ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _________________________________________________________________________________________ |
П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
"08" лютого 2007 р. | Справа № 5-29/407-05-11898 |
Одеський апеляційний господарський суд у складі:
Головуючого Андрєєвої Е.І.
Суддів: Мацюри П.Ф.
Ліпчанської Н.В.,
При секретарі Федорові В.А.,
за участю представників сторін:
від позивача – Мазуркевича Р.В.,
від відповідача –Копіци С.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Одеській області
на рішення господарського суду Одеської області від 30.10.2006р.
у справі № 5-29/407-05-11898
за позовом Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Одеській області
до ВАТ ЕК „Одесаобленерго”
про тлумачення змісту договору,
встановив:
Управління Державної служби охорони при УМВС України в Одеській області (надалі - Управління) звернулося з позовом в господарський суд Одеської області, в якому просило дати тлумачення змісту пунктів 2 та 4 Додатку № 1 (в редакції додаткової угоди від 22.04.2003р.) до договору, укладеного між Управлінням Державної служби охорони при УМВС України в Одеській області та ВАТ „ЕК „Одесаобленерго” про постачання електричної енергії № 2561 від 13.03.2003р. В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на те, що сторони по різному тлумачать зміст вказаних пунктів, що зачіпає майнові інтереси позивача.
Заявою № 15/2-307 від 02.02.2006р. позивач частково змінив позовні вимоги. Просить дати тлумачення змісту пункту 2 Додатку № 1 до договору та визнати недійсним повідомлення про коригування граничної величини споживання електроенергії за грудень 2004р.
Відповідач позовні вимоги не визнав з підстав їх неправомірності та невідповідності чинному законодавству.
Рішенням господарського суду Одеської області від 24.02.2006р., залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 18.04.2006р., у задоволені позову відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду від 17.07.2006р. вищезазначені рішення та постанова скасовані, а справа направлена на новий розгляд до місцевого суду.
Рішенням господарського суду Одеської області від 30.10.2006р. позов задоволено частково. Дано тлумачення пункту 2 Додатку № 1 до договору. В решті позову відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішенням, Управління Державної служби охорони при УМВС України в Одеській області оскаржило його. В апеляційній скарзі просить скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі, обґрунтовуючи свою скаргу порушенням та неправильним застосуванням судом норм матеріального права.
Заслухавши доповідача, представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Відповідно матеріалам справи та що встановлено місцевим судом, 13.03.2003р. Управління Державної служби охорони при УМВС України в Одеській області та ВАТ „ЕК „Одесаобленерго” уклали договір № 2561 про постачання електричної енергії. За умовами даного договору відповідач зобов’язався постачати електричну енергію, а позивач –її оплачувати.
Додатковою угодою до вказаного договору від 22.04.2003р. сторони визначили граничні величини споживання електроенергії.
Пунктом 2 даної угоди передбачено, що за підсумками розрахункового періоду договірна величина споживання електроенергії коригується постачальником до рівня фактично оплаченої за цей період.
Пунктом 4 даної угоди передбачено, що у випадку перевищення скоригованих договірних величин споживання електроенергії та потужності Споживач несе відповідальність згідно з частинами 5 та 6 ст. 26 Закону України „Про електроенергетику”.
На підставі даних пунктів відповідач, посилаючись на несвоєчасність розрахунків позивача за електроенергію за грудень 2004р., скоригував йому договірну величину споживання до 0 кВт/год та нарахував, в зв’язку з цим, штрафні санкції, про що довів до відома позивача відповідним повідомленням.
Не погодившись з вищевказаними пунктами додаткової угоди, Управління Державної служби охорони при УМВС України в Одеській області звернулось до суду з вимогами про тлумачення змісту пунктів 2 та 4 додаткової угоди від 22.04.2003р. до договору № 2561від 13.03.2003р.
Як зазначалось в постанові вище, згодом позивач змінив позовні вимоги та просив дати тлумачення змісту тільки пункту 2 Додатку № 1 до договору, а також визнати недійсним повідомлення про коригування граничної величини споживання електроенергії за грудень 2004р.
Як вбачається з чинного на момент укладання угоди законодавства у сфері електроенергетики, пункт 2 її був прийнятий відповідно до вимог Правил користування електричною енергією (п.5.3), (які були затверджені Постановою НКРЕ України № 928 від 22.08.2002р. та зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 14.11.2002р. за № 903/7191).
Згідно абзацу 1 п. 5.3 Правил користування електричною енергією, за підсумками розрахункового періоду договірна (гранична) величина споживання електричної енергії коригується постачальником електричної енергії до рівня фактично оплаченої за цей розрахунковий період величини спожитої електричної енергії.
Скаржник визначає пункт 2 додаткової угоди, як односторонню зміну умов договору електропостачальною організацією. Однак, як свідчить чинне законодавство, це обов’язкові умови договорів, які встановлені законодавчими документами при укладенні договорів про постачання електричної енергії.
Відповідно до п.2.1 договору, сторони уклали Додаток 1 до договору щодо обсягів постачання електроенергії та потужності, умови якого на момент укладення договору відповідали діючим у цей період Правилам користування електричною енергією в редакції 1996р. Однак, Постановою НКРЕ від 22.08.2002р. за № 928 „Про внесення змін та доповнень до Правил користування електричною енергією”, вони були викладені у новій редакції.
Таким чином, у зв’язку зі змінами Правил користування електричною енергією, додатковою угодою від 22.04.2003р. були внесені зміни до цього Додатку та він був викладений у новій редакції у відповідності з чинним законодавством.
Крім того, як видно з самого Додатку, позивач погодився зі змінами у повному обсязі. Свідченням цьому є його підпис та печатка, які засвідчують дану угоду. Крім того, як правильно зазначив місцевий суд, за час дії договору та при виконанні його умов між сторонами по справі не виникало суперечностей щодо неоднакового тлумачення окремих частин договору, окрім спірного періоду - грудня 2004р., щодо проведеного коригування, а оскаржив їх позивач лише після застосування до нього, на підставі пункту 2, штрафних санкцій.
Розтлумачуючи зміст пункту 2 Додатку 1, місцевий суд обґрунтовано узяв до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів, а тому правомірно визначив прирівняними поняття „розрахунковий період” та „календарний місяць”.
Відмовляючи у визнанні недійсним повідомлення про коригування граничної величини споживання електроенергії за грудень 2004р., місцевий суд також дійшов правильного висновку, оскільки, як свідчать матеріали справи, за спожиту електроенергію за грудень 2004р. позивачу був виставлений рахунок № 2561/1 від 20.12.2004р. з терміном оплати до 27.12.2004р. (а.с.19), однак сплачений рахунок тільки 29.12.2004р. (а.с.44), тобто з порушенням строку оплати.
Як зазначалось в постанові вище, в зв’язку з здійсненням позивачем оплати вказаного рахунку не в межах розрахункового періоду, відповідач, відповідно до умов договору та додаткової угоди, скоригував договірну величину до рівня фактично оплаченого обсягу електроенергії за розрахунковий період, тобто до „0” та за електроенергію, спожиту понад скоригованої граничної величини, згідно ст. 26 ЗУ „Про електроенергетику” нарахував п’ятикратну вартість.
Тобто, як правильно зробив висновок суд першої інстанції, повідомлення про коригування граничної величини відповідає умовам укладеного договору та чинному законодавству, а тому підстав вважати його недійсним не має.
Посиланням в апеляційній скарзі позивача, якими обґрунтовується, як на його думку, незаконність прийнятого рішення, в повній мірі дана відповідь в рішенні місцевого суду, з чим погоджується апеляційний суд.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення постановлено на повно, всебічно і об’єктивно досліджених обставинах справи, належно оцінених судом доказах у їх сукупності, з додержанням норм як процесуального, так і матеріального права, а тому підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст.101, 103-105 Господарського процесуального Кодексу України, суд, -
п о с т а н о в и в:
Рішення господарського суду Одеської області від 30.10.2006р. у справі № 5-29/407-05-11898 залишити без змін, а апеляційну скаргу Управління Державної служби охорони при УМВС України в Одеській області - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом одного місяця.
Головуючий Е.І. Андрєєва
Судді: П.Ф.Мацюра
Н.В. Ліпчанська