки, викладені в рішенні господарського суду не відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються можуть бути підставою для його скасування.
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, п. 2 ст. 103, п.п.3,4 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія, -
постановила:
Апеляційну скаргу задовольнити. Рішення господарського суду Харківської області від 11.10.2006 року по справі № 08/204-06 скасувати та в позові відмовити. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю (61105, м. Харків, вул.Морозова,11, р/р26009277692001 в ХФ КБ "Приватбанк", МФО 351533, код 30750975) на користь Закритого акціонерного товариства "Український мобільний зв’язок" в особі „Північного територіального управління " Закритого акціонерного товариства "Український мобільний зв’язок" (61002, м. Харків, вул.Фрунзе,18, р/р 26002511 в АППБ „Аваль" м.Київ, МФО 300335, код 14333937) 603, 79 грн. держмита за подання скарги. Наказ доручити видати господарському суду Харківської області.
Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.
судді Пушай В.І.
Плужник О.В.